• 111 Навіть від вдалої реалізації — але врешті-решт, «книзі ху-

• іжника» доводиться мати певне переконання, якийсь дух, причину бути і бутті книгою, щоб досягти успіху» [7].

«Книга художника» як частина задуму — характерис-

тика, що випливає з попередньої. Часто «книгу художника» иикористовують як один із засобів, інструмент творчої волі

• штора. Тоді таке видання з'являється паралельно з інши-ми, імітуючи їх або ніби позичаючи їм певні образи чи ва-ріанти дизайнерського рішення. Або ж «книга художника» може вийти як у ручному, так і в технічному; ускладненому чи спрощеному варіантах. В результаті, може йтися як про

• >креме видання, так і про їх низку, яка творить комплект.

Середовище поширення. В ідеалі «книги художника»,

ікі згодом можуть стати видавничими проектами, можна шайти у:

• великих публічних бібліотеках;

• університетських спеціальних книгозбірнях або ху-иожніх бібліотеках;

247

• Р А Ц І З Д О Б У Б А Ч І В

• спеціалізованих на «книзі художника» книготоргов-цев і книжкових магазинах;

• колекціях видань, фотографій і малюнків у музеях або музейних бібліотеках;

• галереях і на спеціалізованих виставках;

• майстернях художників.

Специфічна читацька аудиторія. Будучи нетиповим

видавничим продуктом, «книга художника» руйнує тради-ційний погляд на читача, який може бути, швидше, гляда-чем, слухачем, співавтором. Серед потенційних «читачів» «книги художника» — митці, мистецтвознавці, поціновува-чі мистецтва, колекціонери, бібліофіли. Споживачами та-ких видань також є галереї та книгозбірні, які згодом пропа-гуватимуть «книги художника» серед інших груп читацької аудиторії. Крім того, «книги художника», зважаючи на свою місію формування зацікавленого у книзі та читанні інфор-маційного простору, можуть привабшовати групи реципі-єнтів, для яких такі видання будуть недоступні, однак ба-жані. Іншими словами, деякі категорії читачів (наприклад, їх славнозвісне «широке коло») «книгу художника» можуть так і не потримати в руках або й не побачити її, однак іі і-формація про книгу зацікавить їх безперечно.

Читач-співтворець. «Книга художника» як особливим

вид літератури передбачає також творчу категорію читача. Французький літературознавець Ролан Барт одним із пер-ших висловив думку про «смерть Автора» і про читача як співтворця прочитаного:

«Так виявляється цілісна суть письма: текст складено і безлічі різних видів письма, що походять з різних культур і вступають один із одним у відносини діалогу, пародії, су-перечки, проте вся ця множинність фокусується в певні и точці, якою є не автор, як стверджували до сьогодні, а читач. Читач — це той простір, де відображаються всі до єдиної цитати, з яких складається письмо; текст знаходить єдність не в своєму походженні, а в призначенні, тільки призна

248

Л И С Т В А К Г. Б.

чення це не особиста адреса; читач — це людина без істо-рії, без біографії, без психології, він всього лише хтось, хто зводить воєдино всі ті штрихи, що утворюють письмовий текст» [6].

Хоча тут йдеться про будь-який текст загалом, «книги художника» як особливого мистецького продукту, це тор-кається передусім. По суті, кожне прочитання «книги ху-дожника» стає актом творення, і читач, в цьому випадку, виступає и повноцінним творцем (чи хоча б співтворцем). Вже хоча б тому, що така книга не передбачає наскрізного ирочитання, послідовність отримання та сприйняття за-кладеної в ній інформації — довільна, а маніпуляції з фор-мою щоразу інакше впливають на індивідуальні тактильні та просторові відчуття читача.

Беручи до уваги такі ознаки «книг художника», можна іиачно чіткіше формувати видавничий репертуар, а також встановити, чи надаються вони до публікації.

При підготовці «книги художника» робота редактора суттєво модифікується. Оскільки не кожне таке видання містить увесь комплекс ознак, що піддаються редакційно-му аналізу, структура останнього теж зазнає змін. Та й сам аналізований «оригінал» (чи то авторський, чи згодом ви-давничий) може зовсім не відповідати зразковим вимогам. І Іаприклад, бути оформленим у вигляді макета-колажу ручної роботи.

Актуальність теми «книги художника» завжди буде

далекою від злободенних (чи «злобуденних») питань. Зви-чайно, що якісь соціальні проблеми можуть стати (і таки ( гають) лейтмотивами незвичайних видань, однак вони не ( Самоціллю. Митці будь-якої сфери завжди перебувають «в гемі» основних мистецьких тенденцій, колірних вирішень чи нових технік. Тому завдяки таким якостям і новизні,

• книги художника» завжди будуть цікавими читачам. Слід пам'ятати, що у видавничій підготовці «книги ху-

дожника» значну роль відіграє інтуїція — авторська, редак-

249

П Р А Ц І З Д О Б У Б А Ч І В

торська, видавнича. Саме інтуїцією та особистим смаком варто керуватися при виборі теми і створенні концепту «книги художника».

Доцільність видання. Жодні маркетингові тенденції

не відобразять потребу у виданнях на зразок «книги ху дожника», оскільки вона в прихованій формі існує завжди Метою будь- якого дослідження ринку видань є визначній найближчих конкурентів — аналогів майбутнього видам ми

Оскільки «книга художника» за своєю суттю є новаторські щ і та іміджевою продукцією, не орієнтованою, першочерт во, на комерційний ефект, можна визначати такий проем апріорі доцільним. А у виборі орієнтуватися на інші ре.мі

ні ознаки, наприклад, принцип новизни, відповідність ким цепту видання іміджу видавництва тощо.

Структурну організацію тексту «книги художник і можна оцінити лише, якщо у ній справді є текст і якщо мім справді певним чином організований. Рубрикація мож»

бути відсутньою, логічний зв'язок у тексті — ПІДПОрЯДМі ваний авторському потоку свідомості. Братися аналізувати такий текст слід, по-перше, з консультаціями автора; і н • друге, щоразу обирати іншу методику аналізу, зважаючи і м жанр, стилістику і цільове призначення. Якщо у традицій них виданнях усі елементи мали сприяти кращому поні у і • > ві інформації, сприйнятті і розумінню структури тексту, III

«книга художника» не обов'язково має бути цілковито ари зумілою читачеві. Навпаки, вона має містити загадку, ім\ шувати читача долати певні перешкоди, самостійно роп а

дувати зміст, ставати співавтором.

Фактичний матеріал у «книзі художника» требувати аналізу лише у виняткових випадках, адже та И

видання за своїм принципом — художні, тобто є фікцією* Мова, зазвичай, може йти лише про внутрішню перевір к у 11

уніфікацію фактичного матеріалу в межах видання.

* Англомовні терміни для позначення видів літератури за ті стовірністю поданої інформації: fiction та non-fiction.

2 5 0

Л И С Т В А К Г. Б.

Мовностилістичні особливості «книги художника»,

м тичай, теж мають характер експерименту. У книгу мо-жуть бути включені текста якого завгодно стилю, з будь-імім лексичним набором. Для літератора найважливішою 11 ' і.»довою книги е текст. А дій художника всі складові — рівноправні, саме тому він може подати книгу як синтетич-ним образ. Крім того, художник і літератор скомбіновані в кожному творці книги у власній неповторній пропорції та конфігурації, що збільшує розмаїття «книги художника» практично до безкінечності [1]. Тут редакторові слід більше им жати на поєднуваність тексту і зображення, а також фік-і у пати особливості нетекстових шрифтових композицій.

Науково-довідковий апарат у «книзі художника» —

міч іще взагалі екзотичне. У таких виданнях навіть вихідні

• мі и не завжди вказують. Часто до «книг художника» укла-

• н >ть допоміжні елементи, які суміщають функції й оформ-¹1С пня вже відомих. Тому іноді може йтися про тлумачення