I. Підсумковий звіт

Від проголошення незалежності у 1991 році Україна пройшла крізь драматичні

зміни. Становлення ринкової економіки та розширення особистих свобод

докорінно змінили обличчя країни та напрямок її майбутнього руху. Україна,

що має високо освічений народ та багаті природні ресурси, демонструє ознаки

реалізації свого потенціалу до високих темпів економічного зростання та

процвітання. З іншого боку, цей перехід не був ані безпроблемним, ані легким.

Процес політичних та економічних реформ не завершений, а добробут народу,

виміряний в показниках людського розвитку, погіршився, і багато людей живе

в бідності.

Обставини, що склалися зараз, надають подвійну можливість організаціям в

складі ООН: 1) підтримати реалізацію прагнення України як функціонуючої

демократії, що поважає права людини, з конкурентноздатною на глобальному

рівні ринковою економікою, в рамках якої створюються робочі місця, а також 2)

звернути увагу на потреби незахищених груп, які зазнали негативного впливу в

перехідний період.

Керуючись національними цілями та політикою уряду України, а також

зобов’язаннями України на глобальному рівні, аналізом, зробленим в ЗагальнійКеруючись національними цілями та політикою уряду України, а також

зобов’язаннями України на глобальному рівні, аналізом, зробленим в Загальній

оцінці країни1, Рамкова програма допомоги ООН для України (РПДУ)

концентрує увагу на декількох пріоритетних напрямках допомоги із наголосом

на:

• підтримку рівномірного економічного зростання як рушійної сили

поліпшення рівня життя народу та подолання бідності;

• покращання доступу та якості соціальних послуг з метою розбудови,

підтримки та турботи про людський ресурси країни, включно з найбільш

вразливими групами;

• послідовне використання національних природних багатств на користь

нинішніх та майбутніх поколінь;

• вдосконалення установ та практики управління з першочерговою увагою до

планування та реалізації людського розвитку.

• досягнення національних цілей щодо зменшення показників ВІЧ/СНІД, а

також надання відповідної допомоги та підтримки інфікованим та тим на

кого впливає ця інфекція.

Система організацій ООН визнає, що в Україні людський капітал, історія та

культура, природні ресурси можуть стати могутнім трампліном для розвитку.

Стратегією організацій в системі ООН стане зосередження їх зусиль на адаптації

людського потенціалу країни до задоволення потреб сучасної економіки, а

також на подальшому розвитку інститутів управління та надання послуг з

метою ефективного задоволення потреб населення.

II. Обґрунтування рпду

Основні проблеми, що стоять перед Україною. Незалежно від того, що в наші

часи поліпшується ситуація в економіці, результати десяти років спаду значно

погіршили рівень життя. Зараз понад 25% населення живе нижче офіційного

рівня бідності. Основні соціальні послуги в сфері охорони здоров’я, освіти та

соціального забезпечення зазнали занепаду. Реформи по цих напрямках

обмежені нестачею коштів та опором з боку деяких кіл. В рамках організацій

громадянського суспільства та в приватному секторі повстають альтернативні

форми надання послуг. В деяких сферах рухається вперед перехід від

управління "з гори до низу" до демократичного управління, що особливо

помітно у зростанні участі громадян в процесі прийняття рішень, поширенні

ролі організацій громадянського суспільства, a також децентралізації влади на

користь органів місцевого самоврядування. Проте, втілення в життя реформ у

сфері управління занадто відстає від прийняття відповідних законів та

положень. Навколишнє середовище до цього часу страждає від наслідків

Чорнобильської катастрофи, яка сталася 15 років тому, переживає вплив

страшного забруднення підприємствами важкої та гірничої індустрій, а також

спалення мінерального пального. Зменшення кількості лісів на заході України

призвело до повеней, ерозії ґрунту та втрати біорозмаїття. На додаток, нова

чума інфікування ВІЛ/СНІД охопила Україну та швидко поширюється. Уряд

робить сміливі кроки на шляху боротьби із ВІЛ/СНІД, але система охорони

здоров’я та надання суміжних послуг залишається непідготовленою до роботи в

умовах епідемії.

Обґрунтування допомоги ООН у розвитку. Україна є однією з країн-

засновниць Організації Об’єднаних Націй, і з часів проголошення незалежності

її активність все зростає. Україна також підписала угоди про співробітництво з

багатьма спеціалізованими агентствами в системі ООН. Перший представник

системи ООН приїхав в Україну в 1992 році. З того часу, кілька агенцій

започаткували роботу своїх офісів або представництв в країні та почали

виконувати свої програмні заходи. Рамкову програму допомоги ООН для

України, вперше в цій країні, підготовлено в контексті такого активного та

зростаючого партнерства між Україною та системою ООН.

Допомога з боку системи ООН для України базується насамперед на

національних пріоритетах, стратегіях, програмах, сформульованих Урядом та

на зобов’язаннях держави працювати на осягнення цілей Самміту тисячоліття.

По-друге, допомога ООН Україні заснована на компетентності та порівняльних

перевагах агенцій ООН щодо проведення стратегічно важливих акцій.

Учасники дослідження ООН "Загальна оцінка країни" обмежилися розглядом

п’ятьох напрямків, на яких агентства ООН мають глобальний мандат та

місцевий досвід в Україні. На всіх цих п’яти напрямках — бідність, соціальні

послуги, управління, довкілля та ВІЛ/СНІД — технічний досвід агенцій ООН

вже робить та продовжуватиме робити стратегічний внесок в розвиток України.

По-третє, незалежно від того, що система ООН має обмежені ресурси,

глобальний та національний досвід й експертиза агенцій ООН зумовили

стратегічне місце системи ООН як підсилювача своїх основних ресурсів через

партнерство з іншими учасниками програми розвитку.

сформувати комплексну та скоординовану відповідь системи ООН на проблеми.

На кінець, система ООН надаватиме допомогу Україні в рамках РПДУ стосовно

моніторингу та реалізації заходів, націлених на виконання її зобов’язань щодо

національного розвитку, взятих на Самміті тисячоліття.

III. Цілі та завдання

Цілі. Цілі Уряду по п’яти тематичним напрямкам, як їх визначено в Загальній

оцінці країни, знайшли вираз в національній політиці та програмах, а також в

Цілях розвитку Самміту тисячоліття. Такі цілі повною мірою підтримуються

системою ООН. В середньо- та довгострокових часових рамках такі цілі

передбачають досягнення наступних результатів:

1. Зменшення бідності: Значне зменшення бідності в Україні до 2015 року.

2. Соціальні послуги: Високоякісні та ефективні послуги в сфері охорони

здоров’я, освіти та соціального забезпечення, що надаються у

відповідності до потреб дорослого населення, дітей та інших

незахищених груп; досягнення цілей Самміту тисячоліття щодо

зниження материнської смертності, доступу до початкової освіти та її

отримання.

3. Управління: Державне управління, що є ефективним та підзвітним як на

загальнонаціональному, так і на місцевому рівнях, засноване на

законності, повазі до прав людини та волі народу.

4. Довкілля: Послідовне користування природними ресурсами задля

розвитку економіки, захисту людей від шкідливих наслідків забруднення,

збереження унікальних природних ресурсів.

5. ВІЛ/СНІД: Ефективна профілактика ВІЛ/СНІД та зменшення

негативних наслідків хвороби для суспільства.

Завдання стосовно допомоги від системи ООН. Система ООН визначила

завдання щодо своєї допомоги з метою підтримки кожної цілі Уряду.

Досягнення кожної цілі потребуватиме в чисельних сферах акцій з боку системи

ООН та партнерів по програмі розвитку. Агентства ООН мають виділити кошти

та мобілізувати інші ресурси для багатьох акцій, намічених в РПДУ.

По кожному завданню існує як перелік оперативних заходів, так і базові

показники виміру результатів діяльності. Зацікавлені агентства ООН визначать,

якими саме показниками потрібно користуватися в цих сферах в процесі

складання програми, а також відповідатиме за моніторинг і оцінку програмних

заходів, які вони фінансують. Завдання для цілі № 5 було поширене з метою

охоплення реакції системи ООН на інших напрямках, де є потреба в

мультисекторальних підходах, а саме, Чорнобиль та реінтеграція колишніх

депортованих осіб в Кримську громаду.

Мета 1. Зменшення бідності шляхом розвитку економіки та створення

робочих місць. Система ООН надаватиме консультації Уряду та підсилюватиме

його можливості розробляти та запроваджувати політику та програми

направлені на постійне зростання економіки, стабільність, подальші економічні

реформи і стимулювання торгівлі та інвестицій. Система ООН стимулюватимета підсилюватиме можливості створення робочих місць, доступу до фінансових

та інформаційних ресурсів та розвитку навичок роботи в приватних структурах

та організаціях громадянського суспільства. Далі в Таблиці 1 визначено

напрямки діяльності системи ООН згідно цієї мети та можливі типи показників

для виміру результатів діяльності.

Таблиця 1

Зменшення бідності шляхом розвитку економіки та створення робочих

місць

Напрямки акцій Можливі показники

1. Макроекономічна,

бюджетна та монетарна

політики задля зростання та

стабільності

Запропонована політика, реалізована політика;

Вплив реалізації політики на макроекономічні,

бюджетні показники та показники грошово-

кредитної політики.

2. Приватизація та розвиток

приватного сектору

Запропоновані зміни в законодавстві та

регулюванні, реалізація таких змін; поліпшення

системи видачі актів на право власності та

реєстраційних свідоцтв; видані акти; показники

впливу на ринок нерухомості; поліпшення

показників доступу до ринків та кредиту, особливо

малого та середнього бізнесу; зміни у страхуванні

депозитів; вдосконалення корпоративного

управління; прозорість та конкурентність у процесі

приватизації.

3. Розвиток сільського

господарства та земельна

реформа

Запропоновані зміни в законодавстві та

регулюванні, реалізація таких змін; підсилення

можливостей видачі актів на право володіння

землею та їх реєстрації; вплив запровадження змін

та підсилення можливостей на володіння землею

та розвиток сільського господарства; зміни у

доступі до фінансування сільського господарства

та до ринків збуту.

4. Створення робочих місць та

доступ до ресурсів (включно з

матеріальними ресурсами,

інформацією, знаннями та

навичками)

Кількість кредитів, розмір кредитування, кількість

випадків неповернення; створення чи поліпшення

можливостей мікрокредитування; планування

прибуткової діяльності, реалізовані заходи;

наслідки прибуткової діяльності для створення

робочих місць; поліпшений доступ до

інформаційних ресурсів; розвиток трудових

навичок. Мета 2. Підвищення якості соціальних послуг з метою поліпшення якості

життя та зменшення бідності. Система ООН надаватиме консультації Уряду

та підсилюватиме його можливості розробляти, підтримувати і запроваджувати

відповідну політику та програми направлені на реформування освіти й системи

охорони здоров’я з метою забезпечення справедливого доступу до відповідних

послуг. Система ООН також підтримуватиме надання цільових послуг

незахищеним групам, включно з біженцями, особами, які шукають політичного

притулку та дітьми, які потребують спеціального захисту, у відповідності до

міжнародних стандартів. Система ООН підсилюватиме можливості відповідних

організацій громадянського суспільства у наданні послуг незахищеним групам,

а також підтримуватиме розробку політики щодо людського розвитку і

подолання бідності та розбудову відповідних можливостей збирання даних, їх

перевірки й аналізу. Система ООН надаватиме пряму підтримку особам, які

шукають політичного притулку, жертвам стихійного лиха, a також громадам,

що приймають колишніх депортованих осіб.

Таблиця 2

Підвищення якості соціальних послуг з метою поліпшення якості життя та

зменшення бідності.

Напрямки акцій Можливі показники

1. Доступність освіти,

реформування та розбудова

можливостей системи освіти

Запропоновані політика і стратегії,

реалізовані політика і стратегії; розробка і

провадження пілотних проектів; створення

або підсилення інституціональних

можливостей; наслідки реформ і нових чи

зміцнених інституціональних можливостей на

доступ до та якість освіти; зміни у

громадській свідомості та обізнаність з питань

освіти.

2. Доступність охорони здоров’я,

реформування та розбудова

можливостей системи охорони

здоров’я

Запропоновані реформи, реалізовані

реформи; розробка і тестування пілотних

проектів; створення або підсилення

інституціональних можливостей; наслідки

реформ і нових чи зміцнених

інституціональних можливостей на доступ до

та якість охорони здоров’я; зміни угромадській свідомості та обізнаність з питань

охорони здоров’я.

3. Доступність соціальних послуг,

реформування та розбудова

можливостей надання соціальних

послуг

Запропоновані реформи, реалізовані

реформи; створення або підсилення

інституціональних можливостей; наслідки

реформ і нових чи зміцнених

інституціональних можливостей для доступу

до та якості соціальних послуг;

безпосередньо надані послуги; зміни у

громадській свідомості та обізнаність у правах

і статусі цільових груп для надання

соціальних послуг, наприклад, дітей, які

потребують спеціального захисту.

4. Розробка політики щодо

людського розвитку та бідності,

розбудова відповідних

можливостей для аналізу даних

Збирання даних для розробки політики;

якість даних; ступень участі громадськості у

відслідковуванні даних та розробці політики;

використання даних в розробці політики;

створені чи підсилені можливості аналізу

даних. Мета 3. Управління: Система ООН підсилюватиме можливості Уряду та

розбудовуватиме партнерські стосунки з організаціями громадянського

суспільства (ОГС) задля сприяння участі громадян в прийнятті рішень стосовно

громадської політики та програм. Система ООН також надаватиме консультації

Уряду та підсилюватиме його можливості розробляти і реалізовувати

відповідну політику та програми щодо реформування громадського сектору,

прозорості та підзвітності в органах державного управління, децентралізації, а

також підсилення місцевого управління. Система ООН стимулюватиме більше

усвідомлення прав людини та повагу до них.

Таблиця 3

Управління

Напрямки акцій Можливі показники

1. Розробка політики

залучення до участі

Підсилення процесів та законодавчого забезпечення участі

громадян та ОГС в розробці політики держави; підвищення

активності громадян, ОГС та академічних кіл в розробці

політики та її перегляді.

2. Реформування

державного сектору

Запропоновані реформи, реалізовані реформи; створення

або підсилення інституціональних можливостей; наслідки

реформ і нових зміцнених інституціональних можливостей;

показники збільшення підзвітності і прозорості та

зменшення корупції; поліпшення доступу громадян до

інформації щодо планів та заходів органів управління.

3. Децентралізація і

зміцнення

самоврядування на

місцях

Запропоновані консультації, реалізовані поради;

підсилення законодавчого забезпечення місцевого

самоврядування; результати пілотних проектів стосовно

збільшення прозорості, підзвітності органів місцевого

самоврядування та участі в них громадян; підсилення

можливостей управління фінансами та надання послуг;

вплив консультацій та підсилення можливостей на

ефективність місцевого самоврядування.

4. Гендерні проблеми Усвідомлення громадськістю гендерних проблем;

збільшення чисельність жінок у Верховній Раді та на інших

керівних посадах, впливових на прийняття рішень; різниця

оплаті праці чоловіків і жінок; показники насильства та

незаконної торгівлі жінками.

5. Права людини та

доступ до юридичної

допомоги

Рівень діалогу з метою відслідкування дотримання

зобов’язань Уряду по конвенції з прав людини; вплив

порад які надаються на дії Уряду; поширення доступу до

пунктів надання юридичної допомоги для громадян з

незахищених груп; результати пілотної діяльності щодо

механізмів громадського оскарження.

Мета 4. Довкілля. Система ООН надаватиме консультації Уряду та

підсилюватиме його можливості розробляти та запроваджувати відповідні

політику та програми щодо послідовної розробки та використання природних

ресурсів, енергоефективності, боротьби із забрудненням води та ґрунту, зміною

клімату, забрудненням міжнародних вод, за збереження біорозмаїття. Система

ООН стимулюватиме усвідомлення громадськістю проблем довкілля, участь

громадськості у прийнятті рішень, націлених на розв’язання цих проблем, a

також управління охороною навколишнього середовища на місцевому рівні.

Таблиця 4

Управління навколишнім середовищем

Напрямки акцій Можливі показники

1. Рамки

національного

законодавства,

регулювання та

політики і глобальні

конвенції

Дії на виконання зобов’язань згідно міжнародних

конвенцій; гармонізація із законодавчими та нормативними

актами Європейського Союзу; вдосконалення законодавчої

та нормативної бази; дані, зібрані для обґрунтування

стратегічних напрямків; рекомендації щодо політики,

прийняті рекомендації; національні стратегії щодо

біорозмаїття, зміни клімату.

2. Можливості

управління

навколишнім

середовищем

Підсилені інституціональні можливості регулювання

довкілля та управління станом повітря, води, усунення

твердих відходів на загальнонаціональному та на місцевому

рівнях; результати пілотних проектів з питань

енергоефективності системи центрального

теплопостачання; стратегії стимуляції користування

альтернативними джерелами енергії; усвідомлення

громадськістю проблем охорони довкілля;

3. Ефективність

використання енергії,

ядерна безпека

Усвідомлення наявності альтернатив ефективного

споживання енергії; результати пілотних проектів.

4. Заходи на

регіональному

рівні

Стратегії контролю за забрудненням міжнародних вод;

заходи з боротьби із забрудненням; результативність

заходів

5. Протипіхотні міни Методологія знищення складованих протипіхотних мін;

кількість мін, знищених у спосіб, безпечний для довкілля;

видатки на знищення мін.

Мета 5. ВІЛ/СНІД та інші заходи. Система ООН надаватиме консультації

Уряду щодо політики відносно ВІЛ/СНІД, пряму технічну підтримку Уряду

стосовно проблем ВІЛ/СНІД, а також підсилювати національні можливості

розробки і реалізації відповідних політики та програм запобігання ВІЛ/СНІД,

нагляду, надання консультацій та проведення тестування, надання інфікованим

людям медичної допомоги та послуг догляду. Система ООН розвиватиме

партнерство з іншими міжнародними організаціями та національними

організаціями громадянського суспільства з питань, пов’язаних із ВІЛ/СНІД.

Система ООН надаватиме консультації Уряду щодо прийнятної політики та

зміцнення національних можливостей реалізації відповідних програм на

першочергових напрямках, що потребують мультисекторального реагування.

Таблиця 5

ВІЛ/СНІД та інші мультисекторальні проблеми

Напрямки акцій Можливі показники

ВІЛ/СНІД

1. Профілактика

ВІЛ/СНІД

Підвищення можливостей державних та недержавних

установ у профілактичній діяльності та наданні

консультативних послуг, націлених на групи високого

ризику; підвищення усвідомлення громадськістю та рівня її

поінформованості щодо ВІЛ/СНІД та запобігання ВІЛ

інфекції, особливо серед груп високого ризику; поширення

розповсюдження та використання презервативів; цільові

профілактичні заходи в .

2. Лікування

ВІЛ/СНІД та догляд

Підвищення можливостей державних та недержавних

установ щодо надання послуг догляду за людьми, які

живуть з ВІЛ/СНІД; підвищення можливостей медичного

обслуговування пацієнтів з ВІЛ/СНІД та з інфекціями, які

передаються статевим шляхом, громадською системою

охорони здоров’я.

3. Інституціональна

підтримка з проблем

ВІЛ/СНІД

Підсилення можливостей розробки політики та виконання

рішень спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН;

підсилення можливостей Секретаріату Національної комісіїз проблем ВІЛ/СНІД.

Чорнобиль

1. Підтримка

розвитку

Набуті робочі навички; створені можливості для

працевлаштування; надані консультації та послуги

психологічної реабілітації.

2. Зменшення

забруднення

довкілля

Запроваджені заходи контролю за забрудненням води;

вплив контрольних заходів на водопостачання.

Реінтеграція в Криму

1. Упередження

конфлікту

Показники раннього попередження; результати

дослідження ставлення; документальні докази зменшення

дискримінації.

2. Розвиток трудових

навичок та створення

робочих місць

Розвинуті навички; створені можливості

працевлаштування; вплив наданих послуг, наприклад, на

зайнятість.

3. Розвиток громади

та інфраструктури

надання соціальних

послуг

Рівність доступу до соціальних послуг та послуг громади;

поліпшення якості та кількості органів місцевого

самоврядування; послуги охорони здоров’я, освіти та інші

соціальні послуги; рівень участі громадян в прийнятті

рішень в громаді. IV. Стратегії співробітництва системи ООН

Стратегії співробітництва системи ООН базуються на національних стратегіях і

програмах, потребах, визначених Загальною оцінкою країни, та цілями Самміту

тисячоліття. Агентства ООН співпрацюють не тільки між собою, а також з

установами, створеними за Бретонвудською угодою2. Ця співпраця базується на

взаємній згоді, порівняльним перевагам щодо конкретних типів діяльності та

відповідає мандатам цих установ. Співробітництво між агентствами може

приймати різні форми та відбуватися на різних рівнях інтенсивності. До таких

методів співробітництва належать:

• спільна діяльність — агентства, що приймають в ній участь, планують та

реалізують разом програмні заходи;

• скоординована діяльність — відбувається на основі консультацій між

агентствами щодо специфічної діяльності агентства з метою досягнення

спільних цілей; a також

• допоміжна діяльність — характерна для агентства, але стосовно інших

напрямків в рамках того ж самого сектора чи сфери діяльності.

Врешті-решт, агентства ООН не мають кооперуватися в кожній сфері. Вони

можуть провадити незалежну діяльність, односторонні заходи, специфічні для

агентств, у відповідності до їх особливих видів діяльності.

Представництво ООН в Україні сприяє співробітництву між агентствами

шляхом підтримки всієї системи, створення робочих груп з метою виявлення та

розробки підходів до кооперації зусиль, підтримки спільних та скоординованих

програм, спільного користування інформацією агентств, a також шляхом

стимулювання встановлення стратегічних партнерських відносин з іншими

учасниками розвитку та організаціями громадянського суспільства.

Далі подані стратегії діяльності та співробітництва між системою ООН та

установами, створеними за Бретонвудською угодою, для кожної мети

визначеної в рамках РПДУ (дивись Розділ 3). По кожній меті подано зведену

таблицю, в якій представлені напрямки заходів, ті агентства ООН, що надають

допомогу в цій сфері, а також інші агентства з розвитку, що активно працюють

на цьому напрямку. Загалом стратегії окремих агентств ООН охоплюють

наступні напрямки діяльності: консультування; аналітичну роботу та діалог

щодо розроблення політики; пілотні проекти; створення, розробку чи

трансформацію інституціональних можливостей; розробку та підтримкиплатіжного балансу; прямі інвестиції тa, в деяких випадках, підтримку надання

послуг важливих для суспільства. Наведені далі стратегії співробітництва є

ілюстрацією того, що існує ще багато можливостей додаткового співробітництва

та спільних дій в рамках діяльності агентств ООН та установ, створених за

Бретонвудською угодою.

Стратегія співробітництва

„Мета 1: Зменшення бідності шляхом розвитку економіки та створення

робочих місць”

Стратегія співробітництва з метою подолання бідності шляхом економічного

зростання та створення робочих місць привертає увагу до основних причин

2

Установи

Мммммммммммммммммммммммммммммммммммм

Співробітництво з Організацією Об’єднаних Націй та іншими міжнародними організаціями

Відповідно до переліку центральних органів виконавчої влади, відповідальних за виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2002 р. № 1371, Міністерство юстиції України визначено відповідальним за співпрацю з Міжнародним судом, Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини, а також співпрацює спільно з іншими органами виконавчої влади з такими міжнародними організаціями, як Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Фонд ООН у галузі народонаселення (ЮНФПА), Комісія ООН із запобігання злочинності та карного правосуддя, Комісія ООН з народонаселення та розвитку, Комісія ООН з прав людини, Комісія ООН зі становища жінок, Міжнародна морська організація (IMO), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародна організація з міграції (МОМ), Постійна палата третейського суду, а також Організація безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Рада Європи.

Україна приєдналася до таких основоположних міжнародних документів в сфері прав людини як Загальна декларація прав людини 1948 року, Міжнародний пакт про політичні та громадянські права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права,1 Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, Конвенція про права дитини, Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах та Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії.

Як Сторона згаданих міжнародних договорів, Україна має надавати періодичні доповіді про їх виконання до відповідних Комітетів ООН. В цих доповідях окреслюються існуючі основні положення політики держави, заходи, що приймаються на їх впровадження (в тому числі, на законодавчому рівні), інформація про виконання рекомендацій відповідних Комітетів ООН, визначених у заключних висновках до кожної періодичної доповіді України, статистичні відомості тощо.

На даний час Україна є членом:

Комітету з прав людини (Human Rights Committee),

Комітету з економічних, соціальних та культурних прав (Committee on Economic, Social and Cultural Rights),

Комітету з ліквідації расової дискримінації (Committee on the Elimination of Racial Discrimination),

Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок (Committee on the Elimination of Discrimination Against Women),

Комітету проти тортур (Committee Against Torture),

Комітету з прав дитини (Committee on the Rights of the Child).

Міністерство юстиції безпосередньо є відповідальним за співробітництво з Комітетом з прав людини та Комітетом проти тортур.

Комітет з прав людини2

під час 73-ї сесії Комітету (15 жовтня – 2 листопада 2001 pоку) Україна захистила 5-у періодичну доповідь про виконання положень Міжнародного пакту про політичні та громадянські права;

під час 88-ї сесії Комітету (16 жовтня – 3 листопада 2006 року) Україна захистила 6-у періодичну доповідь про виконання положень Міжнародного пакту про політичні та громадянські права;

подача 7-ї періодичної доповідь передбачена у листопаді 2011 року.

Комітет проти тортур3

під час 45-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (1990 рік) Україна захистила 1-у періодичну доповідь про виконання положень Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання;

під час 48-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (1993 рік) Україна захистила 2-у періодичну доповідь про виконання положень Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання;

під час 18-ї сесії Комітету (28 квітня – 9 травня 1997 pоку) Україна захистила 3-ю періодичну доповідь про виконання положень Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання;

під час 27-ї сесії Комітету (12 -23 листопада 2001 pоку) Україна захистила 4-у періодичну доповідь про виконання положень Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання;

під час 38-ї сесії Комітету (30 квітня -18 травня 2007 pоку) Україна захистила 5-у періодичну доповідь про виконання положень Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання;

подача 6-ї періодичної доповіді передбачена у червні 2010 року.

Комітет з економічних, соціальних та культурних прав4

під час 26-ї сесії Комітету (13 – 31 серпня 2001 pоку) Україна захистила 4-у періодичну доповідь про виконання положень Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права;

під час 39-ї сесії Комітету (5 – 23 листопада 2007 року) Україна захистила 5-у періодичну доповідь про виконання положень Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права;

подача 6-ї періодичної доповідь передбачена у червні 2011 року.

Комітет з ліквідації расової дискримінації5

під час 52-ї сесії Комітету (2-20 березня 1998 pоку) Україна захистила об’єднані 14-у та 15-у періодичні доповіді про виконання положень Міжнародної конвенції з ліквідації всіх форм расової дискримінації;

під час 59-ї сесії Комітету (30 липня – 17 серпня 2001 pоку) Україна захистила об’єднані 15-у та 16-у періодичну доповідь про виконання положень Міжнародної конвенції з ліквідації всіх форм расової дискримінації;

під час 69-ї сесії Комітету (31 липня – 18 серпня 2006 pоку) Україна захистила об’єднані 17-у та 18-у періодичну доповідь про виконання положень Міжнародної конвенції з ліквідації всіх форм расової дискримінації;

подача об’єднаної 19, 20 та 21 періодичних доповідей передбачена у квітні 2010 року.

Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок6

під час 15-ї сесії Комітету ( 15 січня – 2 лютого 1996 року) Україна захистила 3-ю періодичну доповідь про виконання положень Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;

під час 27-ї сесії Комітету (3 – 21 червня 2002 року) Україна захистила об’єднані 4-у та 5-у періодичні доповіді про виконання положень Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;

під час 45-ї сесії Комітету (січень 2010 року) Україна захищатиме об’єднану 5-у та 6-у періодичні доповіді про виконання положень Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

Комітет з прав дитини7

під час 10-ї сесії Комітету (жовтень 1995 pоку) Україна захистила 1-у періодичну доповідь про виконання положень Конвенції про права дитини;

під час 31-ї сесії Комітету (вересень 2002 pоку) Україна захистила 2-у періодичну доповідь про виконання положень Конвенції про права дитини;

26 вересня 2008 року на розгляд комітету була подана об’єднана 3-я та 4-а періодичні доповіді про виконання положень Конвенції про права дитини (захист доповідей передбачений в межах 2 років, тобто у 2010 році);

У 2008 році на розгляд комітету була подана 1-а періодична доповідь про виконання положень Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах (захист доповідей передбачений в межах 2 років, тобто у 2010 році);

під час 45-ї сесії Комітету (4 червня 2007 pоку) Україна захистила 1-у періодичну доповідь про виконання положень Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії;

подача 2-ї періодичної доповіді про виконання положень Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії передбачена у листопаді 2011 року.

1 - 22-27 березня 2009 року під час 10-ї сесії Ради ООН з прав людини планувався бути відкритим для підписання Факультативний протокол до Міжнародного пакту з економічних, соціальних та культурних прав. За результатами 10-ї сесії Ради Європи ООН з прав людини церемонія з відкриття підписання Протоколу була перенесена на 24 вересня 2009 року (м. Нью-Йорк).

2 - Міністерство юстиції відповідальне за співробітництво з Комітетом з прав людини

3 - Міністерство юстиції відповідальне за співробітництво з Комітетом проти тортур

4 - Міністерство праці та соціальної політики відповідальне за співробітництво з Комітетом економічних, соціальних та культурних прав

5 - Державний комітет України у справах національностей та релігії відповідальний за співробітництво з Комітетом з ліквідації расової дискримінації

6 - Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту відповідальне за співробітництво з Комітетом з ліквідації дискримінації щодо жінок

7 - Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту відповідальне за співробітництво з Комітетом з прав дитиниhttp://www.minjust.gov.ua/157

Василюк Валерія Миколаївна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Участь України у діяльності міжнародних організацій

Ukraine is taking part in the activity of many international organizations. It is very important to develop the cooperation with powerful agencies such as UNO, NATO, EU, WHO, OSCE. It is picked out several direction of partnership between Ukraine and international organizations: cooperation in promotion world peace, encourage respect for human rights, contribution to political, economical and cultural development.

Україна приймає активну участь у діяльності 68 міжнародних організацій. У більшості організацій наша держава набула статусу повноправного члена, у деяких лише спостерігач. Особливого значення Україна надає діяльності в межах ООН, Інтерполу, МБРР, СОТ та ін. Приєднання до міжнародної організації накладає на наша державу певні обов’язки, як політичного, так і фінансового характеру. Україна будучи членом чи спостерігачем при міжнародній організації повинна щорічно сплачувати членські внески. Здебільшого сплата фінансових зобов’язань відбувається у такій валюті, як долар, євро, швейцарський франк, англійський фунт стерлінгів. Кожна міжнародна організація, членом якої є Україна, має свої специфічні функції та завдання. Саме цим і зумовлені напрямки співробітництва: політичний, соціально-економічний, військово-технічний, культурно-освітній та науковий [2].

Україна бере активну участь у всіх напрямках діяльності ООН: підтримання міжнародного миру та безпеки; зміцнення верховенства права у міжнародних відносинах; розвиток співробітництва у вирішенні проблем соціально-економічного та гуманітарного характеру; забезпечення прав людини. Особливого значення наша держава приділяє саме проблемам безпеки та участі у миротворчих операціях. Показовим є те, що станом на грудень 2009 р. понад 385 військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ представляли Україну в семи миротворчих операціях ООН. В рамках ООН, Україна приєдналась до глобальної антитерорестичної коаліції, активно діє у правозахисній сфері, виступає стороною всіх міжнародно-правових документів ООН з прав людини. Крім того, наша держава є членом численних спеціалізованих установ ООН. Україна постійно долучається в межах ООН до вирішення глобальних проблем людства: боротьба з бідністю, покращення екологічної ситуації та охорона навколишнього середовища, вдосконалення системи охорони здоров'я. На окрему увагу заслуговує ґрунтовна робота, що здійснюється українською стороною на різних напрямках співробітництва з МАГАТЕ. Одним із актуальних завдань цього співробітництва є налагодження взаємодії у «трикутнику» Україна – ЄС – МАГАТЕ в рамках інтеграції енергетичних просторів. Важливою для української сторони подією буде головування представника України на Другій сесії Підготовчого комітету Оглядової конференції 2010 року держав-сторін Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, яка відбудеться під егідою МАГАТЕ. Великого значення набуває міжнародне співробітництво наукових, освітніх та культурних інституцій, що відбувається в межах ЮНЕСКО. На сучасному етапі міжнародного співробітництва все більше уваги приділяється сільському господарству, в тому числі, в контексті вирішення продовольчих, соціальних та екологічних проблем. Працюючи у складі п‘яти комітетів та трьох комісій ФАО, українська сторона безпосередньо залучається до прийняття рішень у цій важливій сфері. Суттєвою перевагою співробітництва з ФАО є отримання Україною технічної допомоги для розвитку пріоритетних галузей АПК. У 2008 р. Україна підтримала заходи ООН з надання гуманітарної допомоги найбільш враженим продовольчою кризою країнам, а у 2009 р. – увійшла до числа донорів Всесвітньої продовольчої програми – найбільшої із організацій, що забезпечують надання такої допомоги. Першою країною-реципієнтом української продовольчої допомоги в рамках ВПП була Ефіопія [3].

Боротьба із міжнародною транскордонною злочинністю відбувається в межах Інтерполу. В Україні функціонує Національне центральне бюро Інтерполу, яке є центром координації взаємодії правоохоронних органів країни з компетентними органами зарубіжних країн щодо ведення боротьби із злочинністю.

У травні 2008 р. Україна стала повноправним членом СОТ. Наразі українська сторона працює на засіданнях Генеральної ради СОТ, бере участь у дво- та багатосторонніх процесах в рамках Доха-раунду, опрацьовує питання щодо приєднання України до існуючих в рамках Організації угруповань держав-членів, які об‘єднані за регіональною ознакою або «за інтересами». Членство в СОТ відкрило для України можливість ведення переговорів по угодах про вільну торгівлю з ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі, посилило позицію нашої країни в імплементації чинних двосторонніх угод про вільну торгівлю. Актуальним завданням залишається подальше реформування зовнішньоторговельного режиму України з метою приведення його у відповідність до норм та принципів СОТ.

Україна надає великого значення співробітництву з різними регіональними угрупованнями. В числі таких структур слід особливо виділити Раду Європи, ОБСЄ, ГУАМ, Організація Чорноморського економічного співробітництва, Центральноєвропейська ініціатива. Кожна з цих організацій знаходиться у сфері інтересів України. Взаємодія в рамках ОЧЕС пов‘язана із просуванням інтересів української сторони в сфері транспорту і комунікацій, фінансовому та науковому співробітництві, в енергетиці та охороні довкілля, туристичній сфері. ГУАМ становить інтерес у сфері транспорту та енергетики. Членство України в ГУАМ сприяє зміцненню міжнародного авторитету України та посиленню її ролі як регіонального лідера. Пріоритетними для України напрямами є участь у проектній діяльності Ініціативи у сфері енергетики, промислового розвитку, науки і технологій, транспорту, транскордонного співробітництва. Членство України у Раді Європи є важливим чинником інтеграції країни у єдиний європейський правовий простір шляхом приведення національного законодавства у відповідність до норм цієї організації. Основні напрями співробітництва: забезпечення прав людини та соціальної єдності, реформування судової системи, боротьба із корупцією. Участь у діяльності ОБСЄ забезпечує рівноправну участь нашої держави в обговоренні і вирішенні актуальних проблем міжнародної безпеки і співпраці в регіоні. Серед головних напрямків співпраці України з ОБСЄ – зміцнення превентивної ролі ОБСЄ та активізація її участі у врегулюванні „заморожених” конфліктів. Українська сторона послідовно залучається до вирішення актуальних питань реформування та подальшої інституціональної розбудови ОБСЄ [1].

Важливим вектором зовнішньої політики України є європейська інтеграція. Особливе значення надається співробітництву з Європейським Союзом, яке останнім часом набуває рис стратегічного. Крім того, активізувалося співробітництво України з НАТО, що проявляється у проведенні спільних навчань, підвищенні кваліфікації українських військових.

Отже, Україна приймає активну участь у діяльності багатьох міжнародних організацій. Пріоритетного значення набуває співробітництво з країнами-членами в межах організацій – багатостороння дипломатія. Україна розширює свої міжнародні контакти, що позитивно впливає на імідж нашої держави.

Література

1. Участь України у міжнародних організаціях – Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/

2. Єдиний державний реєстр міжнародних організацій, членом яких є Україна (станом на 1 липня 2009 р.) – Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication

3. Діяльність України в ООН - Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/29442.htm

http://www.rusnauka.com/16_ADEN_2010/Politologia/68620.doc.htm

Архів сайту. Оновлення.

Про директиви делегації України на 46-у сесію Генеральної Асамблеї ООН

Кабінет Міністрів України

Постанова № 195 від 13.09.1991

По состоянию на 26 марта 2007 года

<< Главная страница | < Назад

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 13 вересня 1991 р. N 195

Київ

Про директиви делегації України на

46-у сесію Генеральної Асамблеї ООН

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

Затвердити директиви делегації України на 46-у сесію

Генеральної Асамблеї ООН (додаються).

Делегації керуватися у своїй роботі цими директивами,

виходячи з необхідності використання можливостей ООН для

гарантування суверенітету і зміцнення незалежності України як

повноправного суб'єкта міжнародного права, інтеграції України в

міжнародні відносини.

Прем'єр-міністр України В.ФОКІН

Державний секретар

Кабінету Міністрів України В.ПЄХОТА

Інд. 40

ЗАТВЕРДЖЕНІ

постановою Кабінету Міністрів України

від 13 вересня 1991 р. N 195

ДИРЕКТИВИ

делегації України на 46-у сесію

Генеральної Асамблеї ООН

Делегації України у своїй роботі на 46-й сесії Генеральної

Асамблеї ООН керуватися положеннями Акта про незалежність України

( 1427-12 ), Декларації про державний суверенітет України

( 55-12 ) та цими директивами, забезпечуючи рівноправну участь

республіки в міжнародному співробітництві.

Виходити з того, що головними політичними завданнями

делегації є використання можливостей ООН для гарантування

незалежності України, зміцнення її позицій на міжнародній арені,

поглиблення двосторонніх відносин з пріоритетними для українських

державних інтересів країнами; сприяння утвердженню нових

партнерських відносин між країнами, зміцненню загального миру та

міжнародної безпеки, розвитку міжнародного співробітництва і

підвищенню ролі ООН як всесвітнього центру узгодження дій держав.

Діяти в тісному контакті з делегаціями дружніх країн, сприяти

розв'язанню основних питань, що розглядаються 46-ю сесією

Генеральної Асамблеї ООН, на засадах консенсусу й міжнародного

партнерства.

Провести підготовчу роботу по організації перебування Голови

Верховної Ради України Л.М. Кравчука в Нью-Йорку, зокрема його

участі в загальній дискусії на сесії Генеральної Асамблеї,

переговорів з Головою сесії, Генеральним секретарем ООН та

керівниками держав і урядів.

Використати сесію для обговорення питань двосторонніх

відносин і міжнародних проблем на зустрічах з главами делегацій

країн НБСЄ, а також Австралії, Бразілії, Ізраїлю, КНДР, Республіки

Корея та Ради Європи. Йти на контакт з усіма делегаціями, які

виявлятимуть інтерес до встановлення дружніх відносин з Україною.

Проводити роботу з країнами НБСЄ з метою розв'язання проблеми

безпосередньої участі України в загальноєвропейському процесі та

його структурах, дипломатичного визнання незалежної України іншими

країнами і встановлення дипломатичних відносин. У разі виникнення

питання щодо членства союзних республік в Організації Об'єднаних

Націй, виходити з того, що всі союзні республіки мають право бути

її членами.

Особливу увагу приділити підготовці та проведенню Конференції

по оголошенню внесків до Цільового фонду ООН для Чорнобиля, а

також консенсусному прийняттю резолюцій з проблем гуманітарного

співробітництва, прав людини та пом'якшення наслідків катастрофи

на ЧАЕС, проекти яких вносяться Україною на розгляд сесії.

Вести справу до прийняття рішень, які сприяли б здійсненню

демократичних перетворень у суспільстві та переходу до ринкових

відносин на Україні.

Підтримати позитивні зміни на міжнародній арені,

започаткування багатостороннього переговорного процесу з участю

ООН для вирішення всіх гострих регіональних конфліктів.

Наголосити, що висновком з припинення на основі резолюцій ООН

агресії проти Кувейту має стати загальне визнання неприйнятності

агресії та необхідності подальшої гуманізації світової політики на

засадах беззастережного верховенства міжнародного права й мирних

засобів урегулювання міжнародних конфліктів і зміцнення

міжнародної безпеки в усіх її складових частинах

(воєнно-політичній, економічній, екологічній, науково-технічній,

гуманітарній сферах та в сфері прав людини). Припинення кризи у

Перській затоці продемонструвало також необхідність для ООН

зосередитися на проблемах профілактики міжнародних конфліктів,

зміцнення практики репрезентації регіональних груп при ухваленні

рішень, удосконалення механізму керівництва збройними акціями ООН,

що здійснюються на виконання резолюцій Ради Безпеки. Заявити про

підтримку операцій по збереженню миру, відзначаючи при цьому

необхідність скорочувати витрати на їх проведення і надання

можливості країнам, які мають труднощі з фінансуванням цих

операцій, брати в них участь шляхом надання військових формувань і

послуг.

Висловитися за раціоналізацію роботи всіх ланок системи ООН,

зосередження зусиль на провідних політично вагомих напрямах

діяльності Організації.

Використати сесію для опрацювання питань асоціації та

членства України в МВФ, МБРР, ЄвБРР, підключення до європейських

субрегіональних структур.

Підтримати конструктивні пропозиції щодо реорганізації ООН у

напрямі демократизації та підвищення ефективності її діяльності,

вилучення із Статуту ООН ( 995_010 ) положень про ворожі держави,

зваженого реформування її головних органів та процедури їхньої

роботи, якщо такі пропозиції знаходитимуть загальну підтримку і

вимагатимуть лише незначних "технічних" поправок до Статуту. Разом

з тим рішуче протидіяти спробам піддати Статут Організації

докорінному перегляду.

За погодженням з регіональною групою країн Східної Європи

висунути кандидатуру України на посаду віце-голови 46-ї сесії

Генеральної Асамблеї ООН.

Проблеми роззброєння

Підтримати домовленості останнього часу в сфері роззброєння

та скорочення озброєнь, висловитися за необхідність подальших

заходів щодо скорочення ядерних і звичайних видів зброї. Заявити

про відсутність і невиробництво хімічної зброї на території

України та про її намір стати однією з перших країн, які

підтримують Конвенцію про заборону і ліквідацію хімічної зброї.

Добиватися виконання вимоги про повну заборону ядерних

випробувань, заходи щодо зміцнення і надання універсального

характеру режиму нерозповсюдження ядерної зброї, заявити про

бажання України як неядерної держави приєднатися до Договору про

нерозповсюдження ядерної зброї ( 995_098 ), виступити за

пропозиції про вжиття додаткових заходів для зміцнення гарантій

безпеки неядерних держав. Наголосити на необхідності залучення

всіх ядерних держав до процесу ядерного роззброєння.

Закликати до міжнародної регламентації продажу і постачання

зброї, розробки конкретної програми обмеження торгівлі нею,

встановлення критеріїв розумної військової достатності. Підтримати

тенденцію до глобалізації процесу роззброєння з включенням до

нього всіх держав і охоплення цим процесом усіх видів зброї та

озброєнь.

Виступити за посилення превентивних функцій ООН у

профілактиці міжнародних ускладнень, за вироблення чіткої

регламентації міжнародних засобів стримання потенційного агресора,

детальну міжнародно-правову розробку процедури й механізму

спільного реагування на акти агресії, використання збройних сил і

процедури надання країнами військових контингентів, командування

ними, ролі військово-штабного комітету. Добиватися підготовки

декларації щодо проведення операцій по підтриманню миру, заявити

про готовність України брати участь не лише у фінансуванні, а й у

безпосередньому проведенні таких операцій. Запропонувати, щоб у

тих випадках, коли протягом декількох років конфліктуючі сторони

не роблять належних зусиль для їх врегулювання, певна, прогресивно

зростаюча частка витрат на фінансування операцій по підтриманню

миру перекладалася б на учасників конфлікту. Висловитися за

розробку механізму гарантування безпеки малих та інших бажаючих

держав - членів ООН із застосуванням можливостей Організації, в

тому числі й шляхом використання операцій по підтриманню миру.

Виступити за пропозиції про перехід від надозброєності до

мінімальних рівнів озброєнь, охоплення воєнно-морських сил

процесом роззброєння, встановлення без'ядерних зон, конверсію

воєнного виробництва, скорочення воєнних витрат, ліквідацію

іноземної воєнної присутності та баз на чужих територіях тощо.

Заявити про готовність України до запровадження при необхідності

широких мір довір'я та безпеки на взаємних засадах з метою

зміцнення відносин з сусідніми державами.

Наголошувати на необхідності суттєвих обмежень створення

нових систем зброї, з тим щоб виключити можливість дестабілізуючих

технічних проривів, займати позицію на користь формування в ООН

міжнародного механізму по запобіганню розповсюдженню новітніх

видів зброї та технології її виробництва.

Політичні питання

Використовувати активну участь України в діяльності

Спецкомітету проти апартеїду, Комітету по здійсненню невід'ємних

прав палестинського народу та співавторство у відповідних

резолюціях для зміцнення співробітництва з делегаціями

африканських та арабських країн.

Підтримати вступ до Організації Об'єднаних Націй КНДР,

Республіки Корея, Мікронезії та Маршалових островів.

Підтримати зусилля ООН щодо врегулювання конфліктних

ситуацій, створення атмосфери довір'я між державами, активного

підключення ООН до пошуків прийнятних розв'язок в Афганістані,

Камбоджі, на Півдні Африки, в Західній Сахарі, на Кіпрі, в інших

гарячих точках.

Проводити лінію на використання можливостей ООН для

забезпечення скликання й успішного проведення міжнародної мирної

конференції по Близькому Сходу, на ухвалення загальноприйнятних

рішень, що створюють сприятливі умови для всеосяжного

справедливого врегулювання на Близькому Сході. Добиватися

прийняття консенсусної резолюції по Афганістану, яка сприяла б

прискоренню мирного врегулювання з участю ООН.

Надалі підтримувати процес остаточної ліквідації режиму

апартеїду політичними засобами і створення демократичної нерасової

держави на Півдні Африки.

Виступити за підключення ООН до мирного врегулювання спорів,

контролю за проведенням незфальсифікованих виборів, а також за

додержанням міжнародно визнаних стандартів прав людини. Звертати

увагу на доцільність використання європейського досвіду зміцнення

безпеки в інших регіонах.

Економічні та екологічні питання

Використовувати участь представників України у роботі Другого

комітету сесії для виявлення та залучення можливостей економічних

органів ООН для розв'язання складних завдань по докорінній

перебудові господарського механізм України, інтеграції його в

європейську та світову економіку. При цьому максимально

використати позитивні результати 18-ї спеціальної та 45-ї сесій

Генеральної Асамблеї, на яких проголошено і підтверджено новий

глобальний консенсус щодо шляхів розвитку міжнародного

економічного співробітництва в інтересах усіх держав, а також

підтримано зусилля країн Східної Європи у здійсненні радикальних

економічних реформ, спрямованих на більш активне підключення

їхнього народного господарства до міжнародного розподілу праці.

У цьому зв'язку дати в цілому позитивну оцінку роботи

спеціального засідання ЕКОСОР в липні 1991 р., яке стало важливим

етапом нового глобального економічного консенсусу. Зазначити, що

для України вирішальним підсумком засідання є підтримка зусиль

східноєвропейських держав по здійсненню радикальних економічних

перетворень та їх підключенню до світової господарської системи, в

тому числі приєднанню до міжнародних торговельно-економічних і

валютно-фінансових установ. Підкреслити, що у зв'язку з прийняттям

Акта про незалежність Україна ( 1427-12 ) ставить питання про свою

безпосередню участь у ЄБРР, МВФ, МБРР та інших аналогічних

міжнародних установах.

У виступах у загальній дискусії, при обговоренні окремих

питань порядку денного, а також під час неофіційних консультацій

роз'яснювати зміст Акта про незалежність України, Декларації про

державний суверенітет України ( 55-12 ), статей законів про

економічну самостійність, зовнішньоекономічну діяльність,

підприємництво, власність, банки і банківську діяльність,

інвестиційну політику, митну справу тощо. Підкреслити, що

прийняття парламентом України цих основоположних актів закладає

нові за своїм змістом законодавчі підвалини економічної

незалежності республіки, становлення її як реального суб'єкта

міжнародних відносин, у тому числі економічних.

Характеризуючи розвиток народного господарства України у

міжсесійний період, відзначити, що соціально-економічне становище

республіки залишається складним і напруженим. Підкреслити, що за

цих умов головним напрямом економічної політики України є перехід

народного господарства на ринкові відносини. Юридичну основу

функціонування ринкової економіки в республіці мають забезпечити

гарантовані законом рівний правовий захист усіх форм власності,

сприяння підприємницькій діяльності, створення можливостей для

розвитку спільних підприємств з участю іноземного капіталу. На

основі державного суверенітету Україна проводить самостійний курс

на розширення та зміцнення зовнішньоекономічних зв'язків,

формування системи співробітництва із зарубіжними країнами

виходячи з принципів заінтересованості, рівноправності та взаємної

поваги.

Обговорення екологічної проблематики використати для

подальшого просування в ООН ідей концепції міжнародної екологічної

безпеки (МЕкБ). Зазначити, що розробці та реалізації цієї

концепції має сприяти успішне проведення в 1992 році у Бразілії

Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (КНСР-92).

Висловитися за прискорення процесу узгодження проектів основних

документів КНСР-92, зокрема таких, як стратегія природоохоронного

співробітництва держав на наступні десятиріччя (Порядок денний XXI

століття), кодекс екологічної етики (Хартія Землі), конвенції по

клімату, біологічній різноманітності тощо.

Повідомити про заходи, що вживаються у республіці на

виконання резолюції 44/224 Генеральної Асамблеї ООН про міжнародне

співробітництво в галузі моніторингу, оцінки та прогнозування

загрози навколишньому середовищу та надання допомоги у

надзвичайних екологічних обставинах, яку було прийнято за

ініціативою України та Чехословаччини, зокрема про розробку

методів і технічних засобів оперативного екологічного моніторингу,

створення експериментального комплексу спеціалізованої апаратури

радіаційного та хімічного моніторингу. Зазначити, що міцну правову

базу для екологічної безпеки на території України створює новий

закон про охорону навколишнього природного середовища.

Висловитися на підтримку рішення 16-ї сесії Ради керуючих

ЮНЕП про створення Центру термінової екологічної допомоги.

Підкреслити, що воно має стати одним з практичних кроків

міжнародного співтовариства на шляху здійснення ідеї МЕкБ.

При розгляді питання міжнародного співробітництва у справі

подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС делегації

України, використовуючи позитивний досвід консенсусного прийняття

резолюції 45/190 Генеральної Асамблеї ООН, резолюцій ЕКОСОР, інших

органів і спецустанов ООН з цього приводу, добиватися закріплення

та розвитку чорнобильської проблематики в діяльності

соціально-економічного сектора Організації.

На фактичному матеріалі розкривати гостроту чорнобильської

проблеми та можливі негативні транскордонні наслідки аварії,

зокрема загрозу радіоактивного забруднення басейну

Середземномор'я. Піддати аргументованій критиці доповідь

міжнародних експертів про радіаційні наслідки аварії на ЧАЕС.

Зазначити, що, на думку вчених і фахівців республіки, деякі

висновки експертів, перш за все ті, що стосуються оцінки

довгострокового впливу підвищеної радіації на здоров'я людей, є

надто оптимістичними і не можуть бути прийняті як остаточні.

Підкреслити, що на Україні вони сприймаються як намагання

заспокоїти міжнародну громадськість щодо масштабів чорнобильської

катастрофи.

Дати позитивну оцінку діяльності спеціальної робочої групи на

чолі з координатором ООН по чорнобильській програмі М. Енсті.

Відзначити, що ряд організацій та спецустанов системи ООН вже

зробив вклад у реалізацію положень резолюції 45/190 Генеральної

Асамблеї ООН. У цьому зв'язку позитивно оцінити програму ВООЗ по

зменшенню впливу наслідків аварії на ЧАЕС на здоров'я населення,

яка передбачає створення в республіках міжнародного Центру з

радіаційно-медичних проблем, програму "ЮНЕСКО-Чорнобиль" тощо.

Висловити подяку України усім державам, міжнародним

організаціям і світовій громадськості за підтримку й допомогу, яку

було надано республіці для пом'якшення наслідків чорнобильської

трагедії. Дати високу оцінку результатам Конференції ООН по

оголошенню внесків до чорнобильського фонду, що відбудеться