24. Система профілактичних заходів контролю

Однією з найважливіших функцій контролю є профілактика недоліків у діяльності підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів господарювання.

Суть профілактичних заходів зводиться до того, що інфор­мація, одержана в результаті здійснення контролю, має стати основою для прийняття відповідних управлінських рішень з питань усунення фінансових порушень, притягнення осіб, винних у порушеннях, до відповідальності та недопущення їх надалі

За органами ДКРС закріплено ряд повноважень, які умовно можна поділити на 3 групи :

Фіскальні

Зобов’язуючі

Інформаційні

До фіскальних повноважень органів ДКРС належить:

1. Винесення рішень про стягнення з підконтрольних суб’єктів коштів і застосування фінансових санкцій за порушення чинного законодавства

2. Складання щодо керівників та інших посадових осіб підконт­рольних суб’єктів протоколів про адміністративні правопо­рушення і винесення постанов про адміністративні стягнення

3. Припинення на розрахункових та інших рахунках у банках та інших фінансово-кредитних установах операцій, якщо керівництво суб’єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівнику ДКРС виконувати свої обов’язки

До зобов ’язуючих повноважень належить:

1. Пред’явлення керівникам та іншим посадовим особам суб’єктів, які ревізуються або перевіряються, вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження власності та фінансових ресурсів;

2. Постановка питання перед відповідними органами про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами і організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства

3. Внесення пропозицій про притягнення винних осіб до матеріальної чи дисциплінарної відповідальності або звільнення їх із займаних посад;

4. Звернення до господарських судів про визнання підконтрольних суб’єктів, які не виконують своїх зобов’язань перед державою, банкротами

До інформаційних повноважень належить:

1. Проведення перевірок з питань усунення недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями і перевірками;

2. Передання матеріалів ревізій та перевірок іншим органам державного контролю для застосування фінансових санкцій, якщо це не входить до компетенції органів служби;

3. Інформування про результати контрольних дій відповідних органів влади, господарського управління, правоохоронних органів та громадськості;

4. Аналіз результатів контрольно-ревізійної роботи і визначення тенденцій з питань дотримання фінансової дисципліни, розроблення проектів законодавчих і нормативно-правових актів та внесення їх на розгляд в органи виконавчої влади

11. Форми та інституції контролю

Конституційне запровадження поділу державної влади на відповідні гілки розподіленої державної влади (законодавчу, виконавчу та судову) обумовлює виникнення відповідних гілок контролю та суб’єктів державного контролю: органи законодавчої влади, Президент, органи виконавчої влади, органи судової влади.

Інституція контролю – це система контролюючих органів, керована головним контролюючим органом, яка має складну організаційну побудову та закріплені чинним законодавством контрольні повноваження виконувати контрольні дії.

Контрольні повноваження – це закріплені чинним законодавством права відповідних суб’єктів контролю – представників інституцій контролю здійснювати в певний час та місці контрольні дії щодо діяльності суб’єктів господарювання.

Норми контролю – це величини, що визначають цільові орієнтири та обмежуючі параметри діяльності, дотримання яких забезпечує досягнення поставлених цілей.

Органи законодавчої влади мають повноваження щодо формування норм контролю, Президент – утворення інституцій контролю, органи виконавчої влади – фактичне здійснення контролю, органи судової влади – визначення конституційності норм.

Форма контролю – це спосіб організації контрольних дій при відстежування діяльності суб’єкта господарювання, явища або процесу.

Форми контролю поділяють на 3 групи, кожна з яких включає певні види його здійснення.

Форми здійснення контролю:

Випробування – спеціальний вид нагляду, який полягає в констатації ступеня відповідності суб’єктів господарювання певним законодавчим нормам. Здійснюється за допомогою сертифікації, атестації, акредитації, ліцензування, експертизи.

Перевірки – періодичний нагляд за діяльністю суб’єкта господарювання. Здійснюється за допомогою інвентаризації, контролінгу, ревізії, аудиту.

Стеження – постійний (безперервний) нагляд за діяльністю суб’єктів господарювання. Здійснюється за допомогою моніторингу, інших форм безперервного нагляду.

Класифікація видів контролю

Вид контролю – це напрямок його розгляду за певною класифікаційною ознакою.

Види контролю за професором Білухою. Класичні класифікаційні ознаки:

І ознака – За періодичністю здійснення:

• Попередній – здійснюється перед виконанням господарської операції

• Поточний (оперативний) – здійснюється в процесі виконання господарської операції

• Заключний (ретроспективний) – здійснюється через певний період завершення господарської операції.

ІІ ознака – За інформаційним забезпеченням:

• Документальний – здійснюється шляхом дослідження інформації щодо проведення господарської операції в системі обліку та звітності.

• Фактичний – підтверджує реальність існування об’єкта в натурі та встановлює його фактичний стан.

ІІІ ознака – За формами здійснення (контрольні перевірки):

• Превентивні – здійснюються на стадії попереднього контролю

• Поточні – засіб оперативного систематичного контролю певних операцій

• Тематичні – засіб періодичного оперативного контролю господарської діяльності

• Ревізії – засіб заключного (ретроспективного) контролю оцінки фінансово-господарської діяльності.

Класифікація видів контролю, запропонована професором Шевчуком ґрунтується на ознаках тріади «суб’єкт – контрольні дії – об’єкт».

І ознака – за суб’єктами здійснення

За ознаками ініціювання контролю:

• Прямий – контроль виконують

• Представницький – делегований ініціатором контролю виконавцю контролю

За ознакою спонукання контролю

• Ініціативний – за власним бажанням суб’єкта господарювання

• Примусовий – обумовлений зовнішніми обставинами

За ознаками суб’єктів контролю

• Державний – у сфері державної влади

• Муніципальний – у сфері місцевого самоврядування

• Незалежний – у сфері громадянського суспільства

• Контроль власника – у напрямку захисту та примноження об’єктів права власності

• Підприємницький контроль – у сфері діяльності контрагентів

• Контроль споживачів – у сфері захисту власних споживчих інтересів

ІІ ознака – за об’єктом контролю

Залежно від ступеня охоплення об’єкта

• Глобальний

• Локальний

За охопленням господарських сфер

• Економічний

• Фінансовий

• Фінансово-економічний

• Фінансово-господарський

За формами власності

• Контроль в приватному секторі економіки

• Контроль в державному секторі

• Контроль в комунальному секторі

За предметною областю контролю

• Комплексний

• Тематичний

За ієрархічним рівнем охоплення господарської системи контролем

• Контроль на мікроекономічному рівні

• Контроль на макроекономічному рівні

За ознакою взаємодії господарських систем

• Контроль внутрішньо економічної діяльності

• Контроль зовнішньоекономічної діяльності

ІІІ ознака – за різновидом контрольних дій

За місцем здійснення контрольних дій

• Інспектування на місцях

• Дистанційний

За часом здійснення контрольних дій

• Статичний (попередній, поточний, статичний)

• Динамічний (безперервний, дискретний)

• Передбачуваний

• Раптовий

За цільовою заданістю контрольних дій

• Стратегічний

• Тактичний

• Програмований

• Стихійний

За охопленням об’єкта контрольними діями (повний, локальний, цілісний, частковий, суцільний, вибірковий)

За методикою здійснення контрольних дій (документальний, фактичний)

За технологією здійснення контрольних дій ( рутинний, машинний, людино-машинний)

За ефективністю здійснення контрольних дій (знеособлений, безадресний, безцільний, дезорієнтований, паралельний, дублюючий, неповний, занижений, поверховий)

особливості організації інформаційної бази комп’ютерних контрольних систем

Інформаційне забезпечення комп’ютерних контрольних систем – сукупність рішень за обсягами, розміщення і формами організації інформації.

Компоненти інформаційного забезпечення: система класифікації інформації, система кодування інформації, уніфіковані системи документації, файли даних.

Інформаційна база комп’ютерних контрольних систем – сукупність упорядкованої інформації, використаної для вирішення завдань.

Інформаційна база поділяється на поза машинну та внутрішньо машинну.

До поза машинної входять загальносистемна (форми річної, квартальної та місячної звітності) та локальна (головна книга, журнали-ордери, оборотні відомості, накопичувальні, розрахунково-платіжні відомості та ін.).

До внутрішньо машинної належать вхідні умовно-постійні файли (загальносистемна, довідкова, нормативна) та файли, що дають результат

Зміст контрольного процесу

Контрольний процес (процес контролю), як і будь-який технологічний процес, складається з численних операцій. Контрольна операція — це дія над економічними даними (інформацією), що має на меті дістати різні проміжні та кінцеві (підсумкові) показники, придатні для оцінювання результату роботи та прийняття управлінських рішень.

Сукупність операцій, які використовуються у контрольному процесі, поділяють на три типи (категорії): механічні, переробного та творчого характеру. Ці типи операцій дають змогу виокремити виконавчі місця, які можуть бути покладені в основу організації роботи виконавців. Вони також є важливим елементом поділу та кооперування праці, дають змогу будувати графіки процесів і роботи виконавців.

С укупність контрольних операцій формує процедуру. Кілька процедур утворюють технологічну фазу контролю, а фази — етап контрольного процесу.

В організації контрольного процесу розрізняють три етапи: 1) підготовка даних для контролю; 2) перевірка даних різними прийомами контролю; 3) узагальнення результатів контролю.

Перший етап —комплекс робіт, який забезпечує підготовку різних необхідних даних, і насамперед носіїв інформації про господарські факти, до контролю (перевірки).Підготовчий етап передбачає кілька видів робіт: визначення об’єктів перевірки, перевірка справжності та вірогідності інформації про господарські факти — явища або процеси, арифметична і логічна їх перевірка.

Другий етап — перевірка (контрольна обробка) даних та інформації різними методами контролю з метою виявлення відповідності або невідповідності здійсненого господарського факту (операції) передбаченим нормативним документам — закону, кошторису, квоті, нормі тощо.

Третій етап — узагальнення результатів контролю методом оформлення та підготовки висновків і реалізація результатів контролю.

На кожному етапі об’єкти організації контрольного процесу такі:

• контрольні номенклатури; • носії контрольної інформації (номенклатур); • технологія контрольного процесу (рух носіїв під час виконання різних методичних і технічних прийомів контролю).

Використання результатів державно-фінансового контролю

У Стандарті ДФК-8 "Оприлюднення результатів державного фінансового контролю" розкрито загальні норми оприлюднення результатів ДФК.

Під результатами державного фінансового контролю розуміють результати діяльності суб'єктів державного фінансового контролю з виконання ними завдань щодо забезпечення цільового та ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують обов'язкове оприлюднення результатів державного фінансового контролю із врахуванням необхідності дотримання режиму спеціальних обмежень, установлених законодавством.

Порядок оприлюднення результатів державного фінансового контролю розробляється кожним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади самостійно з дотриманням норм даного Стандарту та відповідно до чинного законодавства.

Суб'єкти ДФК під час оприлюднення результатів державного фінансового контролю за погодженням із ініціаторами контрольних заходів можуть використовувати такі форми висвітлення інформації:

o випуск і поширення інформаційних та довідкових збірників (спеціальних бюлетенів), журналів, оглядів, прес-релізів, експрес-інформації;

o опублікування нормативно-правових актів в офіційних виданнях та базах законодавства;

o проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв'ю з керівниками суб'єктів державного фінансового контролю для вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації;

o публікації виступів керівників або інших відповідальних працівників суб'єктів ДФК у засобах масової інформації;

o проведення тематичних теле- і радіопередач з питань діяльності суб'єктів ДФК;

o функціонування власних веб - сторінок в Інтернеті;

o інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечить чинному законодавству.

Публічність та прозорість діяльності суб'єктів ДФК забезпечується шляхом налагодження зв'язків із громадськістю, шляхом розгляду й надання на звернення (запити, скарги, заяви) громадян письмової або усної інформації за погодженням з ініціаторами контрольних заходів.

Службові особи суб'єктів ДФК мають дотримуватись встановлених вимог законодавства щодо збереження державної таємниці, конфіденційної, таємної, службової інформації та іншої інформації, обмеження щодо розголошення якої установлені суб'єктом господарювання у межах, визначених законодавством, а також установлених термінів її нерозголошення.

Обмеження доступу до службової інформації суб'єктів ДФК встановлюються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, відповідно до законодавства, внутрішніх нормативно-правових документів.