Пословицы

• Хоть пень колотить, ли ж бы день проводить.

• Лучше синица в руках, чем журавель в небе.

• Не ходите девки замуж – замужем не весело.

• Муж да жена – одна сатана.

• Мал золотник, да дорог.

• Без копейки и рубля не будет.

• Тише едешь – дальше будешь.

• Без труда не вынешь и рыбки из пруда.

• Не смейся горох над бобами, сам будешь валяться под ногами.

(07,06,2012)

• Наш пострел кругом поспел.

• Собака лает, а ветер несет.

• Без меня меня женили.

• Нечего переливать из пустого в порожнее.

• Не плюй в пустой колодец – придется водицы напиться.

• Долг платежом красен.

• Работа не волк, в лес не убежит.

Пословица – краткое, устойчивое в речевом обиходе, ритмически-организованное образное изречение, обладающее способностью к многозначному употреблению в речи по принципу аналогии.

(08,06,2012)

Потешка

Ехала деревня мимо мужика.

Вдруг из под собаки лают ворота.

Выскочила палка с бабою в руке

И давай мутузить коня на мужике.

«Тпру» - сказала лошадь,

А мужик заржал.

Лошадь пошла в гости,

А мужик стоял.

Лошадь ела кашу,

А мужик овес.

Лошадь села в сани,

А мужик повез.

Перевертыш – особый вид песен-стишков, вызывающих смех нарочитым смещением реальных связей и отношений.

(08,06,2012)

Частушка

Полюбила писаря –

Волостного, лысого.

Ему некада писать,

Только лысину чесать.

Частушка – короткая рифмованная лирическая песенка разнообразного содержания.

(08,06,2012)

На публикацию согласна.

Николина Татьяна Ивановна

• возраст: 57 лет;

• Полтавская обл., с. Вербовое;

• преподаватель украинского языка и литературы в КЗ Днепрорудненская гимназия «София»;

• фольклорный репертуар взят от родителей, а также своих учеников;

• фольклорные произведения употребляет в процессе работы;

• фольклорный материал передает своим ученикам и семье;

• Адрес: г. Днепрорудное, ул. Ленина, д. 12Г, кв. 53.

Жнивные песни

И говорило

Аржаное жито,

В чистом поле стоя,

В чистом поле стоя:

«Не хочу я,

Аржаное жито

Да в поле стояти.

Да в поле стояти.

Не хочу я,

Аржаное жито

Да в поле стояти –

Колосом махати,

А хочу я,

Аржаное жито,

В пучок завязаться.

В засенку ложиться.

А чтоб меня,

Аржаное жито,

Во пучок связали,

С меня рожь выбирали».

******

Жали мы, жали,

Жали, пожинали.

Жнеи молодые,

Серпы золотые,

Нива долговая,

Постать широкая.

По месяцу жали,

Серпы поломали.

В краю не бывали.

В краю не бывали,

Людей не видали.

******

Ох и слава богу,

Что жито пожали.

Что жито пожали

И в снопы поклали:

На гумне стогами,

В клети закромами.

А с печи пирогами.

Песня на жатву – песня, которая исполнялась во время уборки урожая с полей.

(08,06,2012)

Різдвяна ніч

Ланцюжок веселих і дзвінких зимових свят відкриває Різдво, яке відзначалось у широкому і тісному сімейному колі. В цей день намагалися не їсти до «звізди» - до появи на небі першої зірки, яка колись сповістила про народження Христа. Перед вечерею господар розсипав по долівці сіно, клав його на стіл під обрус, ставив у покуті сніп – «король», «дідух».

Святвечір – це останній день зимового посту – «пилипівки», тому господарка готувала лише пісні страви. Не рахуючи хліба, їх, за кількістю місяців. Мало бути також дванадцять. Посередині стола поруч зі свічкою, що стояла у склянці з зерном, лежав калач.

Найважливіші обрядові страви: кутя – ритуальна пшенична каша з медом, яку часто готували на поминках, і узвар – густий солодкий компот із сушених фруктів.

Перед вечерею. Збавляючись. Діти залазили під стіл і голосно вигукували: «Кво, кво, кво! Завтра у нас Різдво!». Хто-небудь із дорослих тріпав їх за чуби, щоб кури неслися і були хохлатими. Батько ставив горщик з кутею у красний кут і говорив: «Іди кутя на покуть, а узвар на базар!». Потім батько відчиняв двері і запрошував: «Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не йдеш, то не йди на жито, пшеницю і всяку пашницю!». Перед тим, як приступити до вечері. Господар надбирав трохи куті в ложку і підкидав її догори. По зернах, що приклеювалися до стелі, родина гадала про майбутній врожай.

Колядники ж ходили по дворах з ліхтарем, зробленим із паперу у вигляді місяця чи зірки. Паперова фігура могла бути подвійною, усередині її ставили свічку. Часто зірка з різними зображеннями оберталася на вістрі під час руху самої процесії. Зірку носив ватажок – «береза». Траплялося. Що під час колядування парубки «водили козу». Її вистругували з дерева і накривали вивернутим кожухом, до неї прив’язували солом’яні роги та фіст, а також вішали дзвіночок. З «козою» ходили «лікар», «смерть з косою» та остальні герої. Які розігрували різні жартівливі сценки. Серед колядників обов’язково мав бути «міхоноша» з торбою, куди складалися подарунки.

Під час Різдва, коли люди зустрічалися, замість звичайного привітання казали: «Христос ся рождає!». У відповідь чулося: «Славімо його!».

Після різдвяних свят і підступав Новий Рік.

Обряд – узаконенная традицией совокупность действий, исполненных в сакрально-регламентированное время, месте, и направленные на достижение цели.

(08,06,2012)

На публикацию согласна.

Мигаеш Раиса Викторовна

• возраст: 65 лет;

• Россия, Смоленская обл.;

• библиотекарь в КЗ Днепрорудненская гимназия «София»;

• фольклорный репертуар взят из своего детства;

• фольклорные произведения почти не употребляет;

• фольклорный материал почти не передает;