- •Питання з методики викладання англійської мови
- •1. Методика викладання іноземних мов як наука та її завдання. Галузі методики
- •2. Зміст навчання іноземної мови молодших школярів. Поняття іншомовної комунікативної компетентності
- •3. Загальнодидактичні та суто методичні принципи навчання іноземної мови
- •4. Засоби навчання іноземної мови
- •5. Підручник як основний дидактичний засіб навчання англійської мови. Вимоги до підручника англійської мови для початкових класів
- •6. Планування у методичній роботі вчителя англійської мови. Календарні, тематичні й поурочні плани
- •7. Поняття іншомовних навичок та вмінь
- •8. Зміст навчання граматики на уроках англійської мови у початкових класах. Етапи формування граматичних навичок
- •9. Навчання фонетики на уроках іноземної мови у початкових класах. Формування слухо-вимовних та ритміко-інтонаційних навичок молодших школярів
- •Алгоритм формування і вдосконалення артикуляційних навичок учнів
- •10. Особливості навчання лексики на початковому ступені навчання іноземної мови. Способи семантизації лексичних одиниць
- •11. Навчання діалогічного мовлення у початковій школі. Система вправ на формування навичок непідготовленого мовлення на між тематичній основі
- •12. Навчання монологічного мовлення у початковій школі. Система вправ на формування навичок підготовленого мовлення у межах визначеної теми
- •Етапи та система вправ для навчання монологічного мовлення
- •Вправи і методичні прийоми для навчання монологічного мовлення
- •Етапи навчання аудіювання та їх завдання:
- •1 Етап – фразовий рівень:
- •2 Етап - понадфразовий рівень:
- •3 Етап- текстовий рівень:
- •14. Навчання читання на початковому ступені. Формування навички техніки читання іноземною мовою
- •15. Навчання письма у початковій школі. Система вправ на формування навичок письма
- •16. Врахування вікових особливостей та інтересів молодших школярів у навчанні іноземної мови
- •17. Класифікація методів навчання іноземних мов. Методична система Майкла Уеста
- •18. Індивідуалізація процесу навчання англійської мови. Види індивідуалізації
- •19. Функції, види і форми контролю у навчанні англійської мови у початкових класах
- •20. Вимоги до сучасного уроку іноземної мови. Мовленнєва спрямованість та мотиваційне забезпечення навчальної діяльності
- •21. Типи, структура та зміст уроку іноземної мови у початкових класах
- •Структура уроку ім
- •22. Аналіз уроку іноземної мови у початкових класах
- •23. Положення комунікативного підходу у навчанні іноземних мов
- •24. Позакласна робота з англійської мови. Завдання, принципи, форми організації у початкових класах
- •25. Цілі навчання іноземної мови у початковій школі
- •26. Метод навчання іноземної мови як базова методична категорія
- •27. Поняття «іншомовна вправа» і «структура вправи»
- •28. Класифікація іншомовних вправ
- •29. Навчання іншомовної вимови на уроках іноземної мови у початкових класах
- •30. Поняття «професійна компетентність учителя іноземної мови », її структурні складові
23. Положення комунікативного підходу у навчанні іноземних мов
На сьогодні, методисти ще не прийшли до єдиної класифікації підходів до навчання, але треба зазначити, що існуючи підходи до навчання є цілком автономними і до певної міри можуть характеризувати роботу вчителя. Підхід до навчання іноземних мов як базисна методична категорія є компонентом системи навчання і своїм змістом визначає загальні положення обраної стратегії навчання як от методів, прийомів викладання іноземних мов, видів і форм роботи з учнями, спрямованості іншомовних вправ.
Так, дискутуючи про підходи до навчання у сучасній методиці навчання іноземних мов традиційно виділяють три підходи з точки зору об’єкта навчання: системно-мовний (мовний), умовно-комунікативний (мовленнєвий), комунікативний (мовленнєво-діяльнісний).
Сутністю комунікативного підхіду до навчання іноземних мов (мовленнєводіяльнісний) є не просто створення умов, в яких пропонується діяти учням, а безпосередньо до діяльності у запропонованих умовах. Засвоєння іноземної мови відбувається безпосередньо у її комунікативній функції, тобто у процесі діяльності з позамовною метою. Учні йдуть шляхом не «запам’ятовуй і дій!», що є характерним для умовно-комунікативного підходу, проте «діючи-запам’ятовуй!». Пріоритетна роль при навчанні іноземних мов згідно комунікативного підходу відводиться формуванню потреби учнів у мовленнєвих діях, оскільки навчання має діяльнісний характер: учні намагаються вирішити реальні та уявні завдання. Діяльнісний характер мають такі завдання:
Рольові ігри, де іншомовне спілкування серед учасників відбувається згідно розробленого сюжету, розподілу ролей. Рольові ігри часто використовуються на заняттях з іноземних мов у початкових класах.
Проблемні ситуації, під час вирішення яких комунікантам треба визначити власну позицію відносно заданої ситуації, спростувати або підтвердити припущення тощо.
Вільне (непідготовлене) спілкування. Особливістю завдань такого характеру, як правило, є непередбачуваність їх змісту, тому для непідготовленого мовлення необхідні уміння учнів мобілізувати свою мисле мовленнєвий досвід і включитись у нову комунікативну ситуацію.
Об’єктом навчання з точки зору комунікативного підходу є мовленнєва діяльність, що реалізується у чотирьох її видах: аудіюванні, говорінні, читанні, письмі, не виключаючи при цьому засвоєння мовного матеріалу і формування відповідних фонетичних, лексичних, граматичних навичок. У центрі навчання знаходиться учень з усією палітрою індивідуальних психологічних, вікових, національних особливостей, які максимально враховані, а також сфери інтересів того, хто навчається.
Таким чином, характерними ознаками уроку іноземної мови згідно комунікативного підходу визначимо такі:
Комунікативна поведінка вчителя на уроці та у позаурочній роботі.
Використання комунікативних завдань, що передбачають виконання навчальних дій у межах пропонованої ситуації, а також відтворюють реальну життєву ситуацію.
Скорочення кількості тренувальних мовних вправ, збільшення вправ мовленнєвої спрямованості, оскільки відбувається паралельне засвоєння форми та функцій мовних явищ (фонетичних, граматичних, лексичних).
Урахування індивідуальних особливостей особистості учня, взаємодія партнерства «учитель-учень, учень-учень» на уроках іноземних мов, що передбачає довірливе співробітництво вчителя з учнями на емоційному, змістовому та предметному тлі, а також широке використання колективних, групових форм роботи на уроці.
Новизна освітнього процесу на уроках іноземних мов ( мається на увазі не лише зміст текстів для опрацювання, а також прийоми роботи, ситуації, предмети обговорення).
Вплив на мотивацію учнів до творення іншомовного спілкування, яке зумовлено потребою (я так хочу), а не зовнішнім стимулом (мені треба) через цікавий, новий для учня матеріал, що відповідає віковим та інтелектуальним можливостям, спосіб його подачі тощо.
Цілеспрямовність мовленнєвої діяльності (учень має усвідомлювати, з якою метою він промовляє ту чи іншу фразу, читає, пише, слухає.
Еврістичність мовленнєвої діяльності (евристика – від грецьк. herisko – знаходжу) (мовлення учня має бути спонтанним, творчим, а не підготовленим заздалегідь).
Проблемність мовленнєвих завдань (відбір навчального матеріалу, постановка завдань має відбуватись з урахуванням необхідності сприяти формуванню пізнавальної самостійності учнів, розвитку їх креативно-критичного та логічного мислення.