12. Навчання монологічного мовлення у початковій школі. Система вправ на формування навичок підготовленого мовлення у межах визначеної теми

Навчання монологічного мовлення здійснюється в процесі роботи з текстом, пред’явленим у писемній чи аудитивній формі, а також у зв’язку із ситуацією спілкування.

Комунікативні функції монологічного мовлення: інформативна, впливова, експресивна, розважальна, ритуально-культова. Кожна функція забезпечується певними мовними засобами, які становлять мовний компонент змісту навчання монологічного мовлення.

Типи монологів розрізняють залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв’язків між реченнями у монолозі: опис, розповідь, роздум. В основі класифікації лежать логічні категорії – простір (опис), час (розповідь), причина і наслідок (роздум). Метою навчання монологічного мовлення у початкових класах є уміння учнів здійснювати монолог-опис і монолог-розповідь.

1.Монолог-опис – опис предметів, їх просторове розміщення, кількісні і якісні характеристики

2. Монолог-розповідь – розповідь про родину, школу, друзів

Етапи та система вправ для навчання монологічного мовлення

Етапи навчання монологічного мовлення:

1 етап: об’єднання мовленнєвих зразків в одну надфразову єдність;

2 етап: побудова висловлювань у зв’язку із навчально-мовленнєвою ситуацією за допомогою опор (підстановчі таблиці, логіко-структурні схеми, логіко-смислові карта проблеми, картинка-схема, картинка з нерозгорнутою ситуацією, ілюстративні невербальні опори, фонограма тощо);

3 етап: створення монологічних висловлювань текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення в передбаченому програмою обсязі.

Вправи для навчання монологічного мовлення розрізняють відповідно до етапних завдань навчання монологічного мовлення:

1. вправи першого етапу: мовні рецептивні і рецептивно-продуктивні вправи на знаходження учнями мовних засобів міжфразового зв’язку у надфразовій єдності і на їх застосування для об’єднання речень у надфразову єдність; умовно комунікативні продуктивні вправи на об’єднання мовленнєвих зразків рівня фрази у понадфразову єдність (вправи на приєднання самостійного висловлювання учня до поданого вчителем початку і об’єднання структурно однотипних і різнотипних речень);

2. вправи другого етапу: продуктивні комунікативні вправи з опорою для забезпечення логічної зв’язності висловлювання на створення власного мікромонологічного висловлювання понадфразового рівня;

3. вправи третього етапу: продуктивні комунікативні вправи як правило без опор на створення власного монологічного висловлювання текстового рівня (відповідно до вимог чинної програми для певного класу) різних функціонально-смислових типів мовлення.

Вправи і методичні прийоми для навчання монологічного мовлення

а) навчання монологічного висловлювання на ситуативній основі:

рівень фрази

1. Прослухайте речення і повторіть його вголос.

2. Прочитайте речення і продовжіть висловлену в ньому думку.

3. Розгляньте картинки і погодьтеся / не погодьтеся з висловленими твердженнями.

4. Порівняйте два твердження і доведіть переваги одного із них.

рівень надфразової єдності

1. Розкажіть про …., користуючись логіко-структурною схемою.

2. Розташуйте речення у логічній послідовності.

3. До поданого речення додайте декілька інших, що підходять за змістом.

рівень тексту

1. Розкажіть про …, користуючись планом / ключовими словами / логіко-структурною схемою.

б) навчання монологічного мовлення на базі тексту

1. Визначте тематичну приналежність тексту.

2. Скажіть, кому адресовано текст.

3. Прогляньте текст і подумайте над тим, чим цікавий текст для складання монологічного висловлювання з теми.

4. Прочитайте текст і знайдіть речення, у якому сформульована тема.

13. Навчання аудіювання у початковій школі. Механізми аудіювання. Труднощі аудіювання

Сприймання і розуміння іншомовного мовлення на слух (аудіювання) – рецептивний вид мовленнєвої діяльності, змістом і метою якого є розуміння мовлення на слух у момент його породження.

Аудіювання – це перцептивна розумова мнемічна діяльність. Уміння аудіювання – розуміння змісту та смислу іншомовного висловлювання з першого пред’явлення в умовах реального спілкування.

Розуміння на рівні значень – розуміння основних фактів іншомовного повідомлення, уміння відповісти на запитання: хто? що? де? коли? тощо.

Розуміння на рівні смислу – розуміння задуму автора тексту і його оцінка слухачами.

Чинниками успішності аудіювання є:

• рівень розвитку мовленнєвого слуху, пам’яті, наявності уваги, інтересу у слухача;

• мовні особливості аудіотексту та його адекватність мовленнєвому досвіду і знанням учнів;

• умови сприймання аудіотексту.

За мовними характеристиками аудитивний матеріал може відзначатися труднощами:

• фонетичними (загалом неточна інтерпретація звучання слів, фонетична редукція, асиміляція, злиття звуків),

• лексичними (особливості сприйняття довгих у коротких слів, переносне значення слів, фразеологічні звороти, полісемія, омонімія, паронімія, антоніми, синоніми,велика кількість слів без значного інформаційного навантаження тощо),

• граматичні (вставні звороти в реченнях, інвертований порядок слів у реченні, омофонія формотворчих і словотворчих суфіксів і флексій, омонімія службових частин мови).

За змістом аудитивний текст повинен бути в основному монотематичним, цікавим, інформативним, з достатньою надлишковістю інформації для забезпечення розуміння.

Компоненти умов сприймання аудіотексту: темп мовлення; кількість пред’явлень аудіотексту; тривалість звучання.