65Назвіть види аритмій коли виникають. Якими методами визнач.

Респіраторна (дихальна) аритмія характеризується збільшенням частоти скорочень серця при вдиху і зменшенням їх при видиху. Визначають за допомогою ЕКГ

Нереспіраторна аритмія проявляється різною подовженістю серцевих циклів. Така аритмія пов'язана з фазами дихання, її частіше реєструють у здорових овець і вона є показником підвищення тонусу блукаючого нерва, що тимчасово спричинює порушення функції автоматизму серця. Визначають за допомогою ЕКГ

До аритмій, які виникають при порушенні функції збудливості серця, віднесені екстрасистолія, па-роксизмальна тахікардія, миготлива аритмія. Екстрасистолія характеризується появою позачергових (передчасних) скорочень серця або його відділів — есктрасистол

 Вони з'являються на фоні нормальних скорочень серця, під впливом ге-теротопних імпульсів і, залежно від місця їх виникнення, вони можуть бути синусовими, передсердннми, межовими (атріовентрику-лярними), шлуночковими та політопними (тобто такі екстрасисто-ли виникають з додаткових імпульсів у різних відділах серця або в різних ділянках одного відділу).

Також до ритмій вносять : аритмія внаслідок мерехтіння передсердь або їх трипотінням нпостійним блокуванням, аритмію при непостійних формах блокади і більш рідкісні порушення ритму

66Назвіть найбільш часті захвор сітки та методи діагностики

Сітку досліджують пальпаціею у ділянці мечеподібного відростка. Основні захворювання це травматичний ретикулін та ретикулоперитоніт для яких характерні гіпотонія і атонія, болюча жуйка. За цих захвор тварина малорухома , пригнічена, стоїть згорбившись, стогне, коли лягае, втсае чи рухаетсяє при глибокій пальпації у ділянці мечеподібного відростка виникає больва реакція

67. Накреслість пневмограмму дихання Біота, коли відмічається? Дыхание Биота (устар. менингитическое дыхание) — патологический тип дыхания, характеризующийся чередованием равномерных ритмических дыхательных движений и длительных (до полуминуты и более) пауз. Наблюдается при органических поражениях мозга, расстройствах кровообращения, интоксикации, шоке и других тяжёлых состояниях организма, сопровождающейся глубокой гипоксией головного мозга.

68. Накресліть пневмограму дихання Кусмауля, коли відмічається? Дыха́ние Куссма́уля — глубокое, редкое, шумное дыхание, является одной из форм проявления гипервентиляции, часто ассоциируется с тяжёлым метаболическим ацидозом, в частности, диабетическим кетоацидозом, ацетонемическим синдромом (недиабетическим кетоацидозом) и терминальной стадии почечной недостаточности.

69. Накресліть пневмограму дихання Чейн- Стокса, коли відмічається? Дыха́ние Че́йна — Сто́кса, периоди́ческое дыха́ние — дыхание, при котором поверхностные и редкие дыхательные движения постепенно учащаются и углубляются и, достигнув максимума на пятый — седьмой вдох, вновь ослабляются и урежаются, после чего наступает пауза. Затем цикл дыхания повторяется в той же последовательности и переходит в очередную дыхательную паузу.

70. Накресліть пневмограму переривистого дихання, коли відмічається? Прерывистое дыхание бывает чаще всего при нарушении функции дыхательного центра. Различают дыхание Чейна-Стокса, Куссмауля и Биота. Такое дыхание возникает при органических поражениях головного мозга (опухолях, травмах, инсультах), при расстройствах мозгового кровообращения, грубых нарушениях метаболизма (ацидозе, уремии, диабетической коме и др.), сопровождающихся глубокой гипоксией головного мозга.

71. Носостравохідний зонд для ВРХ- це магнітний зонд нет

72. Оптимальне співвідношення ЛЖК у здорових корів у 10-15%

73. Основним захворюванням сітки є- травматичне ушкодження через потрапляння туди інородних тіл.

74. Періодичне збільшення носових витікань відмічається у разі захворювання: При воспалении дополнительных пазух( усиливаются при опускании головы), поражении лёгких, бронхов, гортани( во время кашля

75. Перкусійний звук, який виникає над ділянкою легень з каверною,з’єднаною через бронхи з зовнішнім повітрям: звук разколотого горшка

76. Перкусійний звук, який виявляється при пневмотораксу: звук переходит к тимпаническому

77. Піздня жуйка зявляється у врх після прийому корму пізніше ніж: перша жуйка, яка починяється через 20-30 хвилин після прийому кормую Залежить від характеру корму, наповнюваності рубця.

78. Плегафонія- метод дослідження, який визначає: метод дослідження, який полягає в оцінці зміни звукової провідності уражених бронхів, легень і плеври.

79. При який захворювання відмічається грудний тип дихання? Грудний тип дихання відмічається при запаленнях, паралічах, травмах, при тимпанії рубця, метеоризмі кишечнику, розширюванні шлунка, асциті, наявності пухлин.

80. При аускультації легень виявляють дихальні шуми: додаткові дихальні шуми, відносяться: хрипи, крепітація і шум тертя плеври. Фізіологічні шуми бронхіальне дихання, везикулярне дихання та змішане бронховезикулярне дихання.

81. При яких захворюваннях відмічаеться абдомінальний (черевний) тип дихання? Черевний тип дихання відмічаеться при плевриті, міозиті міжреберних м’язів, грудній водянці, пневмотораксі, гемоторакс, перелом ребер, фібринозний плеврит.

82. При яких захворюваннях відмічаються порушення ковтання? При порушені активного ковтання- дисфагія, болючість, регургітація, неможливість ковтання. Тварина довго пережовує корм, витягує шию, хитає головою, б’ють кінцівками об землю, після кількох спроб проковтнути- відмовляються від корму (фарингіт, стороні тіла у глотці).

83.При яких захворюваннях жуйка відсутня?

Жуйка відсутня про таких захворюваннях: Здуття рубця і сітки (тимпания), травматичним ретікулітом(чужорідне тіло в сітці), Закупорка стравоходу.

84. При яких захворюваннях спостерігаеться спотворення смаку? Спотворення смаку спостерігаеться при: блюванні, спотворення смаку ще називають лизухою , D-гіпові-тамінозі (рахіті), остеодистрофії, гіпокобальтозі, гіпокупрозі.

85. При яких захворюваннях спостерігають розлади приймання корму і води? Розлади приймання корму і води можуть бути зумовлені ураїженням губів, язика, зубів, слизової оболонки рота, жуйних м'яаів, щелеп, глотки, Такі ж зміни спостерігаються при виразковому гастриті. Розлади приймання води спостерігають при захворюваннях,пов'язаних з ураженням центральної нервової системи. Тварини глибоко опускають морду у відро, часто закриваючи ніздрі, роблять жуйні рухи, булькають, подібно свиням, а припинивши приймання води, довго не виймають голови з відра

86. Про що свідчить поява тимпанічного звуку на легенях? Тимпанічний звук над легенями відзначається у тих випадках, коли в легенях утворюється порожнина, заповнена повітрям (туберкульозна каверна, абсцес легенів після відходження гною), або в плевральній порожнині скупчується повітря, що спостерігається під час ушкоджен¬ня вісцеральної плеври, травми грудної клітки (пневмоторакс). Тимпанічний звук — голосний, довгий і може бути низьким або високим залежно від величини порожнини.

87. Роль печінки в пігментномуобміні.  

Білірубін — це пігмент, що утворюється із гему зруйнованого гемоглобіну еритроцитів у клітинах мононуклеарної системи. Утворений вільний білірубін поглинається гепатоцитами і під дією ферменту УДФ — глюкуронил-трансферази кон'югується із глюкуроновою кислотою3 утворенням зв'язаного білірубіну. Кон'югований білірубін виділяється із жовчю у кишечник, де з нього утворюється уробіліноген, який частково всмоктується, надходить у печінку, де розщеплюється, або в нирки, де перетворюється в уробілін і виводиться з сечею. Таким чином, печінка здійснює три важливі функції в обміні білірубіну: у ній частково синтезується вільний (некон'югований) білірубін, тут він поглинається і зв'язується (кон'югується), виділяється зв'язаний (кон'югований) білірубін у жовч.Для дослідження пігментної функції печінки в сироватці крові визначають вміст загального білірубіну і його фракцій — вільного і зв'язаного, у сечі — білірубіну та уробіліну, в калі — стеркобіліну.Збільшення кількості білірубіну в сироватці крові виникає через надпродукцію вільного пігменту, пору-шення його поглинання, зв'язування та екскреції у жовч.

88. Роль печінки у вуглеводному та ліпідному обміні. Вуглеводну функцію печінки оцінюють за вмістом глюкози, молочної та піровиноградної кислот у крові і результатами навантаження галактозою.При захворюваннях печінки концентрація глюкози в крові знижується (гіпоглікемія), а кількість проміжних продуктів обміну вуглеводів — молочної та піровиноградної кислот зростає. Навантаження галактозою є високоспецифічним тестом оцінки вуглеводної функції печінки, оскільки галактоза перетворюється у глікоген лише гепатоцитами. У здорових тварин після внутрішньовенного введення галактози протягом 2 год настає повна асиміляція її печінкою. Дослідження обміну ліпідів. У печінці відбувається гідроліз три-гліцеридів, синтез нейтральних жирів, фосфоліпідів, холестерину, ліпопротеїдів, кетонових тіл. Участь печінки в обміні ліпідів тісно пов'язана із її жовчовидільною функцією. Порушення жирового обміну спостерігається при жировому гепатозі, цирозі, гепатиті, жовчнокам'яній хворобі. При холестазі виникає гіперліпідемія, а при патології паренхіми печінки — зниження концентрації ліпідних компонентів у крові. Холестеринсинтетичну функцію печінки характеризують за визначенням загального та ефірозв'язаного (етерифікованого) холестерину.

89. Румінографія, що визначає? Руменографія — графічний запис скорочень рубця, який дає змогу точно і об'єктивно охарактеризувати його моторну функцію. Нині користуються руменографом 3. С. Горяїнової . Рухи рубця реєструють У вигляді зубців. На одержаній румено-грамі визначають: частоту скорочень рубця за 5 хв; силу скорочень (за висотою хвиль у міліметрах), яка у здорових корів повинна становити 16—26 мм; загальну тривалість скорочень, враховуючи, що 1 мм на руменограмі відповідає 3 с; тривалість активної діяльності рубця, виражену в процентах до загального часу записування (у здорових корів — ЗО—38 %); ритмічність скорочень _ за рівномірністю проміжків між вершинами зубців і рівномірністю хвиль скорочень за висотою.

90. Техніка використання магнітного зонда ЗМУ-1, показання. І. О. Телятников, а потім О. В. Коробов сконструювали магнітний зонд, який вводять через рот. Суттєвою деталлю ЗМУ-1 (зонда магнітного удосконаленого) є порожнистий металевий шток з конусом на одному кінці для магнітної головки і П-подібною пластиною з іншого кінця для фіксації штока на беззубому краї. Оригінальними є магнітні головки. Сила магнітного притягання головки зонда І. О. Телятникова 5 кг, О. В. Коробова — 8—12кг. Зонд застосовують після 12—24-годинної голодної дієти. Перед його введенням корові випоюють 5—10 л теплої води або рідкого пійла. Гумовий шланг пропускають через отвір металевого штока, з боку конуса до нього приєднують магнітну головку й підтягують її так, щоб вона повністю ввійшла в конус і була ніби продовженням фігурного штока. Лівою рукою виводять язик назовні, зафіксований за П-подібну пластину металевий шток вводять у ротову порожнину по центру твердого піднебіння на корінь язика, кладуть пластину на беззубий край і швидко послаблюють натяг гнучкої тяги. Металевий шток фіксують за допомогою ременів. Ковтальними рухами і скороченнями стравоходу магнітна головка досягає рубця і під дією своєї маси опускається у сітку. З метою профілактики зонд у сітці витримують 15—ЗО хв, для лікування травматичного ретикуліту — 1—2 год. Виймають його повільно, натягуючи правою рукою гнучку тягу.

91. Техніка використання магнітного зонда Меліксетяна, показання. Магнітний зонд С. Г. Меліксетяна вводять після 12-годинного витримування тварини на голодній дієті. Гумову частину зонда вводять через нижній носовий хід у глотку та стравохід, потім виводять язик назовні через беззубий край, а з другого боку на корінні зуби ставлять клиновидний зівник Байєра. Гачком спеціальної ключки в глотці захоплюють гумову частину зонда, виводять кінець його назовні через рот, приєднують магнітну головку й кладуть її за корінь язика. Тварина ковтає головку, і вона потрапляє у сітку. Перевіряють потрапляння магнітної головки в сітку таким чином: тварину ставлять головою з півночі на південь, компас підводять з правого боку в 5—6-му міжреберних проміжках на рівні ліктьового горба. Якщо головка знаходиться у сітці, то північний кінець стрілки компаса повертається перпендикулярно до тулуба тварини. Якщо ж цього не відбувається, то магнітну головку підтягують до входу в стравохід і під час скорочення рубця відпускають гумову частину. Під впливом скорочення магнітна головка рухається у сітку. Вільний кінець зонда фіксують за ріг. З діагностичною та профілактичною метою магнітну головку зонда витримують у сітці 1—2 год, а у хворих на травматичний ретикуліт — до 24 год. При виведенні зонда відкривають рот, гачком захоплюють гумову частину його в порожнині глотки, виводять її через рот, потім протягують вільний кінець зонда через носові ходи. Лише після цього з сітки можна виводити магнітну головку. При спазмі кардіального сфінктера стравоходу зонд не можна витягувати насильно. У таких випадках 0,5—1 л води рефлекторно усуває спазм і зонд вільно виводять з стравоходу.

92. Типи дихання у тварин, як визначають?

Тип дихання визначають за ступенем участі в акті дихання грудних і черевних м'язів. У більшості здорових тварин, за винятком собак і хутрових звірів, інтенсивність дихальних рухів грудної клітки та черевних стінок більш-менш однакова й такий тип дихання називають грудо-черевним або змішаним. Якщо екскурсії грудної клітки переважають над рухами черевних стінок, то такий тип дихання називають грудним. Він характерний для собак, хутрових звірів, а також зустрічається при хворобах діафрагми (запалення, розриви), запаленні очеревини (перитоніт), механічному стискуванні органів дихання збільшеними в об'ємі органами черевної порожнини при гострому розширенні шлунка, метеоризмі кишечника, гострій тимпанії рубця.Черевний тип дихання характеризується різко вираженими рухами черевних стінок при порівняно слабих екскурсіях грудних. Такий тип дихання характерний для ураження легень і плеври. При запаленні легень, альвеолярній емфіземі легень, мі-кробронхіті еластичність легеневої тканини знижена й для того, щоб якомога більше витиснути повітря з альвеол, необхідна посилена робота черевних м'язів. Особливо це помітно у коней при альвеолярній емфіземі легень, коли при видиху втягуються черевні м'язи й за реберною дугою утворюється так званий запальний жолоб. Переважно черевний тип дихання буває також при плевриті, грудній водянці, гемотораксі, болючості грудної стінки (переломи ребер, фібринозний плеврит).

93 Типипорушень секреторноїфункції шлунка

Типы желудочной секреции.

1. Нормальный тип желудочной секреции: количество отделяемого желудочного сока и его кислотность (свободная и общая) закономерно нарастают в соответствии с двумя применяемыми раздражителями.

2. Возбудимый тип желудочной секреции характеризуется повышением ее и на механический, и на химический раздражители. Кислотность сока обычно повышена.

3. Астенический тип желудочной секреции характеризуется повышением возбудимости желудочных желез на механическое раздражение и понижением ее на химическое. Этот тип секреции отмечается при повышенной раздражительности и быстрой истощаемости желудочных желез. В первый час наблюдения (механическое раздражение) секреция превышает нормальную, во второй час (химическое раздражение) она снижена. Соответственно изменяется и кислотность желудочного сока. Общее количество его при астеническом типе секреции ниже нормального.

4. Инертный тип желудочной секреции отличается понижением возбудимости секреторных клеток желудка на действие механического раздражителя при нормальной или повышенной их возбудимости на химическое раздражение. Общее количество желудочного сока обычно превышает нормальное.

5. Для тормозного типа желудочной секреции характерно понижение возбудимости желудочных желези на механическое, и на химическое раздражение. Общее количество желудочного сока очень невелико, кислотность его низкая, свободная кислота нередко отсутствует.

Изменения количества желудочного сока и его кислотности. Количественные изменения секреторной функции желудка (гипо-или гиперсекреция) часто сочетаются с качественными ее изменениями: повышением кислотности или понижением ее вплоть до полного отсутствия свободной соляной кислоты в желудочном соке. Сочетание отсутствия свободной соляной кислоты и пепсина в желудочном соке носит название ахилии. В патологии может наблюдаться диссоциация между количеством отделяемого сока, его кислотностью и переваривающей силой. Гипосекреция может сочетаться с высокой, а гиперсекреция – с низкой переваривающей силой сока.

Нарушение всасывательной функции желудка. В норме эта функция невелика, но при повреждениях желудка она может значительно усиливаться. Всасывательная функция желудка может усиливаться при воспалительных процессах в нем (гастриты). При этом слизистая оболочка желудка становится проницаемой для токсинов и некоторых продуктов переваривании.