4. Різновиди дивідендної політики

Розрізняють три типи дивідендної політики:

консервативна – згідно з якою приоритетною метою розподілу прибутку є виробничий розвиток, а не поточне споживання у формі дивідендних виплат. Зростає вартість чистих активів підприємства, а відповідно й ринкова вартість;

поміркована (компромісна) – згідно з якою в процесі розподілу прибутку поточні інтереси акціонерів щодо дивідендних виплат стабільно збалансовані з потребами формування власних фінансових ресурсів для забезпечення розвитку підприємства;

агресивна – яка передбачає постійне зростання дивідендних виплат незалежно від результатів фінансової діяльності. Забезпечує високу ринкову вартість акцій то формує позитивний імідж підприємства серед потенційних інвесторів, проте може призвести до фінансових ускладнень, оскільки можливості самофінансування підприємства за рахунок прибутку стають обмеженими.

Ефективність дивідендної політики оцінюють за динамікою ринкової вартості акцій, а також за такими показниками:

• коефіцієнт дивідендних виплат (К_ДВ):

К_ДВ = Ф_ДВ : П_Ч або К_ДВ = Д_А : П_А,

де Ф_ДВ – фонд дивідендних виплат, сформований відповідно до зворотного

типу дивідендної політики;

П_Ч – сума чистого прибутку підприємства;

Д_А – сума дивідендів, виплачуваних на одну акцію;

П_А – сума чистого прибутку в розрахунку на одну акцію.

• коефіцієнт співвідношення ціни та доходу від акції (К_Ц/Д):

К_Ц/Д = Ц_АР : Д_А,

де Ц_АР – ринкова ціна однієї акції.

Хоча підприємство самостійно приймає рішення про проведення дивідендної політики, існують обмеження та таку діяльність. Ціль:

1. Забезпечити ліквідність підприємства.

2. Забезпечити грошовими потоками кредиторів. Існують наступні види обмежень:

7. юридичні;

8. фінансові;

9. договірні.

Юридичні обмеження – обмеження, що регламентуються нормативними документами.

Фінансові обмеження – не регламентуються законодавчо, а визначаються логікою розвитку фінансової діяльності підприємства.

Договірні – які містяться в договорах між емітентами й інвесторами.

До юридичних обмежень відносяться наступні:

1. Не допускається виплата дивідендів за рахунок активів підприємства, якщо вони не перевищують величини статутного фонду.

2. Формування фонду виплати дивідендів допускається тільки після забезпечення виплати доходів по боргових зобов’язаннях.

Фінансові обмеження:

1. Частину чистого прибутку необхідно направляти у фонди нагромадження для забезпечення розвитку підприємства.

2. Частину чистого прибутку необхідно напрявляти на рішення соціальних питань підприємства.

Договірні обмеження:

Величина фонду виплати дивідендів може бути обмежена визначеним відсотком.

5. Фінансові операції при проведені виплати дивідендів акціями

У світовій практиці існує 3 основних підходи до виплати дивідендів:

1. Дивіденди необхідно виплачувати тільки тоді, коли цілком задоволені потреби в додаткових інвестиціях.

2. Величина виплачуваних дивідендів визначається зовнішніми факторами і безпосередньо не зв’язана з інвестиціями.

3. Змішаний варіант – необхідно виплачувати дивіденди і проводити інвестиції.

Дивіденди можуть бути виплачені:

1. грошима (сама зручна);

2. товарами і послугами;

3. облігаціями підприємства;

4. акціями підприємства.

Виплата дивідендів акціями:

1. Частина НП направляється у ФВД.

2. Ця сума переходить у фонд нагромадження.

3. На цю суму проводяться операції з акціями.

Існує 2 способи виплати дивідендів акціями:

1. За рахунок додаткових емісій.

2. Випуск додаткової кількості акцій без збільшення статутного фонду, шляхом проведення членування акцій на менші акції.

Дроблення акції – зменшення номінальної вартості акцій даного випуску шляхом розподілу на визначений коефіцієнт. При цьому кількість акцій збільшується, а сумарна номінальна вартість акцій (УК) не змінюється.

Консолідація – це зменшення загальної кількості акцій відповідно до заданого коефіцієнта, одночасно з пропорційним збільшенням номінальної вартості акцій (УФ залишається незмінним).

Способи фінансування виплати дивідендів акціями:

1. За рахунок нерозподіленого прибутку.

2. Без джерела фінансування, за рахунок збільшення кількості акцій, що видаються акціонеру.

Фінансові операції при проведенні виплати дивідендів акціями. При проведенні виплати дивідендів шляхом випуску і видачі додаткових акцій проводяться наступні операції:

1. Для забезпечення виплати дивідендів випускається додаткова кількість акцій і величина КК збільшується.

2. Фінансування випуску цих акцій проводиться з рахунок нерозподіленого прибутку і це відбивається в пасивному капіталі (оплата номінальної вартості, а також оплата додаткового капіталу).

3. Кожному акціонеру видається додаткова кількість акцій і сума його вкладу в статутний фонд зростає, а частка в статутному фонді залишається незмінною.

Отже, багато досліджень дивідендної політики свідчить про те, що точної, моделі, яка забезпечує оптимальну дивідендну політику, ще не створено.

Незважаючи на відсутність моделі оптимальної дивідендної політики, залишкова теорія дає відправну точку - перелік факторів, які необхідно врахувати для прийняття остаточного рішення при виборі дивідендної політики.

Оптимальна дивідендна політика - це політика, яка встановлює баланс між поточними дивідендами та майбутнім зростанням і максимізує при тому ціну акцій.

Існує три основні методи виплати дивідендів:

• метод стійкого збільшення дивіденду на акцію;

• метод постійного коефіцієнта виплат;

• метод виплати низького регулярного дивіденду плюс приплати.

Метод стійкого збільшення дивідендів на акцію полягає у тому що підприємство встановлює певний темп зростання дивідендів у вигляді щорічного фіксованого проценту.

Метод постійного коефіцієнта виплат полягає у виплаті певного постійного процента від прибутку. Поза як величина прибутку коливається, то і коливається частина прибутку, що її розподіляють між акціонерами.

Метод виплати низького регулярного дивіденду плюс приплати є компромісом між двома попередніми. Встановлюється низький рівень дивідендів, який може бути виплачений у найменш сприятливі роки і здійснюються доплати до нього в роки успішної роботи.

Вибір методу виплати дивідендів керівництвом залежить від економічного та фінансового стану підприємства і повинен забезпечувати проведення оптимальної дивідендної політики.

Прийняття рішення про виплату дивідендів залежить від факторів ринкового середовища, встановлених термінів виплати та мотивів підприємств, що випливають з аналізу його діяльності.

Дивіденди нараховують із нерозподіленого, прибутку, тому перед їх виплатою слід переконатись, що грошових засобів вистачить і на виплату дивідендів, і на реалізацію інвестиційних цілей для росту.

Сплачувати дивіденди підприємства можуть як готівкою так і акціями.

Якщо рішення про виплату дивідендів прийнято, необхідно визначити дати здійснення їх виплат.