2.Зв’язок методики початкової літературної освіти з іншими дисциплінами.

Педагогіка

Етнопедагогіка

Мовознавство

Соціолінгвістика Етнолінгвістика

Психологія

Психолінгвістика

Лінгводидактика

Методика навчання мови

Етика

Література

Естетика

Історія

Генетика

Філософія

Анатомія і фізіологія

Шкільна гігієна

Методика викладання української мови в початкових класах — це педагогічна наука, що визначає теоретичні засади навчання мови учнів І—4 класів і рекомендує найефективніші методи і прийоми удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів, формування у них засобами мови і літератури наукового уявлення про мову як знакову систему. У початковій школі, склався зв’язок з такими навчальними предметами: російська мова та читання,образотворче мистецтво, музика, математика й ознайомлення з навколишнім світом. Методика мови, як і методика будь-якої іншої дисципліни, складається з двох частин. Одна з них — теоретична, яка встановлює місце і завдання викладання мови в школі, формулює наукові основи методики, розглядає історію виникнення і розвитку методів початкового навчання, визначає структуру і форми організації навчального процесу за відповідною програмою, опрацьовує наукові вимоги до підручників і посібників з мови. Друга — практична, яка пропонує конкретні методи, прийоми навчання.

3. Актуальні проблеми методики початкової літературної освіти. Актуальність проблеми літературної освіти викликана такими чинниками: відсутністю узгодженості й наступності між різними програмами й підручниками для дисциплін, що забезпечують літературну освіту; значним перевантаженням літературних курсів, невідповідністю введених до них творів віковим особливостям учнів, що призводить до згасання інтересу до читання; необхідністю ґрунтовного засвоєння дітьми та молоддю мовного і культурного багатства народів України та світу; важливістю підвищення рівня загальної культури та моралі в сучасному українському суспільстві; стрімким розвитком комп’ютерних технологій, мас-медіа, аудіо- й відеопродукції, що витісняють книгу з кола захоплень дітей; потребою формування у молодого покоління активної громадянської позиції; переходом на 11-річне навчання в загальноосвітній школі; введенням профільного навчання. Концепція методики літературної освіти спрямована на реалізацію завдань, що стоять перед сучасною загальноосвітньою школою ,як школою формування нового покоління особистостей з високою культурою і громадянською відповідальністю, необхідністю збереження національної ідентичності, духовних ідеалів слов’янства в умовах глобалізації світового простору.

4. Функції літератури як мистецтва

Література — мистецтво слова, яке відрізняється від інших мистецтв своїм матеріалом.

У наш час, з огляду на активний розвиток художньої літератури і її якісну неоднорідність, як правило, виділяють такі основні функції художньої літератури: 1)естетична - полягає у тому, що твір дає читачу інтелектуально-емоційне задоволення від спілкування з прекрасним. Твір заспокоює, тобто знімає афекти, сильні пристрасті. Насолода від прочитаного тим більша, що твір дає змогу відчути сильні, навіть фатальні пристрасті немовби збоку, без будь-якої загрози для власного існування. Твір, нарешті, розвиває в нас почуття прекрасного, інколи ж просто розважає; 2)виховна (етична), яка тісно пов'язана з естетичною насолода, яку ми відчуваємо, читаючи твір, часто є прямим наслідком того, що автор задовольняє моральні запити читача. Читач співпереживає моральним вчинкам героїв твору чи історіям їхнього життя і перетворює набутий етико- естетичний читацький досвід на власний життєвий досвід, на свою активну життєву позицію. Ідеал, винесений з твору, стає ідеалом читача:3)пізнавальна - полягає в тому, що художній твір є активним джерелом поповнення знань про навколишній світ, розширює наші уявлення про історичну епоху, про яку в ньому йдеться, про побут, культуру і звичаї зображених у ньому людей. 4)духовнотворча - художній твір не просто задовольняє естетичні переживання людини, а й робить її кращою, духовно багатшою, розвиває її внутрішній світ, врешті-решт, допомагає людині краще пізнати, не лише об'єктивну дійсність, а й свою власну особистість. Визначаючи своє ставлення до тих чи інших явищ, людських типів, які стали предметом етичної оцінки автора, а також своє ставлення до авторської позиції, ми тим самим глибше й повніше починаємо розуміти свою власну суть, зміст власних намірів і бажань, думок і почуттів. Зміст художніх творів часто порівнюють із дзеркалом, в якому людина бачить себе: „Мистецтво дає їм (читачам, людям) дзеркало, в якому вони бачать себе в іншому і іншого в собі" (Г.Гачєв).

5. Художній твір як предмет вивчення в початковій школі. Є основою сучасного уроку читання. Протягом навчального року діти ознайомлюються з творами, різними за жанром, обсягом, складністю. Це, своєю чергою, потребує від учителя творчого підходу до кожного уроку читання. Адже від того, наскільки адекватно вчитель оцінить особливості сприймання учнями певного віку жанру, змісту, наскільки йому вдасться активізувати емоції, мислення дітей, значною мірою залежить результат опрацювання твору, його позитивний вплив на розвиток дитини. Процес читання художніх творів, як стверджує Л. Виготський, відбувається не просто як засвоєння прочитаного, а як взаємодія об'єктивного змісту твору з особистим досвідом читача. Внаслідок такої роботи розуму виникають нові знання з усвідомлення прочитаного, які сприяють формуванню особистості читача. Особливий інтерес має навчальна здібність до засвоєння літератури, яка формується у процесі систематичного шкільного навчання і проявляється насамперед у сприйманні літературно-художнього твору та у власній літературній творчості. Художня література - одне з найважливіших засобів всебічного гармонійного розвитку особистості. Вона надзвичайно розширює життєвий досвід людини: допомагає відчути, дізнатися і пережити те, що читач, може бути, ніколи не зможе відчути і пережити в дійсного життя. Читання художніх творів розвиває мову дітей: збагачує,уточнює і активізує словник учнів на основі формування у них конкретних уявлень і понять, розвиває вміння висловлювати думки в усній та письмовій формі. На прикладах простих, доступних оповідань діти вчаться розуміти зміст твору, його основну думку, знайомляться з діючими особами, їх характерами та вчинками, оцінюють дані вчинки. "На кожен твір, - писав К.Д. Ушинський, - ми повинні дивитися як на вікно, через яке ми можемо показати дітям той чи інший бік життя". І дійсно, художня література є важливим засобом пізнання дітьми навколишнього їх світу.