Теорія капіталу

Надаючи великого значення руху капіталу, Сміт все ж не ставив його в центрі своєї уваги. Джерелом багатства він вважав працю, а капітал розглядав як силу, що приводить працю в рух. Але при цьому Сміт не розумів головного, а саме, що капітал є формою виробничих, економічних відносин між людьми. Він не розумів також, що капітал є вартість, що приносить додаткову вартість, і тому не зміг розкрити експлуататорську природу капіталістичного прибутку.  Визначаючи капітал як засобу виробництва, в яких накопичено працю, тобто як панування капіталу над працею, Сміт виходив з теорії трудової вартості. Але разом з тим він дав і інші визначення капіталу, які з теорією трудової вартості не тільки не узгоджуються, але прямо суперечать їй і випливають з вчення про доходи, з теорії витрат виробництва і т.д. Він стверджував, що капітал є джерелом прибутку так само, як праця - джерелом заробітної плати. Визначення капіталу у Сміта є настільки ж двоїстим і суперечливим, як і його визначення мінової вартості, заробітної плати, прибутку, ренти.  Адам Сміт не міг дати правильного визначення капіталу внаслідок буржуазної вузькості свого кругозору і неісторичності уявлень про розвиток суспільства. Зображуючи капіталізм вічної системою виробництва і розподілу, він не побачив його специфіки як однієї з історичних щаблів руху суспільства.  Правильного уявлення про капіталістичному виробництві та капіталі не було у всій класичної школи буржуазної політичної економії, вона не змогла піднятися до дійсного наукового аналізу додаткової вартості; наукове розкриття сутності капіталу виявилося під силу лише політичної економії марксизму.  Сміт не дав правильного аналізу капіталу і характеристики різних його форм. У нього, наприклад, немає розподілу капіталу на постійний і змінний; немає аналізу різних форм руху капіталу: грошового капіталу, продуктивного капіталу, товарно-торгового капіталу; немає принципової різниці між виробництвом та обігом. Сміт не робив різниці між промисловим і торговим капіталом і тому вважав торгівлю продуктивною галуззю виробництва.  Ототожнення Смітом торгового і промислового капіталу означало великий крок назад - до меркантилізму, яке вважало торгівлю джерелом багатства суспільства. У цьому сенсі погляди фізіократів, задовго до Сміта встановили, що торгівля не є продуктивним заняттям, були значно більш прогресивними.  Порівнюючи основний і оборотний капітал, Сміт стверджував, що відмінність між ними полягає в тому, що перший приносить прибуток "без переходу від одного власника до іншого або без подальшого поводження", а другий, приносячи прибуток, "постійно виходить у нього в одній формі і повертається до нього в іншій ". Таким чином, за Смітом, основний капітал взагалі не звертається, а оборотний - безперервно знаходиться в обігу.  У дійсності основний і оборотний капітал-два види продуктивного капіталу. Вони відрізняються один від одного способами, якими здійснюється поверненняїх вартості. Вартість основного капіталу, як відомо, переноситься конкретною працею по частинах на вироблений товар, а вартість оборотного капіталу повністю входить у цей товар. Розподіл суспільного капіталу на постійний і змінний залишилося невідомим Сміту.  У питанні про застосування капіталу в землеробстві Сміт слідом за фізіократами повторював, що в сільському господарстві не тільки праця, але і сама земля, тобто природа, створює вартість. Тому він вважав сільськогосподарське виробництво найбільш вигідною галуззю застосування капіталу. Сміт писав: "Ніякої капітал не приводить у рух більшої кількості продуктивної праці, ніж рівний за розмірами капітал фермера. Бо не тільки його робітники-наймити, але і його робоча худоба є продуктивними, працівниками. Крім того, у сільському господарстві природа також працює разом з людиною, і хоча її робота не вимагає ніяких витрат, її продукт має своєю вартістю точно так само, як і продукт найбільш дорого стоять робітників ".  У цьому міркуванні Сміта наочно виступає фізиократичного положення про те, ніби в землеробстві вартість "росте з землі". Це положення Сміта свідчить про нерозуміння їм капіталу як руху вартості, що приносить додаткову вартість.