131. Який дихальний шум встановлюється при аускультації гортані та трахеї у здорових тварин і при патології

При осмотре определяют целостность или наличие деформаций на гортани и трахеи., также на наличие отеков (ларинготрахеит) . Аускультация – аускультируют заднюю часть гортани и трахеи на вдохе и выдохе. На выдохе хорошо слышен дыхательный шум . При сужении трахеи прослушивается грубый стенотический шум. Могут возникать влажные и сухие хрипы, проявляющиеся лопаньем пузырьков, кипения, клокотания. Это возникает из-за скопления в дыхательной трубке экссудата. Сухие хрипы (писк, треск) возникают когда образуется вязкий экссудат. Внутренний осмотр можно проводить с помощью прибора ШОГ Габриолавичуса.

132. який дихальний шум супроводжується перкусійним звуком “розколеного горшка»

наблюдается амфорическое дыхание

133. якими методами досліджують глотку, що визначають?

Глотку исследуют осмотром и пальпацией.

При наружном осмотре удается подметить вытянутое положение шеи и припухлость в области глотки, что бывает при фарингите. У собак, кошек и птиц глотку осматривают через рот.

Прощупывают глотку через кожу пальцами обеих рук одновременно с обеих сторон. Если животное здорово, пальцы одной руки через кожу над глоткой ощущают пальцы другой руки.

При воспалении глотки животное уклоняется от исследования, а пальцы рук не сходятся над глоткой.

134. якими методами досліджують кишечник у дрібних тварин, що визначають? При дослідженні кишечника, крім даних анамнезу і клінічних ознак, застосовують загальні методи, аналіз калу, а в деяких випадках — рентгеноскопію, ректоскопію, пробну пункцію кишечника, лапароскопію і лапаротомію. Слід зазначити, що загальні методи дослідження кишечника не в усіх випадках забезпечують одержання необхідних клінічних даних для діагностики хвороби. Проте їх не слід ігнорувати, оскільки вони можуть суттєво доповнити симптоми тієї чи іншої патології. Зовнішнім оглядом виявляють зміни форми черева, поведінки тварини, акту дефекації і деяких показників калу. Із характерних ознак захворювання кишок є: збільшення об'єму черева вна-  слідок переповнення їх газами (метеоризм кишечника); зменшення об'єму черева через тривалі проноси (діареї) і занепокоєння  тварини (перитоніт та ін.) Дослідження кишечника методом зовнішньої пальпації можли¬ве тільки у телят, овець і кіз, у яких невеликий об'єм черева та-незначне напруження черевної стінки.

Зовнішньою  пальпацією у дрібних тварин  визначають  болю¬чість у нижній частині з правого боку черева при метеоризмі та ' інвагінації кишечника, а також перитоніті. Перкусію починають з голодної ямки й поступово переходять, вниз з урахуванням топографії відділів кишечника. Поле перкусії дванадцятипалої кишки знаходиться під поперечними відростками-крижових хребців протягом 5—6 см, а сліпої кишки спереду й нижче зовнішнього клубового кута. В цих ділянках прослуховує-Іься чіткий тимпанічний звук. Поле перкусії ободової кишки зна¬ходиться під дванадцятипалою кишкою. Ззаду печінкової тупості розміщене поле перкусії порожньої кишки, де виявляють притуплений тимпанічний звук. Обмежене притуплення може бути при закупорці та інвагінації окремих кишок, а чіткий тим¬панічний звук — при переповненні їх газами. При аускультації шуми тонкого та товстого кишечника у жуйних мало відрізняю¬ться, шуми товстого кишечника глухіші тонкого. Чіткі шуми іноді з металевим відтінком прослуховуються при посиленні бродильних лроцесів. Послаблення або зникнення шумів буває при атонії і непрохідності кишечника.