Варшавська угода (між унр і Польщею 21 квітня 1920 р.)

1. Польська держава визнавала право УНР на незалежне існування.

2. Директорія і головний отаман С. Петлюра визнавалися найвищою владою в Україні.

3. Польща одержувала території Східної Галичини, Західної Волині, частину Полісся, Холмщину, Підляшшя, Лемківщину, Посяння. Таким чином, Польщі віддавалося 162 тис. км² української території, де проживало 11 млн. населення.

4. Польща зобов'язувалася не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України.

5. Гарантувалися національно-культурні права українського населення в Польщі, а польського — в Україні.

6. 24 квітня 1920 р. між Польщею та УНР було підписано військову конвенцію, яка стала складовою Варшавської угоди і передбачала спільні дії проти більшовицьких військ в Україні:

• збройні сили С. Петлюри підпорядковувалися польському командуванню;

• УНР давала згоду на підпорядкування залізниць польському управлінню і на спільну валюту;

• утримання польських військ на території України покладалося на український уряд, а озброєння петлю­ рівців — на польський.

Симон Петлюра пожертвував долею ЗУНР задля продовження боротьби проти більшовиків.

Ставлення до варшавської угоди

1. Цей договір викликав протести навіть у найближчому оточенні Петлюри.

2. З посади прем'єр-міністра УНР подав у відставку І. Мазепа.

3. Критикували цей договір В. Винниченко і М. Грушевський, які ще раніше відійшли від Петлюри та були в еміграції.

4. Галицька громадськість різко критикувала договір, бо він перекреслював надії на національне визволення.

Висновок: Загалом Варшавська угода фактично ставала трампліном для початку радянсько-польської війни. (Навести вислів Ореста Субтельного, див.: Світлична В.В. Історія України: Навч. посібник. – К., 2002. – С.156).

4. На початку 1920 р. Червона Армія подолала опір військ Директорії і розгромила денікінців. Але на території Криму зосередилися загони білогвардійських військ: колишні денікінці, евакуйовані білогвардійці з Новоросійська. Це угрупування очолив командир Кавказького війська білогвардійців барон П. Врангель. Він проголосив себе правонаступником Антона Денікіна і став на чолі створеного Уряду Півдня Росії. Основною метою барон уважав початок наступу на Донбас з метою просування території Росії і відновлення “єдино неподільної Росії”.

П. Врангель ураховував політичні помилки свого попередника А. Денікіна стосовно України. Щоб привернути увагу й одержати підтримку своєї політики серед українського населення, П. Врангель заявив, що:

• Україна має право на автономію у складі майбутньої Російської федерації;

• необхідно утворити Українську Народну Громаду — представницький орган українців для захисту інтересів більшості населення України;

• створити Раду в українських справах, з метою проведення переговорів, із представниками українських партій і громадських організацій;

• сприяти організації всеукраїнського повстання проти більшовиків.

Однак такі заяви П. Врангеля ніколи не були реалізовані.

П. Врангель вирішив скористатися сприятливою ситуацією для розгрому військ більшовиків (у цей час йшла радянсько-польська війна). Одержавши допомогу від держав Антанти, війська П. Врангеля почали наступ. Однак більшовики провели мобілізацію і створили Південний фронт на чолі з М. Фрунзе.

Основний театр бойових дій розгорнувся на Каховському плацдармі. Бі­логвардійські війська відступили до Перекопського перешийка під захист штучних укріплень Турецького валу, що складався із декількох смуг оборони і дротових загороджень.

Більшовики, оцінивши складність ситуації, у жовтні 1920 р. уклали уго­ду з військами Революційної повстанської армії України Н. Махно про зага­льні дії в боротьбі з військами Врангеля.

У період з 28 жовтня по 11 листопада 1920 р. відбулася Перекопсько-Чонгарська бойова операція. Утративши тисячі солдатів, Червона Армія за підтримкою махновців вступила на територію Криму. Врангель відмовився від капітуляції і з частиною військ і біженців евакуювався до Туреччини. Залишки білогвардійців, що потрапили в полон, були розстріляні.

Розгромивши війська Врангеля, більшовики вирішили знищити своїх колишніх союзників — махновців, запропонувавши їм здатися в полон. Ті, хто відмовився це зробити, були оголошені “ворогами радянської влади”. У 1921 р. радянська влада поступово розправилася із загонами Н. Махно, а керівник анархістського руху в Україні залишив батьківщину й емігрував до Румунії.

Нестор Махно сповідав ідеї анархо-комунізму: “безвладна держава”, “вільні ради”, громада — основа майбутнього селянського суспільства. Він захищав інтереси се­лянства, за що його називали “батьком”. Загони “батьки” складалися з піхо­тинців і кавалеристів (тачаночників), були мобільними, добре озброєними і вели боротьбу проти військ царського генерала О. Каледіна, УЦР, геть­мана П. Скоропадського, командуючого військ Директорії С. Петлюри, білогвар­дійських військ генерала А. Денікіна і барона П. Врангеля. Нестор Махно тричі укла­дав угоду з більшовиками, сприяючи тим самим встановленню своєї влади в Україні. Однак уже в 1920 р. Н. Махно був оголошений радянською владою поза законом, після чого почав боротьбу проти неї.

Висновок: Розгром білогвардійських військ П. Врангеля в Криму привів до встановлення радянської влади на півострові. На початку 1920 р. організованою силою, що боролася проти радянської влади, була армія Н. Махно. Розгромивши цю армію, більшовики остаточно зміцнили свою владу в Україні.

Підсумок:Завершення громадянської війни засвідчувало не тільки перемогу радянської влади на теренах колишньої Російської імперії, а й поразку національно-патріотичних сил та болюче територіальне розчленування українських земель. Було покладено кінець існуванню УНР (хоч її уряд формально існував за кордоном до 1992 року), боротьба за яку тривала чотири роки.

Закріплення нових знань і вмінь студентів:опитування:

1. Коли відбулося юридичне оформлення радянської державності в Україні?

2. Яку назву мала програма економічних перетворень більшовицького уряду?

3. Чим закінчилася радянсько-польська війна 1920р.? (Радянсько-польська війна 1920 р. закінчилася встановленням в Україні радянської влади. Крім того з 1921 р. Україна знову була розчленована між своїми сусідами: Румунією, Чехословаччиною, Польщею та Радянською Росією).

4. Хто очолив Південний фронт проти військ барона П. Врангеля?

5. Як ви вважаєте, Варшавська угода – це дипломатична перемога чи поступка національними інтересами?

Домашнє завдання:опрацювати конспект і текст підручника, підготуватися до семінарського заняття.