32.Субєкти цивільного права, їх загальна характеристика.

Суб'єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ. В окремих випадках суб'єктом зазначених відносин може бути держава.

До фізичних осіб належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхніх право- та дієздатності.

33.Фізичні особи, як суб’єкти цивільного права України.

Щоб стати активним, а не пасивним учасником цивільних правовідносин фізична особа має володіти цивільною дієздатністю.

Цивільна дієздатність властива фізичній особі не тому, що вона може вчиняти фізичні дії (рухи), тому що вона може усвідомлювати їх значення та керувати ними.

- Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

- Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

- Цивільна дієздатність фізичної особи складається з 4-х елементів:

1) набувальназдатність- здатність своїми діями набувати цивільних прав та створювати цивільні обов’язки;

2) здійснювальназдатність- здатність самостійно здійснювати цивільні права;

3) виконавча здатність- здатність самостійно виконувати цивільні обов’язки;

4) деліктоздатність- здатність самостійно нести цивільну відповідальність.

- Цивільна дієздатність фізичних осіб поділяється на види за віковим та інтелектуальним критеріями.

- Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття).

Повна цивільна дієздатність фізичної особи може виникати і з іншого моменту, до досягнення особою 18 років.

34.Визнання особи безвісно відсутньою: підстави, порядок та наслідки.

Гарантією від необгрунтованого визнання особи безвісно відсутньою є те, що рішення про визнання особи безвісно відсутньою приймає лише суд. До того ж, ст.43 максимально точно встановлює умови, за яких фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою, передбачаючи, що для цього необхідно, аби

протягом одного року в місці її постійного проживання (ст.29 ЦК) немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.

Порядок визнання особи безвісно відсутньою визначений ЦПК. Заява подається заінтересованою особою до суду за місцем її проживання (чи є заявник заінтересованою особою, встановлює суд) Суд розглядає справу в порядку особливого провадження з обов'язковою участю прокурора.

Над майном фізичної особи, визнаної судом безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме, після того, як нотаріус за останнім місцем проживання такої особи опише належне їй майно, встановлюється опіка.

Опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.

За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати, погашає зобов'язання, термін виконання яких настав, тощо.