25.09.2008 00:03 Новини OtherSide.Com.Ua

Організація Об’єднаних Націй просить Україну допомогти з ремонтом гелікоптерів, що використовуються у миротворчих місіях. http://otherside.com.ua/news/detail.php?id=52695

Україна і ООН

Статут ООН, який було пiдписано 26 червня 1945 р., набрав чинностi 24 жовтня 1945 р. Цей день щорiчно вiдзначається як День Органiзацiї Об'єднаних Нацiй. Активну участь у розробцi Статуту ООН взяли представники України. Глава делегацiї України на конференцiї у Сан-Франциско, мiнiстр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комiтетi, де були розробленi Преамбула та Глава 1 "Цiлi та принципи" Статуту. Україна в числі перших пiдписала Статут i увiйшла в групу з 51 держави-засновниці ООН.

Пiсля проголошення незалежностi України участь у дiяльностi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй було визначено одним з прiоритетних напрямiв зовнiшньої полiтики нашої держави.

Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї, робить суттєвий вклад у її дiяльнiсть у сферах пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного та соцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо.

Генеральнi секретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну. З офiцiйними вiзитами у Києвi перебували У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галi (1993 р.).

Протягом 1994-2001 рр. вiдбулося сiм зустрiчей Президента України Л.Кучми з Генеральним секретарем ООН: у 1994 р. у Нью-Йорку, у 1995 р. у Вiднi, у 1996 р. у Москвi, у 1997 р. у Давосi, під час 52-ї сесiї ГА ООН у вереснi та листопадi 1997 р., пiд час Вашингтонського Самiту країн-членiв НАТО (квiтень 1999 р.), а також пiд час Самiту тисячолiття ООН (вересень 2000 р.).

У 1995 р. Президент України взяв участь у Спецiальному урочистому засiданнi ГА ООН на найвищому рiвнi з нагоди 50-ї рiчницi заснування Органiзацiї Об'єднаних Нацiй. Він також брав участь у роботi 49-ї та 52-ї сесiй ГА ООН, був Головою делегацiї України на 19-й спецiальнiй сесiї ГА ООН з питань екологiї та Самiтi тисячолiття ООН.

7 вересня 2000 р. з iнiцiативи Президента України вiдбулося засiдання Ради Безпеки ООН на рiвнi глав держав та урядiв (Самiт РБ ООН), присвячене обговоренню питання "Забезпечення ефективної ролi Ради Безпеки у пiдтриманнi мiжнародного миру та безпеки, особливо в Африцi". Це засiдання РБ на найвищому рiвнi, друге за всю iсторiю ООН, мало позитивний вплив на вiдновлення та змiцнення авторитету Ради Безпеки, а також надало потужного iмпульсу зусиллям, спрямованим на змiцнення принципiв Статуту ООН, головних засад системи колективної безпеки та реформування полiтики ООН у галузi миротворчих операцiй.

У 1997 р. мiнiстра закордонних справ України Г. Удовенка було обрано Головою 52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН. Особливо Україна гордиться тим, що саме 52-а сесiя ГА ООН, яка увiйшла в iсторiю як "сесiя реформ", схвалила всеохоплюючу програму реформування Органiзацiї, запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, i надала потужного iмпульсу широкомасштабному оновленню Органiзацiї. Будучи активним прибічником та безпосереднiм учасником сучасного процесу реформування ООН, Україна продовжує докладати значних зусиль з метою пiдвищення ефективностi дiяльностi ООН та її адаптацiї до нових вимог сьогодення.

Україна тричi обиралася непостiйним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), чотири рази - членом Економiчної i Соцiальної Ради (останнiй раз - 1993-1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керiвнi посади головних комiтетiв сесiй Генеральної Асамблеї.

Одним з найважливіших пiдтверджень визнання авторитету i ролi нашої держави на мiжнароднiй аренi, послiдовностi та неупередженостi її зовнiшньої полiтики стало обрання України до складу непостiйних членiв Ради Безпеки ООН на перiод 2000-2001 рр. За більше ніж 1,5 року членства у Радi Безпеки Україна переконливо довела свою спроможнiсть бути активним членом РБ, з позицiєю якого рахуються, здiйснювати ефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рiшень та робити власний практичний внесок в їх реалiзацiю.

Кульмiнацiєю членства України в Радi Безпеки ООН стало її головування у цьому органi у березнi 2001 року. Цей мiсяць став одним з найпродуктивніших і найефективніших у дiяльностi РБ, яка предметно розглянула ряд найбiльш актуальних свiтових проблем, зокрема, кризовi ситуацiї на Балканах та на Близькому Сходi.

Наша держава надає виключно важливого значення питанню реформування Ради Безпеки. Україна виступає за розширення членського складу РБ, пiдтримуючи збiльшення кiлькостi як постiйних, так i непостiйних членiв. Неодмiнною передумовою пiдтримки нашою державою будь-якого варiанту реформування РБ ООН є зaбезпечення адекватного рiвня представленостi в цьому органi країн Схiдноєвропейської регiональної групи. Позицiя України з цього питання базується також на розумiннi того, що iнститут права вето не вiдповiдає сучасним мiжнародним реалiям. Належна увага з боку України придiляється забезпеченню подальшого прогресу у посиленнi транспарентностi та вдосконаленнi методiв роботи РБ ООН.

На сьогоднi Україна є членом Комiтету з програми i координацiї, Спецiального комiтету з операцiй з пiдтримання миру, Комiтету з внескiв, Комiтету з використання космiчного простору в мирних цiлях, Комiтету з питань здiйснення невiд'ємних прав палестинського народу, Консультативного комiтету з навчання, вивчення, розповсюдження та ширшого визнання мiжнародного права, Комiтету з енергетики та природних ресурсiв, Комiсiї з роззброєння, Комiсiї з народонаселення та розвитку, Комiсiї по боротьбі з наркотичними засобами, Виконавчої ради Програми розвитку ООН, Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН (ЮНIСЕФ), Виконавчої ради Мiжнародної органiзацiї працi, Ради керуючих МАГАТЕ. Представника України посла В.Василенка було обрано до складу суддiв ad litem Мiжнародного кримiнального трибуналу для колишньої Югославiї.

Україна, як одна з держав-засновниць ООН, надає виняткового значення дiяльностi ООН з пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цiй дiяльностi як важливий чинник своєї зовнiшньої полiтики.

Починаючи з липня 1992 р., наша держава виступає як великий контрибутор до операцiй ООН з пiдтримання миру (ОПМ). Протягом 10 рокiв в ОПМ взяли участь близько 18 тис. вiйськовослужбовцiв Збройних Сил та працiвникiв органiв внутрiшнiх справ України.

Нині Україна є найбiльшим контрибутором до операцiй ООН з пiдтримання миру серед європейських країн та входить до 10 найбiльших держав-контрибуторiв свiту i бере участь у мiсiях ООН в Афганiстанi, Боснiї i Герцеговинi, Грузiї, Демократичнiй Республiцi Конго, Косово (СРЮ), Лiванi, Схiдному Тиморi, Сьєрра-Леоне, Хорватiї.

Як великий контрибутор до ОПМ ООН Україна виходить з того, що одним з важливих аспектiв миротворчих операцiй є досягнення належного рiвня захисту i безпеки їх персоналу. Враховуючи гостроту цiєї проблеми, Україна стала iнiцiатором Конвенцiї щодо захисту миротворчого персоналу ООН, яка набрала чинностi у сiчнi 1999 р.

Наша держава спрямовує значнi зусилля на розвиток спiвробiтництва з мiжнародними органiзацiями економiчного та екологiчного напрямку, залучення їх потенцiалу в соцiально-економiчних iнтересах України з метою прискорення iнтеграцiї нашої країни у свiтову систему господарства та вирiшення гострих проблем у сферi охорони довкiлля.

Необхiднiсть вирішення згаданих завдань, якi мають ключове значення для затвердження та розбудови нашої держави, обумовила зростання ролi багатосторонньої дипломатiї як одного з найбiльш дiєвих iнструментiв реалiзацiї нацiональних iнтересiв України. З часу здобуття незалежностi наша країна кардинально переглянула традицiйнi пiдходи до своєї участi у роботi мiжнародних органiзацiй економiчного, науково-технiчного та екологiчного напрямкiв, якi до цього були пiдпорядкованi полiтичним iнтересам колишнього СРСР. У результатi вжитих заходiв дiяльнiсть України на соцiально-економiчному напрямі ООН, по лiнiї спецiалiзованих установ, фондiв та програм цiєї найавторитетнiшої мiжнародної унiверсальної органiзацiї, пiднята на якiсно новий щабель та звiльнена вiд зайвої полiтизацiї, набувши прагматичного та вiдкритого характеру.

Головнi зусилля української дипломатiї на цьому напрямку спрямовуються нині на подальше ствердження функцiй мiжнародних органiзацiй як механiзмiв мобiлiзацiї, узгодження та координацiї зусиль мiжнародного спiвтовариства для вирішення глобальних проблем свiтової економiки та довкiлля.

Завдяки активнiй позицiї України у мiжнародних органiзацiях наша країна отримала значну технiчну, матерiальну та фiнансову допомогу, зокрема, з боку Програми розвитку ООН (ПРООН), Глобального екологiчного фонду, МАГАТЕ, Мiжнародної органiзацiї працi (МОП), ЮНКТАД, ЮНIДО, Фонду ООН у галузi народонаселення (ЮНФПА), Мiжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), Всесвiтнього поштового союзу (ВПС), Всесвiтньої органiзацiї iнтелектуальної власностi та iнших. З 1993 року в Українi функцiонує Представництво ООН, пiд прапором якого здiйснюється цiла низка важливих проектiв i програм ООН, її органiв та спецустанов у галузi соцiально-економiчних перетворень, розвитку пiдприємництва, охорони природи, вирiшення актуальних демографiчних проблем. У липнi 2000 р. вiдбулася офiцiйна iнавгурацiя "Будинку ООН" в Українi, який зiбрав пiд свiй "дах" органи та установи ООН, що здiйснюють свою дiяльнiсть у нашiй країнi (ЮНIСЕФ, ЮНФПА, УВКБ).

Великi обсяги зовнiшньої допомоги Україна одержала для вирiшення складного комплексу завдань, пов'язаних з лiквiдацiєю наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та облаштуванням колись депортованих народiв, у тому числi кримських татар.

Визнанням внеску та ролi України в мiжнародних органiзацiях стало обрання нашої країни до ряду функцiональних комiсiй ООН, керiвних органiв МОП, Програми розвитку ООН, ЮНФПА, Всесвiтньої туристичної органiзацiї, ВПС та iн.

Активну участь Україна бере у мiжнародному процесi щодо впровадження полiтики стабільного розвитку з метою комплексного вирiшення завдань охорони довкiлля та економiчного зростання людства на глобальному рiвнi. Делегацiя України вищого рiвня брала активну участь у основоположнiй Конференцiї ООН з навколишнього середовища та розвитку 1992 р. ("Самiт планети Земля"). На 19-й спецсесiї ГА ООН iз всебiчного огляду та оцiнки здiйснення "Порядку денного на ХХI столiття" ("Рiо+5", 1997 р.) Президент України Л.Кучма виголосив низку мiжнародних iнiцiатив природоохоронного характеру.

Другим, не менш важливим питанням екологiчного напряму, є участь України у мiжнародному процесi iмплементацiї положень конвенцiй ООН у сферi охорони природи, зокрема, Рамкової конвенцiї ООН про змiну клiмату та Кiотського протоколу до неї, Стокгольмської конвенцiї про стiйкi органiчнi забруднювачi, Конвенцiї про бiорiзноманiття тощо.

Наша країна стала iнiцiатором проведення у червнi 2001 року Спецiальної сесiї Генеральної Асамблеї ООН з питань ВIЛ/СНIД, яка визначила прiоритетнi напрямки активiзацiї боротьби свiтової спiльноти з цiєю епiдемiєю. http://www.diplomservis.com/load/referaty/ukrajina_i_oon/98-1-0-6838

Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив Президент України Віктор ЮЩЕНКО сьогодні у Нью-Йорку в інтерв’ю журналістам.

В.ЮЩЕНКО зазначив, що Генеральний секретар ООН ПАН Гі Мун в ході зустрічі з ним звернувся з проханням налагодити співробітництво у галузі ремонту гелікоптерів, які використовуються в миротворчих і гуманітарних місіях ООН, оскільки Україна має відповідні великі можливості.

Також під час розмови йшла мова про виділення ООН коштів на ці цілі.

За словами Президента, це прохання прозвучало з урахуванням того, що Україна володіє сильною ремонтною базою, країна монопольно випускає гелікоптерні двигуни, значну частину обладнання, яка пов’язана з управлінням, забезпеченням безпеки навігації та левову частину іншого, що потрібно для роботи гелікоптера.

Глава держави повідомив, що через декілька тижнів за його дорученням відбудеться візит міністра оборони України до штаб-квартири ООН для того, щоб обговорити цю ідею і сформулювати правову, політичну, фінансову основу для такого рішення.

Україні належить відповісти перед ООН за жорстоке поводження з дітьми

У перший рік незалежності Україна взяла на себе низку зобов’язань, підписавши Конвенцію ООН про права дитини. У 2003-2005 роках український Парламент ратифікував ще два документи - факультативні протоколи Конвенції щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції, порнографії та участі у збройних конфліктах. У 2009 на підставі рекомендацій був прийнятий Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини.

Після підписання Конвенції Україна періодично звітує перед Комітетом ООН з прав дитини про дотримання положень, проте виконувати обіцянки в повному обсязі не поспішає.

Для того, щоб з’ясувати реальний стан речей і зіставити правдиві факти з тими, що публікуються у звітах українського уряду, представники українських громадських організацій провели аналіз ситуації, на підставі якого в листопаді 2009 року ними було підготовлено Альтернативний звіт про виконання Україною міжнародних зобов’язань. Це була відповідь на Національну доповідь про реалізацію Україною положень Конвенції ООН з прав дитини, представлену урядом країни. І якщо в урядовому звіті йшлося в основному про неймовірні успіхи у виконаній роботі, то громадські організації акцентували увагу на проблемах, які залишаються невирішеними.

Своє бачення проблем представники українських НГО представили в червні 2010 року, на слуханнях Комітету в Женеві. Активісти громадських організацій відповіли Комітету ООН на питання про державну політику дотримання прав дитини, охорони здоров’я, освіти та дітей-сиріт.

За підсумками слухань Комітет ООН сформулював наступні питання до українського уряду:

підходи загальнодержавної політики до прав дитини у вигляді «охорони дитинства» замість ставлення до дитини як до суб’єкта прав;

відсутність включення дітей у процеси розробки та впровадження державної політики щодо дітей на різних рівнях;

нерегулярність і певна закритість державних досліджень стану дотримання прав дитини;

відсутність незалежного інституту захисту прав дитини;

негативні тенденції розвитку ювенальної юстиції, а саме вплив на політику держави громадських і релігійних організацій, які активно пропагують фізичні форми покарання дитини в сім’ї, жорсткіше покарання для дітей, залучених до злочинної діяльності і т.д.;

стан і статус дітей, які шукають притулок, що знаходяться на території України без супроводу дорослих і залишаються поза увагою державної політики та законодавства;

прогалини у дотриманні права на освіту, зокрема дошкільної;

жорстоке поводження з дітьми;

невідповідність міжнародним стандартам процедури усиновлення;

питання розукрупнення і дезінституалізації державних інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і перехід до сімейних форм виховання.

Предметом пильної уваги Комітету стала інформація про системні порушення прав дітей груп ризику з боку співробітників правоохоронних органів України. Інформація про факти порушень, надана Комітету, була зібрана Правозахисним центром «Поступ» у рамках проекту «Дії в інтересах дітей груп ризику: досвід Польщі, Німеччини та України».

Ознайомившись з фактами, комітет ООН з прав дитини підготував додаткове питання до українського уряду: які заходи застосовуються державою для запобігання жорстокого поводження і тортур під час допитів дітей в міліції?

Таким чином, проблема, на яку намагається закривати очі українська влада, була озвучена світовій спільноті. Аналіз інформації, зібраної Правозахисним центром «Поступ» та громадськими організаціями «Правозахисної дитячої мережі Донбасу», свідчить про те, що в Україні відсутні механізми правового захисту дітей вразливих груп.

У законодавстві відсутні положення, які дозволяють розглядати таких дітей як представників уразливої групи, які потребують особливого захисту. Заяви про порушення від дітей груп ризику не розглядаються з належною увагою і ретельністю. Відмова враховувати особливі потреби дітей даної групи, відсутність закріплених законодавчо позитивних дій, спрямованих на забезпечення особливого захисту, дозволяє говорити про те, що дана група дітей піддається дискримінації.

Експерти проекту вказують на те, що якщо на користь дитини діють законні представники, які не мотивовані домагатися відновлення прав дитини (адміністратори спеціальних установ, далекі родичі, деморалізовані родичі та ін.), факти порушень розслідуються формально й у переважній більшості випадків права дітей не можуть бути відновлені. Відсутні механізми відомчого контролю за «якістю» розслідування співробітниками міліції і прокуратури фактів порушень прав дітей груп ризику. Особливо яскраво проблема проявляється у випадках, коли права дитини порушуються представниками правоохоронних органів. Залежне становище дітей, тиск на дитину з боку представників правоохоронних органів істотно ускладнюють спроби дітей відновити свої права. Під впливом погроз і тиску співробітників міліції діти не наважуються заявляти про порушення з боку співробітників правоохоронних органів. Часті випадки відмови дітей від свідчень проти співробітників правоохоронних органів.

Експерти вважають за необхідне законодавчо закріпити особливу процедуру розгляду у випадках скарг про порушення прав дитини з боку співробітників правоохоронних органів. При цьому важливо передбачити додаткові можливості відомчого та міжвідомчого контролю, а також контролю з боку недержавних організацій. Необхідно виключити можливість припинення розслідування за фактами, викладеними в подібній скарзі, у разі, якщо заявник відмовляється від претензій і просить припинити розгляд.

Ці та інші рекомендації, підготовлені групою українських, німецьких і польських експертів в рамках проекту «Дії в інтересах дітей груп ризику», найближчим часом будуть представлені українському уряду і міжнародним інституціям.

Правозахисна спільнота чекає на відповіді українського уряду на питання, поставлені Комітетом. Хочеться сподіватися, що проблема жорстокого поводження з дітьми вразливих груп з боку українських правоохоронних органів, будучи відображеною в підсумкових рекомендаціях Комітету ООН з прав дитини, стане предметом належної уваги українського уряду та сприятиме поліпшенню ситуації. http://gurt.org.ua/articles/8126/

Україна розповіла ООН, як вона захищає права жінок Share this

Twitter

Digg

Del.icio.us

Yahoo

Technorati

Googlize this

Wikio

Українська влада не виконала ряд зауважень, сформульованих ще у 2002 році, стосовно ліквідації всіх форм дискримінації жінок.

Про це повідомила представниця Жіночого консорціуму України Марія Алєксєєнко.

"Зокрема, це стосується стереотипів, які нав’язуються суспільству щодо ролі жінки, обізнаності спеціалістів та суспільства загалом щодо Конвенції (про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок), недостатнього представництва жінок у вищих ешелонах влади, становища жінок на ринку праці, реалізації права на охорону здоров’я», - зазначила М. Алєксєєнко.

За її словами, регулярні звіти України про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок завжди викликали зауваження, при чому суттєві. Останній звіт, який днями розглядали в ООН, - не виняток.

Хоча у документі ООН є багато позитивних оцінок України, зокрема, Організація Об’єднаних Націй вітає прийняття низки законів, що мають на меті покращити захист жінок, разом з тим, за словами експерта з гендерної політики Лариси Магдюк, «в зауваженнях йдеться, що не зважаючи на красиві закони, зовсім незрозуміло кому, куди і як українські жінки повинні скаржитися на порушення їх прав; незрозуміло, як карають порушників; більше того, навіть посадовці, які відповідають за дотримання прав жінок, судді і правоохоронці не знають про зміст конвенції, тому не розуміють, коли порушуються права, а коли ні».

Найменше уваги українська влада приділила життю вразливих жінок – біженців та шукачів притулку, рома, жінок гомо- та бісексуальної орієнтації, жінок трансгендерної ідентичності тощо. «Відсутність законодавства стосовно ліквідації дискримінації по відношенню до вразливих груп жінок, спонукає порушення прав та відсутність рівного доступу до різноманітних послуг», - сказала представниця громадської організації «За рівні права» Кристина Посунькіна.

Під час розгляду звіту України в ООН з приводу впровадження Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок було визначено два пріоритетних питання, основну увагу яким влада має приділити вже протягом наступних двох років. Йдеться про боротьбу України з причинами торгівлі людьми та виділення коштів для допомоги потерпілим від цього явища, а також про збільшення представництва жінок в органах влади шляхом прийняття законів, які б стимулювали рівний доступ жінок і чоловіків до прийняття рішень.

«Останню рекомендацію вже було порушено, коли українські парламентарі не підтримали законопроект №1232, який в разі його прийняття мав би забезпечити представництво і жінок і чоловіків в кожній п’ятірці виборчих списків», - сказала представниця Жіночого консорціуму України Наталія Точиленкова . Вона додала, що громадські організації відслідковуватимуть виконання рекомендацій ООН і наступний раз Україна звітуватиметься в 2014 році. http://ukrsocium.com/novini/susplstvo/747-2010-03-11-13-45-05

ООН закликає Україну до участі в кліматичному саміті і чекає від неї грошей

Інші останні Новини України

ООН закликає Україну взяти участь у порятунку людства від змін клімату. Причому від української сторони чекають радше фінансово допомоги, аніж декларацій, повідомляє "Німецька хвиля".

Організація об'єднаних націй закликає Україну взяти участь у міжнародній конференції зі змін клімату, яка відбудеться у Копенгагені в грудні цього року. Про це повідомила виконувачка обов'язків координатора системи ООН в Україні Сімон Волькен.

"Важливо, аби участь України у Копенгагенському саміті зводилося не лише до вирішення суто технічних питань, а й фінансових. Оскільки ми знаємо, що добрі наміри без належного фінансування так і залишаться намірами",- зауважила Волькен. Вона додала, що до участі в саміту запрошені всі країни-члени ООН.

Представниця цієї організації також закликала українську сторону підписати документ, який прийде на зміну Кіотському протоколу. "Це саміт, де має бути висловлена політична воля, яка далі трансформується у зобов'язання країни виділити кошти з держбюджету".

Натомість заступник директора департаменту ООН та інших міжнародних організацій Міністерства закордонних справ України Володимир Христич відзначив, що нині питання про виділення коштів на глобальне збереження довкілля не на часі.

Він впевнений, що рішення про фінансовий внесок у порятунок планети від змін клімату Україна ухвалюватиме після завершення саміту, наголосивши при цьому, що Україна не може стояти осторонь такої гострої проблеми людства. http://holosua.com/news/2009-08-20-1556

Спільна програма ООН з підтримки протидії СНІД в Україні на 2012-2016 рр.

Визначення, цілі і мета Спільної програми ООН

з підтримки протидії СНІД

Спільна програма ООН з підтримки протидії СНІД на 2012-2016 рр. (СПП) є документом, який постійно оновлюється. В ньому підсумовуються узгоджені зусилля агентств ООН, Представництва Секретаріату ЮНЕЙДС в країні і МОМ щодо підтримки відповіді України на епідемію ВІЛ на національному рівні в межах єдиних стратегічних рамок на п’ять років. Метою СПП є чітко сформулювати спільний підхід, який використовують агентства ООН для зміцнення співробітництва з Урядом і іншими партнерами в Україні щодо протидії та пришвидшення зусиль боротьби з епідемією ВІЛ в 2012-2016 рр., визначити їх ролі та обов’язки і слугувати механізмом планування, за допомогою якого Об’єднана Група ООН з ВІЛ/СНІДу може надати найкращу технічну підтримку впровадженню Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки. та досягненню нульового рівня нових випадків зараження ВІЛ, нульового рівня смертності, пов’язаної зі СНІД, і нульового рівня дискримінації в Україні.

Метою СПП є досягти вищого рівня цілісності та ефективності на рівні країни, щоб досягти вдосконалених результатів для відповіді на епідемію ВІЛ/СНІД в Україні в коротко- і довгостроковому періодах. За допомогою СПП система ООН має на меті об’єднати та інтегрувати підтримку ООН в національні структури планування, стратегічно заповнити існуючі прогалини та гармонізувати її зусилля з іншими партнерами.

Розробка СПП базувалася на спільній меті агенцій ООН максимізувати ефективність допомоги, котру отримує Україна для боротьби з епідемією ВІЛ-інфекції і пом’якшення наслідків епідемії, в інтересах розвитку країни. СПП є результатом процесу проведення консультацій за принципом участі, котрий базувався на стратегічних дискусіях між системою ООН, Урядом України, громадським суспільством і партнерами розвитку, поєднує визначення прогалин в національних засобах відповіді на епідемію та включає аналіз сильних сторін і порівняльних переваг системи ООН і окремих агентств і команд ООН щодо заповнення цих прогалин.

СПП є составною частиною документу «Рамкова програма партнерства Уряду України-ООН на 2012-2016 роки.» і основних сфер пріоритетів індивідуальної та колективної роботи резидентних і нерезидентних організацій ООН, визначених у відповідності до спільного стратегічного планування на 2012-2016 рр. і робочого планування на 2012-2013 рр.. СПП узгоджується з Цілями розвитку тисячоліття України на 2015 р., Загальнодержавною програмою протидії ВІЛ/СНІД на 2009-2013 рр., програмами за підтримки грантів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією, Національними цілями універсального доступу до профілактики ВІЛ, лікування догляду та підтримки, і формулює практичну підтримку системи ООН національному впровадженню Триєдиних принципів. СПП також повністю відповідає Політичній декларації з ВІЛ/СНІД, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН в червні 2011 року, і новій Стратегії ЮНЕЙДС на 2011-2015 рр. та її Єдиної рамки бюджету, результатів і підзвітності на 2012-2015 рр.

СПП добре гармонізована з іншими програмами партнерів розвитку, зусилля яких направлені на боротьбу зі СНІД в Україні, включаючи Рамки партнерства між Урядом Сполучених Штатів Америки та Кабінетом Міністрів України щодо співробітництва в протидії ВІЛ/СНІД на 2011-2015 рр.

СПП представляє собою реформу ООН в дії, об’єднання агентств ООН, МОМ і Представництва Секретаріату ЮНЕЙДС в країні задля того, щоб досягнути результатів «як єдине ціле» в своїх скоординованих заходах у відповідь на ВІЛ/СНІД в Україні. СПП визначає сфери, в яких система ООН має працювати разом, щоб виграти від синергії спільних дій, а також сфери, в яких система має співпрацювати з партнерами поза системою ООН. СПП функціонує у відповідності до довгострокового бачення та цільових річних заходів і, відповідно, поєднує і коротко-, і довгострокові пріоритети на період 2012-2016 рр. СПП має на меті надати ключовим партнерам в Україні деталізований спільний робочий план ООН і покращити доступ партнерів до надання технічної підтримки та ресурсів в межах системи ООН. До того ж, СПП чітко визначає межі взаємної підзвітності та механізмів для їх зміцнення задля сприяння вищому рівню рішучості в заходах протидії ВІЛ/СНІД і здійснює моніторинг прогресу в досягненнях, здобутих під час впровадження СПП.

Стратегічні напрямки підтримки на 2012-2016 рр.

СПП є вираженням стратегічних виборів, зроблених командою ООН в країні та Об’єднаною Групою ООН з ВІЛ/СНІДу, щодо того, яким чином надати найкращу підтримку протягом 2012-2016 рр. для забезпечення ефективного впровадження Загальнодержавної програми протидії ВІЛ/СНІД на 2009-2013 ррю, досягнення Національних цілей універсального доступу до профілактики ВІЛ, лікуванню, догляду та підтримки та ціляей нульового рівня в Україні.

Стратегічні напрямки підтримки і партнерства, що визначені та включені в СПП, відображають цілі Політичної декларації на 2012-2015 рр. і Стратегії ЮНЕЙДС на 2011-2015 рр., з яких було відібрано п’ять пріоритетних сфер підтримки у відповідь на визначені прогалини в заходах і пріоритетах України щодо реагування на епідемію ВІЛ/СНІД.

Стратегічний напрямок 1:

Універсальний доступ для споживачів ін’єкційних наркотиків та осіб, які знаходяться в установах виконання покарань

Оскільки незахищені ін’єкції наркотиків продовжують бути переважним шляхом передачі ВІЛ, споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН), залишаються пріоритетом для впровадження заходів з протидії ВІЛ-інфекції в Україні, з програмами зниження шкоди, що зараз надають послуги в усіх регіонах країни. Однак, ці програми охоплюють лише одну третину оціночної кількості у 278 000-387 000 споживачів ін’єкційних наркотиків, і надають лише мінімальний пакет послуг з профілактики та догляду.

Тоді як ціллю Загальнодержавної програми протидії ВІЛ/СНІД на 2009-2013 рр. є досягнення рівня охоплення замісною підтримувальною терапією (ЗПТ) 20 000 залежних від опіатів споживачів ін’єкційних наркотиків до 2013 року. Нинішнє охоплення лише трохи перевищує кількість у 6 632 осіб, що складає лише 2,7% від кількості залежних від опіатів СІН в Україні. Споживачі ін’єкційних наркотиків складають лише 8,3% від тих, хто має доступ до антиретровірусної терапії (АРТ), тоді як вони складають більшість серед загальної кількості людей, що живуть з ВІЛ. Особи, які знаходяться в установах виконання покарань, залишаються дуже вразливою групою, оскільки лише незначний обсяг послуг з профілактики та догляду надається в установах виконання покарань України і у обмеженому масштабі. Зараз лише 12% і 15% осіб, які знаходяться в установах виконання покарань мають доступ до тестування на ВІЛ та запобіжних послуг, відповідно.

Стратегічний напрямок 1 і відповідний Результат націлені на те, щоб до 2016 року було розширено охоплення програмами обміну голок і шприців, замісною підтримувальної терапії, вчасно розпочата і безперервна АРТ, догляд і підтримка споживачів ін’єкційних наркотиків, осіб, які перебувають в установах виконання покарань та тих, які живуть з ВІЛ, через зміцнені політики та законодавство, що грунтуються на доказових даних та орієнтовані на права людини, лідерство та спроможність.

В межах цього конкретного Результату, ЮНОДК буде провідною організацією у партнерстві з ВООЗ і ЮНЕЙДС під час впровадження.

Конкретні заходи будуть реалізовані згідно наступних п’яти Результатів:

Переглянуті, відредаговані та гармонізовані рамкові документи політики і законодавчі акти щодо наркотичних речовин, кримінального судочинства, управління установами пенітенціарної системи, а також ті, які пов’язані з питаннями ВІЛ/СНІД, задля підтримки комплексних підходів, які базуються на доказовій базі та правах людини і направлені на боротьбу з епідемією ВІЛ-інфекції серед СІН та осіб, які знаходяться в установах виконання покарань

Протоколи послуг, методичні керівництва та стандарти якості для послуг з ВІЛ/СНІД, для СІН та осіб, які знаходяться в установах виконання покарань, розроблені, регулярно оновлюються у відповідності до міжнародних методичних керівництв і стандартів, а також використовуються тими, хто надає такі послуги

Спроможність уряду та організацій громадського суспільства підвищена для того, щоб реалізовувати комплексні, інтегровані, чутливі до гендерних питань та спеціалізовані в розрізі вікових груп заходи з профілактики ВІЛ та догляду для СІН та осіб, які знаходяться в установах виконання покарань

Модель інтегрованих та легко доступних систем послуг, котрі дозволять впроваджувати засновані на доказових даних, масштабні та комплексні заходи для СІН та осіб, які знаходяться в установах виконання покарань, розроблена та розповсюджена

Стратегічна інформація про СІН та осіб, які знаходяться в установах виконання покарань, а також про доступність для них комплексних послуг з профілактики ВІЛ, лікування, догляду та підтримки, доступна для розробки відповідних політик та програм, а також для мобілізації ресурсів

Стратегічний напрямок 2:

Зниження рівня передачі статевим шляхом

Передача ВІЛ статевим шляхом набуває зростаючого тренду та є тісно пов’язаною з ризикованою сексуальною поведінкою серед СІН, робітників комерційного сексу (РКС), чоловіків, які мають секс з чоловікам (ЧСЧ) та підлітків з найвищим рівнем ризику (ПНР), а також продовжує бути найбільш важким для попередження шляхом передачі ВІЛ в Україні. Доступ до послуг з профілактики ВІЛ обмежений серед РКС, ЧСЧ і трансгендерів (ТГ): лише 61,2% РКС і 53,1% ЧСЧ отримували послуги з профілактики ВІЛ за останні 12 місяців. Хоча частка тягаря епідемії ВІЛ-інфекції, притаманна саме цим групам, політичні та правові бар’єри часто стоять на шляху адекватного доступу цих груп до послуг з профілактики ВІЛ.

Система ООН закликає просувати відповідні зміни в політиках і практиках, що стосуються потреб груп населення найвищого ризику (ГНР) і молоді, зміни поведінки на рівні особистості та громади, що призведе в результаті до впливу на сексуальне здоров’я, розширення доступу до товарів і послуг з профілактики, особливо для людей з найвищим ризиком і молоді, а також підтримки лідерства серед людей, які живуть з ВІЛ, задля «доброго здоров’я, гідності і профілактики зараження». В контексті України, система ООН прагне досягти, щоб ГНР і їх партнери мали доступ до інтегрованих послуг щодо запобігання інфікування ВІЛ, репродуктивного здоров’я та послуг з боротьби з інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), а також інтегрування питання ВІЛ/СНІД в більш широку навчальну програму в сфері здорового способу життя та додаткову навчальну діяльність молоді. Система ООН підтримує наділення додатковими повноваженнями цих груп населення, які мають права щодо того, щоб і вимагати, і мати доступ до всеохоплюючих і прийнятних пакетів послуг з профілактики ВІЛ, лікування, догляду та підтримки, а також, щоб правоохоронні органи, судова та ніша системи захищали їх права.

Стратегічним напрямком 2 і відповідним Результатом є забезпечити, щоб до 2016 року обсяги інтегрованих і комбінованих послуг з профілактики передачі ВІЛ статевим шляхом серед ГНР та їх партнерів і серед молоді були розширені за допомогою покращених політик, потужностей і зміцнення систем.

В межах даного конкретного результату ФН ООН буде провідною організацією у партнерстві з ЮНІСЕФ (який сфокусується на підлітках з найвищим ризиком) і ПРООН (яка сфокусується на ЧСЧ), а також ВООЗ, ЮНЕЙДС, ЮНЕСКО, МОП і МОМ під час впровадження.

Конкретні заходи будуть впроваджені згідно наступних трьох результатів:

Національні політики, програми та інструменти розроблені/переглянуті, розширені, базуючись на доказах, а також ефективно реалізовані для того, щоб краще працювати в сфері профілактики ВІЛ серед груп населення з найвищим ризиком (РКС, ЧСЧ), підлітків з найвищим ризиком і молоді

Питання ВІЛ введені в більш широкі навчальні програми щодо здорового способу життя та додаткову навчальну діяльність з метою, щоб запобігти зараженню ВІЛ серед дітей і молоді, та задля зниження стигми і дискримінації по відношенню до людей, які живуть з ВІЛ

ГНР та їх партнери мають доступ до якісних послуг з ВІЛ, ІПСШ та репродуктивного здоров’я

Стратегічний напрямок 3:

Елімінація передачі ВІЛ від матері до дитини

Як було зазначено на засіданні високого рівня з питань ВІЛ/СНІД і в Політичній Декларації, прийнятій в червні 2011 року, практична елімінація передачі ВІЛ від матері до дитини (ПМД) є важливим глобальним пріоритетом. України є однією з тих країн, котрі можуть досягти цієї цілі до 2015 року. Країна досягла суттєвого прогресу з початку 2000-х рр.: рівень ПМД знизився з 27,8% в 2001 році до 4,7% в 2009 році, але має бути зроблено набагато більше, щоб запобігти смерті матерів і зараженню дітей ВІЛ. В Україні рівень використання АРВ ліків для профілактики ПМД серед жінок СІН та інших жінок був: не отримували жодного разу і, відповідно, 5%; монотерапія невірапіном складала 27% і, відповідно, 9%; зідовудін і невірапін 45% і 68%; і трітерапія 16% і, відповідно, 18%.

Для того, щоб Україна могла елімінувати вертикальну передачу ВІЛ та знизити смертність матерів, пов’язану зі СНІД, Стратегічним напрямком 3 і відповідним Результатом визначена підтримка України у забезпеченні до 2016 р. розширення доступу до тестування на ВІЛ та АРВ, попередження небажаної вагітності та профілактики ВІЛ, особливо для жінок, чиї права незабезпечені,та вразливих жінок.

В межах цього конкретного результату ЮНІСЕФ буде провідною організацією у партнерстві з ВООЗ, ФН ООН, ЮНЕЙДС і ЮНОДК під час впровадження.

Ці конкретні заходи будуть впроваджуватися згідно двох результатів:

Національна Стратегія елімінації нових випадків ВІЛ-інфекції серед дітей та збереження життів їх матерів, підтримана комплексним стратегічним планом, з визначеною вартістю втручань і адекватно бюджетованим, що інтегрований в нову національну програму боротьби зі СНІД на 2014-2018 рр.

Усі жінки, в тому числі ті, права яких не забезпечені, вразливі жінки та жінки найвищого ризику, мають доступ до якісних послуг із запобігання ПМД, ВІЛ і послуг в сфері репродуктивного здоров’я, котрі надаються у відповідності до принципів рівноправності та міжнародних стандартів.

Стратегічний напрямок 4:

Універсальний доступ до лікування

Розширений доступ до лікування впливає на суттєве зниження рівня смертності, пов’язаного з ВІЛ, що надає змогу людям вести здорове спосіб життя. Україна досягла надзвичайного прогресу в розширенні програми АРТ протягом останніх років. Однак, За оцінками експертів, лише половина від оціночної кількості у 230 000 людей, які живуть зараз з ВІЛ в Україні, знають про свій позитивний ВІЛ-статус. Через це, станом на початок 2012 року, у спеціалізованих медичних установах перебуває лише 106 225 осіб, в яких діагностовано ВІЛ.

Згідно з офіційною статистикою, лише 26 720 людей, які живуть з ВІЛ, отримують зараз лікування в країні, а це відповідає лише 22% охоплення від оціненої на основі методичних керівництв ВООЗ за 2010 рік потреби в АРТ, а це є одним з найнижчих показників в світі. Лише невелика частка (8,3%) тих, хто зараз отримує АРТ в Україні є споживачами ін’єкційних наркотиків. Іншим серйозним викликом для України є вирішення проблеми високого рівня ко-інфекції туберкульозом серед ЛЖВ, який сягає понад 60% в деяких регіонах країни, а також постійний ріст смертності від туберкульозу/ВІЛ (0,1 в 1999 році в порівнянні з 3,9 в 2007 році та 5,5 в 2009 році на 100 000 населення).

Одним з головних викликів для України щодо забезпечення універсального доступу до лікування, профілактики ВІЛ і догляду є неефективний захист населення від високих витрат на послуги з охорони здоров’я та недоліки системи охорони здоров’я. Тому найбільш важливим є, щоб боротьба з ВІЛ була включена в поточну реформу системи охорони здоров’я і відповідні політичні рішення, була профінансована за допомогою нових механізмів фінансування, і добре була належним чином інтегрована в інші спеціалізовані послуги та децентралізована для забезпечення кращого доступу.

Задля підтримки України у заповненні цих прогалин, Стратегічним напрямком 4 і відповідним Результатом є забезпечити, щоб до 2016 року універсальний доступ до вчасного, інтегрованого, безперервного та високоякісного лікування ВІЛ і туберкульозу для людей, які живуть з ВІЛ, було досягнуто через розширені політики, більш ґрунтовні докази та зміцнену систему охорони здоров’я.

В межах цього конкретного результату ВООЗ буде провідною організацією у партнерстві з ЮНІСЕФ, ПРООН, ЮНЕЙДС і Світовим Банком під час впровадження.

Конкретні заходи будуть впроваджуватися згідно трьох Результатів:

Політики, що базуються на доказових даних, і інструменти для розширеного та високоякісного лікування, догляду та підтримки по відношенню до дорослих і дітей, які живуть з ВІЛ, розроблені, регулярно оновлюються та реалізуються у відповідності до міжнародних стандартів.

Інтегровані моделі догляду за пацієнтами з ВІЛ, туберкульозом і наркотичною залежністю розроблені, реалізовані, оцінені та розширені.

Національна спроможність до отримання та використання стратегічної інформації розширена для того, щоб зробити можливим ефективне планування та впровадження національних і регіональних програм.

Стратегічний напрямок 5:

Сприятливі закони, політики, практики та системи,

зниження стигми та дискримінації, гендерна рівність

і захист прав людини

Карне законодавство, політики, практики, стигма та дискримінація можуть блокувати ефективні заходи щодо відповіді на ВІЛ/СНІД, не допускаючи людей до послуг з ВІЛ і знижуючи здатність особи запобігати зараження ВІЛ, а також впливаючи на людей, які живуть з ВІЛ. Впровадження цих законів карних законів, політик та практик все ще існує навіть одночасно з існуючими сприятливими правовими та політичними рамками.

Понад 50% осіб, які живуть з ВІЛ в Україні, звітують про прояви стигми та дискримінації по відношенню до них. В Україні всі ці фактори обмежують рівний доступ багатьох людей до послуг в сфері охорони здоров’я, соціальній, в сфері освіти, зайнятості, майнових та інших прав. Виконання законів часто змушує СІН, РКС та ЧСЧ вести підпільний спосіб життя і уникати отримання послуг в сфері ВІЛ/СНІД, що також стосується криміналізації передачі ВІЛ. Відповідно, в Україні, як і в багатьох інших країнах, важливо прийняти сприятливі закони та політики, усунути карні практики та зміцнити заходи, що забезпечують, щоб усі люди отримували вигоду від послуг і програм в сфері ВІЛ і мали доступ до правосуддя, незалежно від статусу здоров’я, статі, місця проживання, сексуальної орієнтації, вживання наркотиків або роботи в сфері надання комерційних послуг.

Стратегічним напрямком 5 та відповідним Результатом є забезпечити, щоб до 2016 року в Україні були закони, політики, практики та системи, що забезпечуватимуть ефективність заходів у відповідь на епідемію ВІЛ/СНІД, включаючи гендерну рівність і зниження стигми та дискримінації.

В межах цього конкретного Результату ПРООН і ЮНЕЙДС будуть провідними організаціями у партнерстві з МОП, ВООЗ, ЮНОДК, ФН ООН, Світовим Банком, УВКБ ООН, ЮНЕСКО та МОМ під час впровадження.

Конкретні заходи будуть реалізовані згідно семи Результатів:

Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» введений в дію і ефективно виконується.

Національні рамкова стратегія і програма з ВІЛ/СНІД на 2014-2018 рр. розроблені задля всебічних, доказово обгрунтованих, пріоритизованих, ефективних із визначеною вартістю програм профілактики, лікування, догляду та підтримки, націлених на вирішення проблем груп найвищого ризику та уразливих груп, захисту прав людини та гендерної рівності, а також ефективно реалізовані та демонструють вплив.

Національні структури та системи координування в сфері боротьби зі СНІД ефективні в багатосекторній координації та нагляді за впровадженням національної стратегії та програми боротьби зі СНІД і програм за підтримки Глобального фонду, спрямовані на усунення карних законів, політик та практик, сприяють підвищенню ефективності і мають відчутний вплив на епідемію ВІЛ.

Спроможність працівників сектору охорони здоров’я, правоохоронних органів, юстиції, освіти та інших секторів щодо зниження дискримінації по відношенню до людей, які живуть з ВІЛ, та інших вразливих груп населення підвищена у відповідних сферах.

Національна тристороння стратегія співробітництва щодо ВІЛ і СНІД у світі праці, на основі положень Глобальної Рекомендації МОП №200, розроблена та впроваджується в сфері боротьби з ВІЛ/СНІД на робочих місцях з особливою увагою на недискримінацію.

Надана підтримка у розробці та впровадженні багатосекторної гендерної стратегії у відповідь на епідемію ВІЛ/СНІД, та її інтеграції у національні гендерні політики.

Впроваджені належні механізми з моніторингу та реагування на порушення прав людини, явища стигми та дискримінації, в підкріплення практикам, політикам та програмам з ВІЛ/СНІД та іншим, на місцях

П’ять Стратегічних напрямків

і Результатів Спільної Програми ООН

з протидії СНІД в Україні на 2012-2016 рр.

1

До 2016 року розширено охоплення програмами обміну голок і шприців, замісною підтримувальної терапії, вчасно розпочата і безперервна АРТ, догляд і підтримка споживачів ін’єкційних наркотиків, осіб, які перебувають в установах виконання покарань та тих, які живуть з ВІЛ, через зміцнені політики та законодавство, що грунтуються на доказових даних та орієнтовані на права людини, лідерство та спроможність.

2

До 2016 року інтегровані та комбіновані заходи щодо профілактики передачі ВІЛ статевим шляхом серед груп населення найвищого ризику та їх партнерів, а також серед молоді, розгорнуто шляхом вдосконалення політик, зміцнення спроможності та систем в Україні.

3

До 2016 року розширено доступ до тестування на ВІЛ, до АРВ, попередження небажаної вагітності та профілактики ВІЛ, особливо для жінок, чиї права незабезпечені, вразливих і жінок найвищого ризику, задля елімінації передачі ВІЛ від матері до дитини та зниження материнської смертності, пов’язаної зі СНІД, в Україні.

4

До 2016 року, універсальний доступ до вчасного, інтегрованого, безперервного та високоякісного лікування ВІЛ-інфекції і туберкульозу для людей, які живуть з ВІЛ, досягнуто завдяки удосконаленим політикам, посиленій доказовій базі та зміцненій системі охорони здоров’я.

5

До 2016 року Україна має в наявності закони, політики, практики та системи, що забезпечують ефективну відповідь на ВІЛ/СНІД, гендерну рівність і зниження стигми та дискримінації. http://www.unaids.org.ua/uk/joint

Країни ООН вказали Україні на проблеми із дотриманням прав людини

25.10.2012 - 12:24

Влада і політика → Суспільство → У світі

Україна отримала рекомендації від 57 країн-учасниць ООН щодо того, як поліпшити ситуацію з правами людини.

Серед порад – активніше боротися з торгівлею людьми, поліпшити ситуацію з правами жінок, налагодити розслідування випадків тортур та ефективніше протидіяти ксенофобії і расизму, пише Українська правда.

Крім того, Україні порадили працювати над дотриманням прав дитини та краще захищати дітей від сексуальної експлуатації. Представник Росії Олексій Колесніков привітав "ухвалення Україною закону про основи державної мовної політики". На його думку, закон сприяє консолідації українського суспільства.

Російська делегація запропонувала Україні проводити правову просвіту населення, укріплювати толерантність суспільства і "вживати заходи з недопущення інтеграції націоналістичних ідей в політичні платформи громадських організацій".

У той же час, Естонія порадила ухвалити закон про свободу мирних зібрань, який відповідає міжнародним стандартам, а ряд європейських країн і Чилі закликали поліпшити ситуацію зі свободою слова і захистом прав журналістів.

Європейські країни також висловили занепокоєння переслідуванням в Україні за ознакою сексуальної орієнтації та ініціативами українського парламенту, які, за словами представників європейських країн, дискримінують ЛГБТ-спільноту. http://www.regionews.ua/node/65329

ООН рекомендувала Україні боротися з расовою, мовною, релігійною дискримінацією, а також позитивно сприйняла прийняття мовного закону

Четвер, 27 грудня 2012, 14:47

Ще в листопаді цього року Рада ООН з прав людини надала Україні рекомендації щодо розвитку демократії та громадянських свобод українців. Рекомендації були розроблені й представлені українському уряду Робочою групою з Універсального періодичного огляду Ради ООН з прав людини на 14-тій сесії засідання в Женеві, з 22 жовтня – 5 листопада 2012 року.

Разом з тим, до недавнього часу ніхто в Україні детально не знає, що ж все таки рекомендувала ООН, адже окрім невеликого повідомлення в ЗМІ про "145 рекомендацій" інша інформація відсутня. А рекомендації виявляється дуже цікаві.

Так, на мій депутатський запит щодо змісту рекомендацій Міністерство закордонних справ України надало їх у перекладі на українську мову.

З тексту Рекомендацій вбачається, що більшість питань, які розглядалися на порядку денному Робочою групою, стосувалися боротьби з расовою, мовною, релігійною дискримінацією, а також була висловлена підтримка прийняття мовного закону.

Варто зазначити, що Делегацію України очолив Назар Кульчицький, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, Міністерства юстиції України. На зустрічі, проведеній 29 жовтня 2012 року, Робоча група прийняла доповідь по Україні, в якій зазначила низку висновків та рекомендацій країн-учасниць конференції щодо України. Всього Україні було передано 145 рекомендацій.

Так, представник Норвегії висловив підтримку щодо активної позиції України в інтеграції меншин. Шрі-Ланка – відзначила важливість ґрунтовної підготовки антидискримінаційного законодавства і міжконфесійних консультативних органів сприяння у боротьбі з релігійною нетерпимістю.

Румунією було відзначено важливість прийняття антидискримінаційного законодавства як важливого кроку у забезпеченні рівності всіх громадян.

У пункті 25 рекомендацій: "Республіка Корея висловила стурбованість з приводу повідомлень про катування та широко розповсюджену практику використання примусового визнання в кримінальному процесі, а також стурбованість щодо проблем, з якими стикаються етнічні меншини."

Що стосується дискримінації за ознакою етнічної приналежності, пунктом 35 делегація заявила, що згідно з новою концепцією міграційної політики боротьба з расизмом і ксенофобією, в тому числі по відношенню до мігрантів є стратегічним пріоритетом уряду. Заходи з підвищення обізнаності, серед інших профілактичних заходів, були прийняті з метою інформування громадськості про особливості культури і традицій груп мігрантів.

Швейцарія висловила заклопотаність у дискримінаційних діях за ознаками раси і національності (пункт 43).

У пункті 51 – Алжир відзначив зусилля, які здійснюються по боротьбі з расовою дискримінацією та підготовкою грунтовного антидискримінаційного законодавства, закликаючи до якнайшвидшого прийняття та реалізації такого законодавства. Підтримано заклопотаність Комітету з ліквідації расової дискримінації щодо пропаганди екстремістських організацій. Алжир відзначив необхідність покращення гендерної рівності у сфері зайнятості.

У пункті 57 Бангладеш привітала ініціативи по боротьбі з ксенофобією, расовою та етнічною дискримінацією, але відзначив стурбованість договірних органів у зв'язку із зростанням злочинів на расовому ґрунті та діяльності екстремістських організацій.

Також, Делегація повідомила про нещодавно прийнятий закон про мови національних меншин. Уряд також визначив необхідність вдосконалення основного закону про національні меншини, який був прийнятий в 2001 році і, таким чином, розпочато розробку поправок до цього закону (пункт 69).

Індія високо оцінила ратифікацію Україною міжнародних конвенцій з прав людини. Вона відзначила збірку законів і правил, введених для забезпечення прав дітей, не в останню чергу – створення омбудсмена у сфері захисту прав дітей та доповнення до законодавства у галузі освіти – 80 пункт.

Також, з цього приводу виступив й Єгипет, що відзначив успіх зусиль України, які здійснюються по боротьбі з расовою дискримінацією та підготовкою грунтовного антидискримінаційного законодавства. Єгиптом відзначено необхідність покращення гендерної рівності у сфері зайнятості держави України.

Представником Вірменії висловлено повагу та підтримку в ратифікації Україною низки документів з прав людини та приведення внутрішнього законодавства у відповідність до міжнародних стандартів. Вірменія зазначила важливість прийняття поправок до національного законодавства, спрямованих на усунення расової дискримінації. Представник Вірменії на форумі, подякував за увагу, яку уряд України приділяє численній вірменській громаді в Україні та висловив вдячність за заходи, прийняті для захисту прав меншин.

Делегація, також, повідомила про нещодавно прийнятий Закон України про засади державної мовної політики. Крім того, країни-учасниці зазначили, що уряд здійснює різні заходи для успішної інтеграції кримських татар, які були депортовані з території України в 1944 році і повернулися в останні роки. Зокрема, уряд підтримує будівництво житла для кримськотатарських сімей. Були утворені школи для надання освіти кримськотатарською мовою. Релігійні будівлі були повернуті кримськотатарській меншині.

Угорщиною було запрошено інформацію щодо реалізації нового законопроекту про мови і висловилено сподівання, що регіональний статус також буде надано угорській мові в Закарпатській області України.

Отже, всі ці рекомендації та висловлення підтримки внутрішньої політики України будуть розглянуті державою, якій необхідно надати свої відповіді до 22-ї сесії Ради з прав людини Ради, що запланована на березень 2013 року, а саме:

97.26 Розглянути заходи щодо швидкого розгляду запропонованого закону про антидискримінацію парламентом (Філіппіни);

97.27 Прийняти комплексний антидискримінаційний закон, який включатиме також визначення прямої та непрямої дискримінації та вичерпний перелік підстав для дискримінації (Чеська Республіка);

97.28 Прискорити прийняття закону про попередження і боротьбу з дискримінацією (Таїланд);

97.30 Прийняти комплексний антидискримінаційний закон, який стосуватиметься тривожних інцидентів дискримінації в залежності від статі, сексуальної орієнтації, расової та етнічної приналежності (Португалія);

97.38 Створити інституційний механізм по боротьбі з расовою дискримінацією та повторно активувати установи, які перестали функціонувати, зокрема міжвідомчу робочу групу по боротьбі з ксенофобією і етнічною та расовою нетерпимістю (Іран (Ісламська Республіка);

97.55 Вжити заходів, щоб включити у своє законодавство точне визначення різних форм дискримінації (Бельгія);

97.58 Підтримувати програми, спрямовані на попередження та боротьбу з расизмом, расовою дискримінацією та ксенофобією (Куба);

97.60 Продовжувати докладати зусилля по боротьбі з дискримінацією та заохочення рівності у відповідності з міжнародними договорами встановлення гарантій основних прав і свобод людини і рівності в реалізації таких прав, без привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних або інших переконань, статі, сексуальної орієнтації, етнічного або соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (Бразилія);

97.61 Прийняти більш ефективні процедури по боротьбі з дискримінацією та ксенофобією (Ірак);

97.62 Продовжувати докладати зусилля по боротьбі з різними формами дискримінації та забезпеченню поваги прав етнічних меншин (Аргентина);

97.63 Вжити додаткових заходів по боротьбі проти расизму і екстремізму та заохочувати мирне співіснування між різними етнічними групами (Китай);

97.64 Продовжувати рухатися вперед у здійсненні ефективних заходів, що сприяють терпимості і повазі до іноземців та представників національних, расових і етнічних меншин (Чилі);

97.65 Продовжувати докладати зусилля по боротьбі з дискримінацією і переконатися, що прояви расової, етнічної та релігійної ненависті оперативно розслідуються, і в цьому зв'язку, активізувати свої зусилля у прийнятті законів проти дискримінації (Малайзія);

97.66 Надалі продовжувати докладати зусилля по створенню відповідних інституційних механізмів для боротьби з усіма формами дискримінації; забезпечити підготовку співробітників поліції з прав людини задля ефективної боротьби зі злочинами на ґрунті ненависті (Марокко);

97.67 Видати комплексний антидискримінаційний закон та оновлювати національні плани дій для того, щоб приділити особливу увагу практиці правоохоронних органів, а також правовим та практичним заходам, необхідним для боротьби з підбурюванням і злочинами на ґрунті ненависті (Єгипет);

97.68 Докладати всіх зусиль для усунення дискримінаційного поводження щодо етнічних меншин (Республіка Корея);

97.69 Продовжити зміцнення толерантності в українському суспільстві, вживати заходів щодо запобігання інтеграції націоналістичних ідей в політичні платформи громадських об'єднань (Росія);

97.105 Відповідно до зауважень Комітету з ліквідації расової дискримінації, забезпечувати належне розслідування, продовжувати свої дії, щоб зупинити злочини на грунті ненависті (Бангладеш);

97.107 Активізувати свої зусилля по боротьбі зі злочинами на грунті ненависті та заохочувати вищих посадових осіб держави для зайняття чіткої позиції щодо цих злочинів і публічно засудити расистські акти насильства та інших злочинів на грунті ненависті (Туніс);

97.125 Переглянути законодавство з метою забезпечення права всіх хлопчиків і дівчаток на громадянство і забезпечити реєстрацію народження, незалежно від їх етнічного походження чи статусу їхніх батьків (Мексика); тощо.

Протидія дискримінації та захист меншин останнім часом стали важливими питаннями внутрішньої та зовнішньої політики України, адже наближення до європейських стандартів системи захисту прав людини вимагає формування національного законодавства і практики належного рівня. В цьому розрізі потрібно уважно прислуховуватися до порад міжнародних організацій та інституцій.

В Україні, поки що, нажаль, відсутні реальні механізми захисту від дискримінації, що надзвичайно небезпечно для єдності українського суспільства. І прикладів цьому безліч: починаючи від спроб дискримінації за мовною та етнічною ознаками дітей у дитячому садочку Львова, закінчуючи міжнародним скандалом навколо спроби легітимізації мови ворожнечі і ксенофобського слова "жид".

Тому, наразі нагальною метою для держави і суспільства є розробка ефективного загальнонаціонального антидискримінаційного механізму, як реалізації надзвичайно важливої частини ключового конституційного принципу – забезпечення верховенства права.

Нагадаю, що раніше схожі рекомендації також неодноразово висловлювали – Рада Європи, ОБСЄ, Європейська комісія проти расизму і нетолерантності, Комітет ООН з прав людини, Європейський Парламент, тощо. http://zapad.r-u.org.ua/hot/421-news.html

ООН допоможе Україні скоротити кількість дітей-сиріт

Раїса Стецура | Велика Епоха | Україна

12.11.2012

Twitter

Друк

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в тісній співпраці з урядом України розпочав кампанію «Кожній дитині потрібна родина», спрямовану на захист сім'ї та вироблення «відповідального батьківства».

Фото: rada-poltava.gov.ua

В рамках «Національної стратегії профілактики соціального сирітства», ЮНІСЕФ почала скорочувати кількість дітей, позбавлених батьківської опіки та дітей-сиріт, влаштованих в профільні установи, підшукуючи їм прийомних батьків.

«Кожна дитина має право рости з турботливими батьками і виховуватися в сім'ї. Але, на жаль, в Україні занадто багато дітей живе окремо від своїх біологічних сімей. Тому, щоб попередити відділення дітей від сім'ї, а також надати їм своєчасний захист в загрозливих ситуаціях, ЮНІСЕФ поступово припинить влаштування дітей в інтернати і буде шукати цьому альтернативне рішення — прийомні сім'ї або дитячі будинки сімейного типу», — говориться в прес-релізі організації.

За даними Фонду, у складних життєвих обставинах опинилося багато українських родин, які отримують слабку підтримку. Щороку від 8 до 10 тисяч дітей таких «неблагополучних сімей» рішенням суду передаються в інтернати.

Експерти-педагоги, які досліджували проблему поміщення дітей в інтернатні заклади, особливо в молодшому віці, відзначають негативні наслідки, які позначаються на їхньому фізичному, психологічному та емоційному розвитку.

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини, виховання дітей повинно проходити в сімейному оточенні, а виховні установи можуть застосовуватися тільки в разі крайньої необхідності.

За словами уповноваженого президента України з прав дитини Юрія Павленка, під опікою у прийомних сім'ях та дитбудинках сімейного типу на даний момент перебуває майже 96 тис. сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. З них 80% — це сироти при живих батьках, повідомляє прес-центр Президента України.

Зараз Мінекономіки вирішує питання про підвищення розміру допомоги при народженні дитини або при усиновленні, збільшення виплат на утримання прийомних дітей, формуванні мережі реабілітаційних центрів, установ соціального захисту та обслуговування. Таким чином, на першому етапі реалізації Стратегії до 2015 року кількість дітей-сиріт скоротиться не менш ніж на 10 тисяч, зазначає Павленко. Також значно скоротиться кількість дітей в інтернатах.

У цьому зв'язку ЮНІСЕФ буде брати участь у програмі підготовки прийомних батьків та батьків для дитячих будинків сімейного типу.

Нагадаємо, Президент України Віктор Янукович підписав Указ №609/2012 «Про Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 року» 22 жовтня 2012 рокуhttp://www.epochtimes.com.ua/ukraine/society/oon-dopomozhe-ukrayini-skorotiti-kilkist-ditey-sirit-106506.html

Ohttp://politikan.com.ua/1/4/0/18980.htmОН: В Україні ситуація зі СНІДом гірше, ніж в Африці

14-07-2010 19:51

Згідно з новими цифрами, які оприлюднив підрозділ ООН боротьби з ВІЛ/СНІДом, темпи поширення ВІЛ-інфекції серед молоді в більшості уражених країн падають; виняток становить лише ситуація в Україні та Росії, де кількість ВІЛ-інфікованих серед молоді у віці від 15 до 24 років продовжує зростати.

У країнах Африки статистика ООН краще: темпи поширення ВІЛ/СНІДу впали на 25%.

Згідно з висновками ООН, молодь змінює свою статеву поведінку у відповідь на інформаційні та профілактичні кампанії, використовує презервативи і відкладає на пізніше початок сексуального життя.

В Україні та Росії, де приріст нових випадків ВІЛ-інфекції відбувається переважно за рахунок ін'єкційного вживання наркотиків, ситуація діаметрально протилежна.

Рівень поширення інфекції серед української та російської молоді зростає, і як стверджує ООН, влада недостатньо робить для того, щоб зупинити темпи зростання інфікованості ВІЛ/СНІДом.

У неділю, 18 липня, у Відні відкривається масштабна міжнародна конференція, присвячена боротьбі зі СНІДом.

ООН закликає країни світу радикально змінити підходи до лікування ВІЛ/СНІДу: здешевити лікування, спростити процедуру надання медичної допомоги інфікованим і прискорити діагностику.

Тим часом, британські медики в спеціалізованому виданні стверджують, що Росія і Україна могли б істотно зменшити темпи поширення ВІЛ-інфекції, якщо б скасували кримінальне переслідування ін'єкційних наркоманів.

Як повідомлялося, більше п'яти тисяч дзвінків надійшло від початку 2010 року на Національну лінію телефону довіри з проблем ВІЛ/СНІДу. http://politikan.com.ua/1/4/0/18980.htm

Робоча група ООН в Україні стурбована "нестримною корупцією" 07:58:35

Члени Робочої групи з безпідставних затримань Ради Організації Об`єднаних Націй з прав людини стурбовані «нестримною» корупцією в правоохоронній системі України.

Як повідомляє Центр новин ООН, в Женеві триває 10-а сесія Ради з прав людини. На розгляд її учасників представлена доповідь про результати візиту Робочої групи з безпідставних затримань до України. У ній висловлюється стурбованість «нестримною» корупцією в Україні, що пронизує всю правоохоронну систему.

Члени Робочої групи заявили, що стурбовані великим числом затримань, здійснених в країні, багато з яких не реєструється. Однією з головних причин безпідставних затримань в Україні Робоча група вважає зосередження повноважень в Генеральній прокуратурі, яка має функції, як у сфері кримінального переслідування, так і у сфері нагляду. Ще однією причиною є неефективна система захисту у кримінальних справах. Експерти вважають, що загальна ситуація посилюється нестримною корупцією, що пронизує всю правоохоронну систему.

Члени Робочої групи з безпідставних затримань на запрошення уряду відвідали Україну наприкінці 2008 року. Делегація зустрілася з представниками державних органів, громадянського суспільства, родичами осіб, що перебувають під вартою, співробітниками внутрішніх механізмів моніторингу і представниками міжнародних та регіональних організацій в Києві, Донецьку, Сімферополі, Севастополі, Львові, Ужгороді, Мукачевому та Чопі. Члени групи провели особисті конфіденційні бесіди зі 138 особами, які перебувають під вартою, і близько 100 колективних бесід у 21 установі, де утримуються особи, позбавлені волі.

Представники ООН відзначили хороший рівень співпраці з боку уряду України і звернули увагу на різні реформи в системі відправлення правосуддя, проведені з часу проголошення країною незалежності в 1991 році. Вони також висловили задоволення у зв`язку з існуванням ряду механізмів моніторингу, таких як Омбудсмен, мобільні групи з моніторингу і громадські ради, що виступають як інструменти боротьби з безпідставними затриманнями, хоча й зазначили, що існує потреба в подальшому зміцненні цих механізмів.

http://nedilya.at.ua/news/2009-3-10-2900-0-

ООН розрахувалася з Україною

№37, 1-6-2010

ООН за участь українських військових у миротворчих операціях перерахувала Україні в 2009 році 130,9 мільйона гривень. Про це заявив командувач об’єднаного оперативного командування збройних сил Рауф Нуруллін. «Це на 27% більше, ніж у 2008 році (103 мільйони гривень)», — йдеться у повідомленні. За словами Нурулліна, збільшення компенсаційних відрахувань пов’язане з великим обсягом виконаних робіт українськими миротворцями, зокрема, польотами вертольотів і використанням іншої військової техніки. http://rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=024232

ООН: Прикордонні війська України побили біженців

Опубліковано: 01:37 17.03.2011 | Рубрика: НОВИНИ

Підрозділ ООН у справах біженців (УВКБ ООН) і організація Міжнародна амністія звинувачують владу України в побитті та інших порушеннях прав півтора десятків афганських біженців, які попросили притулку в Україні.

Про це повідомив прес-секретар УВКБ ООН в Україні Максим Буткевич.

З його слів, біженці, життю яких на їхній батьківщині загрожуваланебезпека, ймовірно були побиті співробітниками прикордонних військ.

Зі слів Буткевича, цих людей тепер намагаються депортувати з країни впорушенні норм українського та міжнародного права.

“Це дуже ясне підтвердження того, що система надання політичногопритулку в Україні не працює. Сьогодні це стосується цих 14 афганських громадян,завтра це торкнеться кого-завгодно ще”, – заявив представник УВКБ ООН.

Раніше, 22 червня 2010 року, Міжнародна організація Amnesty Internationalзакликала Україну створити дієву систему надання притулку і почати справедливупроцедуру оформлення статусу біженця. Правозахисники стверджували, що Київ невиконує міжнародних угод у цій сфері. http://ukrainci.com/?p=59250

Україна представить в ООН доповідь про ситуацію із забезпеченням в країні захисту прав людини