1. Етап роздумів
Після оголошення теми краще за все не поспішати до своєї аудиторії, а залишитись на місці і подумати декілька хвилин.
Важливо не відволікатись на дріб’язкові запитання, які є наразі неважливими й,скоріш за все, завадять більше, аніж допоможуть. Я рекомендую використовувати принцип пірамідального мислення (див. мал.1) і відповісти на три питання, зберігаючи їх послідовність:
Головне питання: «Що треба довести?»
Умови, за яких це можна довести: «Що має бути доведене, щоб знайти відповідь на головне питання?»
Яким чином запропонована у резолюції дія призведе до необхідних умов?
Тепер, користуючись прикладом, про кожне питання детальніше.
Головне питання («Що треба довести?»)
Будь-яка тема у парламентських дебатах, якщо вона потребує зміни статус-кво (тобто policymotions), зазвичай зводиться до зміни балансу між задіяними сторонами через якесь право(див. мал. 2)
У нашому випадку є дві задіяні сторони: сам безпритульній і держава. Тема передбачає зміну балансу щодо права на свободу пересування. Сьогодні безпритульний має повне право на свободу пересування (так само, як інші члени суспільства), а резолюція передбачає зміну цього балансу на користь держави: тепер вона (держава)матиме право вирішувати, де і як зможе пересуватись безхатченко.
Таким чином, головне питання за цією темою можна сформулювати так: «Чому держава має право на обмеження свободи пересування громадян без постійного місця проживання?»
Умови, за яких це можна довести.
За яких умов обмежуються права на свободу пересування громадян? Для відповіді на це запитання слід пригадати аналогічні прецеденти. Такими можуть бути: в’язниця, примусове лікування, заборона на відвідування зон катастроф, військових об’єктів і тому подібне. У всіх цих випадках причинами обмежень є необхідність запобігання громадської небезпеки або шкоди самому громадянину. Якщо буде доведений достатній рівень соціальної небезпеки і шкоди безхатченку, таке обмеження прав буде виправданим.
Варто звернути увагу на важливість відповідності рівня шкоди/небезпеки рівню обмежених прав. У даній темі не вказана санкція за бездомність, тому команда уряду може самостійно її визначити. Очевидно, що рівень суспільної шкоди від безхатченків менший від рівня суспільної шкоди підчас скоєння серйозного злочину. Тому ув’язнення буде надмірною санкцією – у такому випадку ви ризикуєте отримати декілька серйозних контраргументів від опозиції. Проте гіпотетична шкода безпритульній людині відповідає тій, що може нанести собі сама (і оточуючим) психічно хвора людина; у багатьох країнах таких людей (хворих, не безпритульних) відправляють на примусове лікування до закладів закритого типу. Таким чином, примусове лікування/виправлення та обмеження права на пересування є у багатьох аспектах рівносильним обмеженням прав.
1.3. Зв'язок запропонованої у резолюції дії і необхідних для доведення умов
Після визначення головних умов, котрі мають бути доведеними, щоб вважати резолюцію правомірною, необхідно побудувати логічні ланцюжки: яким чином те, що запропоновано у резолюції, призведе до дотримання/створення цих умов.
У нашому випадку слід показати, що якщо ми схвалимо цей законопроект), то ми досягнемо зниження рівня суспільної небезпеки і шкоди самому безхатченку(наприклад, відправлятимемо безпритульних до спеціальних поселень, де їм нададуть помешкання і психологічну допомогу; натомість вони будуть працювати).
Для цього необхідно визначити, яку конкретно суспільну або особисту шкоду завдають безпритульні. Наприклад, до суспільної шкоди можна віднести:
неправильна рольова модель суспільства;
безпритульні створюють середовище, що «затягує» людей, які тимчасово знаходяться у скрутному становищі,і перетворює їх на повноцінних безхатченків;
безпритульні не мають коштів на проживання (їх не беруть на роботу через відсутність реєстрації, вони не слідкують за особистою гігієною тощо), що майже завжди підштовхує їх до жебрацтва та дрібних правопорушень (крадіжок).
При цьому сама по собі неправильна рольова модель не є достатнім підґрунтям для такого покарання. А от наступні два пункти, за умови достатньої системи доказів, можуть бути вагомими аргументами.
До особистої шкоди можна віднести те, що безпритульні наражають своє життя і здоров’я на небезпеку. При цьому ми обмежуємо права людини у випадку, коли небезпека не є виправданою і усвідомленою, тобто людина діє ірраціонально; фактично вона не є повністю дієздатною.
Тож ми прийшли до формулювання декількох основних аргументів – ми маємо обмежувати право на свободу пересування через те, що:
це призведе до зниження кількості нових людей, яких „затягнули” у такий спосіб життя;
це призведе до зменшення кількості злочинів;
це призведе до зниження шкоди життю і здоров’ю безпритульних.
У результаті такого підходу ви вже за 3-5 хвилин матимете список із чітко сформованих необхідних елементів кейсу:
механізму (які конкретно санкції будуть за таке порушення);
найважливіших аргументів – тих, що є достатнім підґрунтям для прийняття цієї резолюції.
Ще раз підкреслю: ці декілька пунктів мають бути максимально чіткими і записаними на папері.