18. Грошовий обіг і його закони. Рівняння фішера. Грошові агрегати.

Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві. Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв'язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов.

Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою:

КГ = (сц-к + п-вп)/о, де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП — платежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласичній теорії рівняння грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером: М* V = P*Q, де М — маса грошей в обігу; V — середня швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — кількість товарів та послуг, представлених на ринку. З цього рівняння можна визначити кількість грошей,

необхідних для обігу: М=(P*Q)/ \/

Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей населенням, придбанням комерційних та державних цінних паперів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником L(r), то

формула кількості грошей набуде такого вигляду:

M = P*Q)/ \/ + L(r).

Грошова маса — це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у грошові агрегати М0, Мt, М2, M3, L.

М0 — готівка: монети і банкноти, що перебувають в обігу

М1 = М0 + поточні рахунки та інші безстрокові чекові депозити

М2 = Мх + заощаджувальні й невеликі строкові депозити (внески) у банках

М3 = М2 + внески у спеціалізованих установах і великі строкові депозити

L = М3 + облігації, скарбничі векселі та інші аналогічні кредитні інструменти

В Україні обсяг грошової маси розраховується за допомогою чотирьох агрегатів (М0, М , М2, М3),

19. Грошова система, її елементи і типи.Формування і розвиток в україні.

Грошова система — це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.

Елементи грошової системи:

- Назва національної грошової одиниці

- Порядок грошової емісії

- Види та купюрність грошових знаків і характер їхнього забезпечення

- Встановлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну

- Наявність державних фінансових інститутів,

які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Типи грошових систем:

Металева система — це грошова система, в якій роль загального еквівалента і засобу обігу виконують металеві гроші із золота чи срібла.

- Біметалізм – це система, де роль загального

еквівалента законодавчо закріплюється одночасно на рівних правах за двома благородними металами — золотом і сріблом.

- Монометалізм — це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним благородним металом — золотом. Він поділяється на золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золотодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт.

Паперово-кредитна система

- Кредитні гроші — це знаки вартості, які виникають і функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Є такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек,

кредитна картка, електронні гроші.

- паперові гроші

Організаційно-правові засади створення грошової системи України були закладені в Законі України "Про банк" і банківську діяльність", ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Цим законом Національному банку України надавалося монопольне право здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику тощо.

Перші практичні кроки щодо створення власної грошової системи були зроблені після виходу України зі складу СРСР, коли 10 січня 1992 р. були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рублевої грошової маси. Тобто в обороті одночасно опинилися два види валюти - попередні рублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Російської Федерації, та купоно-карбованці, право емісії яких було закріплено за НБУ.

Досить швидко виявилися значні недоліки двовалютної системи грошового обороту. Вона істотно ускладнювала управління внутрішнім готівковим обігом, організацію внутрішніх безготівкових розрахунків та зовнішніх розрахунків, насамперед з Російською Федерацією. Незабаром купоно-карбованець втратив свої початкові переваги перед рублем і став швидко знецінюватися. Виникли помітні перебої у внутрішніх і зовнішніх платежах.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, Президент України указом "Про реформу грошової системи України" від 12 листопада 1992 р. запровадив купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з нього рублеві гроші. Нові гроші були названі "український карбованець", дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом платежу.

На другому етапі були такі основні результати розвитку грошової системи:

- Розбудова власного емісійного механізму

- Формування механізму регулювання НБУ пропозиції грошей

- Розбудова національної платіжної системи, що охоплює: - створення системи електронних платежів на міжбанківському рівні;

- Формування механізму валютного регулювання

25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ "Про грошову реформу в Україні", згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця - гривня та її сота частина - копійка.

На третьому етапі відбулося прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону "Про Національний банк України". Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему мова не йде, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, зокрема, розділ "Грошово-кредитна політика", розділ "Управління готівковим грошовим обігом", розділ "Діяльність Національного банку щодо операцій з валютними цінностями". У них чітко виписані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ, що формують грошову систему країни.