- •1)Зародж та осн етапи розвитку екон теор як науки
- •2)Предмет екон теорії та евол його визначення різними школами.
- •3) Методи економічної теорії.
- •4) Економічні категорії і економічні закони. Пізнання та використання екон законів.
- •5) Функції економ теорії та її місце в сист екон наук.
- •6) Економічні потреби і інтереси: їх суть і класифікація. Закон зростання потреб.
- •7) Сутність, цілі та структурні елементи економ сист. Осн типи екон систем.
- •8) Власність, її сутність, форми та місце в екон сист.
- •9) Місце і роль людини в економ сист.
- •10) Cутність сусп. Виробництва. Матеріал і нематеріал виробн., їх взаємозв.
- •11) Осн фактори суспільного відтворення. Виробнича функція.
- •12) Ефективність суспільного виробництва: суть, критерії, економічні та соціальні показники.
- •13) Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне.
- •14) Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості.
- •15) Альтернативні теорії вартості, їх еволюція та сучасне трактування. Закон вартості: суть, функції.
- •16. Теоретичні концепції виникнення та суті грошей.
- •17. Функції грошей та їх еволюція.
- •18. Грошовий обіг і його закони. Рівняння фішера. Грошові агрегати.
- •19. Грошова система, її елементи і типи.Формування і розвиток в україні.
- •20. Інфляція. Її сутність, причини, види, наслідки і шляхи подолання.
- •21. Сутність ринку і його типи. Субєкти і обєкти ринкових відносин.
- •22. Ф-ції і структура ринку.
- •23. Закон попиту і пропозиції, сутність і механізм дії.Еластичність попиту і пропоз.
- •24. Сутність та основні елементи інфраструктури ринку.
- •25. Конкуренція, її суть, види і роль.
- •26. Основні типи ринкових структур досконалої і недосконалої конкуренції.
- •27. Причини виникнення, суть і форми монополізму.
- •28. Негативні наслідки монополізації ек.Антимоноп законодавство і політика
- •29. Сутність капіталу і генезис його трактування. Форми капіталу.
- •30. Витрати виробництва, їх суть і класифікація.Прибуток на капітал, маса і норма
- •31.Кругооборот і оборот промислового капіталу.Основний і оборотний капітал.
- •32.Фізичне і моральне зношення основного капіталу.Амортизація капіталу.
- •33. Сутність і еволюція торговельного капіталу.
- •34.Концепція витрат обігу і торговельного прибутку.
- •35.Сучасні форми торговельного підприємсництва. Товарна біржа.
- •36.Сутність і джерела позичкового капіталу.Позичковий процент і його норма.
- •37.Фінансова система: суть, структура та функції.
- •38. Бюджет і податки як інструменти фінансового регулювання економіки. Крива Лаффера
- •39; Кредит: його сутність, форми та функції
- •41. Акціонерно-корпоративний капітал. Ринок цінних паперів. Фондова біржа.
- •42.Аграрні відносини, їх зміст та специфіка. Земля.
- •43. Земельна рента, її сутність, форми і механізм формування. Ціна землі і орендна плата.
- •44. Сутність, види і джерела формування доходів. Функціональний і персональний розподіл доходів
- •45.Заробітна плата: її сутність, форми, система та рівень.
- •46. Диференціація доходів і необхідність їх перерозподілу. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині.
- •47. Зайнятість. Безробіття: причини, види, шляхи подолання. Закон Оукена.
- •48. Необхідність , форми й методи дре
- •49.Економічні функції держави
- •50. Суспільне відтворення, його сутність, види. Основні макропоказники та методи їх обчислення.
- •51.Економічне зростання: його сутність, типи і фактори.
- •52.Природа, специфіка циклічного розвику економіки. Короткі, середні та короткі цикли.
- •53.Зміст і основні риси перехідної економіки.
- •54.Світове господарство: причини виникнення, сутність, структура. Сучасні форми міжнародних економічних відносин.
- •55.Сучасні глобальні проблеми людства: їх природа, види та шляхи вирішення.
37.Фінансова система: суть, структура та функції.
Через фінансовий механізм держава створює і використовує фонди грошових засобів, необхідних для виконання її численних функцій у політичній, економічній та соціальній сферах. Показники фінансової системи є надійним індикатором стану національної економіки в цілому, тому що якраз тут, у цій сфері прямо чи опосередковано відображаються усі найважливіші аспекти господарської діяльності: структура виробництва, міжгалузеві і територіальні пропорції, ефективність діяльності окремих галузей, державне регулювання економіки тощо.
Фінанси - це система відносин у розподілі й використанні фондів грошових засобів (фінансових ресурсів). Іншими словами, грошові відносини, рух яких здійснюється через особливі фонди, - це фінансові відносини. Разом із цим, це відносини між:
- державою та юридичними і фізичними особами;
- фізичними і юридичними особами;
- юридичними особами;
- окремими державами.
Система цих відносин отримала назву фінансової системи. В правовому плані фінансова система - це сукупність відносно відокремлених і водночас взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин, що управляються спеціальним фінансовим апаратом. Поняття „фінансова система" часто використовується і в розумінні сукупності фінансових установ країни.
Загальна економічна теорія вирізняє трьох основних суб'єктів фінансових відносин, а отже: фінанси господарюючих суб'єктів (бізнесу), фінанси населення, домашніх господарств і фінанси держави. Фінанси бізнесу - це фінансові відносини між юридичними особами, юридичними і фізичними особами, юридичними особами і державою. Основними документами, що характеризують показники стану цих фінансових відносин є баланс підприємства, звіт про результати фінансової діяльності та їх використання, звіт про рух грошових потоків, звіт зміни у власному капіталі фірми.
Дохідну частину фінансів населення створюють первісні доходи сімей, як-от: зарплата, дивіденд, процент, рента, доходи від неакціонерного підприємництва тощо. Витратну частину - всі витрати і заощадження населення.
Державні фінанси формують центральну частину всієї фінансової системи, а провідною ланкою фінансів держави є державний бюджет (план доходів і видатків держави). За його допомогою держава здійснює територіальний і міжгалузевий розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту.
Принципи побудови фінансової системи можуть бути різними. Це залежить від державного устрою країни, закріплених в її Конституції форм державних інститутів, правил їх діяльності тощо. Розповсюдженим є принцип фіскального федералізму, який використовується в багатьох країнах, як от: СІНА, Канада, Німеччина, Росія тощо.
Суть даного принципу зводиться до чіткого розмежування функцій між окремими адміністративно-територіальними ланками фінансової системи.
Отже, фінанси виражають систему відносин, пов'язану з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових засобів. Самі грошові фонди створюються і використовуються не автоматично, а під впливом складних розподільчих відносин, чим і зумовлюється об'єктивна необхідність фінансового контролю.
В умовах ринкових відносин у правовій державі фінансовий контроль с вкрай важливим. Він повинен йти від вищих органів державної влади. Це особливо важливо сьогодні, коли бюджетний процес в Україні не є сталим. Контроль за виконанням доходної частини бюджету забезпечують фінансові, податкові, митні та інші органи, які організовують роботу з отримання податків, відстежують своєчасний і правильний порядок їх сплаїи. Контроль за цими процесами йде через Міністерство фінансів України і Державне казначейство, Держ'авну податкову адміністрацію, Державний митний комітет. Розвиток акціонерних форм власності привів до створення нового для нашої країни інституту незалежного зовнішнього фінансового контролю - аудиту. Мережа аудиторських фірм дозволяє втілювати дійсно економічні принципи фінансового контролю, які побудовані на договірних платних партнерських взаємовідносинах між аудиторськими структурами і господарськими суб'єктами.
Фінансова система держави відтворює всі процеси по розподілу і перерозподілу ВВП, тому політика держави відносно фінансової системи виступає одним з найважливіших регуляторів розвитку національної економіки. Заходи держави з мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу і використанню на основі фінансового законодавства країни називаються фінансовою політикою. Напрямки фінансової політики залежать від економічного стану країни. Кризовий стан економіки визначає фінансову політику, що має напрямок, з одного боку, на стимулювання виробництва (наприклад, у вигляді окремих податкових пільг виробникам), на мобілізацію фінансових ресурсів з метою їх ефективного вкладення в окремі галузі економіки, а з іншого - на утримання усіх соціальних програм, скорочення витрат на оборону, утримання державного апарату тощо. При переході економіки в інший стан відповідно змінюються напрямки фінансової політики.
Правильність обраної фінансової політики, безумовно, залежить від критичної оцінки економічної ситуації в країні, від дотримання основного правила економічної науки: при розробці прогнозів і рекомендацій оцінювати економічну ситуацію такою, якою вона є, а не такою, якою її бажапи би бачити. Це тим більш важливо, оскільки загальною тенденцією розвитку є посилення ролі уряду в регулюванні національної економіки через фінансову систему
Фінансова політика складається з двох взаємопов'язаних напрямків діяльності держави: в сфері регулювання бюджету (бюджетна політика) і в сфері оподаткування і регулювання структури державних витрат з метою виливу на економіку (фіскальна політика).