Теорія відтворення

Теорія відтворення всього суспільного капіталу Сміта заснована на його теорії вартості. Він створив помилкове вчення про складові частини вартості суспільного продукту, яке Маркс назвав надзвичайною догмою, згодом за ним закріпилася назва догми Сміта. Сміт стверджував, що вартість сукупного суспільного продукту дорівнює сумі заробітної плати, прибутку і ренти, тобто зводив її до доходів. Розуміючи, що в процесі виробництва поряд з витратами живої праці використовуються і засоби виробництва, Сміт тим не менш заявляв, що вартість останніх можна в кінцевому рахунку розкласти на доходи (заробітну плату, прибуток і ренту). Таким чином, він з вартості сукупного суспільного продукту виключав постійний капітал. Це ігнорування постійного капіталу як складової частини вартості позбавляло можливості аналізувати процес відтворення. Виходило, що весь продукт, який щорічно проводиться, щорічно повністю споживається. Абсолютно ясно, що за таких умов неможливо не тільки розширене, але навіть і просте відтворення. 

Щоправда, Сміт шукав вихід у вирішенні проблеми відтворення шляхом введення в свою теорію відмінності між валовим і чистим доходом. Валовий дохід він визначав як весь річний продукт даної країни, а чистим доходом вважав ту його частину, яку жителі цієї країни можуть, не витрачаючи свого капіталу, віднести до свого споживчого запасу.К. Маркс зазначав, що Сміт спочатку вартість товарів, узятих окремо, а також вартість річного продукту звів до заробітної плати, прибутку і ренти, а потім вже обхідним шляхом, "з заднього ганку", ввів четвертий елемент - постійний капітал - шляхом встановлення відмінності між валовим і чистим доходом.  Помилка, яка полягає в догмі Сміта, полягала в тому, що Сміт вартість річного продукту ототожнював з заново створеною за рік вартістю. У той час як новостворена вартість дійсно розкладається на доходи, вартість річного продукту включає ще й вартість спожитих засобів виробництва, тобто постійний капітал. Ця помилка випливала з недоліку, обмеженості учення Сміта про вартість. Не розуміючи двоїстого характеру праці, він не міг показати, як абстрактна праця створює нову вартість, а конкретна праця переносить вартість засобів виробництва на знову створюваний продукт. Втративши вартість постійного капіталу у вартості суспільного продукту, Сміт робив помилковий висновок про те, що накопичення капіталу рівнозначно перетворенню всієї додаткової вартості в додаткову заробітну плату.  Слід зазначити, що Сміт, тим не менш, натрапив на цю проблему відмінності між двома видами праці - виробляють засоби виробництва і виробляють предмети споживання. Б.І. Ленін писав, що "звідси вже один крок до визнання того, що для пояснення реалізації безумовно необхідно розрізняти два види споживання; особисте і продуктивне ... Виправлення двох зазначених помилок Сміта (опущення постійного капіталу з вартості продукту і змішання особистого й продуктивного споживання) і дало можливість Марксу побудувати його чудову теорію реалізації суспільного продукту в капіталістичному суспільстві.