Тема 24

Тема 24. РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ (35—36 тижні)

Тест 1 (вхідний)

1.Якою цифрою позначено на картосхемі область УСРР, де в роки першої пятирічки було побудовано завод-гігант тракторного машинобудування?

А1

Б 2 В 3 Г 4

2.Що мало на меті сталінське керівництво, здійснюючи колективізацію сільського господарства?

Аперетворення СРСР на індустріально-аграрну державу

Б створення бази для зміцнення обороноздатності країни В установлення контролю над сільським господарством

Г переслідування та знищення усіх представників опозиції

3.Кому з діячів культури періоду радянської модернізації належить така характеристика?

«Письменник-сатирик, автор чотирьохтомної збірки гумористичних оповідань «Усмішки», перекладач творів А. Чехова, В. Маяковського, Я. Гашека, жертва сталінських репресій».

4.Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують економічне життя

4масовий рух трудових колективів із метою піднесення продуктивності праці робітників

5.Установіть послідовність подій громадсько-політичного життя України в період радянської модернізації.

А перенесення столиці Української СРР з Харкова до Києва В ліквідація Української автокефальної православної церкви Б «Шахтинська справа» працівників вугільної промисловості

Г політичний процес над «Спілкою визволення України» (СВУ)

6.У яких умовах розвивалася українська культура в 1930-ті рр.?

1насадження методу «соціалістичного реалізму»

2фізичне знищення діячів національної культури

3утвердження сталінського тоталітарного режиму

4існування різноманітних жанрів, стилів, напрямів

5розширення сфери застосування української мови

6ослаблення ідеологічного контролю з боку держави

189

www.e-ranok.com.ua

Історія України

Тема 24. РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ

План теми

1.Радянська модернізація в Україні.

2.Суспільно-політичне, соціально-економічне, культурне та релігійне життя.

3.Масові репресії. Ідеологізація суспільного життя, культ особи. Згортання українізації.

Теоретична частина

РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ

Наприкінці 1920-х рр. керівництво ВКП(б) відмовилося від непу й розпочало докорінний переустрій держави, який отримав назву «радянська модернізація». Складовими радянської модернізації Українибулиіндустріалізація,колективізаціяй«культурнареволюція», які супроводжувалисяма-

совими репресіями проти «ворогів народу».

У 1925 р. на ХІV з’їзді ВКП(б) було проголошено курс на індустріалізацію, який передбачав створення великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості, з метою ліквідації техніко-економічної відсталості та зміцнення обороноздатності СРСР. У 1929 р. на листопадовому пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення «будь-якою ціною» прискорити розвиток важкої промисловості (форсована індустріалізація).

Індустріалізація була основним завданням перших п’ятирічних планів. Головна увага приділялася розвитку вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, електроенергетики. У роки першої п’ятирічки (1928—1932 рр.) в Україні будувалося 460 промислових підприємств із 1500, що споруджувалися в СРСР, у другій п’ятирічці (1933—1937 рр.) — 1000 промислових підприємств із 4500, у третій п’ятирічці (1938—1942 рр.) — 600 промислових підприємств із 3000.

Длявиконанняп’ятирічнихпланів радянськекерівництвозастосовувалометоди позаекономічного примусу (використання примусової праці в’язнів концтаборів, прирівнювання дисциплінарних порушень до кримінального злочину) та ідеологічного ошукування трудящих (соціалістичне змагання, рухи ударників, новаторів, багатоверстатників).

Поширився стахановський рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих вироб - ничих показників, пов’язаний з іменем вибійника шахти «Центральна-Ірміне» в Кадіївці О. Стаханова, який застосував новий прогресивний метод видобутку вугілля. Передовиками-новаторами стали М. Ізотов (вугільна промисловість), П. Кривоніс (залізничий транспорт), М. Демченко, П. Ангеліна (сільське господарство) та ін.

Плани приросту промислової продукції неодноразово корегувалися в бік збільшення («штурмівщина»), але не забезпечувалися відповідними капіталовкладеннями, устаткуванням і кваліфікованими кадрами, тому темпи розвитку промисловості відставали від запланованих. Плани першої і другої п’ятирічок не були виконані в повному обсязі, але радянське керівництво оголосило їх «виконаними достроково» за 4 роки і 3 місяці. Третю п’ятирічку в 1941 р. перервала війна.

ПозитивниминаслідкамиіндустріалізаціїсталоперетворенняУкраїнинаіндустріально-аграрну країну, яка досягла рівня економічно розвинених країн, посівши перше місце в Європі й друге місце

усвіті за обсягами виробництва у важкій промисловості. Україна стала основною металургійною, вугільною й машинобудівною базою СРСР, частка якої становила 50,5% у видобутку вугілля, 67,6%

увидобутку залізної руди, 49,7% у виплавці чавуну, 48,9% у виробництві сталі. Кількість підприємств важкої промисловості зросла майже в 11 разів, у тому числі було побудовано промислові гіганти «За-

поріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», Харківський тракторний завод (1931 р.), Дніпровська ГЕС (1932 р.).

Негативними наслідками індустріалізації були формування адміністративно-командної еко-

номіки, уповільнення розвитку легкої, харчової промисловості та сільського господарства, зниження життєвого рівня населення (запровадження продовольчих карток, дефіцит товарів і послуг, ускладнення житлової проблеми внаслідок урбанізації).

Розгортання форсованої індустріалізації прискорило зростання економічного потенціалу України, але супроводжувалося екстенсивним шляхом господарювання та адміністративно-командними методами управління.

190

www.e-ranok.com.ua

ГОЛОДОМОР 1932—1933 РР. В УКРАЇНІ

Цілеспрямована політика сталінського керівництва на завершення суцільної колективізації призвела до Голодомору 1932—1933 рр., головними причинами якого стали непомірні для селян хлібозаготівлі, конфіскація владою запасів продовольства, відсутність допомоги голодуючим із боку держави.

7 серпня 1932 р.ВЦВК і РНК СРСР прийняли постанову про охорону соціалістичної власності (закон «про п’ять колосків»), яка «за розкрадання колгоспного майна» передбачала розстріл або позбавлення волі терміном не менше 10 років із конфіскацією майна. Для вилучення хліба в Україну прибула хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим.

У районах, занесених на «чорну дошку», вилучалися продовольчі й посівні фонди, припинялося постачання товарів, проводилися репресії проти місцевих керівників. Другим секретарем ЦК КП(б)У і секретарем Харківського (столичного) обкому партії став посланець Й. Сталіна П.Постишев. Україна залишилася без хліба, але виконати план хлібозаготівлі у 1932 р. не вдалося. Унаслідок Голодомору в Україні померло від 3 до 10 млн чоловік.

Насильницька колективізація в роки першої та другої п’ятирічок і Голодомор 1932—1933 рр. призвели до ліквідації індивідуальних селянських господарств, завершення одержавлення економіки, хронічного відставання сільського господарства від промисловості. Колгоспний лад, заснований на примусовій праці селян, жорсткій трудовій дисципліні, натуральній оплаті праці, став однією з основ адміністративно-командної економіки.

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ, КУЛЬТУРНЕ

ТА РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ

Економічні перетворення, що відбулися в 1920—1930-х рр., спричинили зміни в соціальній структурі суспільства. Внаслідок заборони приватної власності та приватного підприємництва зникли такі соціальніверстви,якпідприємці,селяни-власники,ремісники-кустарі,особивільнихпрофесій (адвокати, лікарі та ін.).

191

www.e-ranok.com.ua

Історія України

За Конституцією СРСР 1936 р. і Конституцією УРСР 1937 р. соціальна структура суспільства скла-

далася з робітничого класу, колгоспного селянства та інтелігенції. Селяни-власники, які складали переважну більшість населення до колективізації, перетворилися на колгоспне селянство.

Зрослав2,5разакількістьробітничогокласу,найбільшучасткуякогоскладалиробітникимашинобудівної, вугільної та металургійної галузей промисловості. Збільшилася кількість жінок-робітників, які складали 30% загальної кількості робітничого класу. Робітничий клас залишався багатонаціональним, більше половини робітників становили українці, водночас зросла чисельність росіян, білорусів, татар та представників інших національностей.

Збільшилися в 3,6 разу кількість службовців, до яких відносилися номенклатура (партійні керівники, державні службовці, працівники ОДПУ—НКВД, директори підприємств, колгоспів і радгоспів) іробітничо-селянськаінтелігенція (інженери, лікарі, учителі та ін.) (в 14 разів). Однак кваліфікаційнопрофесійний рівень працівників розумової праці знизився: вищу освіту мали 13% спеціалістів, а середню спеціальну — 18%.

Політика «культурної революції» передбачала ліквідацію неписемності, розвиток освіти, літератури й мистецтва, які повинні були перетворится на інструмент ідеологічного впливу держави на суспільство.

192

www.e-ranok.com.ua

Тема 24

РЕЛІГІЙНА ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

Політика правлячого режиму була спрямована на обмеження впливу релігії та церкви на життя радянського суспільства й формування атеїстичного світогляду. У 1929 р. органи ОДПУ звинуватили в антирадянській діяльності Українську автокефальну православну церкву, яка була змушена у 1930 р. заявити про саморозпуск. Під арешт підпали митрополити УАПЦ В. Липківський, М. Борецький і близько 2 тис. священиків, більшість із них була розстріляна.

Партійне керівництво проголосило другу п’ятирічку (1933—1937 рр.) «п’ятирічкою знищення релігії». Розпочалося масове закриття і нищення церков (Михайлівський Золотоверхий собор у Києві, Свято-Миколаївський собор у Харкові), нищення й вивезення за кордон ікон та інших культурних цінностей. У середині 1930-х рр. в Україні залишилося лише 9% діючих церков.

МАСОВІ РЕПРЕСІЇ. ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ, КУЛЬТ ОСОБИ. ЗГОРТАННЯ УКРАЇНІЗАЦІЇ

Ідеологізація суспільного життя, культ особи

1929 р. — рік «великого перелому» — став роком остаточної перемоги Й. Сталіна в боротьбі за владу й початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР. З політичної арени були усуну-

ті соратники В. Леніна Л. Троцький, Г. Зинов’єв, Л. Каменєв, М. Бухарін, А. Риков, М. Томський.

Головним змістом громадсько-політичного життя в УСРР у 1930-ті рр. стало утвердження тоталітарного режиму, ознаками якого були культ особи Сталіна, панування однопартійної системи (ВКП(б) — КП(б)У), зрощування партійного й державного апарату, повний контроль держави над суспільним життям, створення розгалуженого репресивного апарату, здійснення масових репресій проти населення.

Реорганізація репресивних органів передбачала створення Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), організацію концтаборів на чолі з Головним управлінням таборів(ГУЛАГ), створенняОсобливоїнарадидля спрощення судочинства при покаранні «ворогів народу», застосування фізичних методів тиску до арештованих, застосування найвищої міри покарання одразу після оголошення вироку.

Наступнимкрокомнашляхудоутвердженнятоталітарногорежимусталоприйняття«сталінської»

Конституції СРСР (1936 р.) і Конституції Української РСР (1937 р.), які мали закріпити «перемогу соціалізму». Переважна більшість положень нової Конституції формально мала демократичний характер: рівноправність усіх радянських республік СРСР, право виходу республік зі складу СРСР, формування органів державної влади шляхом виборів, проголошення прав і свобод громадян. Вищими органами державної влади проголошувалися Верховна Рада УРСР (орган законодавчої влади) і Рада народних комісарів УРСР (орган виконавчої влади), місцевими органами влади — Ради депутатів

трудящих.

Але реальне життя перекреслювало демократичні положення Конституції. Насправді СРСР зали - шався надцентралізованою унітарною державою, у якій союзні республіки, у тому числі Україна, не мали самостійності. Центральне місце в політичній системі посідала Комуністична партія, від імені якої здійснювалося керівництво економічним, політичним і духовним життям радянського суспільства. Провідниками політики сталінізму в Україні стали перші секретарі ЦК КП(б)У Л. Каганович

(1925—1928 рр.), С. Косіор (1928—1938 рр.),М. Хрущов (1938—1947 рр.), другий секретар ЦК КП(б)У

і секретар Харківського обкому партії П. Постишев.

193

www.e-ranok.com.ua

Історія України

МАСОВІ РЕПРЕСІЇ В УКРАЇНІ НАПРИКІНЦІ 1920-Х — У 1930-ТІ РР.

Важливим елементом утвердження сталінізму стали сфабриковані органами ОДПУ—НКВС показові політичні процеси над «ворогами народу». Протягом 1930—1941 рр.в Україні було «викрито» й засуджено понад 100 «контрреволюційних» організацій. Обвинувачених засудили до розстрілу або до різних строків позбавлення волі.

Репресії, які пояснювалися загостренням класової боротьби в період будівництва соціалізму, не припинялися до смерті Й. Сталіна (1953 р.). Жертвами терору стали представники всіх верств населення: партійні й державні діячи (перші секретари ЦК КП(б)У Е. Квірінг, С. Косіор, члени Раднаркому УСРР Х. Раковський, В. Затонський, В. Чубар), військові (командуючий Київським військовим округом Й. Якір, командуючий Харківським військовим округом І. Дубовий), інтелігенція (академіки ВУАН історик С. Єфремов, генетик І. Агол, історик М. Яворський, письменники М. Яловий, Г. Косинка, О. Вишня, театральний режисер Л. Курбас).

Трагічний період піднесення української культури у 1930-ті рр., пов’язаний з установленням то - тальногоконтролюбільшовицькогорежимунадкультуроюйфізичнимзнищеннямкращихпредставників української літератури й мистецтва, отримав назву «розстріляне відродження».

Робота з істоРичним джеРелом

Із листа до г. І. Петровського слухачів військово-повітряної академії РСЧА Я. Коркіна та О. Пахоленка про примусову колективізацію й розкуркулення селян у Новопсковському районі на Старобільщині

7 липня 1931 р.

Голові ЦБК УСРР т. Петровському Від слухачів Військово-повітряної академії м. Москва. Ленінградське шосе, буд. 26 Коркіна Якова та Пахоленка Омеляна

Просимо Вас розібрати слідуючі явища, що межують із свавіллям, яке творять місцеві працівники Новопсковського р-ну Старобільського округу хут. Статівки і с. Лизівки.

1. Колективізація. Колективізовано до 85%. Забезпеченість колгоспів продуктами недостатня. 10% колгоспників зовсім не мають хліба (Білокуракіно) через поганий розподіл. Кооперація зовсім не забезпечує постачання колгоспів промтоварами. Надто велика нужда у взутті. В Статівці та Лизівці в колгоспах зовсім не ведеться підготовка до збирання урожаю.

Є ряд випадків насильницького залучення в колгосп, на випадок відмови йти у колгосп підводять під графу куркуля і розкуркулюють, забираючи все майно, і вивозять в «Ярки».

Існуєпереконання,щозалучитивколгоспможналишесилою.Наприклад,назбораххут.Статівки актив заявив, що для залучення 15 чол. середняків і бідняків, що залишилися, в колгосп, необхідно 5 чол. вивезти у «Ярки».

Викривлення лінії партії проводиться свідомо верхівкою колгоспів. Наприклад, голова колгоспу хут. Статівки Шандра Никанор А. заявляє: «Чи потрібні нам колгоспи?» «На нас партія жме і ми жмемо».

194

www.e-ranok.com.ua

Тема 24

Крім цього, правління колгоспу систематично пиячить, що ми самі бачили в дорозі, і коли приїхали в хутір, і там виявилася частина п’яних колгоспників. Про п’янки правління нам скаржилися колгоспниці-біднячки.

П’янство, залякування, погане виховання і забезпечення колгоспників є причиною небажання бідноти і середняків, які лишилися, вступати в колгосп, внаслідок чого вони йдуть на поводу куркульства і відбивають його настрій.

Укр. іст. журн. — 1992. — № 6. — С. 111.

1.Як охарактеризовано процес колективізації у даному документі? Які позитивні риси цього загальнодержавного заходу відзначають автори, у чому вбачають його недоліки?

2.Чим пояснюють автори недоліки колективізації? Чи було таке пояснення тільки їх особистою думкою?

3.Як ви вважаєте, чому така велика часова відстань між датою складення цього документа (вгорі)

ідатою його оприлюднення (внизу)?

www.e-ranok.com.ua

Історія України

196

www.e-ranok.com.ua

Тема 24

ПеРсоналії

Вибійник кадіївської шахти «Центральна-Ірміне» в Донбасі, зачинатель масового робітничого руху за підвищення продуктивності праці й досягнення високих виробничих показників (стахановського руху) у 1930-х рр.

Олексій Стаханов

(1906—1977)

Радянський державний діяч, член Політбюро ЦК КП(б)У, одночасно перший секретар Харківського, а згодом Київського обкому Компартії, один із організаторів Голодомору 1932—1933 рр. в Україні, сприяв згортанню українізації, організації політичних процесів, винищенню української інтелігенції.

Павло Постишев

(1887—1939)

Радянський державний діяч, один з організаторів КП(б)У, генеральний секретар ЦК КП(б)У (1928—1938 рр.), прихильник суцільної колективізації, безпосередній організатор Голодомору 1932—1933 рр. в Україні, сприяв згортанню українізації, організації політичних процесів, винищенню української інтелігенції.

Сергій Косіор

(1889—1939)

Радянський державний діяч, генеральний секретар ЦК РКП(б) з 1922 р., домігся абсолютної влади в партії й державі, організатор «радянської модернізації», терору голодом, масових репресій, голова Державного комітету оборони, Верховний головнокомандуючий під час Великої Вітчизняної війни.

Йосип Сталін

(1879—1953)

197

www.e-ranok.com.ua

Історія України

Тест 2 (контрольний)

1.Якою цифрою позначено на картосхемі область УСРР, де в роки другої пятирічки було побудовано завод-гігант чорної металургії?

А1

Б 2 В 3 Г 4

2.Яка причина є спільною для голодоморів 1921—1923 рр. та 1932—1933 рр. в Україні?

Анесприятливі погодні умови, посуха, неврожай зернових

Бповна реквізиція державою продовольчих ресурсів села В збільшення хлібозаготівель в охоплених голодом районах Г скорочення посівних площ і худоби внаслідок воєнних дій

3.Яка риса притаманна радянській політичній системі у 1930-ті рр.? А юридичне оформлення розгалуженого репресивного апарату

Бпослаблення ідеологічного тиску на суспільно-політичне життя В чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки Г створення масових політичних партій і громадських організацій

4.Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами державних і політичних діячів періоду радянської модернізації.

4секретар ЦК КП(б)У, перший секретар Харківського обкому компартії, один із організаторів Голодомору 1932—1933 рр. в Україні

5.Установіть послідовність подій культурного життя України у період радянської модернізації. А запровадження обов’язкового початкового навчання Б створення Спілки радянських письменників України В заснуваня в Києві Інституту електрозварюваня ВУАН Г відновлення закладів університетської освіти в Україні

6.Які терміни й поняття характеризують зміст характеризують зміст політики сталінської індустріалізації в Україні?

1господарський розрахунок

2директивне господарювання

3економічна самостійність

4оренда підприємств

5стахановський рух

6централізація управління

198

www.e-ranok.com.ua