- •Розділ I. Загальні положення
- •1. Мета Концепції
- •2. Основні терміни та поняття
- •3. Основні напрями національної інформаційної політики
- •Розділ II. Державна політика у сфері засобів масової інформації
- •Розділ III. Впровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури
- •5. Пріоритетні завдання держави з формування телерадіоінформаційної інфраструктури
- •6. Особливості структури мовлення державних, недержавних (приватних) телерадіоорганізацій на загальнонаціональних каналах
- •7. Діяльність телерадіокомпаній в умовах особливого періоду
- •8. Вимоги до національної інформаційної інфраструктури
- •9. Принципи розвитку телерадіоінформаційної інфраструктури
- •10. Розвиток новітніх систем і технологій
- •11. Державна політика у сфері комп'ютерних технологій і систем телекомунікацій
- •12. Розвиток науково-технічної, технологічної та виробничої бази інформаційної сфери
- •13. Формування комп'ютерно-технологічної інфраструктури національних інформаційних ресурсів
- •14. Формування інтегрованого телекомунікаційного середовища інформаційної сфери
- •Розділ IV. Видавнича справа
- •15. Державна політика у книговидавничій сфері
- •16. Державна політика у сфері поліграфічного виробництва
- •17. Державна політика у сфері розповсюдження видавничої продукції
- •Розділ V. Музейна справа
- •18. Формування і використання музейних інформаційних ресурсів
- •19. Збереження музейних інформаційних ресурсів
- •20. Розвиток інфраструктури музейної справи
- •21. Науково-дослідна діяльність музеїв і заповідників
- •Розділ VI. Архівна та бібліотечна справа
- •22. Державна інформаційна політика в архівній та бібліотечній справі
- •23. Удосконалення системи формування бібліотечних фондів
- •24. Розвиток бібліотечно-інформаційного сервісу
- •Розділ VII. Кінематографія
- •25. Основні напрями та завдання державної інформаційної політики в галузі кінематографії
- •26. Взаємодія галузі кінематографії з іншими складовими національного інформаційного простору
- •Розділ VIII. Рекламна та виставково-ярмаркова діяльність
- •27. Державна інформаційна політика у сфері рекламної діяльності
- •28. Державна політика у галузі виставково-ярмаркової діяльності
- •Розділ IX. Інформаційна діяльність науково-просвітницьких громадських організацій
- •29. Державна політика щодо інформаційної діяльності науково-просвітницьких громадських організацій
- •30. Державна підтримка розвитку інформаційної діяльності науково-просвітницьких громадських організацій
- •Розділ X. Етнокультура
- •31. Державна політика у сфері етнокультурнихвідносин
- •32. Державна політика у сфері збереження і популяризації пам'яток етнокультури
- •Розділ XI. Інформаційна безпека
- •33. Державна політика у сфері забезпеченняінформаційної безпеки України
- •34. Засади державної політики у сфері забезпечення інформаційної безпеки України
- •35. Основні загрози інформаційній безпеці України
- •36. Протидія загрозам інформаційній безпеці
- •37. Захист прав і свобод людини та громадянина
- •38. Розвиток матеріально-технічної бази системи інформаційної безпеки особи, суспільства та держави
- •39. Науково-практична робота із забезпечення інформаційної безпеки
- •40. Удосконалення нормативно-правової бази з питань інформаційної безпеки
34. Засади державної політики у сфері забезпечення інформаційної безпеки України
Засадами державної політики у сфері інформаційної безпеки є:
дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина у сфері інформаційних відносин, забезпечення духовного відродження народу, збереження і зміцнення моральних цінностей суспільства, традицій патріотизму та гуманізму, культурного і наукового потенціалу;
інформаційне забезпечення державної політики, пов'язане з доведенням до української та міжнародної громадськості достовірної інформації про політику України, її офіційної позиції стосовно актуальних подій українського та міжнародного життя, з дотриманням гарантій доступу громадян до відкритих інформаційних ресурсів;
розвиток сучасних інформаційних технологій, вітчизняної інформаційної індустрії, в тому числі виробництва засобів інформатизації, телекомунікації і зв'язку, забезпечення потреби внутрішнього ринку у цій продукції і просування її на світовий ринок, а також забезпечення накопичення, зберігання та ефективного використання вітчизняних інформаційних ресурсів;
захист інформаційних ресурсів від несанкціонованого доступу, забезпечення безпеки інформаційних і телекомунікаційних систем — як існуючих, так і тих, що створюються на території України.
35. Основні загрози інформаційній безпеці України
Основними загрозами інформаційній безпеці України є:
обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;
руйнування системи суспільних цінностей, негативні зміни їх цільових настанов, шкідливий вплив інформації на духовне і фізичне здоров'я особи;
маніпулювання громадською думкою;
порушення штатного режиму функціонування (руйнування) критично важливих інформаційних мереж, систем управління;
несанкціонований витік таємної, конфіденційної та іншої інформації з обмеженим доступом;
спотворення (знищення) інформаційних ресурсів, програмного забезпечення;
низький рівень інтегрованості України у світовий інформаційний простір;
діяльність іноземних політичних, економічних, військових, розвідувальних та інших структур, спрямована проти інтересів України в інформаційній сфері;
прагнення деяких країн і транснаціональних об'єднань до домінування у світовому інформаційному просторі, що призводить до обмеження національних інтересів України, витіснення її із зовнішнього та внутрішнього інформаційного ринку;
збільшення технологічного відриву ряду держав світу і нарощування їх можливостей у протидії створенню конкурентоспроможних вітчизняних інформаційних технологій;
невідповідність нормативно-правової бази, що регулює відносини в інформаційній сфері, вимогам часу;
активне просування на внутрішній ринок програмно-апаратних засобів захисту інформації зарубіжного виробництва, включаючи і засоби криптографічного захисту, які не забезпечують відповідного рівня захисту;
відставання України від провідних держав світу за рівнем інформатизації органів державної влади і органів місцевого самоврядування, кредитно-фінансової сфери, промисловості, сільського господарства, освіти, охорони здоров'я, сфери обслуговування.
36. Протидія загрозам інформаційній безпеці
Протидія загрозам інформаційній безпеці здійснюється шляхом:
сприяння інформаційній діяльності, спрямованій на патріотичне виховання всіх категорій населення, утвердження загальнодержавної системи духовних цінностей, пропаганду толерантності, злагоди, міжетнічного та міжрелігійного миру, суспільну солідарність;
організації оперативного реагування та упередження формування негативного іміджу України та її громадян, органів державного управління, інших суспільних інститутів, викривлення та тенденційного підбору фактів історичного минулого, поширення неправдивої інформації;
ліквідації відставання від провідних держав світу за рівнем інформатизації суспільних інститутів, превентивного розвитку центрів зберігання, обробки та розповсюдження інформації, таких як бібліотечні, архівні, музейні, спеціальні інформаційно-аналітичні, дослідницькі та інші установи, а також систем і баз даних засобів масової інформації;
забезпечення виявлення загроз щодо порушення конфіденційності, цілісності та доступності інформації, створення механізмів їх локалізації;
встановлення уніфікованого переліку умов для надання чи обмеження права на доступ до інформації, переліку видів інформації з обмеженим доступом та механізмів реалізації цих обмежень, принципів та організаційних механізмів доступу до інформації органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, фізичних та юридичних осіб;
розширення мережі кореспондентських пунктів і спеціальних кореспондентів засобів масової інформації та інформаційних агентств за кордоном;
забезпечення конфіденційності, цілісності та гарантованого адресного доступу до важливої для особи, суспільства і держави інформації;
запобігання знищенню (навмисному спотворенню, псуванню, прихованню) національних інформаційних ресурсів;
нейтралізації діяльності іноземних політичних, економічних, військових, розвідувальних структур, спрямованої проти інтересів України; запобігання проявам інформаційно-диверсійної діяльності терористичних організацій, груп, окремих осіб, спрямованої на дестабілізацію суспільного життя в країні та завдання шкоди громадянам, державі; запобігання введенню в систему інформаційних ресурсів спеціально підготовленої, неправдивої інформації, застосування негативного інформаційно-психологічного впливу на особу.