9. Молодіжні центри дозвілля і кафе

Сучасна організація раціонального використання дозвілля призвела до створення молодіжних центрів дозвілля і кафе.

Поява нових типів закладів культури знаходиться в нерозривному зв'язку з новими реальними методами господарювання, новими формами організації праці, такими, як бригадний і сімейний підряд, індивідуальна трудова і кооперативна діяльність. Так з'явилися молодіжні центри дозвілля і кафе, які проводять широку культурно-дозвільної діяльності в специфічних умовах.

Молодіжні центри дозвілля функціонують за принципом центрів дозвілля.

Механізм утворення грошових коштів молодіжного центру дозвілля, витрачаються на оплату праці його працівників, ідентичний формування єдиного фонду оплати праці підприємств, об'єднань і організацій, переведених на повний госпрозрахунок і самофінансування.

Дохід молодіжного центру дозвілля утворюється за рахунок виручки від реалізації продукції, робіт, послуг у діючих цінах, розрахованих відповідно до методичних рекомендацій з розрахунку цін на платні послуги та іншими відповідними цінами. Дохід молодіжного центру дозвілля є джерелом виробничого і соціального розвитку, оплати праці, він знаходиться в розпорядженні центру і використовується ним самостійно.

Слід зазначити, що є декілька варіантів нормативів розподілу доходу, в яких враховуються практично всі аспекти фінансово-господарської діяльності молодіжних центрів доходу.

Недолік власних оборотних коштів може компенсуватися госпрозрахунковим доходом, а їх поповнення здійснюється за рахунок власних ресурсів.

Зараз в Російській Федерації змінюються правові основи діяльності підприємств та установ. Молодіжний центр дозвілля має право продавати, передавати, обмінювати технічні засоби, обладнання, різні матеріальні цінності, інструменти, списувати їх з балансу, якщо вони морально застаріли, здавати в оренду чи використовувати для взаємовигідного обміну, а також передавати в безкоштовне користування споруди, обладнання, приміщення, майстерні і так далі.

Дохід від реалізації майна прямує до фонду розвитку, а збитки, які можуть бути при передачі, продажу або списання майна, покриваються за рахунок відповідних відрахувань з фондів молодіжного центру дозвілля.

У молодіжному кафе може здійснюватися культурно-дозвіллєва діяльність.

Адміністрація молодіжного кафе забезпечує найбільш сприятливі умови для організації відпочинку молоді. Перш за все мова йде про оснащення кафе зручними меблями, необхідним обладнанням, про художньому оформленні інтер'єрів, забезпеченні культінвентарем, звукопідсилювальної і відеоапаратурою, іншими засобами культурно-освітньої роботи.

Вся культурно-дозвіллєва діяльність у молодіжному кафе проводиться на принципі самоокупності.

Кошторис витрат на проведення культурно-дозвіллєвих програм у молодіжному кафе розглядається і затверджується відповідно до Положення про любительське об'єднання, клубі за інтересами.

Список літератури

1. Жаркова Л. С. Діяльність закладів культури: Навчальний посібник. - 3-е вид. испр. і доп. - М.: МДУКМ, 2003. - 225 с.

2. УО «Вітебське державне училище мистецтв»

Закони України

«Про культуру» від 14.12.2010 № 2778-VI

«Про ратифікацію Конвенції про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження» від 20.01.2010 № 1811-VI

«Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини» від 06.03.2008 № 132-17

«Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ

«Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.1999 № 1068-ХIV

«Про професійних творчих працівників та творчі спілки»від 07.10.1997 № 554/97-ВР

Укази, розпорядження Президента

«Про додаткові заходи щодо державної підтримки культури і мистецтва в Україні» Указ Президента України від 30 грудня 2013 року № 717/2013

«Про Всеукраїнський творчий звіт майстрів мистецтв та аматорів народного мистецтва України» Указ Президента України від 25 грудня 2013 року № 702/2013

«Питання організації та проведення заходів з визначенням в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі» Указ від 21.01.2013 № 34/2013

«Про призначення стипендій Президента України для молодих майстрів народного мистецтва на 2012 рік» Указ від 19.05.2012 № 338/2012

«Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат та професійних свят»Указ від 30.12.2011 № 1209/2011

«Про стипендії Президента України для молодих майстрів народного мистецтва» Указ від 27.09.2011 № 928/2011

«Положення про стипендії Президента України для молодих майстрів народного мистецтва»від 27.09.2011

«Про державні стипендії для видатних діячів науки, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту та інформаційної сфери» Указ від 10.09.2011 № 906/2011

«Положення про державні стипендії для видатних діячів науки, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту та інформаційної сфери» від 10.09.2011 р.

«Про державну підтримку клубних закладів»Указ від 21.03.2000 № 485/2000

«Про затвердження Положення про порядок надання грантів Президента України молодим діячам у галузі театрального, музичного, образотворчого мистецтва та кінематографії, молодим письменникам, майстрам народного мистецтва для створення і реалізації творчих проектів» Указ від 06.02.1999 № 127/99

«Положення про порядок надання грантів Президента України молодим діячам у галузі театрального, музичного, образотворчого мистецтва та кінематографії, молодим письменникам, майстрам народного мистецтва для створення і реалізації творчих проектів» (назва Положення із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 30.07.2013 № 410/2013) від 06.02.1999 р.

«Про державну підтримку культури і мистецтва в Україні» Указ від 20.10.1998 № 1152/98

«Про впорядкування відзначення пам'ятних дат і ювілеїв» Указ від 02.12.1995 № 1116/95

Постанови Верховної Ради України

«Про впровадження мораторію на закриття державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості» від 08.02.2012 № 4356-VI

«Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси» від 16.01.2009 № 901-VI

«Про недопущення закриття об'єктів соціально-культурного призначення в сільській місцевості»від 06.09.2005 № 2794-IV

Постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України

«Про підвищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» Постанова від 27.03.2013 № 197

«Про затвердження Порядку формування базової мережі закладів культури»Постанова від 24.10.2012 № 984

«Порядок формування базової мережі закладів культури» від 24.10.2012 р.

«Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності» Постанова від 12.12.2011 № 1271

«Перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності» від 12.12.2011 р.

«Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування» Постанова від 04.08.2000 № 1222

«Порядок отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування» від 04.08.2000 р.

«Про нормативи забезпечення населення клубними закладами» Постанова від 12.11.1998 р. № 1775

Відомчі нормативно-правові акти

«Про затвердження методики розрахунку вартості надання послуг у сфері культури» НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ № 1222 від 28.11.2013, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2013 р. за № 2076/24608

Методика розрахунку вартості надання послуг у сфері культури від 28 листопада 2013 р.

«Про затвердження Державного стандарту надання безоплатних послуг клубними та бібліотечними закладами культури державної та комунальної форм власності» НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ № 983 від 15.10.2013, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 листопада 2013 р. за № 1966/24498

Державний стандарт надання безоплатних послуг клубними та бібліотечними закладами культури державної та комунальної форм власності від 19 листопада 2013 р

«Про затвердження форми трудового договору між працівником і керівником закладу культури» Наказ Міністерства культури України № 888 від 23.09.2013, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1735/24267 10 жовтня 2013 року

«Трудовий договір між працівником і керівником закладу культури» від 23.09.2013 р.

«Про внесення змін до деяких наказів Міністерства культури і туризму України» Наказ Міністерства культури України від 29.04.2013 № 367

«Про затвердження Положення про Експертні комісії Міністерства культури України та Державного агентства України з питань кінематографії з визначення претендентів на одержання грантів Президента України молодими діячами у галузі театрального, музичного, образотворчого мистецтва та кінематографії, молодими письменниками і майстрами народного мистецтва для створення і реалізації творчих проектів» Наказ Міністерства культури України від 22.03.2013 № 218, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2013 р. за № 597/23129

«Положення про Експертні комісії Міністерства культури України з визначення претендентів на одержання грантів Президента України молодими діячами у галузі театрального, музичного, образотворчого мистецтва та кінематографії, молодими письменниками і майстрами народного мистецтва для створення і реалізації творчих проектів» від 22.03.2013 р.

«Про мережу Міністерства культури України на 2013 рік» Наказ Міністерства культури України від 07.12.2012 р. № 1446

«Порядок організації і проведення всеукраїнських фестивалів аматорського мистецтва» Наказ Міністерства культури України від 05.12.2011 № 82, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1475/201213

«Про затвердження типових штатних нормативів клубних закладів,центрів народної творчості,парків культури та відпочинку та інших культурно-освітніх центрів і установ державної та комунальної форми власності сфери культури» Наказ Міністерства культури України від 20.09.2011 р. № 767/0/16-11

«Про затвердження примірних форм деяких договорів» Наказ Міністерства культури України від 06.09. 2011 № 706/0/16-11

«Про затвердження Положення про Всеукраїнський огляд-конкурс центрів народної творчості та культурно-освітньої роботи» Наказ міністерства культури України від 21.06.2011 № 43, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 червня 2011 р за № 832/19570

«Положення про Всеукраїнський огляд-конкурс центрів народної творчості та культурно-освітньої роботи» від 11.06.2011 р.

«Про виплату працівникам державних і комунальних клубних закладів допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Постанова від 15.09.2010 № 840

«Про затвердження Змін до Положення про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури» Наказ Міністерства культури і туризму від 13.09.2010 № 36, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 жовтня 2010 р. за № 886/18181

«Про створення громадської Ради директорів обласних центрів народної творчості» Наказ Міністерства культури і туризму України від 22.07.2009 № 573/0/16-09

«Положення про громадську Раду директорів обласних центрів народної творчості» від 22.07.2009 р.

«Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку проведення культурно-мистецьких заходів,творчих програм та проектів у сфері культури» (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства культури і туризму України від 18.05.2009 р. № 324/0/16-09)Наказ міністерстві культури і туризму України № 230/0/16-09 від 10.04.2009

«Методичні рекомендації щодо порядку проведення культурно-мистецьких заходів,творчих програм та проектів у сфері культури» від 18.05.2009 р.

«Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку проведення культурно-мистецьких заходів, творчих програм та проектів у сфері культури» (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства культури і туризму України від 18.05.2009 р. № 324/0/16-09) Наказ Міністерства культури і туризму України від 10.04.2009 р. № 230/0/16-09

«Методичні рекомендації щодо порядку проведення культурно-мистецьких заходів, творчих програм та проектів у сфері культури» Наказ Міністерства культури і туризму України від 10.04.2009 р. № 230/0/16-09

«Про внесення змін до деяких наказів Міністерства культури і туризму України» Наказ міністерства культури і туризму України від 18.12.2008 № 54,зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2008 р. за № 1289/15980

«Про внесення змін до наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 N 745» Наказ Міністерства культури і туризму України від 11.10.2007 № 67, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2007 р. № 1203/14470

Про затвердження форм звітності (адміністративні дані) N 7-НК «Звіт про діяльність клубних закладів», N 7-НК (зведена) «Зведений звіт про діяльність клубних закладів» та Інструкцій щодо їх заповнення, Наказ Міністерства культури і туризму України відл 18.09.2007 № 60, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2007 р. за № 1115/14382

Інструкція щодо заповнення форми звітності N 7-НК (зведена) «Зведений звіт про діяльність клубних закладів», Наказ Міністерства культури і туризму України № 18.09.2007 N 60, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2007 р. за № 1116/14383

«Про затвердження Положення про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури» Наказ Міністерства культури і туризму України від 16.07.2007 № 44, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 вересня 2007 р. за № 1023/14290

«Положення про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури» від 16.07.2007 р.

«Про внесення змін до наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 № 745» Наказ Міністерства культури і туризму України від 05.03.2007 № 11, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 березня 2007р. за № 225/1392

«Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» Наказ Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 № 745, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2005 р. за № 1285/11565

«Загальне Положення про клубне формування закладу культури системи Міністерства культури і мистецтв України» затверджене наказом Міністерства культури і мистецтв України № 835 від 07.12.2004

«Про затвердження Порядку надання платних послуг закладами культури і мистецтв» Наказ Міністерства культури і мистецтв України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 21.12.1999 № 732/306/152, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 1999 р. за № 923/4216

«Порядок надання платних послуг закладами культури і мистецтв»від 21.12.1999 р.

«Про Положення про народний (зразковий) аматорський колектив у культурно-освітніх закладах системи Міністерства культури і мистецтв України» (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства культури і мистецтв № 779 від 15.12.2003) Наказ від 23.06.1999 № 415, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 1999 р. за № 593/3886

«Положення про народний (зразковий) аматорський коллективкультурно-освітніх закладів системи Міністерства культури і мистецтв України та закордонного українства»від 23.06.1999 р.

«Про затвердження Порядку організації і проведення в Україні Міжнародних фестивалів народної творчості» Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 6.08.1998 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 1998 р. за № 629/3069

«Порядок організації і проведення в Україні міжнародних фестивалів народної творчості» від 05.10.1998 р.

Міжнародні документи

Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини

Конвенція про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження

Українська культура також поділяється ними за такими ж об’єктивними критеріями. Проте, виходячи з історичних факторів, слід зазначити, що українська культура завжди розвивалася та функціонувала як єдине ціле, переборюючи на своєму шляху найрізноманітніші ідеологічні, політичні, класові, соціальні, конфесійні й тому подібні перепони.

Історичний акт про державну незалежність України (24 серпня 1991 р.) відкрив нові обрії перед українською літературою, яка вперше здобуває можливість творитися й розвиватися як єдина національна культура матеріка й зарубіжжя. За цих умов з’явилися нові риси, нові характеристики, які дозволяють нам з оптимізмом говорити про майбутнє нашої культури: неабияке розширення меж творчої свободи митця, наявність багатющого творчого досвіду і творчих сил, тенденція до консолідації національних мистецьких шкіл, широкі й багатоманітні зв’язки з мистецтвом інших народів тощо. Разом з тим, у нову добу посилюються усталені форми зв’язку культури з народом, дедалі чіткіше окреслюється в процесах розвитку української культури широкий спектр шукань більшої естетичної дієвості культури – змістовної, гуманної, емоційної. Попри всі складнощі як об’єктивного, так і суб’єктивного плану, поступово заповнюються “білі” та “чорні” плями в історії української культури, виходять на всенародний виднокіл раніше заборонені замовчувані її сторінки.

Фактор національної культури стає символом соціальних змін, бо в ній найповніше втілюється торжество і майбуття української національної ідеї.

Проголошення незалежності України викликало високе піднесення національного духу, нові сподівання. В цей період було досягнуто значних успіхів в поширенні української мови як державної, було прийнято Закон про мови та інші важливі акти.

Основним змістом українського культурного оновлення і відродження була самовіддана праця багатьох дослідників, ентузіастів, практиків з реконструкції тяжко здеформованої культури, залучення до нового життя великих набутків, які або були під арештом, або призабулись, або були невідомими. Фантастичний пласт забороненого або замуленого часом став відкритим і оновлює величну "ікону" нашої культури. Дивним сяйвом опромінює нас те, що вважалося "білими плямами". Значна робота в цьому напрямку проводиться створеною в останні роки Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України. Так, організована нею державна програма "Повернуті імена" інтегрує зусилля багатьох інституцій, зокрема Національної Академії наук, Українського фонду культури, товариства "Україна", Фонду сприяння розвитку мистецтв України, спрямовані на висвітлення невідомих фактів української культури. В архівах, музеях, бібліотеках України створюються спеціальні відділи, де поширюється інформація про українську культуру в зарубіжних країнах.

Зусиллями згаданих інституцій тільки за останні два роки було проведено ряд міжнародних конференцій, фестивалів, виставок, в результаті яких "пригадано" імена Володимира Січинського, Олександра Архипенка, Михайла Андрієнка-Нечитайла, Григорія Крука, Людмили Морозової, Мирослава Радима, Ігоря Стравінського, Петра Мечика, Федора Акименка, Василя Авраменка та багатьох інших.

Було дано значний імпульс розвитку національної культури шляхом зняття обмежень на її поширення, дозволу підприємницької і комерційної діяльності в сфері культури, що особливо виразно виявилось у розширенні видавничої діяльності, появі нових часописів, у інтенсивному розширенні й насиченні радіотелевізійного ефіру конкуруючими програмами національно-культурного змісту.

З'явились нові нетрадиційні форми культурної діяльності не тільки в державних закладах культури, а й у комерційно-самодіяльно створюваній мережі. Значного розвитку набула діяльність "Товариства шанувальників української мови" та "Просвіти" — не тільки з виконання Закону про мови, але й щодо поширення та пропаганди цінностей національної культури, організації недільних шкіл тощо. Виникаючі партії різного спрямування починають в своїх програмах все більше увагу приділяти проблемам розвитку національної культури.

Осмисленню шляхів розбудови української культури присвячують свою роботу установи Національної Академії наук (Інститут Історії, Інститут мистецтвознавства, етнології і фольклористики ім. М. Рильського, Інститут археології, Інститут літератури, Інститут соціології, Інститут філософії).

Опрацьовано декілька концепцій розвитку української культури за участю відомих вчених Г.Д. Вервеса, І.М. Дзюби, М.І. Гончаренка, М.В. Поповича, П.П. Толочка та інших.

У той же час зростають вимоги до національної культури, до більш ширшого розкриття спектру її функцій — особливо в сучасній ситуації, коли вона прагне зайняти гідне місце в світовому співтоваристві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Культурна політика України. — Київ, 1995

2. Другий міжнародний конгрес україністів (Історіографія

українознавства, етнологія, культура), Львів, 1994

3. Жулинський М. Із забуття в безсмертя (Сторінки призабутої

спадщини), Київ, 1990

4. Попович М.В. Нарис історії культури України, Київ, 1998; с. 536—

5. Культура українського народу, Київ, 1994; с. 213—266

6. Маланюк Є. Книга спостережень, Київ, 1996

7. Міжнародна охорона, захист і повернення культурних цінностей

/Збірник документів/, Київ, 1993

8. Основні напрями розвитку духовності, захисту моралі та формування

Театри:

Несприятливі умови існування театру на Україні в XIX ст.— урядові заборони, цензурні утиски, відсутність впродовж багатьох років професійної сцени — спричинили до гальмування розвитку драматургічних жанрів в українській літературі. Та поява на початку 80-х років театру корифеїв — унікального явища в національному мистецтві — сколихнула не лише театральне життя, а й породила драматургію, яка стала класикою українського письменства. Твори Михайла Старицького, Марка Кропивницького, Івана Тобілевича, Івана Франка збагатили репертуар театру, вони відзначалися злободенністю, сценічністю, високим художнім рівнем.

Поступово театр ставав активним учасником громадського життя, з його кону все сміливіше починала звучати правда про класову нерівність у тодішньому суспільстві. Разом з приходом у мистецтво важливих тем культурно-історичного і морального змісту ростуть і міцніють акторські сили. На сцені українських театрів виховуються такі таланти, як Соленик, Дрейсіг, Зелінський, Угаров, Зубович. В тісній творчій співдружності з артистами Росії, Білорусії, Польщі, які гастролюють у цей час на Україні, вони створюють міцні підвалини для народження українського реалістичного національного театру.

Перші паростки такого українського театру нерозривно зв’язані з творчістю І. П. Котляревського, який визначив нові шляхи розвитку вітчизняної драматургії. Рівно через двісті років після першої української вистави в Кам’янці Струмиловій (дві інтермедії до драми Якуба Гаватовича), в 1819 р. на сцені Полтавського театру з’явилася «Наталка Полтавка». Цій п’єсі судилося стати початком нового, вищого, якісно відмінного етапу в історії української драматургії.Український театр XVII-XVIII ст. називають ще театром козацького бароко. Під впливом західноєвропейського театру він набув чітких форм, спираючись на традиції народного й релігійного театру. Театральне життя XVII ст. відбувалося насамперед у школах. В українському шкільному театрі поряд із п'єсами значне місце належало декламаціям й діалогам, що писалися на різні теми, прославляючи світські події. Серед них були пояснювальні, дорадчі, судові, подібні до гербових, вірші. Найрозповсюдженішим в Україні був такий тип декламацій і діалогів, що робив предметом зображення будь-яке релігійне свято ("Похвала на пресвітлий день Воскресіння Христове" Кирила Транквіліона-Ставровецького). Послідовне читання декламацій і діалогів переривалося не лише сценічним рухом, а й музикою. Часто в шкільних п'єсах обігрувався такий бароковий мотив, як "світ - театр", що акцентував увагу на мінливості, марнотності та швидкоплинності життя.

1. Історія української та зарубіжної культури: Навч. посібник для вузів/ Б.І.Білик, Ю.А.Горбань, Я.С.Калакура та ін.; За ред. С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. - К.: Вища школа: Знання, 1999. - 325 с.

2. Кордон М. Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник/ Микола Кордон,. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 579 с.

3. Ляшенко О. Зарубіжна та українська культура епохи просвітництва: Конспект лекцій/ Ольга Ляшен-ко,; Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Вин-ниченка, 2003. - 59 с.

За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів, зростає інтерес до народного та вуличного театру. Українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір. Світове визнання здобув театральний режисер Роман Віктюк, творчість якого стала вагомим внеском у світову театральну естетику кінця 20 століття. Відомий далеко за межами України й інший український режисер — Андрій Жолдак. Низка талановитих акторів українського театру, Богдан Ступка, Наталія Сумська, Ада Роговцева, Анатолій Хостікоєв та інші, з великим успіхом знялися у вітчизняних і зарубіжних кінострічках.

Нині в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних фестивалів, що засвідчили свій авторитет у Європі: «Київ травневий» у Києві, «Золотий Лев», «Драбина» у Львові та «Драма.UA» у Львові, «Тернопільські театральні вечори. Дебют» у Тернополі, «Херсонеські ігри» у Севастополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні, «Різдвяна містерія» в Луцьку, «Інтерлялька» в Ужгороді.

У 2010 р. створено всеукраїнську театральну портал-мережу «atheatre.com.ua — український театральний простір», яка налічувала понад 112 театрів і 81 драматурга станом на лютий 2012 р. Портал містить інформацію про театральні фестивалі, репертуар театрів, відомості про вистави й історичні довідки. Всю інформацію театри розміщують самостійно.

(Вікіпедія)

Кінотеатри:

Кінотеа́тр — приміщення для публічного показу і перегляду кінофільмів.

Демонстрування кінематографу (сінематографії) в Києві почалося з 1897 року у приміщенні Бергоньє театру. Наприкінці XIX ст. з'явилися перші стаціонарні «ілюзіони» — кінотеатри Шанцера, «Корсо», «Експрес», розташовані на Хрещатику.

Найдавнішим кінотеатром у Києві вважається кінотеатр «Жовтень», побудований у 1929—30 рр. архітектором Валеріаном Риковим за проектом архітектора Троцького. Відкриття відбулося 8 листопада 1930 р. Кутова будівля у стилі конструктивізму має кінозал на 800 місць і концертний зал. У 1955 р. кінотеатр переобладнаний для показу широкоформатних фільмів.

Особливо бурхливим був розвиток і кінематографу (як одного з идів мистецької пропаганди), і широкої мережі кінотеатрів і кіноустановок у СРСР, причому вона охопила практичну більшість населених пунктів, включаючи селища та села (зазвичай у клубах, будинках культури була своя кіноустановка). Так, у селах України загалом існувало 25 тисяч кінозалів. Масове згортання кіномережі, особливо на селі розпочалося ще наприкінці 1980-х, і особливо посилилося у економічно важкі 1990-ті. В результаті повального закриття кінотеатрів, перепрофілювання закладів чи приміщень колишніх кінотеатрів, а нерідко й занедбання й руйнації останніх, мережа кінотеатрів в Україні різко скоротилася (в рази), а у сільській місцевості їх просто не лишилося. Чинником, який остаточно зруйнував національну кіномережу стала потреба переобладнання кінотеатрів до сучасних технічних вимог і головне — необхідність показу винятково ліцензійного кіно. Тому, коли від 2000-х років у містах-мільонниках, в першу чергу столиці Києві, а також Дніпропетровську, Донецьку, Одесі, Харкові, а також у великих містах, зокрема обцентрах (Львів, Хмельницький, Чернівці тощо) знайшлися інвестори, які викупили старі кінотеатри з метою їх подальшого перезапуску, переобладнання й обернення на вдалий комерційний продукт, а подеколи навіть почали будувати нові кінтеатри, відкривати кінозали у великих торгівельних центрах, з'явились перші національні мережі кінотеатрів, а потому й об'єкти міжнародних мереж, у решті країни, і зокрема, в малих містах, райцентрах кінотеатри, як і раніше, масово закривалися. Так, на Чернігівщині у 2-му і 3-му містах області — Ніжині та Прилуках не залишилося жодного кінотеатру. У теперішній час (2010) у співпраці голландської компанії IDS та кіностудії ім. Довженка висунутий оригінальний і доволі амбітний інноваційний проект щодо відновлення кінозалів у сільській місцевості України — запропоновано створити велику національну мережу проекторних кінозалів на базі сілсььких клубів, які не отримуватимуть ліцензії Dolby й показиватимуть фільми категорії E, де менші вимоги, ніж у категорії D.

На разі ризвиток кінотеатрів в Україні процвітає.Кінотаетри на разі є одним із закладів культури для українців.Провести свої вихідні дивлячись с друзями або сім'єю кіноновинку один із улюблених розваг сучасних українців.

Одним іх вид розваг є концерти.Зазвичай концерти проходять в сеціальних концертних залах,майданчиках та під відкритим небом.В Україні найвпопулярнішим місцем для проведення концертів є "Палац спорту"в Києві.

Ки́ївський пала́ц спо́рту (КПС) — найбільша крита спортивно-видовищна споруда України, розташована у центральній частині міста Київ, біля підніжжя Черепанової гори.

Також відомим в Києві є концертний зал "Стерео Плаза".Stereo Plaza є першим в Україні концертним майданчиком європейського формату. Відтепер заходи, які раніше проводилиі лише у величезних і некомфортних виставкових центрах, нарешті зможуть надати відвідувачам необхідний рівень сервісу.

Сучасний світ наразі має ще багатий вибір розваг

Бо́улінг (від англ. bowling), інші назви: кру́глі (укр. діалектизм) — вид спорту, гра на влучання важких куль у ціль. Існує багато різновидів.

Цирк-вид видовищного мистецтва, за законами якого будується розважальна вистава. Також цирком називається і саме спеціальний будинок для проведення цих вистав.

Основою циркового мистецтва вважається демонстрація незвичайного (ексцентрика) і смішного; характерною приналежністю сучасного цирку є демонстрація фокусів, пантоміми, клоунади, реприза, виняткових здібностей, часто пов'язаних з ризиком (фізична сила, акробатика, еквілібристика), дресированих тварин. Циркова трупа не може постійно базуватися в місті і мати певне будівлю, як і раніше велику роль відіграє бродячий цирк.

Цирк є одним з найпопулярнішиих культорно-розважальних закладів.

Центри дозвілля

Термін «центр дозвілля» розуміється неоднозначно. Офіційні документи не дають достатньо повного уявлення про центр дозвілля. У наказі Міністерства культури Російської Федерації йдеться про залах ігрових автоматів і атракціонних комплексах на електронній основі, які передбачається розмістити в парках культури і відпочинку, інших місцях масового відпочинку. Такі зали повинні стати органічним елементом культурного середовища обслуговування населення, вписатися в її структуру.

Центр дозвілля на сучасному етапі представляється як якісно новий рівень у розвитку соціально-культурної діяльності населення, залишаючись близьким до такого типу установ, як клуб.

Головним завданням центрів дозвілля є створення оптимальних умов для масового, групового, сімейного та індивідуального розвитку творчих здібностей, спілкування, відпочинку, розваг, відновлення духовних і фізичних сил на основі вивчення культурних запитів та інтересів різних категорій населення.

Перед центрами дозвілля ставиться завдання можливо більш широкого надання населенню платних культурно-оздоровчих послуг, що користуються найбільшим попитом. Передбачається, що ці типи закладів культури зможуть зосередити в одній будівлі повний комплекс послуг, включаючи організацію масового активного відпочинку, розваг, що сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини.

Теоретичну освіту і практична діяльність по створенню центрів дозвілля є відображенням сучасної концепції дозвілля, принципи організації якого в усі більшою мірою орієнтуються на задоволення різноманітних потреб різних верств населення на платній основі. На відміну від інших закладів культури, які виконують більш вузькі завдання по організації дозвілля, центри призначаються для багатопрофільного обслуговування населення.

Організатори дозвілля постійно використовують у своїй роботі різноманітні способи впливу на зміст і форму розваг шляхом перебудови навколишнього середовища людини. У психологічному плані ці методи засновані на простому і безумовно вірному положенні: поведінка людини на дозвіллі дуже часто визначається характером оточуючих нас матеріальних об'єктів.

Центри дозвілля стали надавати населенню високоякісні платні послуги - у тому числі культурно-оздоровчого плану, які користуються найбільшим попитом і популярністю у самих різних верств населення.

Згідно тимчасового положення центри дозвілля виконують такі функції: розваги, стимулювання творчої активності, дозвіллєвого спілкування, навчання дозвіллєвих навичкам, фізкультурно-оздоровчу, інформаційно-методичну та інші.

Щоб виконати ці функції, центр дозвілля повинен розташовуватися в будинку або комплексі будівель і споруд, оснащених необхідним обладнанням.

В основу організації центрів дозвілля покладено три принципи: колективного самоврядування, повної самоокупності та індивідуального членства. Населення бере участь у створенні центру дозвілля, а потім приймає участь в його роботі на основі широкої самостійності та індивідуального членства.

Зараз йде інтенсивний пошук створення архітектурних проектів центрів дозвілля. Центр дозвілля діє на основі статуту, затвердженого вищим органом, а управління здійснює директор на основі єдиноначальності. Директор призначається і звільняється з посади вищестоящим органом, він організовує всю роботу центру і несе відповідальність за його діяльність. Обов'язки художнього керівника, головного інженера, головного художника, головного механіка встановлюються директором. Художньо-технічна рада виконує роль дорадчого органу.

Культурні комплекси

Пошуки в удосконаленні організації діяльності установ культури привели до думки про створення культурних комплексів, що передбачають інтенсифікацію діяльності системи культурного обслуговування населення. На селі цьому сприяє консолідація закладів культури, зведення їх в межах того чи іншого регіону в комплекс. Для села це особливо важливо, бо взяті окремо, у відриві один від одного діючі там заклади культури за своїми можливостями виглядають поки що досить обмеженими. Але об'єднані в певну систему, побудовану на основі постійного і всебічного взаємодії, вони можуть знайти нову якість і чималі можливості для поліпшення своєї роботи.

Культурні комплекси створюються на засадах добровільної злиття закладів культури, незалежно від їх відомчої приналежності, в межах одного або декількох господарств і об'єднання матеріальних коштів місцевих органів, власних доходів і асигнувань господарств з фонду соціально-культурних потреб та спонсорської допомоги. При такій організації справи, координації керівництва закладами культури досягається значне зміцнення матеріальної бази культурного обслуговування населення і помітно підвищуються якісні та кількісні показники всієї культурно-дозвільної діяльності.

При всьому різноманітті соціально-економічних умов і стану мережі органи культури незмінно фіксували, що у всіх випадках, коли периферійні установи культури об'єднувалися, відбувалося значне поліпшення обслуговування населення як в центрах господарства, так і на виробничих ділянках, зростали кількісні та якісні показники культурно-дозвіллєвої діяльності, зміцнювалася матеріальна база, піднімався престиж кадрів, розширювався громадський актив.

Культурно-спортивні комплекси

Формування гармонійної особистості багато в чому залежить від взаємодії всіх соціальних інститутів, що беруть участь в цьому процесі: сім'ї, школи, трудового колективу, громадських організацій, засобів масової інформації, закладів культури, спорту, відпочинку, творчих спілок.

Здійснити таку взаємодію можна лише при вмілій інтеграції всіх державних і громадських організацій, причетних до культурно-дозвільної діяльності.

Удосконалення управління у сфері дозвілля має йти, як нам видається, по лінії вдосконалення організаційної структури закладів культури, механізму економічного стимулювання.

Створення культурно-спортивних комплексів мало кілька паралельно розвиваються і діючих напрямків: культури, яка включала мережу театрів, концертних залів, кінотеатрів, парків, клубів, музеїв і т.п .; фізкультури і спорту - мережа стадіонів, спортзалів, футбольних полів, спортивних майданчиків, плавальних басейнів і т.п .; відпочинку - мережа закладів відпочинку та туризму, майданчиків, дитячих клубів та гуртків за місцем проживання, різних добровільних товариств типу мисливців і рибалок, любителів книги і т.д.

Кожен напрямок реалізується за властивим йому видам культурного обслуговування населення.

Створення культурно-спортивного комплексу - це новий підхід до культурного обслуговування населення, який дозволяє забезпечувати, з одного боку, єдність структур входять до нього установ культури і спорту, а з іншого - інтеграцію всіх видів управління сферою дозвілля.

Підприємства побутового обслуговування організовують на базі КСК різні гуртки: рукоділля, кулінарії, моделювання і пошиття одягу, ремонту побутової техніки тощо, розширюють форми спільної з установами культури роботи з обслуговування малих населених пунктів, польових станів, віддалених ділянок і ферм, вивчають разом з працівниками КСК попит населення на різні види товарів і послуг та надають посильну вплив на формування розумних потреб.

Організована таким чином цілеспрямована діяльність закладів культури, спорту та інших організацій, об'єднаних в культурно-спортивний комплекс, дозволяє уникнути одностороннього захоплення окремими культурно-дозвіллєвої програмами, забезпечити взаємозалежне розвиток усіх напрямків дозвільної діяльності для реалізації комплексного, системного підходу до процесу організації дозвілля.

Оптимальне поєднання галузевого та територіального принципів може бути досягнуто тоді, коли установи, що входять в КСК, підпорядковуються єдиному директору і звітують перед своїми вищестоящими організаціями за всю змістовну та фінансово-господарську діяльність, коли КСК має статус юридичної особи.

Молодіжні центри дозвілля і кафе

Сучасна організація раціонального використання дозвілля привела до створення молодіжних центрів дозвілля та кафе.

Поява нових типів закладів культури знаходиться в нерозривному зв'язку з новими реальними методами господарювання, новими формами організації праці, такими, як бригадний і сімейний підряд, індивідуальна трудова і кооперативна діяльність. Так з'явилися молодіжні центри дозвілля і кафе, які проводять широку культурно-дозвільної діяльності в специфічних умовах.

Молодіжні центри дозвілля функціонують за принципом центрів дозвілля.

Механізм утворення грошових коштів молодіжного центру дозвілля, що витрачаються на оплату праці його працівників, ідентичний формуванню єдиного фонду оплати праці підприємств, об'єднань і організацій, переведених на повний госпрозрахунок і самофінансування.

Дохід молодіжного центру дозвілля утворюється за рахунок виручки від реалізації продукції, робіт, послуг у діючих цінах, розрахованих відповідно до методичних рекомендацій щодо розрахунку цін на платні послуги та іншими відповідними цінами. Дохід молодіжного центру дозвілля є джерелом виробничого і соціального розвитку, оплати праці, він знаходиться в розпорядженні центру і використовується ним самостійно.

Слід зазначити, що є кілька варіантів нормативів розподілу доходу, в яких враховуються практично всі аспекти фінансово-господарської діяльності молодіжних центрів доходу.

Недолік власних оборотних коштів може компенсуватися госпрозрахунковим доходом, а їх поповнення здійснюється за рахунок власних ресурсів.