- •Міністерство освіти і науки україни
- •Isbn 978-966-8563-92-8 © Оформлення тов вб ммд, 2008
- •Передмова
- •1.1. Взаємозв’язок вікової фізіології та шкільної гігієни
- •1.2. Теоретичні та прикладні завдання курсу
- •1.3. Методи дослідження у віковій фізіології
- •1.4. Історія становлення вікової фізіології та шкільної
- •2.1. Поняття системогенезу
- •2.2. Принципи функціонування і саморегуляції складних
- •2.3. Пренатальний і постнатальний системогенез
- •Вікова періодизація за біологічними ознаками
- •(Соціальний принцип)
- •В постнатальному онтогенезі
- •3.2. Поняття вікової норми
- •3.3. Сенситивні та критичні періоди розвитку
- •4.1. Нервова система, її біологічне значення
- •4.2. Структурно-функціональна організація нервової
- •4.3. Поняття рефлексу. Рефлекторна дуга
- •4.4. Властивості нервової системи
- •4.5. Анатомо-фізіологічні та вікові особливості окремих
- •4.6. Порушення стану нервової системи та його
- •5.1. Умовні та безумовні рефлекси, їх формування
- •Ознаки умовних та безумовних рефлексів
- •5.4. Інтегративні процеси в центральній нервовій системі як основа психічних функцій
- •6.1. Загальна характеристика сенсорних систем
- •6.2. Зорова сенсорна система
- •Вікові зміни величини акомодації нормального ока
- •6.3. Слухова сенсорна система
- •6. 4. Вестибулярна сенсорна система
- •6. 5. Руховий (пропріоцептивний) аналізатор
- •6. 6. Інтерорецептивна аналізаторна система
- •6.7. Нюховий аналізатор
- •6.8. Смаковий аналізатор
- •6.9. Аналізатор шкірного чуття
- •7.1. Фізіологія крові
- •Функції білків крові:
- •Розчини для підтримки життєдіяльності організму
- •Вікові норми лейкоцитарної формули крові
- •Вікові особливості тромбоцитограми
- •Антигени та антитіла груп крові системи аво
- •Номенклатура факторів зсідання крові
- •У клітинному та гуморальному імунітетах
- •7. 2. Серцево-судинна система.
- •Зубці нормальної екг людини
- •Інтервали екг
- •І провідної системи на фронтальному розрізі серця
- •7.3. Будова органів дихання, їх функції та вікові
- •Вміст газів у вдихуваному, видихуваному та альвеолярному повітрі
- •Організації харчування
- •8.1. Загальна характеристика системи травлення, вікові
- •Гормони і біологічно активні пептиди шлунково-кишкового тракту
- •8. 2. Обмін речовин та енергії. Значення вітамінів
- •8. 3. Температура тіла людини та її регуляція
- •8.4 Загальна характеристика і гігієна органів
- •8.5. Фізіологія та гігієна шкіри
- •9. 1. Будова і функції ендокринних залоз
- •9. 2. Статеві залози. Статеве дозрівання
- •9.3. Запліднення і розвиток зародка людини
- •10.1. Працездатність учнів різних вікових груп та її зміна
- •Зовнішні ознаки стомлення при розумовій праці
- •Основні симптоми при різних ступенях перевтоми
- •10.2. Організація навчально-виховного процесу у школі
- •Допустима сумарна кількість годин (уроків) тижневого навантаження учнів
- •Коефіцієнти оцінки складності предметів
- •Копіювання групи точок
- •КоНтрольні питання
- •Додатки
- •Орієнтовний комплекс вправ для проведення фізкультурних хвилинок (фх)
- •Фх для покращення мозкового кровообігу
- •Фх для зняття стомлення з плечового поясу та рук
- •Фх для зняття стомлення з тулуба
- •Комплекс фізичних вправ для молодших школярів на уроках з елементами письма
- •Комплекс фізичних вправ для профілактики втоми очей
- •Орієнтовний комплекс для зняття втоми під час навчання в кабінетах інформатики
- •Комплекс вправ для зняття м'язового напруження
- •Орієнтовні таблиці для визначення вікових фізіологічних норм
- •(Шкала регресії по зросту)
- •Оцінка фізичного розвитку для чоловіків 18 років (ростова шкала регресії по а.В. Чоговадзе и м.М. Круглому)
- •Оцінка фізичного розвитку для чоловіків 18років (ростова шкала регресії по а.В. Чоговадзе и м.М. Круглому)
- •Юнаків на період закінчення шкільного навчання
- •Вікові зміни частоти пульсу
- •Рекомендовані середні показники потреби поживних речовин за віком (б.І. Ткаченко, 1994)
- •Добова потреба дітей та підлітків у вітамінах за віком (в.В. Єфремов, 1971)
- •Список літератури
1.1. Взаємозв’язок вікової фізіології та шкільної гігієни
з іншими науками
У розвитку сучасної науки чітко виражені дві основні тенденції. З одного боку, йде спеціалізація конкретної науки, її поглиблення в притаманній їй сфері. З іншого боку, між різними галузями знань є тісний зв’язок, постійно відбувається інтеграція наукового пізнання. Ці тенденції яскраво проявляються в біологічних науках, серед яких вікова фізіологія посідає суттєве місце. Існує ряд основних інтеграційних зв’язків вікової фізіології в системі сучасної науки.
Вікова фізіологія пов’язана з цілою низкою суміжних наук і її успіхи відображають досягнення анатомії (науки про будову організму людини), гістології (науки, яка вивчає будову та функції тканин), цитології (науки, яка вивчає будову, хімічний склад, процеси життєдіяльності та розмноження клітин), ембріології (науки, яка вивчає закономірності розвитку клітини, тканин та органів зародка), біохімії (науки, яка вивчає хімічні закономірності фізіологічних процесів) тощо. Вона широко користується їх методами і досягненнями у процесі вивчення функцій організму. Вікова фізіологія спирається на дані наук, які вивчають будову організму, так як структура і функція тісно пов’язані між собою. Неможливо глибоко зрозуміти функції без знання будови організму, його органів, тканин і клітин, а також тих структурних і гістохімічних змін, які виникають при їх діяльності. З розвитком науки і техніки розвиваються та удосконалюються методики, які застосовуються для фізіологічних досліджень. Без знання генетики (науки про закономірності спадковості та мінливості організмів) неможливо зрозуміти закони еволюційного й індивідуального розвитку людського організму). Загальні закономірності, а саме закони спадковості, також поширюються і на людський організм. Вивчення їх необхідно для виявлення специфічних особливостей функціонування організму на різних етапах онтогенезу. Багатогранні та численні зв’язки здавна існують між фізіологією і медициною. За словами І.П. Павлова „Фізіологія і медицина нероздільні”. На ґрунті отриманих знань про фізіологічні механізми і їх особливості протікання в онтогенезі, лікар виявляє їх відхилення від норми, з’ясовує природу і ступінь цих порушень, визначає шляхи оздоровлення хворого організму. З метою клінічної діагностики широко використовуються фізіологічні методи дослідження організму людини.
Пізнання фізіологічних явищ ґрунтується на розумінні законів хімії і фізики, адже вся життєдіяльність визначається перетворенням речовин та енергії, тобто хімічними й фізичними процесами. Вікова фізіологія, спираючись на загальні закони хімії і фізики, надає їм нові якісні риси й піднімає їх на більш високий рівень, який притаманний живим організмам.
Плідні та перспективні зв’язки з математикою – найбільш схематизованої зі всіх наук, яка істотно змінила фізику, хімію, генетику й інші галузі наукових знань. Добре відоме значення математичних принципів обробки результатів фізіологічних експериментів і встановлення їх наукової достовірності. Такі, наприклад, методи варіаційної статистики у процесі порівняльного вивчення хвильових електричних явищ у головному мозку й інших фізіологічних процесів в організмі.
У фізіології впроваджується методи голографії – отримання об’ємного зображення дієвого об’єкта, що ґрунтується на математичному накладанні пов’язаних з ним хвилеподібних процесів. Голографічні методи дозволяють плоске двомірне зображення замінити тримірним і таким чином виявити тонкі механізми роботи сенсорної системи – від її рецептивного поля до кінцевих нейронних проекцій у корі великих півкуль.
Фізіологія має спільні завдання з технічними науками, а саме: відкриває перспективні методичні можливості у вивченні фізіологічних явищ. На цьому шляху досяг великого розвитку суміжний напрям - електрофізіологія, що досліджує електричні явища живого організму. До сучасної вікової фізіології входять нові покоління електронних підсилювачів, мікроелектронна техніка, телеметрія, комп’ютерна апаратура тощо.
Великі перспективи має взаємодія вікової фізіології з кібернетикою, наукою про загальні принципи управління і зв’язку в машинах, механізмах і живих організмах. Різновидом кібернетики є фізіологічна кібернетика, яка вивчає загальні закономірності сприйняття, перетворення й кодування інформації та використання її з метою управляння фізіологічними процесами і саморегуляції живих систем.
Різноманітні зв’язки вікової фізіології з педагогікою. Не підлягає сумніву, що розуміння фізіологічних закономірностей росту і розвитку дітей, урахування особливостей функціонування організму в різних вікових групах ґрунтується на природничо-науковій основі підготовки вчителя і всієї системи шкільної освіти. Отже, педагог повинен знати особливості будови і життєдіяльності дитячого організму. Із проблемами вікової фізіології переплітаються численні питання фізіолого-гігієнічного забезпечення навчального процесу в школі, формування особистості учня, його загартування, профілактика хвороб, які вивчає шкільна гігієна.
Особливе місце займають зв’язки вікової фізіології з філософією. Як і інші розділи природознавства, вікова фізіологія є однією з природничо-наукових основ філософського пізнання. Закономірно, що багато понять і теоретичних узагальнень, що формувались у рамках вікової фізіології, вийшли за її межі і набули загальнонаукового, філософського значення. Подібний загальнотеоретичний зміст мають, наприклад, уявлення про ріст і розвиток організму, його цілісність і системність функціонування, пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища, про нейрофізіологічні механізми найскладніших форм поведінки та психіки.
Шкільна гігієна як наука розвивається на основі вікової фізіології і анатомії. Вона як область науки широко використовує також методи і дані суміжних дисциплін: вікової фізіології, бактеріології, токсикології, біохімії, біофізики тощо. В ній широко використовується загальні біологічні закони розвитку. Шкільна гігієна тісно пов’язана зі усіма медичними дисциплінами, а також з технічними і педагогічними науками. Правильне нормування діяльності дітей і підлітків неможливе без розуміння основних принципів педагогіки і психології. Шкільна гігієна тісно пов’язана з біологією, зважає на дані фізіології і разом з тим розширює уявлення про особливості реакції організму у дітей і підлітків щодо навантаження та впливу середовища.