1. Клубні установи

Найпоширенішим типом установ культури залишився клуб, який представляє собою поліфункціональний комбінат, здатний створити людині різноманітні умови для розвитку та відпочинку, чинити на нього комплексне інтелектуальний і емоційний вплив.

Клуби міцно увійшли в побут людей, особливо на селі, і стали необхідною частиною суспільного життя. Вони виступають як найважливіші центри спілкування людей.

Клубні установи - узагальнене поняття. До них відносяться і маленькі клуби, і великі будинки і палаци культури. Між клубом, Домом і Палацом культури немає принципової різниці. Їх відмінність - в можливостях, які вони мають, в обсязі та масштабі роботи.

Незважаючи на те, що на селі йде процес деколективізації, приватизації, роздержавлення, тут збереглися в основному клубні установи. Це районний Будинок культури, сільський Будинок культури, сільський клуб.

Районний Будинок культури, який розташований в районному адміністративному центрі, поряд з проведенням широкої культурно-дозвільної діяльності серед населення веде велику роботу з надання методичної допомоги всім установам культури, розташованим на території району.

Районний Будинок культури має свій самостійний бюджет, поточний і розрахунковий рахунки в банку. Він має два джерела фінансування: з місцевого бюджету та з зароблених фінансових коштів через спецрахунок.

Існують ще клуби навчальних закладів, будинки офіцерів, клуби військових частин, будинки акторів, письменників, архітекторів, вчителів, медичних працівників і т.д.

На підприємствах промисловості, будівництва, транспорту, в радгоспах, установах, навчальних закладах поки що діють переважно профспілкові клуби, будинки і палаци культури. За своєю підпорядкованості вони поділяються на три групи: клуби, будинки і палаци культури, обслуговуючі працюючих одного підприємства, установи або навчального закладу і перебувають у безпосередньому підпорядкуванні ФЗМК.

Єдність цілей і завдань, що стоять перед клубними установами незалежно від їх належності, робить їх універсальними установами в організації дозвілля народу, значно відрізняє їх від інших типів закладів культури.

2. Парки культури та відпочинку

Парки культури і відпочинку створювалися і створюються для оптимального використання природних умов в інтересах зміцнення здоров'я, культурного розвитку трудящих і організації їхнього дозвілля на відкритому повітрі.

Перші парки були задумані як універсальні комбінати культури і відпочинку трудящих, поєднуючи культурно-просвітній і фізкультурно-оздоровчий види діяльності.

У самій назві «парки культури і відпочинку» відображена основна ідея цієї установи. Частина назви «парк» означає, що мова йде насамперед про природному об'єкті. Слово «культура» вказує на освітній, пізнавальний характер діяльності парку, і нарешті, слово «відпочинок» вказує на те, що в парку передбачено можливості розваг на атракціонах для емоційної розрядки й зняття втоми.

У діяльності парків культури і відпочинку з'явилося багато нового як за змістом, так і за формою.

На сучасному етапі в діяльності парків культури і відпочинку особливо зростає значення екологічної функції, його ролі у формуванні екологічної свідомості населення. Це явище пов'язане з уже згадуваною тенденцією відомого відриву городян від природи, ослаблення контактів сучасних мешканців міст зі світом природи.

Інша особливість діяльності сучасних парків культури і відпочинку полягає в тому, що відбуваються зміни у змісті відпочинку відвідувачів, тому зростає значення рекреаційної функції. Рекреаційна функція пов'язана сьогодні з самоцінністю відпочинку в природному оточенні, з тим, що в умовах природи людині легше змінити звичне середовище оточення, темпи і ритми поведінки, норми його діяльності у сфері виробництва, побуту, освіти.

Їх діяльність опирається на платні основи, що дає можливість для самостійного господарського розвитку.