Стратегії спростування аргументів

Тепер, коли ми правильно визначили конфлікт цінностей, визначили точки зіткнення і заявили про них, можемо перейти безпосередньо до відбиття (спростування) аргументів опонента.

Спростування − це висловлювання, які є реакцією на аргументи опонента. Спростування аргументів опонента може відбуватись у різний спосіб. Наприклад:

• заперечення (заперечується твердження опонента і надаються свої пояснення);

• применшення (не заперечується обґрунтованість аргументів, але применшується їх значущість);

• перевага (висловлюється згода з опонентами, але вказуються інші, вигідні для себе умови, більш важливі причини);

• повернення/віддзеркалення (аргументи опонента повертаються, „викручуються” на вашу користь);

• демонстрація слабкості (вказується на слабкість аргументів опонента);

• демонстрація невідповідності (вказується на невідповідність аргументів обговорюваній темі);

• демонстрація неузгодженості (вказується на неузгодженість аргументів опонентів, бо вони суперечать одне одному).

Ставити під сумнів факти/приклади можна на підставі:

• факт є недостовірним;

• судження ґрунтується на єдиному випадку;

• приклади не стосуються аргументів;

• приклади не є типовими;

• існують важливі у цій грі виключення з наведених прикладів (випадків);

• факти не відповідають висновкам.

Спростування можна побудувати, поставивши під сумнів авторитетність джерела, що можна зробити на підставі:

• авторитетна особа не достатньо компетентна в даному питанні;

• зроблена заява не стосується сфери знань авторитета.

Ви повинні приділяти стільки ж уваги точності при спростуванні, як і при підборі та побудові аргументів. Судді однаково уважно вислуховують обидві сторони, тому, якщо ви станете поверхнево відкидати аргументи опонента, вони помітять це. Звичайно, глузування дозволені і можуть бути ефективні, якщо обговорюваний аргумент був дійсно слабким. Головне – не пережартувати з аргументами опонента. Замість цього краще візьміть аргумент опонента в його найкращому формулюванні перед тим, як спростувати його.

У цілому, аргументи, які ви спростовуєте, повинні відповідати кейсу, який висуваєте. Спростування – це не просто список тверджень, з якими ви не згодні. Якщо ви згодні з чимось, так і скажіть. Якщо ваші розбіжності з опонентом не належать до справи, не витрачайте на них свій час. Зосередьтеся на важливих протиріччях. Критикуйте аргументи в найсильніших їхніх формулюваннях, не в найслабших.

Якщо узагальнити, то прийоми спростування можна звести до ще однієї класифікації:

1. Заперечення факту (Уряд стверджує, що в результаті підвищення податків збільшаться надходження до бюджету. Опозиція ж доводить, що надходження до бюджету НЕ збільшаться, адже більшість підприємств не погодяться платити такі високі податки та будуть переходити на іншу форму оподаткування – чорну бухгалтерію).

2. Заперечення позитивності ефекту(Так, надходження до бюджету підвищаться, але це призведе до надмірного вилучення обігових коштів з реальної економіки, де вони б справді працювали на розвиток та підвищення сукупного попиту).

3. Заперечення причинно-наслідкових зв’язків. (Заборона реклами сигарет не призведе до різкого зниження паління, адже до паління людей стимулює не реклама, а те, що більшість їхніх друзів (колег) палять, і стереотип, що це приносить задоволення, знімає стрес. Реклама ж сигарет адресована до вже існуючих курців і стимулює їх до вибору тієї чи іншої марки, якщо вони ВЖЕ палять).