Серія «Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 50 тижнів»

С. Є. Коніщева

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Навчальний посібник

Київ — Харків «Веста»

2012

www.e-ranok.com.ua

УДК 94

ББК 63.3(4) К 64

Серія «Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 50 тижнів» започаткована 2011 року

Коніщева С. Є.

К 64 Історія України: навч. посіб. / Коніщева С.Є. — К.—Х.: Веста, 2012. — 272 с. — (Серія «Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 50 тижнів»).

ISBN 978-966-08-5791-9.

Матеріал посібника, що відповідає програмовим вимогам ЗНО з історії України, обіймає повний шкільний курс від 6 до 11 класу. Опрацювання теоретичних відомостей, виконання тематичних і тренувальних тестів розраховані на 50 тижнів підготовки до ЗНО.

Призначається для учнів 10-х класів, випускників (у тому числі й минулих років) шкіл, ліцеїв, гімназій, які готуються до вступу довищих навчальних закладів.

УДК 94

ББК 63.3(4)

www.e-ranok.com.ua

3

www.e-ranok.com.ua

Передмова

Зовнішнє незалежне оцінювання з історії України має на меті виявити та оцінити рівень навчальних досягнень учнів із предмета, а також ступінь підготовленості випускників шкіл до подальшого навчання у вищих навчальних закладах. Отже, завдання зовнішнього незалежного оцінювання з історії України полягає в тому, щоб оцінити знання учасників тестування про основні політичні, соціально-економічні, культурні події та видатних історичних діячів, а також такі вміння:

•називати історичні дати, хронологічні межі, періоди найважливіших подій і процесів, поняття, місця подій, обставини, учасників, результати подій;

•локалізувати історико-географічні об’єкти та історичні факти (події, явища, процеси) на карті;

•розпізнавати найвидатніші культурні пам’ятки, описувати їх, визначати архітектурно-стильові та мистецькостильові відмінності, розкривати їхнє значення в українській культурній спадщині;

•встановлювати причини та наслідки подій і явищ, оцінювати їх значення;

•давати визначення історичних понять і термінів, пояснювати їх і доречно вживати;

•працювати з історичними документами різного змісту тощо.

Запорукою успішного проходження зовнішнього незалежного оцінювання є завчасна підготовка до нього. Саме

тому в даному виданні запропонований методично збалансований і теоретично вивірений курс підготовки, розрахований на 50 тижнів.

Ураховуючи специфіку проведення ЗНО, його мету і завдання, викладені вище, можна стверджувати, що формула успішного проходження тестування з історії України, як і з будь-якого іншого предмета, виглядає приблизно так: «міцні, систематизовані знання шкільного курсу історії та предметні вміння + досвід роботи з тестами». Пропонований посібник покликаний допомогти майбутнім учасникам тестування втілити цю формулу в життя.

Видання укладено за тематичним принципом. Воно включає короткий виклад теоретичного матеріалу з 31 теми, визначеної Програмою ЗНО з історії України, у точній відповідності до її змісту. Теоретичний матеріал доповнений розділами «Робота з історичним джерелом» та «Робота з картою». Крім того, кожна тема включає довідковий матеріал: «Дати», «Термінологічний словник», «Персоналії», «Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва».

Починається опрацювання кожної теми із «Вхідного тесту», який допоможе визначити рівень власної підготовки. Далі — засвоєння теоретичного матеріалу, яке залежно від обсягу теми може тривати 1—2 тижні, і як підсумок — «Контрольний тест».

Кожен тест складається із шести завдань, які репрезентують форми завдань сертифікаційного тесту ЗНО

зісторії України.

Узавданнях 1—3, які мають чотири варіанти відповіді, необхідно обрати лише один правильний варіант відпо-

віді.

Узавданні 4 — добрати до кожного з чотирьох рядків інформації, позначених цифрами, один правильний варіант відповіді, позначений буквою.

Узавданні 5 розташувати позначені буквами історичні події у хронологічній послідовності. Перша подія має відповідати цифрі 1, друга — цифрі 2 і т. д.

Узавданні 6, яке має шість варіантів відповіді, необхідно обрати лише три правильні відповіді.

Максимальна кількість балів, яку можна набрати за умови правильних відповідей на всі завдання тесту, становить 12.

Як підрахувати бали?

За виконання завдань 1—3 з вибором однієї правильної відповіді можна отримати 0—1 тестовий бал.

За виконання завдання 4 на встановлення відповідності можна отримати 0—1—2—3—4 тестових бали (1 бал надається за кожну правильно встановлену логічну пару).

За виконання завдання 5 на встановлення правильної послідовності можна отримати 0—1—2 тестових бали (1 бал надається, якщо хоча б дві позиції вказані правильно).

За виконання завдань 6 множинного вибору можна отримати 0—1—2—3 тестових бали (1 бал надається за кожну правильну відповідь).

Правильні відповіді подано в кінці теоретичної частини кожної теми.

Після опрацювання усіх тем Ви зможете виконати тренувальний тест у форматі ЗНО.

Памятайте! Тестування — не більш складний іспит, ніж інші державні іспити, але він має іншу форму. Переконані, що дане видання стане Вашим надійним помічником у підготовці до ЗНО з історії України.

Гарної підготовки, успішного складання тестування і вступу до омріяного вищого навчального закладу вам щиро бажають усі, хто доклав зусиль до видання цього посібника!

4

www.e-ranok.com.ua

Тема 1

тема 1. CтАРОДАВНЯ істОРіЯ УКРАЇНИ (1—2 тижні)

Тест 1 (вхідний)

1.Яка зміна відбулася в господарському житті людини за часів мідно-кам’яного віку? а відокремлення скотарства від землеробства

Б витіснення мідних знарядь праці бронзовими В перехід від кочового до осілого способу життя

Гвиникнення привласнювального господарства

2.Територію розселення яких кочових племен раннього залізного віку заштриховано на картосхемі?

а кіммерійців Б сарматів В скіфів

Гтаврів

3.Яке античне місто-колонія було столицею Боспорського царства, що утворилося в Північному Причорномор’ї у v ст. до н.е.?

а Ольвія Б Пантікапей В Тіра Г Херсонес

4.Установіть відповідність між визначенннями та поняттями.

4сукупність схожих речових пам’яток, що належать до одного історичного часу й території

5.Установіть послідовність періодів стародавньої історії України. а бронзовий вік Б залізний вік В кам’яний вік

Г мідно-кам’яний вік

6.Що спричинило широке розселення слов’ян на території Європи під час Великого переселення народів?

1 поразка слов’ян у війнах із Візантійською імперією 2 зростання кількості населення слов’янських племен 3 ослаблення ролі племінних вождів, знаті й дружини

4прагнення воєнної знаті до захоплення нових земель

5 пошук нових ринків збуту зерна, худоби, зброї, рабів 6 зростання потреб у нових пасовиськах і орних землях

5

www.e-ranok.com.ua

Історія України

тема 1. CтАРОДАВНЯ істОРіЯ УКРАЇНИ

План теми

1.Поява та розселення людей на території України.

2.Поширення землеробства й скотарства на землях України.

3.Кочовики за ранньогозалізноговіку.

4.Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор’ї та Криму.

5.Перші писемні згадки про давніх слов’ян (венедів, антів, склавинів). Велике розселення слов’ян.

Теоретична частина

ПОЯВА ТА РОЗСЕЛЕННЯ ЛЮДЕЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

На території сучасної України давні люди з’явилися майже 1 млн років тому. Стародавню історію України умовно поділяють на чотири періоди, залежно від того, із яких матеріалів виготовлялися знаряддя праці.

Кам’яний вік — період в історії людства (1 млн років тому — Іv тис. до н.е.), коли люди виготовляли знаряддя праці з каменю. Кам’яний вік поділяють на палеоліт, або давній кам’яний вік (1 млн років тому — Х тис. до н.е.), мезоліт, або середній кам’яний вік (X—vIІ тис. до н.е.), і неоліт, або новий кам’яний вік (vIІ—Iv тис. до н.е.).

За палеоліту давні люди виготовляли знаряддя праці із каменю та дерева: рубило, гостроконечник, скребло, ніж, дротик, спис, гарпун, голку. За мезоліту винайшли лук зі стрілами, човен, пліт, приручили собаку. Основними заняттями людей були збиральництво, полювання, рибальство. Панувало привласнювальне господарство — форма господарювання, за якої все необхідне для життя людина брала в природі у готовому вигляді. Формами суспільної організації виступали первіснелюдське стадо, материнська родова община (матріархат), плем’я.

За неоліту давні люди винайшли нові прийоми обробки каменю — шліфування й свердлення, вдосконалили старі та винайшли нові знаряддя праці — серп, мотику, зернотерку. Основними заняттями людей стали землеробство, скотарство та ремесла. Виникло відтворювальне господарство — форма господарювання, за якої людина сама виробляла все необхідне для життя. Материнську родову общи-

ну замінила батьківська родова община (патріархат).

Відбулася неолітична революція — поступовий перехід від привласнювального до відтворювального господарства, від кочового до осілого способу життя, від матріархату до патріархату.

Основними видами релігійних вірувань давніх людей були анімізм (віра в душі й духів, які нібито присутні в усіх живих і неживих предметах), тотемізм (поклоніння певному виду рослин чи тварин, що вважалися охоронцями роду), фетишизм (поклоніння предметам неживої природи, які нібито наділені чудодійною силою), магія (обряди, засновані на вірі в здатність людини впливати на інших людей, тварин, явища природи, богів).

Найвідомішими стоянками кам’яного віку на території України є Королеве (Закарпаття), КіїкКоба (Крим), Молодове (Чернівецька обл.), Мізин (Чернігівщина), Межиріч (Канівщина), Кирилівська (Київ), Кам’яна Могила (поблизу Мелітополя).

Періодизація стародавної історії України назва періоду Хронологічні межі

6

www.e-ranok.com.ua

Тема 1

ПОШИРЕННЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА Й СКОТАРСТВА НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ

Мідно-кам’яний вік (енеоліт) — період в історії людства (Іv—ІІІ тис. до н.е.), коли люди почали виготовляти знаряддя праці з металу — міді. Мідні знаряддя перевершували своїми якостями кам’яні, хоч і не витіснили їх, оскільки мідь була досить м’яким металом У період мідно-кам’яного віку відбувся перший суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства. На території України поширилися дві основні групи племен — скотарські у степовій зоні й землеробські в лісостеповій зоні.

Порівняльна характеристика способу життя землеробів та скотарів доби енеоліту

Трипільську культуру відкрив археолог В. Хвойка наприкінці ХІХ ст. біля с. Трипілля на Київщині. У Іv — середині ІІІ тис. до н.е. трипільці розселилися в басейнах р. Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Пруту, а також на Волині, Поділлі й у Північному Причорномор’ї.

Основними заняттями трипільців були орне землеробство і скотарство, важливу роль у господарстві відігравали рибальство, мисливство, ремесла. Трипільці виготовляли керамічний посуд, прикрашений орнаментом із символічних малюнків у вигляді спіралей, трикутників, фігур людей і тварин (мальована кераміка).

Бронзовий вік — період в історії людства (ІІ—І тис. до н.е.), коли для виготовлення знарядь праці люди використовували сплав міді та олова. У період бронзового віку відбувся другий суспільний поділпраці— відокремлення ремесла від землеробства. Родову громаду змінила сусідська (територіальна), з’явилася майнова нерівність, виникли політичні об’єднання — союзи племен.

КОЧОВИКИ ЗА РАННЬОГО ЗАЛІЗНОГО ВІКУ

Ранній залізний вік — період в історії людства (І тис. до н.е. — початок І тис. н.е.), коли люди почали використовувати залізо для виготовлення знарядь праці. У період раннього залізного віку на території України виникли досить могутні об’єднання землеробських племен у лісостеповій зоні, які вели осілий спосіб життя (чорноліська культура).

Разом із тим унаслідок Великого переселення народів у степовій зоні перебували племена, які вели кочовий спосіб життя. Основними заняттями кочовиків були скотарство, ремісництво (виплавка заліза, виготовлення зброї), землеробство, торгівля.

www.e-ranok.com.ua

Історія України

Кочові племена на території України в період раннього залізного віку

Кіммерійці

ІХ—vII ст. до н.е.

Першими мешканцями степів Північного Причорномор’я називають кочовиків — кіммерійців. Про них згадується в ассирійському літописі vIII ст. до н.е., у поемах Гомера і працях Геродота.

Головним джерелом з історії та культури кіммерійців є їхні поховання. Оскільки це був кочовий народ, поселень після себе вони не залишили. У похованнях кіммерійців знаходять зброю, обладунки, прикраси, посуд — усе те, що могло, за віруваннями кіммерійців, знадобитися небіжчику в потойбічному світі.

Основним заняттям кіммерійців було кочове скотарство, особливо — конярство. Коні були для кіммерійців не тільки засобом пересування, а й забезпечували їх продуктами харчування: молоком, м’ясом.

Кіммерійці були вправними воїнами. Їхньою основною зброєю були луки, у ближньому бою — мечі. Вони були також умілими зброярами, виготовляли зброю не тільки з бронзи, а й із заліза. Мистецтво кіммерійців мало в основному прикладний характер: вони оздоблювали геометричними візерунками свою зброю, посуд, елементи кінської збруї.

Після скіфської навали частина кіммерійців відійшла до Криму і оселилася на Керченському півострові.

Скіфи

vII— III ст. до н.е.

Скіфи — загальна назва іраномовних народів, що з vI ст. до н.е. населяли територію басейнів Дніпра, Дністра, Дунаю і Дону.

Першим згадкам про скіфів ми завдячуємо ассирійським літописам vII ст. до н.е. Вони змальовують напад цих кочовиків на Малу Азію. Приблизно в цей же час Скіфію оспівали грецькі поети Гомер і Гесіод.

Геродот у своєму описі Скіфії згадує цілий ряд скіфських племен. На річці Буг, біля грецької колонії Ольвія жили елліни-скіфи; у межиріччі Дністра і Бугу жили алазони, вище за течією — скіфиорачі. У низов’ї Дніпра мешкали скіфи-землероби. На Лівобережжі Дніпра і далі на схід розкинулись землі скіфів-кочовиків. На півдні і сході вони межували з царськими скіфами, володіння яких доходили до Дону.

Скіфське суспільство було досить архаїчним і довго зберігало риси патріархату. Його основою були вільні кінні стрілки з лука. Вони жили великими сім’ями, у яких вся влада належала їхнім головам. Поза такими сім’ями жили бідняки і безправні раби. Існувала також знать, найвпливовішими з якої були старійшини. Вони мали велику владу, разом із царем приймали рішення, могли його скинути.

Наприкінці vІ ст. до н.е. в Північному Причорномор’ї виникла держава Велика Скіфія зі столицею Кам’янське городище (неподалік від сучасного Нікополя), яка в середині Іv ст. до н.е. за царя Атея перетворилася на централізовану державу.

У Іv ст. до н.е. почався занепад Великої Скіфії, причинами якого стали погіршення природних умов і занепад господарського життя. Після її загибелі у ІІІ ст. до н.е. утворилася Мала Скіфія зі столицею Неаполь Скіфський (поблизу сучасного Сімферополя).

До скіфської доби відносять царські могили-кургани Солоха і Гайманова Могила (Запоріжжя), Чортомлик і Товста Могила (Дніпропетровщина), де було знайдено пам’ятки скіфського мистецтва із золота (гребінь із кургану Солоха, пектораль із кургану Товста Могила).

8

www.e-ranok.com.ua

Тема 1

Закінчення таблиці

Сармати

ІІІ до н.е. — ІІІ ст. н.е.

Основною причиною падіння скіфської могутності був прихід зі Сходу племен сарматів, або савроматів. Назва цих племен означає «оперезані мечем». У vI—Iv ст. до н.е. сармати кочували на території Поволжя та Приуралля, в ІІІ ст. до н.е. вони почали переселення до Придніпров’я, поступово зайнявши територію від сучасного Казахстану до Дунаю.

Давні автори називали сарматів нащадками скіфів та амазонок. Ця легенда відображає той факт, що у сарматів зберігалися залишки давнього матріархату.

Науковці вважають, що сармати не були єдиним народом. Це — збірна назва ряду племен (аланів, роксоланів, аорсів, язигів та іншх), які увійшли до сарматського племінного союзу.

Спочатку сармати були союзниками скіфів і допомагали їм у боротьбі з грецьким колоніями. Але пізніше між ними почались чвари і сармати переходять на бік понтійського царя Мітрідата vI Євпатора. Наприкінці І ст. до н.е. сармати підійшли до східних кордонів Римської імперії.

У ІІІ ст. н.е. сарматському пануванню у Придніпров’ї поклали кінець готські племена, а гунська навала остаточно підірвала їхню міць.

Сармати, як і скіфи, були кочовим народом. Разом із тим, на відміну від скіфів, вони не збудували жодного відомого нам поселення. Основним їхнім заняттям було скотарство, існували також ремесла: ковальство, шкіряне ремесло тощо. Сармати були доволі вправними ювелірами. Основою сарматського війська були кінні лучники.

ЗАСНУВАННЯ АНТИЧНИХ МІСТ-КОЛОНІЙ У ПІВНІЧНОМУ

ПРИЧОРНОМОР’Ї ТА КРИМУ

У vІІ—v ст. до н.е. під час Великої грецької колонізації вихідці з Греції заснували на узбережжі Чорного та Азовського морів свої поселення, що стали містами-державами. Населення грецьких міст займалося землеробством, садівництвом, виноградарством, рибальством, ремеслами, торгівлею як із місцевими скіфськими племенами, так і з Грецією.

Перша колонія виникла у сер. v ІI ст. до н.е. на Березанському півострові. У vI ст. до н.е. на Південно-Бузькому лимані виникла Ольвія, на Дністровському лимані — Тіра і Никоній. У vI ст. до н.е. почалася колонізація Криму. В цей час вихідці з Гераклеї Понтійської заснували Херсонес, вихідці з Мілету — Пантікапей, Феодосію, Німфей та інші міста.

Греки заселяли лишевузькуприбережнусмугу(5—10кмуглиб),ітомуконфлікти з місцевимнаселенням були спочатку рідкісними (окрім Херсонесу, поблизу якого розташувалося поселення таврів).

Умовно історію розвитку грецьких колоній можна поділити на два великих періоди й кілька етапів. Перший період тривав від другої половини vII ст. до н.е. і приблизно до I ст. до н.е. Він характеризувався тісними культурними та економічними зв’язками як із материковою Грецією, так і з навколишніми племенами, що зумовлювалося відносною стабільністю загальноісторичного розвитку. В матеріальному і духовному житті колоністів переважали еллінські традиції, тому цей період називають еллінським або грецьким. Грецькі поліси за формою політичного устрою були ра- бовласницькими демократичними або аристократичними республіками. Проте існувала монархічна форма правління. У 480 р. до н.е. на території Керченського і Таманського півостровів виникло Боспорське царство із центром у Пантикапеї, яке об’єднало близько 20 грецьких міст.

Другий великий період історії античних держав Північного Причорномор’я тривав із середини І ст. до н.е. до 70-х років Іv ст. н.е. і називається римським.

Найбільшими колоніями на території Північного Причорномор’я були Ольвія (на правому березі Буго-Дніпровського лиману, біля сучасного села Парутине Миколаївської області); Херсонес (в околицях сучасного Севастополя), Феодосія, Пантікапей (на Керченському півострові, на місці нинішньої Керчі), Тіра (біля гирла річки Тірас (Дністер), на місці сучасного Білгорода-Дністровського), Керкінітида (на березі Каламітської затоки, на місці сучасної Євпаторії).

9

www.e-ranok.com.ua

Історія України

ПЕРШІ ПИСЕМНІ ЗГАДКИ ПРО ДАВНІХ СЛОВ’ЯН (ВЕНЕДІВ, АНТІВ, СКЛАВИНІВ).

ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН

Слов’янизнайдавнішихчасівжилинатериторіїЄвропийбуливідоміпідназвою венеди. У І—ІІст. венеди розселилися між річками Одра та Дніпро і біля Карпат. У Іv ст. із венедів вирізнилися дві групи слов’янського населення — склавини (предки західних і південних слов’ян) іанти(предкисхідних слов’ян).

10

www.e-ranok.com.ua

Тема 1

Уперше слов’яни згадуються у листі римського історика Помпонія Мели (І ст. н.е.). Пліній Старший, описуючи у своїй праці «Природнича історія» (77 р. н.е.) балтійське узбережжя, серед інших племен, що його населяють, згадує і венедів. Корнелій тацит в своєму творі «Германія» описує місцевість, в якій проживали венеди, а також їхній побут. Так, він згадує, що венеди живуть осіло і займаються переважно сільським господарством. Він відзначає також, що венеди є вправними воїнами і ведуть успішні війни проти своїх сусідів.

Географ з Олександрії Клавдій Птолемей (89—167 рр.) вказував, що венеди мешкають на північ від Карпат, у Подністров’ї, а також у гирлі Дунаю.

Візантійські автори vI ст. Йордан, Прокопій Кесарійський, Феофілакт Симокката, Маврикій Стратег, Менандр Протектор описують слов’ян як численний народ і стверджують, що вони поділяються на три великі частини: анти, венеди, склавини.

У V—VІІ ст. відбулося Велике розселення слов’ян із межиріччя Дніпра й Дністра по території Європи: на заході слов’яни досягли р. Лаби та узбережжя Балтійського моря, на південному заході — р. Дунаю і Балканського півострова, на півночному сході — р. Десни, Оки та Західної Двини. Розселення слов’янських племен збіглося в часі з Великим переселенням народів, за якого слов’яни брали участь у боротьбі з германськими племенами готів (ІІІ—Іv ст. н.е.), тюркськими племенами гунів

(Іv—v ст. н.е.) і аварів (vІ—vІІ ст. н.е.).

РОБОТА З КАРТОЮ

Перші землероби і скотарі на території України*

*Карта взята із сайту: http://www.ukrmap.kiev.ua/index.php?id=1103&lang=uk

11

www.e-ranok.com.ua

Історія України

Покажіть на картосхемі:

•найдавнішу стоянку, яка з’явилася на теренах України;

•місця основних стоянок людей кам’яного віку на теренах сучасної України;

•території розселення представників землеробських та скотарських культур;

•територію, яку займали племена Трипільської культури.

Українські землі в ІІІ—І ст. до н.е. Сармати*

Покажіть на картосхемі:

1.Античні колонії Північного Причорномор’я, про які йдеться нижче: 1) місто, назва якого давньогрецькою означає «щаслива»; 2) місто, назва якого походить від грецької назви Дністра;

3) місто, яке нині носить таку ж назву, як і в часи свого заснування; 4) колонія, заснована на території, на якій нині знаходиться місто Севастополь.

2.Територію Малої Скіфії та її столицю.

3.Напрямки переселення сарматських племен на терени сучасної України.

4.Територію розселення слов’янських племен.

*Карта взята із сайту http://www.ukrmap.kiev.ua/index.php?id=276&lang=uk

12

www.e-ranok.com.ua

Тема 1

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМ ДжЕРЕЛОМ

Писемні джерела про скіфів

Геродот (V ст. до н.е.) описує обряд скіфського побратимства: «До великої посудини вли-

вають і змішують з кров’ю тих, з ким укладають союз, уколовши шилом або дряпнувши шкіру ножем. Після того занурюють у посудину меч, стріли, сокиру і дротик. Як це зроблять, промовляють довгу молитву, а потім п’ють з чаші і ті, хто клянеться, і найповажніші з присутніх».

Помпоній Мела (І ст. н.е.) так пише про скіфів: «Вони люблять війни і різанину... Навіть при укладанні договору проливається кров: ті, хто домовляються, завдають собі рани, змішують кров, що виступила у них, і п’ють її; це вважається в них найбільшою запорукою вірності».

1.До яких періодів відносяться наведені уривки?

2.Якими постають скіфи в описах давніх авторів?

3.Які джерела можуть підтвердити інформацію, надану ними?

Писемні джерела про слов’ян

Із книги Прокопія Кесарійського «Війни»

Ці племена, слов’яни і анти [автор називає слов’янами племена, які жили на Волині, а антами — слов’янські племена Подніпров’я],непідкоряютьсяоднійлюдині,аздавніх-давенживутьудемокра- тії; тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно. І майже в усьому іншому обидва варварські народи живуть однаково… Єдиного бога, громовержця, вони визнають владикою всього світу і в жертву йому приносять биків і всякого роду священних тварин…

Із книги Маврикія Стратега «Стратегікон»

Племенаслов’яніантівживутьспільно,іжиттяїходнакове:вониживутьвільноінедаютьнікому поневолити себе або підкорити. Їх дуже багато в країні, і вони досить витривалі, переносять легко іспеку,іхолод,ідощ,інеприкритістьтіла,іубозтво…Дотих,хтоприходитьдонихікористується гостинністю, вони ставляться ласкаво... Тих, хто перебуває в них у полоні, вони не тримають у рабстві безстроково…, а обмежують їхнє рабство певним строком, після чого відпускають в їхню землю…

1.Які відомості про суспільний устрій слов’ян Ви отримали із наведених уривків?

2.Що повідомляють автори про духовний світ слов’ян?

*Тутіунаступнихтемахподаноосновнідатийподіїперіоду.Дати,обов’язковідлязапам’ятовування, що визначені програмою ЗНО, виділені напівжирним шрифтом.

13

www.e-ranok.com.ua

Історія України

Закінчення таблиці

ІІІст. до н.е. — перебування сарматів на українських землях

ІІІст. н.е.

14

www.e-ranok.com.ua

Тема 1

Тест 2 (контрольний)

1.Яка риса характеризує неолітичну революцію? а відокремлення ремесла від землеробства

Бвиникнення відтворювального господарства В перехід общинних земель у власність родин Г витіснення кам’яних знарядь праці залізними

2.Територію поширення якої археологічної культури заштриховано на картосхемі?

а дунайської культури

Бзарубинецької культури

В трипільської культури

Г чорноліської культури

3.Коли відбулося Велике розселення слов’ян на території Європи?

4.Установіть відповідність між поняттями та їх визначенннями.

Ддавній кам’яний вік, коли люди почали виготовляти перші знаряддя праці з каменю

5.Установіть послідовність перебування кочових племен на українських землях у період раннього залізного віку.

аготи

Б кіммерійці В сармати

Г скіфи

6.Що призвело до грецької колонізації Північного Причорномор’я у vІІІ—vІ ст. до н.е.? 1 пошук нових ринків збуту ремісничих товарів 2 поразка греків у війнах із Перською державою 3 загроза голоду внаслідок нестача орних земель 4 загострення суперечок між Афінами й Спартою 5 несприятливі природно-кліматичні умови Греції

6 зростання кількості населення материкової Греції

15

www.e-ranok.com.ua