27. Причини виникнення, суть і форми монополізму.

Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання.

Конкретною формою монополізму є монополія.

Монополія у широкому розумінні означає виключне право

держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим

або на здійснення якого-небудь виду діяльності.

Під економічною монополією розуміють велике

підприємство, фірму або об'єднання (спілку), яке посідає панівне

місце на ринку і концентрує значну частину виробництва

і збуту певного виду продукції з метою одержання

монопольного прибутку.

За умовами функціонування монополізм поділяють на два типи — підприємницький, який пов'язаний із розвитком підприємств (фірм) на основі концентрації капіталу і виробництва та інституційний, який пов'язаний з нерівністю умов конкуренції, які надає держава для різних її учасників.

За характером і причинами виникнення монополії поділяють на три типи:

— монополія окремого підприємства;

Це абсолютна монополія й існує вона рідко.

— монополія як угода;

Ппродавці виступають на ринку "єдиним фронтом", зводять нанівець конкурентну боротьбу, а покупець перебуває в безальтернативних умовах.

— монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Створює ринок монополістичної конкуренції.

За сферою функціонування і причиною виникнення розрізняють

- природну

виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона існує, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. Тут конкуренція не можлива або не бажана, бо при входженні в галузі інших фірм затрати на виготовлення продукції зростуть. Має місце в таких сферах як електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв'язку і транспорту, послугах зв'язку. Їх діяльність, особливо цінова політика, регулюється держ.

- адміністративну

виникає внаслідок дії державних органів двома шляхами:

1. Надання окремим фірмам виключного права на заняття певного роду діяльності. Наприклад: на початку ХVІІ ст. голландській та англійській компаніям державою було надано право (виняткове) на торгівлю з Індією.

2. Це об'єднання державних підприємств і підпорядкування їх міністерствам. Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт і між ними відсутня конкуренція. По суті, - це монополізована економіка, яка була в СРСР.

- економічну монополію.

Вона виникає на основі закономірного господарського розвитку, коли підприємці зуміли завоювати монополістичне становище на ринку, завдяки:

• успішному розвитку підприємства;

• базується на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Основними організаційними формами економічних монополій є: картель, синдикат,трест, конгломерат, консорціум, концерн.

28. Негативні наслідки монополізації ек.Антимоноп законодавство і політика

Монополізація — це процес досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку

товару, підтримання або посилення цього становища.

Негативні наслідки: - практика встановлення монопольних цін, створення штучного дефіциту. Покупці змушені купувати товари за вищими цінами, оскільки крупні компанії виготовляють переважну масу продукції.

- гальмування науково-технічного прогресу. Це відбувається тому, що монополізація виробництва і збуту дає змогу крупним компаніям отримувати певний час високі прибутки, навіть не впроваджуючи нових досягнень науки і техніки у виробничий процес; - монополії придушують конкуренцію —

важливу рушійну силу економічного прогресу;

- монополізують засоби масової інформації

(пресу, радіо, телебачення), за допомогою яких впливають на свідомість населення у необхідному їм напрямку;

- розорюють малий та середній бізнес;

Антимонопольна політика — комплекс

заходів,розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, спрямованих на припинення, попередження й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.

Перший антимонопольний (антитрестівський) закон — так званий Закон Шермана — був прийнятий у США у 1890 р.

Однак американська і європейська антимонопольна

політика мають свої особливості:

— американська — спрямована, головним чином, проти монополії як структурної одиниці;

— європейська має регулятивний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.

Антимонопольне законодавство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утвореннямонопольнихструктур і об’єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку.

Антимонопольне законодавство, як правило, спрямоване не проти великих монополій взагалі, а проти монопольного розміщення їх на ринку певного товару, проти монополій, що створюються для поглинання слабших конкурентів, проти їхньої змови з метою розподілу сегментів — регіонів, монополії цін, ізоляції конкурентів.

Антимонопольне законодавство передбачає такі заходи:

- організаційні — диференціація та оптимальні сполучення організаційно-економічних форм і розмірів підприємств;

- економічні — сприяння розвиткові конкуренції, диверсифікації діяльності, вільного утворення цін;

- економічне стимулювання та підтримка розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

- адміністративно-правові заходи для боротьби з монопольними посяганнями, організація антимонопольного державного контролю, контроль за справедливим роздержавленням майна, сприяння конкуренції;

- недопущення зловживання монопольним становищем на ринку.