Факторний аналіз рентабельності підприємства

Для проведення факторного аналізу рентабельності підприємства можна використовувати різні прийоми елімінування. Ми використовуємо одні з найбільш простих – метод абсолютних різниць.

Для зручності розрахунку впливу факторів на коефіцієнт рентабельності власного капіталу скористаємося табл. 17.

Таблиця 17

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу і факторних показників у динаміку

Показник	Попередній рік	Звітний рік	Зміна
1. Чиста рентабельність продажів	0,1800	0,1753	-0,0047
2. Ресурсовіддача	0,0674	0,0736	0,0062
3. Коефіцієнт фінансової залежності	1,0164	1,0951	0,0787
4. Рентабельність власного капіталу	0,0123	0,0141	0,0018

Загальна зміна рентабельності власного капіталу склала 0,0018 пунктів.

Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника чистої рентабельності продажів визначимо по наступній формулі:

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни показника ресурсовіддачі:

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнта фінансової залежності:

Склавши значення зміни показника рентабельності власного капіталу за рахунок кожного фактору одержимо загальну зміну значення коефіцієнта:

Узагальнимо в табл. 18 вплив факторів, що впливають на зміну показника рентабельності власного капіталу.

Таблиця 18

Зведена таблиця впливу факторів на рентабельність власного капіталу

Показники	Вплив
Чиста рентабельність продажів	-0,0003
Ресурсовіддача	0,001
Коефіцієнт фінансової залежності	0,001
Усього (зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу)	0,0018

Таким чином, за рахунок зниження коефіцієнта чистої рентабельності продажів показник рентабельності власного капіталу знизився на 0,0003 пункти. Зміна показника ресурсовіддачі і коефіцієнта фінансової залежності привели до збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу. У цих розрахунках просліджується зворотньопропорційний зв'язок між коефіцієнтом фінансової залежності підприємства і змінного рентабельності власного капіталу. Збільшення ступеня фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування приводить до росту рентабельності власного капіталу.

2. Структура звіту про власний капітал

Власний капітал – це активи підприємства, що залишаються після вирахування його зобов’язань перед зовнішніми постачальниками.

Слід зазначити, що сума власного капіталу – це абстрактна вартість активів, яка не є його поточною чи реалізованою вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства.

Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

• довгострокового фінансування господарської діяльності – знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

• відповідальності та захисту прав кредиторів – відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

• компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

• кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю та більшим власним капіталом;

• фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

• самостійності та влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності (автономності) та впливу його власників на підприємство;

• розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капітал є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Збереження свого капіталу підприємство може забезпечити тільки при отриманні прибутку.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

• внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

• накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватись внаслідок прибуткової господарської діяльності, а також збільшення вартості активів, непов’язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (до оцінка (індексація) необоротних активів, переоцінка оборотних активів тощо).

Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:

• інвестований (вкладений або сплачений капітал);

• прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

• статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов’язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

• додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений та індексований капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток.

Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал – це первісне джерело інвестування та формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.

Мета складання звіту про власний капітал – це розкриття інформації про зміни в структурі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Розширене трактування статей звіту показано в табл. 19.

Таблиця 19