Тема 3. Проблеми гендерних відмінностей та їх взаємозв’язок із нормальним функціонуванням сім’ї.

План:

1.Методологічна характеристика основних понять гендеру (гендер, стать, гендерна культура, гендерний стереотип).

2. Теорії механізмів статевої соціалізації.

3.Етапи дослідження категорії „гендеру” у вітчизняній та зарубіжній науці. Функції статево-рольових стереотипів.

4.Проблема „подвійного стандарту” в сучасному суспільстві. Фактори розвитку материнського інстинкту

5.Поняття життєвого та сексуального сценарію.

Основні поняття: гендер, стать, гендерний стереотип, гендерний дисплей, гендерна рівність, подвійний стандарт, гендерна культура, життєвий сценарій.

Література:

1. Гендерні аспекти державної служби: Монографія / За заг. ред. Б. Кравченка. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2002. – с. 7-11.

2. Захаров А.И. Ребёнок до рождения. - СПб.: Союз, 1998. - С. 21-22.

3. Практикум по гендерной психологии/ Под ред. И.С. Клециной.- СПб.: Питер, 2003.

4. Приходько Е. А. Культурология. Культура семейно-брачных отношений: Учебн. пособие/ Волгоградский гос. технич. ун-т. – Волгоград: Политехник, 2000, - С. 52-55.

5. Рибаченко В.Ф. Грані сумісності. - К.: Політвидав. У., 1987. - 110с.

6. Фромм Э. Искусство любви; исследование природы любви / Пер. с англ. Л.А. Чернышевой – М.: ТПЦ «Полифакт», 1990.

7. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. – М.: Апрель- Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - С. 413-418.

1. На даному етапі розвитку України все частіше виникає необхідність переосмислення ролей жінки і чоловіка в суспільстві, а точніше створення елгалітарних принципів рівності. Елгалітарна концепція виходить з того, що жінка і чоловік – рівні як особистості, і тому повинні мати в суспільстві рівні можливості.

Даний принцип рівностістатей слід розумітине як скасування різниць між жінкою і чоловіком, а, навпаки, зважаючи на природну роль жінки – материнство, будувати такі соціальні умови, щоб всі мали рівні можливості прояву власних талантів та новаторських ідей у рівній мірі, незалежно від статі.

Дослідженням проблем гендеру займалися такі вчені: Дж. Маккі, А. Шерис, Д. Хартлі, а також ряд видатних вітчизняних вчених:Т. В. Виноградова, Л. Б. Шнейдер, М. І. Пірен, В.В. Семенов, Н.В. Лавриненко, О. І. Бондарчук. Піднімаючи проблему гендерних відмінностей між жінками і чоловіками варто згадати, що слід розуміти під терміном “гендер”.

Стать- сукупність морфологічних і біологічних характеристик.

Гендер- соціально детерміновані уявлення про чоловіка і жінку.

Ці уявлення дуже сильно впливають на розвиток хлопчиків і дівчаток, а саме на їх соціалізацію. Гендерна відмінність впливає: на суспільний стан і статус, норму поведінки для чоловіка і жінки; якості, які повинні бути притаманні представникам різних статей.

Категорія гендера не постійна, тому, що безпосередньо залежить від історичних та культурних норм, які панують у суспільстві. Яскравим прикладом може слугувати становище жінки в суспільстві. Жінка могла бути виключена з активного суспільного життя доти, поки соціальні умови були обмежені тісними гендерними рамками, а коло зацікавленості індивіда було обмежене. В останній час істотно змінилися погляди на можливості жінки, її професійну придатність, освітній рівень та інноваційні здібності. В усіх розвинених країнах активно задіяно жінок у сфері найманої праці (30-50 %), в той час у країнах, що не набули високого індустріального рівня зайнятість жінок сягає тільки 20-30%.

За даними ООН, зайнятість жінок буде зростати, причому більш швидкими темпами ніж зайнятість чоловіків. У Європі в цілому на 2001 рік частина працюючих жінок репродуктивного віку збільшилась до 60%. За даними зарубіжних вчених освічені жінки, що складають зараз половину випускників вищих навчальних закладів, можуть зробити для постіндустрійної економіки 1985-2010 років те саме, що зробили селяни для фабричного бума 1950-1973 років.

Культурна антропологія переконливо довела: те, що в якомусь суспільстві сприймається як жіночість, в іншому може вважатися ознакою чоловіків. Із цього погляду деякі характеристики жінок, наприклад емоційність, схильність до самопожертви, орієнтованість лише на сім’ю і дітей, поставали не як природні якості, а як характеристики, сформовані певним типом суспільства. Отже, з'ясувалося, що поняття “жіночність”, “мужність” зумовлені і біологічними особливостями і культурою, тому сприймаються неоднаково. Надто ж це притаманно поліетнічній Україні. У контексті вивчення гендерних відмінностей бажано дати певний аналіз «гендерної культури».

Гендерна культура - це сукупність суспільних цінностей, які склалися в тому чи іншому суспільстві, відшліфовувалися суспільством у перебігу його історії, і їй повинен підлягати кожен індивід, дотримуючись норм і щодо чоловіка і щодо жінки. Гендерна культура - це суспільний феномен, що формується, вбираючи в себе все найкраще, визнане суспільством, стосовно поведінки жінки й чоловіка та формування принципів і норм їхніх взаємин у сім’ї, місце кожного з них у реалізації суспільних потреб. Гендерна культура пов’язана із статевою специфікою людей та їхньою життєтворчістю. У фундаменті гендерної культури лежить міжстатевий поділ праці, що надає їй характеру біполярності. Даний феномен впливає як на професійну культуру, так і на інші аспекти життя соціуму, зокрема сім’ю.

Гендерний дисплей - різноманітність проявів, пов'язаних із суспільними вимогами щодо чоловічої і жіночої поведінки та взаємодії.

2. Психосексуальний розвиток– результат статевої соціалізації, в процесі якої людина засвоює певну статеву роль та правила поведінки (Кон І.С., 1988). Існує декількатеорій психологічних механізмів статевої соціалізації:

1. Теорія ідентифікації– бере початок із психоаналізу і формується на емоціях та наслідуванні. Дитина підсвідомо імітує поведінку дорослих представників своєї статі, місце яких він хоче зайняти.Негатив теорії в невизначеності самих механізмів соціалізації (і наслідування, і самоідентифікація із значимим дорослим, навіть ототожнення).

2. Теорія статевої типізації– теорія спирається на теорію соціального научіння і надає важливе значення механізмам психічного підкріплення. Хлопчиків хвалять за прояви суто чоловічих характеристик (маскулінних) і засуджують прояви жіночних (фемінних). Я люблю отримувати заохочення. Мене заохочують, якщо я здійснюю „хлопчачі вчинки”, тому я хочу бути хлопчиком.

3. Теорія самокатегорізації– бере витоки із когнітивно-генетичної теорії і підкреслює важливість самосвідомості. Дитина спочатку засвоює уявлення про статеву ідентичність, потім ідентифікує себе або із хлопчиком, або із дівчинкою і намагається відтворити саме притаманний їм тип поведінки.Негативв тому, що статево-рольова диференціація проявляється в дітей набагато раніше, ніж формується стійке усвідомлення своєї приналежності до певної статі. Приклад: Я хлопчик, і тому хочу робити „хлопчачі вчинки”, мені це подобається.

4. Теорія соціалізації, яка аналогічна засвоєнню мови, чи іншої системи правил. Статева роль не що інше як правила, які треба засвоїти.

5. Стадіальна теорія– охоплює закономірності розвитку соціалізації: засвоєння стандартів соц. поведінки; навчання статево специфічній поведінці; співставлення себе та ін. людей; усвідомлення неминучості своєї статі та наслідування „правил статі” не за внутрішніми, а за зовнішніми мотивами.

3. 1 етап - Перші дослідженя були пов’язані із спробами відокремити типові ознаки маскулінності та фемінності (ДЖ. Мак Ки, А. Шерріфс, 1957р.). Маскулінні ознаки: необмежений стиль поведінки, частково виправдовуючий грубість, компетентність, раціональні здібності, активність. Фемінні ознаки – соціальні та комунікативні навички, теплота, емпатійні здібності.

2 етап - Популярними стають дослідження стереотипних уявлень про здібності чоловіків та жінок, їх компетентність в різних сферах діяльності. П.Колдберг віднайшла істотну долю невиправданого заниження здібностей жінок, навіть у представниць слабкої статі. Наприклад: студентки оцінюють вище наукові статті чоловіків, а якщо не знають автора, то оцінки врівноважуються. Щодо чоловіків було проведено інше дослідження. Написані майстрами картини оцінювались на декілька порядків нижче, якщо вони визначали себе як новачки.

На основі даних досліджень К. Доу створила теорію каузальної атрибуції. Теорія каузальної атрибуції зазначає, що результат, досягнений в будь-якій галузі чоловіком, пояснюється його здібностями, такий самий результат, отриманий жінкою, пояснюється її зусиллями, випадковим везінням та ін. нестабільним причинами.

3 етап в дослідженні статево-рольових стереотипів полягає не тільки в їх описі, але й у виясненні їх функцій:

Функції статево-рольових стереотипів:

регулятивна - регулює наявність у різних сферах соціальної діяльності певного співвідношення представників обох статей.

Пояснювальна – охарактеризовує історичний аналіз переважання в певних галузях чоловіків та жінок, а також існування певних характерологічних стереотипів.

Трансляційна – формує на даному етапі і в розрізі найближчого майбутнього наявність феміного та андрогіного набору якостей, які є і будуть притаманні обом статям.

Захисна – допомагає нормальному функціонуванню всіх суспільних інститутів, на основі притаманності певних якостей, які сприяють найкращому виконанню всіх функцій.

Виправдовуюча – пояснює певну упередженість щодо гендерної поведінки представників різних статей.

4. У вітчизняній психології значне місце серед вивчення психологічних проблем, орієнтованих на визначення ролей жінки і чоловіка, займає питання дослідження материнського інстинкту та проблема девіантної поведінки матері як порушення природної функції жінки. Такими дослідженнями займались В.І. Брутман, М.Г. Панкратова, А.Я. Варга, С.Н. Єніколопова, І.Ю. Хамітова, М.Ю. Колпакова та ін. [3, С.95].

Об'єктивна ж тенденція в умовах та способі життя жінки за останні десятиліття істотно змінилась. Жінка стає членом ще однієї, крім сім'ї, соціальної спільноти – виробничого колективу. Це призводить до виникнення ряду соціальних та моральних проблем.

Проблеми подвійного стандарту:

Жінки прагнуть гармонічно поєднувати свої сімейні та професійні обов'язки, але оскільки сімейно - побутові функції залишаються її обов'язком, то нерідко виникає конфлікт між професійною роботою і сімейними обов'язками. Це проявляється у “подвійній” завантаженості жінки, послабленні її фізичного і психічного здоров’я, у негармонійному способі життя. Крайніми варіантами вирішення даного конфлікту є або звільнення з роботи, або зменшення навантаження по догляду за сім'єю.

Однією з причин “подвійного” навантаження є те, що процес залучення жінок до професійної діяльності відбувався непропорційно швидко, а зміни культурних норм щодо зменшення навантаження працею вдома та перерозподілу обов'язків між усіма членами родини відбувається надто повільно. Технічний прогрес значно полегшив працю жінки по догляду за сім'єю, поява пральних, посудомийних машин та іншої техніки значно скоротили затрати фізичних сил та часу, які витрачаються жінкою. Поява напівфабрикатів та можливість замовити готову їжу теж допомагає жінці зекономити свій час і присвятити його розвитку власної особистості. Але варто зазначити, що наша держава істотно відстає в галузі соціальної допомоги та розвитку соціальної інфраструктури.

Рівність жінки та чоловіка в правах в багатьох аспектах є формальною. Жінки відчувають дискримінацію у підвищенні кваліфікаційного рівня, кар'єрному зростанні. Дуже часто відсутні гнучкі графіки та неповний робочий день.

Для України дуже актуальним є питання працевлаштування людей. В пострадянській Україні проблемою є безробіття на основі зменшення промислового та аграрного виробництва, що призводить до відтоку робочої сили за межі держави, особливо ця тенденція стосується жінок. Так, за 12 років незалежності Україну залишили біля 7 млн. чоловік.

Змінюється рольова структура сім'ї в бік більшої симетричності функцій чоловіка і дружини, змінюється уявлення про “годувальника” в родині. Економічна незалежність призвела до того, що чоловік перестав бути єдиним годувальником сім'ї. Це відобразилось на стосунках в родині не найкращим чином, можна сказати є парадоксом сучасної ситуації, що стосується сім'ї. Інструментальна роль батька залишається під питанням, або ж батько взагалі відсторонюється від сімейних проблем. Але для нормального існування подружжя, оптимальної соціалізації та статево-рольової ідентифікації дітей потрібна активна участь обох батьків. Значення батька у виховані і розвитку дітей має велике значення тому, що без нього підготовка дитини до ролі чоловіка (дружини) та батька (матері) стає неповноцінною.

4. Удругій половиніХХст. з'явились тенденції, ворожі “дітоцентризму.” Сучасна жінка вже не може й не хоче бути тільки “вірною дружиною та дбайливою матір'ю”. Її самоповага має, крім материнства, і інше підґрунтя – професійні досягнення, соціальна незалежність, самостійно досягнуте суспільне становище. Це зовсім не відміняє цінності материнства і потреби в ньому, але суттєво змінює характер материнської поведінки.

Вважаємо, що проблемам материнства та батьківства слід в наш час в сучасному суспільстві приділяти більше уваги. Як вже зазначалось, материнство визначено біологічно, хоча очікування щодо поведінки матері багато в чому пов’язані із традиціями суспільства. А.І. Захаров виділив ряд факторів розвитку материнського інстинкту:

• праобраз материнства;

• бажання мати дітей, установка на них;

• позитивний відгук на вагітність;

• ніжність до ненародженої дитини;

• почуття жалості та співпереживання до дитини;

• почуття близькості до дитини;

• емоційний відгук матері [2, С. 21-22].

Якщо ж інститут материнства є не тільки біологізованим, але й історичним, то тим більш історичним слід вважати інститут батьківства. Е. Фромм у своїй праці „Мистецтво любові” говорить про два типи батьківської любові: материнську та батьківську. Він пояснює, що материнська любов безумовна, тому що мати виносила та народила дитину і тим самим реалізувала свою потребу, в той час як батьківська любов обумовлена, її треба завоювати, тобто відповідати певним критеріям, дотримуватись встановлених традицій та норм. Хоча пізніше Е. Фромм зазначає, що охарактеризовані ним типи скоріше ідеальні, ніж реальні. Саме такі роздуми підводять до питання: яке співвідношення біологічних та соціокультурних детермінант материнської та батьківської ролей? Спостереження за поведінкою батьків та матерів по відношенню до дитини, яка опинилася в складній ситуації (впала, порізалась, злякалась), доводять, що психофізіологічні реакції, які супроводжуються емоціями майже однакові і в чоловіків, і в жінок. Істотно дана характеристика залежить від присутності сторонніх людей. Чим більше присутніх, тим активніше виявляє турботу і почуття співпереживання жінка, оскільки така поведінка буде ознакою добре розвинених природних материнських інстинктів. В той час як при збільшенні кількості присутніх істотно буде зменшуватись відкритий прояв чоловіком співпереживання та стурбованості за дитину, тому що суспільна роль чоловіка не передбачає прояву таких почуттів і в певних випадках їх засуджує .

Поєднання жінкою професійних та сімейних ролей відображається на її духовних можливостях двояко. З одного боку, виробнича праця розширяє коло контактів жінки, які сприяють збагаченню її особистості, стимулюють її духовність, підвищують інтерес до мистецтва та соціальної інформації загалом. З іншого боку, велике коло обов'язків по веденні домашнього господарства та догляду за дітьми в сполученні з професійною роботою суттєво обмежують соціальну активність жінки [6, С.57]. Хоча більшість чоловіків позитивно ставляться до професійної діяльності жінки в цілому, вони не намагаються розділити обов'язки по веденню домашнього господарства і вихованню дітей і тим самим дати можливість жінці більше часу приділити соціальному навантаженню.

Перевагу традиційно-патріархальному устрою надають в більшості чоловіки, що проживають в сільській місцевості, оскільки історично сформовані гендерні стереотипи набагато повільніше руйнуються там, де пріоритетом є важка, але не розумова праця (чоловік працює в полі і є годувальником, а жінка займається господарством і є підлеглою). Освіта ж сприяє зворотній тенденції. Чим вищий рівень освіти у дружини, тим ймовірніше, що чоловік підтримує бажання дружини працювати у виробничій сфері. Проте більшість працюючих жінок вважають роботу по дому своїм обов'язком, а не загальносімейним пріоритетом.

Які ж побутові функції фактично виконують чоловіки? Найчастіше вони погоджуються брати на себе різні види покупок, рідше погоджуються займатися прибиранням, а ще рідше пранням. Зафіксовано, що по мірі збільшення родини та зростання тривалості сімейного життя більшість домашніх турбот перекладаються на плечі жінки, тому важливим завданням є перебудова чоловічої психології, а тим самим і поведінки в родині. Це не просто банальний перерозподіл обов'язків між чоловіком і дружиною, а формування нових гендерних стереотипів щодо поведінки в родині.

Що ж стосується виховної функції батька, то вона знаходиться в прямій пропорції до рівня освіти чоловіка. Людина з вищою освітою має більше можливостей для духовної компенсації в інших сферах (професійна, хоббі, спілкування з однодумцями) і відповідно менше часу приділяє вихованню дітей, особливо, якщо чоловік обіймає керівну посаду. При цьому варто зазначити, що чоловіки називають свої стосунки з дітьми більш теплими і дружніми, ніж були у них в дитинстві з батьком.

Крім вищезазначених проблем, треба звернути увагу на істотні зміни у статевих стосунках, що відбулися завдяки “сексуальній революції”. Фактично норми соціальної поведінки і моральні установки, що їм відповідають, швидко змінюються. Між старшим і молодшим поколіннями існують суттєві відмінності. Молодь не тільки раніше дозріває, а й раніше починає жити статевим життям, причому варто зазначити, що дошлюбні статеві стосунки не отримують такого засудження як раніше. Ранній початок статевого життя досить негативно впливає на здоров’я молодих людей, з чим вони зазвичай не погоджуються, називаючи „цнотливість” стереотипом консерватизму. Отже, суттєво змінюється “гендерний дисплей” (різноманітність проявів, пов'язаних із суспільними вимогами щодо чоловічої і жіночої поведінки та взаємодії) щодо статевої поведінки представників обох статей. Змінилася сексуальна поведінка у шлюбі. Покращене харчування сприяє підвищенню сексуальної активності, криза традиційних релігійних заборон та поява ефективних контрацептивів – відділенню сексуально-еротичних стосунків від репродуктивної функції. Сучасна людина живе більш повним і інтенсивним статевим життям, ніж її предки. Таким є стереотип інформаційного суспільства.

В останні десятиріччя різко зросла сексуальна активність жінок та їх вимоги щодо статевого життя. Жінки повністю відкидають принцип “подвійного стандарту”, вважаючи його дискримінуючим. Вони часто скаржаться на психологічну черствість та сексуальну неграмотність чоловіків. Поширення концепції “сексуальної революції” призвело до того, що поняття “кохання” стало активно замінюватися поняттям “секс”. Особливо істотно це вплинуло на форму поведінки молоді і підлітків. Прогресивна тенденція до індивідуалізації сексуальних почуттів і стосунків здійснюється на фоні і в рамках індивідуалістичного способу життя і це породжує ряд протиріч. По-перше, секс розглядається як важлива сфера індивідуального самоствердження і стає для багатьох молодих людей “останньою межею”, на якій вони прагнуть виявити власну індивідуальність. По-друге, секс стає розвагою, спортом, грою, які протиставляються відповідальності, серйозності, почуттю обов'язку, що уже негативно відображається на моралі і відповідальності партнерів один перед одним. По-третє, деякі молоді люди бачать у сексі форму протесту проти загального конформізму і можливість продемонструвати власне неприйняття існуючого суспільства та його моралі. Це проблема, що потребує серйозного соціально-політичного та психологічного дослідження.

5. Поняття „життєвий сценарій” було запроваджено американським психотерапевтом Еріком Берном. Сценарій – це постійно розгортаючийся життєвий план, який формується ще в ранньому дитинстві, зазвичай під впливом батьків. Саме цей психологічний імпульс штовхає людину до здійснення сценарію навіть несвідомо. Сценарій - це план, а життєвий шлях – це те, що відбувається в дійсності. Сценарій передбачає: батьківські інструкції; сприятливий особистісний розвиток; прийняття рішення в дитячому віці; дійсну „включеність” в певний метод чи методику, який програмує подальші успіхи чи невдачі; переконуючу установку чи навіяну зовні впевненість.

Сценарії руйнуються під дією наступних факторів:

• масові події, які істотно змінюють шлях історії і відповідно впливають на розвиток соціуму (війни, голод, епідемії);

• психотерапія та інші методи, які розбивають сценарій;

• сценарій руйнується особистісним рішенням та вольовим зусиллям людини.

Сценарій не знаходиться у підсвідомості. Виявити його можна шляхом опитування або уважного самоспостереження (варто фіксувати документально).

Одним із варіантів прояву сценарію – є сексуальний сценарій. Діти в більшості випадків наслідують сімейні стосунки батьків. Сексуальний сценарій – це уявлення про те хто, з ким, коли, в яких умовах, та чому повинен чи не повинен чогось робити. Сексуальний сценарій, як і життєвий, є складною диспозиційною системою, яка спонукає людину до певного виду поведінки. Людина має зазвичай не один, а декілька видів сценаріїв (фантазії, оціночні судження, плани реальної поведінки).

Класифікація сексуальних сценаріїв:

1. За кількістю та різноманітністю компонентів сценарію та співвідношення уявного та реалізованого (коло мотивів, партнерів, місць та часу, обставин).

2. За їх регідністю, жорсткістю та рутинізацією (наскільки можлива похибка відповідно до сценарію).

3.За їх звичайністю, конвенціональністю (наскільки даний сценарій відповідає нормам суспільства).

4.За особливостями ставлення людини до своїх сценаріїв (задоволена вона ними, чи соромиться їх).