142. Які відмічають зміни частоти дихання, коли?

Частота дихання тварин різних видів значно відрізняється і коливається у великих межах , що в значній мірі зале¬жить від рівня та інтенсивності обміну речовин — чим він вищий,, тим частота дихання більша. На неї впливають стать (у самців вона менша, ніж у самок), вік (у молодих тварин вона більша), порода, конституція, вгодованість, зовнішня температура, вологість повітря, вагітність, фізичне навантаження, нервове збудження і стан здоров'я. Патологічні зміни частоти дихання проявляються у вигляді збільшення (тахі — або поліпное) і зменшення (оліго — або бра-дипное). Тахіпное (tachipnoe, від грецьк. tachys — швидкий і рпое — ди¬хання; poly — багато) спостерігають при захворюваннях, які су¬проводжуються зменшенням дихальної поверхні легень (пневмонія, пневмоторакс, набряк і альвеолярна емфізема легень, ексудатив¬ний плеврит), кисневому голодуванні, зумовленому анемією і сер¬цево-судинною недостатністю. При даних захворюваннях кров збіднюється на кисень (гіпоксемія) і збагачується вуглекислотою (гіперкапнія), яка є подразником дихального центра. Тахіпное виникає також при підвищенні внутрішньочеревного тиску внаслі¬док тимпанії рубця, метеоризму шлунка та кишечника, черевної водянки, оскільки при даних хворобах виникають перешкоди для дихальних екскурсій діафрагми і зменшується глибина дихання. Підвищення температури тіла, подразнення дихального центра токсинами, больовими імпульсами (наприклад, при сухому плев¬риті, переломах ребер та ін.) також викликають тахіпное. І все ж таки, частіше всього тахіпное зумовлене поєднанням кількох причин. Наприклад, при запаленні легень причинами та¬хіпное є зменшення дихальної поверхні легень, вплив на дихаль¬ний центр нагрітої крові, вуглекислоти та токсинів, рефлекторні впливи, що надходять із уражених бронхів і альвеол до дихаль¬ного центра. Олігопное або брадіпное (oligopnoe від грецьк. oliganis — рід¬кий, малий, рпое — дихання; bradis — повільний) виникає внаслі¬док пригнічення функції дихального центра і зниження його збуд¬ливості, що спостерігається при деяких тяжких захворюваннях головного мозку і його оболонок (пухлини мозку, менінгіт), при агонії, отруєнні продуктами азотистого обміну (уремії), різко вира¬женій кетонемії (кетоз) і функціональних розладах (післяродова гіпокальцемія). Пригнічення дихального центра може спостеріга¬тися також при хворобах печінки, особливо при гострому гепатиті, які спричиняють холемію, порушення детоксикаційної функції, що призводить до нагромадження в організмі токсичних продуктів. Зменшення частоти дихання буває при значному звуженні верх¬ніх дихальних шляхів, особливо у свиней, кролів, собак, внаслідок чого збільшується тривалість вдиху. Пізніше, нагромадження вуг¬лекислоти може призвести до тахіпное.

143. які відмічають порушення жуйки, коли?

болюча жуйка супроводжується стогонами і неспокоєм при відригуванні кормової грудки, що спостерігаеться при травматичному ретикуліті та ретикулоперитоніті. Повне припинення при тяжких розладах моторики передшлунків( атонія передшлунків,травматичний ретикулоперитоніт, засмічення книжки)

144. Які є види блювання, іх основні причини?

Розрізняють центральне та рефлекторне блювання. Центральне-в наслідок подразнення центру блювання. При енцефаліті, менінгоенцефаліті, абцесах і пухлинах мозку, а також отруєння чемерицею, а також при вірусних захварюваннях. Відрізняється стійкістью, раптовістю появи. Початковим єтапом рефлекторного походження є слизова оьолонка шлунка, корінь язика, м'яке піднебіння, очеревина. Спостерігається при захворюваннях глотки, стравоходу, шлунку, очеревини, печінки, нирок, при нероохідності кишок.

145. Які є додаткові лицеві пазухи, методи іх досліджень?

Досліджують верхньощелепну, лобну пазухи, а також повітряносні мішки. Оглядом визначають асиметрію лицевоі частини черепа, звертують увагу на ділянку повітряносних мішків. Можлива деформація кісток, придаткових пазух, випинання і збільшення об'єму повітряносних мішків, поява носових витікань. Пальпацією визначають цілісність і потовщеня кісток, чутливість, температуру, збільшення пазух, болючість,наявність флуктуаціі. Перкусію проводять, виявляють притуплений звук, а в ділянці повітряносних мішків - тимпанічний.

146. Які є інструментальні методи дослідження печінки та жовчного міхура визначають?

До інструментальних методів відносять - біопсію, аспіраційну пункцію, лапарокопію, ехографію, вимірювання електроопору паренхіми печінки, електропунктуру. Біопсія- це прижиттєве одержання тканини пеінки з діагност. метою. Виконують іі спец. голками з мандренаи або троакарами різноі конструкціі. Апіраційна пункція печінки- це метод прижиттєвого одержання ізольованх клітинз наступним виготовленням мазка. Виконують уводячи в паренхіму голку з під'єднаним до неі шприцом.Лапароскопія-огляд черевноі порожнини. Звертають увагу на розміри, колір, характер поверхні, консистенцію, стан переднього краю і жовчного міхура. Ультразвукове дослідження. УЗД печінки проводять з метою визначення розташування і розмірів, характеру контурів і ехогенності іі паренхіми та стану судин, кауд. порожнистоі і воротноі вени, інтра- та позапечінкових жовчних протоків, форму і розміру жовчного міхура, наявність жовчних каменів. Роблять пункцію жовчного міхура під контролем УЗД.

147. Які є порушення апетиту, коли спостерігаються?

Апетит- складна рефлекторна реакція, яка проявляється харчовим збудженням. Зниження апетиту-тварина не поідає звичайноі порціі корму або ість іі повільно. Відсутність апетиту-анорексія-тривала відмова від корму. Спостерігається при знижені секреціі шлунка, інтоксикацій, хворобах органів травлення, та інших хв. Підвищення апетиту-булімія-тимчасове явище у видужуючих тварин. А також прицукровому діабеті.Спотворення апетиту- алотріофагія-тварина поідає сторонні предмети-підстилку, сечу, кал, землю, гуму. Спостергіається при мінеральноі і вітамінноі недостатноті.

148. Які є порушення спраги, коли спостерігається?

Спрага характеризується позивами до пиття. Звертають увагу на кількість випитоі води за один прийом і за добу. Збільшення спраги-полідипсія -спостерігається при захворюваннях, що супроводжуються втратою рідини. А також при плевриті, перитоніті, цукровому і нецукровому діабеті. Зменшення спраги - спотерігається при захворюваннях шлунку і кишечнику, які не супроводжуються діареєю та блюванням, на початк гарячки.

149. Які є порушення відригування, коли спостерігаються?

Нормальний фізіологічний акт у жуйних, спрямований на звільнення рубця від газів. До розладів відригування відносять часте й голосне, рідке, слабке, і повне припинення. Часте й голосне виникає вналідок підвищеного утворення газів. Рідке й слабке спостерігається при сильному пригніченні моторноі ф-іі передшлунків. Буває при неповному закупорюванні стравоходу. Повне припинення- спостерігається при повному закритті отвору стравоходу сторонніми тілами, що призводить до вторинноі тимпаніі рубця. Спостерігається аерофагія- систематичне ковтання повітря і часте відригування його.

150. Які розлади жування, коли спостерігаються?

Коні, свині, кролі, нутріі, коти старанно пережовують, а жуйні майже не пережовують. Собаки та вовки ковтають корм. Розлади жування: -мляве пережовування( при хворобі шлунку, кишенику), - болюче жування ( при хворобі зубів, запаленні зубних альвеол, хворобах ясен, язика, слиз. оболонки рота), -затруднене жування ( спазм жуйних м'язів абл паралічі), - поява пустих жуйних рухів( при сказі, інфекційному енцефаломієліті). При пережуванні є додаткові шуми, які мають діагностичне значення. Це скрегіт зубами ( при коліках, гіпотоніі передшлунків, кетозі) і чавкання( при ящурі, стоматиті, фаренгіті).

151. Які захворювання шлунка можна діагностувати рентгенологічно?

Можна виявити стн газового міхура шлунка, форму, величину, положення, грубі контурні зміни стінок. При гіпотоніі газовий міхур витягнутий вздовж, при гіпертоніі-короткий і широкий. Відсутність - пов'язана з розривом шлунку. Можна простежити за перистальтикою шлунка. Також можна діагностувати виразков хворобу і рак.

152. Які зміни задньоі межі легень відмічають при патологіі.

Збільшення меж легень проявляються в основному зміщенням задньоі межі в каудальному напрямі. При альвеалярній емфіземі розтянуті повітрям легень заповгюють додатковий простір між грудною стінкою і діафрагмою, яка зміщується назад до череноі порожнини. Зміщення задньоі межі легень назад особливо виражене при гострій альвеолярній емфіземі легень. Зміщення вперед задньоі межі лгень може бути однобічним, що виявляють при хворобах печінки, і двобічним-при зміщенні діафрагми в грудну порожнину при підвищенні внутрішньочеревного тиску. Зменшення грудного пол перкусіі легень спостерігається при збільшенні об'єму серця, ексудативному перикардиті. При цих хворобах нижня перкусійна межа лівоі половини легень зміщується уверх.