15. Навчання письма у початковій школі. Система вправ на формування навичок письма

У сучасній методиці розрізняють письмо та писемне мовлення, або письмо у вузькому і широкому розумінні, і, відповідно, два етапи навчання. Перший етап асоціюється із оволодінням технікою використання графічної та орфографічної системи певної мови (складання слів із літер). Другий етап передбачає оволодіння мовленнєвими уміннями – вмінням викладати думки у писемній форм (складання писемних висловлювань із слів і словосполучень). Таким чином, вміти писати – це:

• графічно правильно (каліграфічно) зображати літери алфавіту;

• трансформувати звуки та звукосполучення в букви, пов’язуючи при цьому звуковий, графічний, кінестичний та семантичний образи слова;

• орфографічно правильно писати слова, словосполучення;

• ставити знаки пунктуації; оперувати мовними структурами;

• формулювати думки в писемній формі.

На різних ступенях навчання розрізняються провідні цілі навчання письма і писемного мовлення:

Початковий ступінь:

• оволодіння технікою письма;

• формування навичок, пов’язаних із засвоєнням звуко-буквених відповідностей.

• система вправ для навчання письма включає три групи вправ:

• вправи для формування навичок техніки письма;

• вправи для формування мовленнєвих навичок письма;

• вправи для розвитку вмінь письма.

Метою навчання письма на початковому ступені є оволодіння технікою письма – формування графічних та орфографічних навичок, що передбачає з оволодіння звуко-буквеними відповідностями.

Навчання техніки письма здійснюється паралельно з оволодінням технікою читання:

• у процесі читання установлюються буквено-звукові відповідності;

• у процесі письма установлюються звуко-буквені відповідності.

Основним видом роботи при опрацюванні техніки письма є списування.

Види вправ для навчання каліграфії

• вправи на написання окремих букв;

• вправи на ускладнене списування / виписування букв, буквосполучень і слів (з елементами комбінування, групування тощо).

Види вправ для навчання орфографії (на ідентифікацію та диференціацію):

• вправи на звуко-буквений аналіз слова;

• вправи на групування слів з однаковими звуками, але різними графемами;

• вправи на групування слів на основі протиставлення графем;

• вправи на диференціацію подібних, але не тотожних графем;

• вправи на списування за зразком.

16. Врахування вікових особливостей та інтересів молодших школярів у навчанні іноземної мови

Раціональна організація раннього навчання ІМ в початкових класах зумовлюється дією певних факторів, серед яких виділяються психофізіологічні вікові особливості учнів. Як відмічають психологи, категорія дітей молодшого шкільного віку (6-11 років) характеризуються досить високим рівнем розвитку пам’яті, мислення, сприймання, уваги, становленням довільної організації діяльності.

Пам’ять дітей молодшого шкільного віку має великі можливості. Вони досить легко й міцно запам’ятовують як окремі іншомовні слова, так і словосполучення, фрази, вірші, мовні кліше. Високою ефективністю характеризуються й імітативні здібності дітей. Швидкість і міцність запам’ятовування, вікові імітативні здібності пояснюються як перевагою механізмів довготривалої пам’яті, так і наявністю явища «імпринтингу», тобто закарбування мовного або мовленнєвого матеріалу у свідомості за умови необхідної роботи, цікавих ігор, пісень, рисівок, віршів. Значну роль відіграють музичний супровід, міміка, жести, рухи, звукоімітація.

У загальній структурі мислення молодших школярів головну роль відіграють конкретно-образні компоненти. Успішність розв’язання розумових та вербальних завдань залежать від наявності реальних предметів або їх зображень. Висновки, узагальнення робляться на основі конкретних факторів. Створення відповідних умов та спеціальна організація навчання стимулює розвиток абстрактного мислення, дає змогу молодшим школярам засвоїти теоретичний матеріал. Інтелектуальний розвиток учнів під час навчання ІМ досягається поєднанням комунікативно-практичної спрямованості навчання з когнітивною. Виявленням цього є опора на базу рідної мови, загальнонавчальних спеціальних умінь та використання елементів філологізація. Особливо сприятливі умови для упровадження цього підходу складаються вже у другому класі. Адже учні за перший рік навчання у школі набувають навичок читання рідною мовою і письма. Вони накопичують елементарні теоретичні відомості про систему рідної мови, яка вже засвоєна ними практично. Тим самим суттєво полегшується засвоєння базових мовних понять іноземної мови. Учні швидше й якісніше засвоюють правила читання.

Молодші школярі можуть орієнтуватися на форму і колір предмета, тому зовнішня привабливість навчального матеріалу відіграє значну роль у характері сприймання. Учні даної вікової категорії не можуть довго зосереджуватися на одному об’єкті або дії, тому урок іноземної мови має бути насиченим такими вправами, які б дали змогу урізноманітнити навчальну діяльність, допомогли б спрямовувати увагу учнів у потрібне русло. Велике значення для підтримки уваги під час уроку має використання наочності і технічних засобів навчання. Виважений підбір таких засобів впливає на розум і почуття дітей, викликає інтерес до предмета, робить їх мовлення образним та емоційним. Інтерес, у свою чергу, стимулює пам’ять, яка забезпечує накопичення значної кількості мовного матеріалу.

Навчальна діяльність учнів залежить від спрямованості їх особистості, що головним чином виявляється в потребах і мотивах. Характерними для молодших школярів є потреба у грі, рухах, зовнішніх враженнях, пізнавальні потреби. Врахування цих потреб реалізується в інтегруванні іншомовної діяльності школярів з різними видами практичної діяльності, типовими для їх віку: руховою, ігровою, трудовою, образотворчою.