
- •Розділ VI. Екранні виражальні засоби....................................................
- •Розділ viі. Монтаж екранних творів.........................................................
- •Розділ vііі. Iсторичні етапи розвитку світового кінематографа і телебачення
- •- Видовище та видовищні мистецтва; соціальні функції видовища
- •- Класифікація видовищ
- •- Виконавець як компонент видовища
- •- Глядач – співтворець видовища
- •- Функції телебачення
- •- Техногенні видовища; поняття екранності
- •- Спільні та відмінні риси кіно і телебачення; ефект телевізійної присутності
- •- Тема і тематичний задум; ідейний задум
- •- Надзавдання – основний компонент драматургічної дії
- •- Конфлікт та його значення для розвитку драматургії
- •- Драматургічний аналіз твору
- •- Формування режисури як професії; специфічний предмет режисури театру, кіно і телебачення.
- •- Визначальні принципи системи Станіславського
- •- Творчі засади режисерської школи Всеволода Мейєрхольда
- •- Життєвий шлях і творчі засади режисерської школи Леся Курбаса
- •- Мізансцена як відображення драматургічних стосунків персонажів
- •- Режисура документальна та постановочна
- •- Режисура як технологія; виробничі процеси та етапи створення фільмів і телевізійних програм
- •- Режисер як керівник творчого колективу
- •- Режисура як практична психологія
- •- Герменевтика документального кіно і телебачення
- •- Режисура інформаційних жанрів телебачення
- •- Головні джерела екранного матеріалу
- •- Багатокамерний спосіб зйомки телефільмів: плюси й мінуси
- •- Документ у мистецтві екрану; місце художнього образу в документальному екранному творі
- •- Репортаж і відновлення факту – проблема життєвої правди в екранній документалістиці
- •- Техніка безпеки під час проведення зйомок та відповідальність режисера і оператора
- •- Види телевізійного мовлення
- •- Основні жанрові форми інформаційно-аналітичного мовлення
- •- Основні жанрові форми художнього мовлення
- •- Реаліті-шоу та особливості його створення
- •- «Драматизовані хроніки»: особливості драматургії, виконавської, операторської роботи, монтажу
- •- Телевізійний анонс; особливості його створення
- •- Головні жанрові форми телевізійного кіно та місце фільмів у програмах телебачення
- •- Музичний кліп як жанр та його режисура
- •- Головні принципи побудови телевізійної програми; телевізійні заставки
- •- Звукові засоби екранної виразності.
- •- Кадр, його компоненти
- •- Рух в кадрі, види панорамування, поняття панорамного внутрішньокадрового монтажу
- •- Шуми як складовий елемент звукового образу фільму, телепрограми
- •- Комп´ютерні технології створення телевізійних програм і кінофільмів
- •- «Ефект Кулєшова» та його значення для становлення мистецтва кіномонтажу
- •- Одиниці монтажної структури екранного твору
- •- Монтаж як засіб драматургічної організації екранного твору
- •- Монтаж та екранний час і простір
- •- Загальна класифікація видів монтажу; методи оповідного монтажу
- •- Принципи комфортного монтажу і монтажної зйомки
- •- Загальне поняття внутрішньокадрового монтажу
- •- «Брайтонські» кінематографісти – першовідкривачі монтажної мови кіномистецтва
- •- Аста Нільсен та Еміль Яннінгс – найвидатніші «зірки» дозвукового кіно
- •- Фільм Девіда Гріффіта «Нетерпимість» і його значення для формування кінематографічної мови
- •1916 Року д. Гріффіт зняв величезний фільм «Нетерпимість», драматургію якого вперше було побудовано на суміщенні чотирьох історичних пластів, які ілюстрували різні форми суспільної нетерпимості:
- •- Кінематографічна діяльність о. Дранкова та о. Ханжонкова
- •- Фільми с. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і в. Пудовкіна «Мати» – визначні досягнення світового «німого» кіно
- •- Дзиґа Вертов – основоположник екранної кінопубліцистики; вертовська теорія наскрізного монтажу
- •- Кінематографічне відкриття Есфірі Шуб та його розвиток у сучасній кіно- і телепубліцистиці
- •1926 Року Есфір Шуб обстояла ідею створення історичного фільму на основі хронікальних зйомок, які велися в Росії з 1908 по 1917 рік.
- •- Три напрямки французького кіноавангарду – імпресіонізм, сюрреалізм і дадаізм
- •- Головні досягнення радянського кіно 30-х років хх століття
- •- Драматургічний ефект «Уеллса-Куросави»
- •- Основні етапи винаходу телебачення
- •26 Липня 1928 року університетька комісія побачила на маленькому екранчику обличчя помічника б. Грабовського Івана Бєлянського.
- •Бібліографічний список
- Мізансцена як відображення драматургічних стосунків персонажів
Мізансценою називають розташування дійових осіб у певних фізичних стосунках один до одного і до речового довкілля. Функція мізансцени полягає в тому, щоб через зовнішні стосунки між дійовими особами розкрити їх внутрішні, психологічні стосунки, а найголовніше – основний конфлікт між дійовими особами.
Мізансцена – один з найважливіших засобів образного вираження режисерської думки. Через стилістику, характер, графічний малюнок і темпоритм мізансцени драматургічний твір виявляє свою художню виразність і силу.
За видом мізансцени бувають: горизонтальні, вертикальні, діагональні, площинні, глибинні, кругові, симетричні, асиметричні.
Побудова виразної мізансцени, яка зримо розкриває взаємодію персонажів, є комплексною працею режисера, художника-постановника, оператора та акторів.
Мізансцена пов´язана з організацією простору сцени, або кадру, декораційним оформленням, ритмом кожної сцени, звуковим і світловим оформленням, тобто зі всіма елементами режисерської творчості. А оскільки вона визначає поведінку і систему взаємодії персонажів, побудова мізансцени є і результатом акторською діяльності.
Кінематографічна мізансцена відрізняється від театральної, оскільки більш прихована. В театрі режисер відкрито виражає свій задум через систему мізансцен, які почергово змінюють одна одну. В екранних мистецтвах до створення мізансцени долучається панорамування камер, яке робить мізансцену не такою помітною, але більш достовірною життєво. Основна різниця між театральною і кінематографічною мізансценами полягає в тому, що в театрі мізансцена розрахована на нерухомого глядача, у той час як в кінематографі – на глядача начебто рухомого.
В екранних творах глядач немов би приймає участь в екранній події. Це змінює сутність мізансценування. У театрі режисер домагається розкриття змісту в основному через акторську дію, а в екранних творах режисер здатен активно включати до мізансцени будь-які об´єкти матеріального та фантазійного світу, посилюючи змістовність акторської гри.
Ще одна важлива відмінність театральної та екранної мізансцен: використання деталі в якості драматургічно виразного засобу.
На відміну від театру, в якому деталь необхідно штучно виділяти за допомогою певної мізансцени, в екранних творах автори мають можливість постійно зосереджувати увагу глядача тільки на головних елементах змісту й дії. Це дозволяє безпосередньо виявляти образний драматургічний зміст дії через деталь, крупний та середній плани. Природно, що побудова складних, драматургічно виразних мізансцен перестає бути обов´язковим чинником екранного твору. Використання такого мізансценування переходить до сфери індивідуального творчого стилю.
До того ж, побудова образної мізансцени ніколи не може бути метою. Вона є лише однією з форм розкриття авторської ідеї.
Розділ ІV. Режисура як професія
(автори – проф. Полєшко С.М, доц. Десятник Г.О, доц. Меленєвська О.Б.)
- режисерський задум; документи фіксації режисерського та операторського задуму
Первинне, вихідне уявлення режисера про його майбутній твір, більш-менш осмислений прообраз твору, який дає поштовх подільшій творчій роботі має назву задум. Дуже часто задум одразу містить у собі всю ритміку майбутнього твору, його пластичні вирази, головні елементи драматургії.
А може статися так, що задум являє собою лише найзагальніші обриси майбутнього твору, об´єднані тільки концепцією, прагненням режисера до виразу власного розуміння життєвих проблем
У будь-якому разі задум проходить через фази уточнення змісту твору, визначення головної дії, тобто спрямування до певної мети, за потреби – побудову паралельних, допоміжних дій, які сприятимуть розкриттю теми, які будуть поглиблювати головну дію.
Режисер повинен визначити характер проблематики майбутнього екранного твору, наявність можливих драматургічних конфліктів, які є чинником позитивного, або негативного розвитку тощо.
Дуже важливо відразу ж, на стадії формування режисерського задуму, визначити на основі власного стилю та творчої уяви жанр і характер викладу матеріалу – поетичний, публіцистичний, розповідний тощо. Це дозволить свідомо чи підсвідомо провести відбір тих чи інших драматургічних форм, виражальних засобів. Режисер, працюючи зі сценарієм, повинен попередньо відібрати той життєвий матеріал, який наповнить літературні образи і положення реальною екранною дією, уявити більш-менш цілісний образ майбутнього твору. Існує кілька документів, у яких на різних етапах роботи над екранним твором може формуватися і фіксуватися режисерський задум. По-перше, у тому разі, коли режисер бере на себе створення літературного сценарію фільму чи програми, таким документом є авторська заявка, а потому – літературний сценарій чи сценарний план. Якщо режисер отримує сценарний матеріал, створений іншим автором, він може зафіксувати свій творчий задум у режисерській експлікації – більш-менш розгорнутому викладі загального режисерського бачення майбутнього екранного твору, і в режисерському сценарії. Останній документ являє собою точний покадровий опис майбутнього фільму чи програми і слугує планом майбутніх зйомок та основою для фінансово-виробничих документів – кошторису, календарних планів, графіків тощо. До режисерського сценарію може додаватися так звана режисерська розкадровка – серія більш-менш умовних малюнків, на яких зафіксовані головні композиційні рішення і характер руху в кадрах, або локальних епізодах майбутнього екранного твору. Розкадровка, у створенні якої можуть приймати участь художник та оператор, дає можливість значно оптимізувати виробничо-постановочний процес, забезпечує безумовну монтажність зйомок і головне – допомагає творчій групі послідовно втілювати в кожному кадрі образний задум режисера. На телебаченні аналогом режисерського сценарію може виступати монтажний план програми, в якому визначаються об´єкти зйомок чи трансляції у чіткій драматургічній послідовності.
При виробництві художніх телефільмів і значних за об´ємом постановочних телевізійних програм у ході підготовчого періоду на основі режисерського сценарію розробляється також пакет документів постановочного проекту.
Постановочний проект об´єднує всі матеріали, на основі яких будуть проводитися зйомки та монтаж екранного твору.
До постановочного проекту художнього фільму входять:
- режисерський сценарій;
- пооб´єктні розробки, в яких ретельно розписано все необхідне для зйомки кожного епізоду, включаючи певних виконавців, реквізит, техніку тощо; для їх створення з режисерського сценарію вибираються та групуються епізоди, які будуть зніматися в одному об´єкті, незважаючи на їх сценарну послідовність, а також визначаються комплекси робіт, які будуть виконуватися на одній виробничій базі – комбіновані зйомки, виготовлення титрів, озвучання, попередній запис музики і т.ін.
- зйомочні карти з детальним пооб´єктним розписом характеру майбутніх зйомок;
- операторська експлікація фільму та його окремих епізодів, у якій оператор викладає своє стилістичне бачення, накреслює періоди й часові характеристики можливої зйомки тих чи інших об´єктів, визначає точний перелік необхідних технічних і допоміжних засобів;
- звукооператорська експлікація;
- фото- й відеопроби акторів;
- описи і фотографії об´єктів зйомки;
- розкадровки;
- ескізи декорацій або інтер´єрів;
- ескізи костюмів, строки пошиву костюмів і відповідні угоди на їх створення тощо;
- монтажно-технічні розробки будівництва декорацій та натурних об´єктів;
- календарно-постановочний план;
- генеральний кошторис;
- перелік сценічно-постановочних засобів (реквізити, обладнання, перуки, грим тощо), які будуть виготовлятися поза студією;
- рекламный пакет, кошторис на рекламу;
- перелік готовності першочергових об´єктів та об´єктів, що потребують негайної зйомки ще в ході підготовчого періоди (об´єкти, що уходять);
- угоди з учасниками проекту;
- фінансові угоди.