Література

1. Андрієвська Т. Охорона здоров’я населення – пріоритетний напрямок соціальної політики держави / Т. Андрієвська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2004. – С. 52-53.

2. Білинська М.М. Перспективи державної політики України щодо охорони репродуктивного здоров’я / М.М. Білинська, С.Є. Мокрецов // Держава та регіони: науково-виробничий журнал. – Серія: Державне управління. – 2010. – №2. – С. 197-201. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/dtr/du/2010_2/files/DU210_42.pdf

3. Гакало В.В. Криза в галузі охорони здоров’я: вступ до проблеми / В.В.Гекало, Ю.В. Деркач, Л.Я. Радиш // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2007. – № 1. – С. 44-46.

4. Долот В. Домінанти державної політики України в галузі охорони здоров’я: нова парадигма / В. Долот, Л. Радиш, Я. Радиш // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2006. - № 1. – С. 207-211.

5. Лещенко В. Проблеми та шляхи реформування галузі охорони здоров’я України / В. Лещенко // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2006. - № 2. – С. 142-155.

6. Опалько В.В. Реформування системи охорони здоров’я в Україні / В.В.Опалько // Вісник Черкаського університету. – Серія: Економічні науки. – 2011. – № 207. – С. 53-56. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vchu/econ/2011_207/N207p053-055.pdf

7. Пиріг Л. Людність України крізь призму демографії та охорони здоров’я / Л.Пиріг // Сучасність. – 2004. – № 10. – С. 100-111.

8. Радиш Я. Рівень здоров’я громадян України – як інтегральний показник соціальної політики та державного управління в галузі охорони здоров’я / Я.Радиш // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2002. - № 3. – С. 306-315.

9. Україна. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України [Витяг]. Затверджено Указом Президента України від 7 грудня 2002 р., № 1313/2000 // Інформаційний вісник. – 2002. – № 7. – С. 51.

10. Семигина Т.В. Политические аспекты здравохранения: на пересечении глобального и локального / Т.В. Семигина. – К.: изд-во «Киево-Могилянская академія», 2013. – 384 с.

Семінарське заняття 13. Державна політика в галузі науки і культури

План

1. Роль науки в соціальному розвитку країн сучасного світу.

2. Стан науки в сучасній Україні та її вплив на розвиток суспільства.

3. Роль культури в соціальному житті сучасних країн.

4. Стан культури в сучасній Україні.

Ключові поняття: наука, науково-технічний прогрес, інформаційна революція, техносфера, технопарки, технополіси, високі технології, рівень розвитку науки, інтелектуальна власність, культура, культурна політика, функції культурної політики, субкультура, ідентифікація.

Методичні вказівки

На цьому занятті студенти повинні усвідомити, що наука та культура постають як соціальні інститути, що відіграють важливу роль в соціально-економічному розвитку суспільства, вони сприяють винайденню і використанню ресурсів для вирішення всіх соціальних проблем. Як і освіта та охорона здоров’я, наука і культура в кожному суспільстві утворюють інституціональні матриці, які забезпечують відтворення життя народу і суспільства. Перше питання передбачає засвоєння понять: «наука», «науково-технічний прогрес», «інформаційна революція», «техносфера», «технопарки», «технополіси» та «високі технології». Засвоєння цих понять дає можливість осмислювати вплив науки на розвиток виробництва та зміну умов життя людей і суспільства, на вирішення соціальних проблем.

Вивчення другого питання вимагає аналізу стану науки в сучасній Україні, визначення рівня розвитку української науки в порівнянні з розвиненими країнами. Необхідно обговорити означену вітчизняними дослідниками проблему деградації науки в Україні, визначити основні напрямки наукової та науково-технічної політики держави, оцінити її результативність. Студенти мають можливість запропонувати власну модель науково-технічної політики для сучасної України.

Вивчення третього питання передбачає засвоєння змісту низки понять: «культура», «субкультура», «ідентифікація», «самоідентифікація», «культурна політика». Далі необхідно визначити вплив культури на розвиток суспільства, формування особистості та вирішення проблем соціального розвитку країни. Аналізуючи підходи до феномена культурної політики, необхідно виявити переваги та недоліки кожного з них і визначити функції культурної політики.

Вивчення четвертого питання потребує характеристики стану культури сучасного українського суспільства, основних факторів, що визначають цей стан, визначити позитивні та негативні тенденції її розвитку. Студенти повинні виявити як стан сучасної української культури впливає на соціалізацію людини та розв’язання соціальних проблем нашого суспільства. Студенти повинні запропонувати власну модель культурної політики для України або визначити шляхи вдосконалення існуючої культурної політики.