- •Розділ VI. Екранні виражальні засоби....................................................
- •Розділ viі. Монтаж екранних творів.........................................................
- •Розділ vііі. Iсторичні етапи розвитку світового кінематографа і телебачення
- •- Видовище та видовищні мистецтва; соціальні функції видовища
- •- Класифікація видовищ
- •- Виконавець як компонент видовища
- •- Глядач – співтворець видовища
- •- Функції телебачення
- •- Техногенні видовища; поняття екранності
- •- Спільні та відмінні риси кіно і телебачення; ефект телевізійної присутності
- •- Тема і тематичний задум; ідейний задум
- •- Надзавдання – основний компонент драматургічної дії
- •- Конфлікт та його значення для розвитку драматургії
- •- Драматургічний аналіз твору
- •- Формування режисури як професії; специфічний предмет режисури театру, кіно і телебачення.
- •- Визначальні принципи системи Станіславського
- •- Творчі засади режисерської школи Всеволода Мейєрхольда
- •- Життєвий шлях і творчі засади режисерської школи Леся Курбаса
- •- Мізансцена як відображення драматургічних стосунків персонажів
- •- Режисура документальна та постановочна
- •- Режисура як технологія; виробничі процеси та етапи створення фільмів і телевізійних програм
- •- Режисер як керівник творчого колективу
- •- Режисура як практична психологія
- •- Герменевтика документального кіно і телебачення
- •- Режисура інформаційних жанрів телебачення
- •- Головні джерела екранного матеріалу
- •- Багатокамерний спосіб зйомки телефільмів: плюси й мінуси
- •- Документ у мистецтві екрану; місце художнього образу в документальному екранному творі
- •- Репортаж і відновлення факту – проблема життєвої правди в екранній документалістиці
- •- Техніка безпеки під час проведення зйомок та відповідальність режисера і оператора
- •- Види телевізійного мовлення
- •- Основні жанрові форми інформаційно-аналітичного мовлення
- •- Основні жанрові форми художнього мовлення
- •- Реаліті-шоу та особливості його створення
- •- «Драматизовані хроніки»: особливості драматургії, виконавської, операторської роботи, монтажу
- •- Телевізійний анонс; особливості його створення
- •- Головні жанрові форми телевізійного кіно та місце фільмів у програмах телебачення
- •- Музичний кліп як жанр та його режисура
- •- Головні принципи побудови телевізійної програми; телевізійні заставки
- •- Звукові засоби екранної виразності.
- •- Кадр, його компоненти
- •- Рух в кадрі, види панорамування, поняття панорамного внутрішньокадрового монтажу
- •- Шуми як складовий елемент звукового образу фільму, телепрограми
- •- Комп´ютерні технології створення телевізійних програм і кінофільмів
- •- «Ефект Кулєшова» та його значення для становлення мистецтва кіномонтажу
- •- Одиниці монтажної структури екранного твору
- •- Монтаж як засіб драматургічної організації екранного твору
- •- Монтаж та екранний час і простір
- •- Загальна класифікація видів монтажу; методи оповідного монтажу
- •- Принципи комфортного монтажу і монтажної зйомки
- •- Загальне поняття внутрішньокадрового монтажу
- •- «Брайтонські» кінематографісти – першовідкривачі монтажної мови кіномистецтва
- •- Аста Нільсен та Еміль Яннінгс – найвидатніші «зірки» дозвукового кіно
- •- Фільм Девіда Гріффіта «Нетерпимість» і його значення для формування кінематографічної мови
- •1916 Року д. Гріффіт зняв величезний фільм «Нетерпимість», драматургію якого вперше було побудовано на суміщенні чотирьох історичних пластів, які ілюстрували різні форми суспільної нетерпимості:
- •- Кінематографічна діяльність о. Дранкова та о. Ханжонкова
- •- Фільми с. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і в. Пудовкіна «Мати» – визначні досягнення світового «німого» кіно
- •- Дзиґа Вертов – основоположник екранної кінопубліцистики; вертовська теорія наскрізного монтажу
- •- Кінематографічне відкриття Есфірі Шуб та його розвиток у сучасній кіно- і телепубліцистиці
- •1926 Року Есфір Шуб обстояла ідею створення історичного фільму на основі хронікальних зйомок, які велися в Росії з 1908 по 1917 рік.
- •- Три напрямки французького кіноавангарду – імпресіонізм, сюрреалізм і дадаізм
- •- Головні досягнення радянського кіно 30-х років хх століття
- •- Драматургічний ефект «Уеллса-Куросави»
- •- Основні етапи винаходу телебачення
- •26 Липня 1928 року університетька комісія побачила на маленькому екранчику обличчя помічника б. Грабовського Івана Бєлянського.
- •Бібліографічний список
- Загальна класифікація видів монтажу; методи оповідного монтажу
У сучасній теорії виділено два основні види екранного монтажу – оповідний та акцентний.
Завдання оповідного монтажу – логічно правильно, з потрібною емоційною виразністю побудувати розповідь про події, що відбуваються у фільмі, програмі. Оповідний монтаж в основному будується або на відтворенні реальних життєвих зв´язків і подій, або зіставляє ці зв´язки і події таким чином, наче вони відбуваються в житті.
При цьому зрозумілі купюри руху і часу в оповідному монтажі є несуттєвими для драматургічної дії і загалом відповідають об´єктивному погляду на події.
У документалістиці та пізнавальних формах екранного видовища оповідний монтаж підкорюється, здебільшого, ходу авторської думки та інформації, викладеним у закадровому чи синхронному тексті.
Можна виділити два провідні методи оповідного монтажу – послідовний і паралельний.
П о с л і д о в н и й, який ще називають і н ф о р м а ц і й н и м, – коли події розгортаються перед глядачем у їхній реальній послідовності.
П а р а л е л ь н и й – коли на екрані поперемінно розгортаються події, які проходять одночасно, але в різних місцях, поєднані між собою певним драматургічним змістом.
Прийом паралельного монтажу практично утвердив у кіно американський режисер Девід Гріффіт у новелі про невинно засудженого до страти з фільму 1916 року «Нетерпимість». Героя збираються скарати, а паралельно показується, як його дружина та друзі отримують помилування у губернатора і мчаться на допомогу. У фіналі обидві лінії сходяться і героя в останню мить рятують.
Паралельний монтаж може виступати і у формі ретроспективної асоціації, або ретроспективного паралельного монтажу, коли дії розгортаються в різних часових вимірах. Прикладом такого монтажу знову ж таки є «Нетерпимість», у якій драматичні події, пов´язані з виявами нетерпимості, розвивались у чотирьої історичних епохах.
- Принципи комфортного монтажу і монтажної зйомки
Основою оповідного монтажу є суто практичні елементи монтажної взаємодії окремих кадрів, які дозволяють глядачу постійно розуміти зміст і характер об´єктивних фізичних дій екранних персонажів та об´єктів, реальну систему їх зовнішніх взаємин.
Сукупність цих елементів, або монтажних принципів, становить сутність так званого к о м ф о р т н о г о монтажу, тобто такої монтажної форми поєднання кадрів, яка дозволяє глядачу психологічно не помічати міжкадрових переходів.
На основі узагальнення історичного досвіду екранних мистецтв визначені десять принципів монтажної зйомки та комфортного монтажу:
– монтаж за крупністю кадру;
– монтаж за орієнтацією в просторі (з монтажем за орієнтацією в просторі пов´язане так зване «правило вісімки», яке означає, що кути зору камери чи камер, спрямованих на об´єкти, які взаємодіють між собою, не можуть переходити лінію взаємодії, а перехід кута зору у двох сумісних кадрах повинен бути менший за 180 градусів);
– монтаж за напрямком руху об´єкту;
– монтаж за напрямком головного об´єму чи площини, які рухаються в кадрі;
– монтаж за фазою об´єкту, що рухається в кадрі;
– монтаж за темпом об´єктів, що рухаються; – монтаж за композицією;
– монтаж за світлом;
– монтаж за кольором;
– монтаж за зміною зйомочної осі.
Ще раз підкреслимо: комфортний монтаж – це набір прийомів, які дозволяють глядачу не помічати, або не звертати увагу на монтажні переходи, створюючи цілісну об´єктивну картину дії. Він є монтажною формою оповідного монтажу.
Принципи комфортного монтажу лежать в основі принципів монтажної зйомки і саме ця єдність забезпечує елементарне розуміння глядачем подій екранного твору.
Теоретичні засади комфортного монтажу заклали Лев Кулєшов, Всеволод Пудовкін і Сергій Ейзенштейн. Зокрема, останній вказав на такий принцип поєднання кадрів як «ортодоксальний монтаж», тобто такий, що дотримується традицій. Він визначив його як монтаж за домінантою, тобто за основною ознакою кадрів – рухом, площиною, колоритом, тональністю, масштабом тощо. Але ж усі ці елементи і є складовими саме «комфортного» монтажу. А термін «комфортний» досить влучно орієнтований на кінцеву мету – вірне сприйняття екранного твору глядачем.
Саме тому у практиці екранних мистецтв термін «комфортний» так би мовити «прижився» краще, ніж слово «ортодоксальний».