1. Ідентифікація – це:

1. встановлення тотожності об’єкта з іншими за певними ознаками, властивостями;

2. процес встановлення тотожності індивідуально визначеного об’єкта чи класифікаційної групи, до якої належить досліджуваний об’єкт;

3. загальнонауковий метод криміналістики, який застосовують також у фізиці, кібернетиці, хімії, біології, генетиці та інших науках;

4. усі відповіді вірні.

2. За допомогою криміналістичної ідентифікації в судовій і слідчій практиці:

1. встановлюють конкретні події;

2. встановлюють механізм злочину й осіб, які його вчинили;

3. розшукують і розпізнають будь-які об’єкти злочинного діяння;

4. усі відповіді вірні.

3. За характером встановлюваної тотожності криміналістичну ідентифікацію поділяють на:

1. індивідуальну;

2. групову;

3. самостійну;

4. колективну.

4. За природою об’єктів, що ідентифікуються, виокремлюють ідентифікацію:

1. за матеріальними відображеннями;

2. за ідеальними відображеннями;

3. за процесуальними відображеннями;

4. усі відповіді вірні.

5. Ідентифікацію за суб’єктом ототожнення поділяють на:

1. судову;

2. слідчу;

3. експертну;

4. усі відповіді вірні.

6. За об’єктом дослідження виокремлюють ідентифікацію:

1. людини;

2. предметів, речей, речовин;

3. тварин;

4. станів, явищ.

7. За сферою криміналістичної техніки криміналістичну ідентифікацію поділяють на:

1. дактилоскопічну, за ознаками зовнішності;

2. судово-балістичну, трасологічну;

3. почеркознавчу, техніко-криміналістичну;

4. усі відповіді вірні.

8. За процесуальною формою ідентифікація поділяється на:

1. процесуальну;

2. непроцесуальну;

3. судову;

4. усі відповіді вірні.

9. Криміналістична ідентифікація як метод має такі ознаки:

1. її об’єктами є всі тіла живої та неживої природи, що мають стійку зовнішню форму;

2. її здійснюють за матеріальним та ідеальним відображеннями ознак зовнішньої будови об’єктів;

3. її застосовують у процесі доказування в кримінальних справах під час спеціальних слідчих дій (упізнання та судової експертизи);

4. усі відповіді вірні.

10. Суб’єктами криміналістичної ідентифікації можуть бути такі особи:

1. усі особи;

2. експерт, спеціаліст;

3. свідок, потерпілий;

4. підозрюваний, обвинувачений.

11. Хто може здійснювати ідентифікацію:

1. потерпілий;

2. свідок;

3. слідчий;

4. суддя.

12. Об’єкти, які виникли поза зв’язком із певною кримінальною справою, – це:

1. експериментальні порівняльні зразки;

2. вільні порівняльні зразки;

3. порівняльні зразки;

4. первинні порівняльні зразки.

Література:

1. Божченко А.П. Дерматоглифика при идентификации личности / Божченко А.П., Заславский Г.И., Попов В.Л. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2008. – 194 c.

2. Букаева И.Н. Идентификация неопознанных трупов: учебное пособие / Букаева И.Н., Втюрин А.В., Мальцев В.В. – Томск: Изд-во «Печатная мануфактура», 2003. – 70 c.

3. Евстигнеев Б.А. Криминалистическая диагностика и идентификация: учебно-методическое пособие / Евстигнеев Б.А. – Саратов: СГАП, 2002. – 24 c.

4. Каганов А.Ш. Криминалистическая идентификация личности по голосу и звучащей речи / Каганов А.Ш. – М.: Юрлитинформ, 2009. – 296 c.

5. Кокин А.В. Теория и практика криминалистической идентификации нарезного огнестрельного оружия по выстрелянным пулям: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / А.В. Кокин – М., 2006. – 27 c.

6. Колдин В.Я. Идентификация при расследовании преступлений / Колдин В.Я. – М.: Юрид. лит., 1978. – 144 c.

7. Колдин В.Я. Судебная идентификация / Колдин В.Я. – М.: ЛексЭст, 2002. – 528 c.

8. Ларкін М.О. Деякі особливості застосування біометричних методів при ідентифікації особи / М.О. Ларкін, В.П. Сабадаш // Запорізькі правові читання: матеріали щорічної Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 17-18 травня 2007 року; за заг. ред.С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя: ЗНУ,2007. – С. 314-316.

9. Русаков М.Н. Теория криминалистической идентификации: учебное пособие / Русаков М.Н. – Омск : Вектра,1999. – 411 с.

10. Сабадаш В.П. Ідентифікація особистості: криміналістичний та інформаційно-правовий аспекти / В.П. Сабадаш, М.О. Ларкін // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2007. – № 1. – С. 180-187.

11. Седова Т.А. Проблемы методологии и практики нетрадиционной криминалистической идентификации / Седова Т.А. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. – 105 c.

12. Степаненко Д.А. Проблемы теории и практики криминалистической идентификации: автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Д.А. Степаненко – Иркутск, 2006. – 52 c.

13. Турчин Д.А. Полевая криминалистика и ее практическое применение. Научно-практическое пособие / Д.А. Турчин, И.С. Чижикова; под ред. Ищенко Е.П. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 144 c.

14. Шевченко В.И. Теоретические основы трасологической идентификации в криминалистике / Шевченко В.И. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. – 96 c.