65. Ламана крива попиту, як варіант ціноутворення олігополістом.

Точний прогноз поведінки фірми в умовах монополістичного ринку не можливий, бо існує декілька варіантів олігополії. У галузі може бути як 2-3 найбільші фірми („жорстка” олігополія), так і 10-20 („м’яка” олігополія). Тому виділяють такі варіанти ціноутворення олігополіста:

1) ламана крива попиту;

2) ціноутворення, зумовлене таємним зговором;

3) лідерство в цінах;

4) ціноутворення за принципом "витрати плюс".

1. Ламана крива попиту. Припустимо, що галузь має три рівноцінні фірми (А, В, С), що не погоджують свої ціни. При цьому можливі такі два варіанти поведінки цих фірм:

а) якщо фірма А знижує ціну з P₁ до Р₂, щоб реалізувати більше своєї продукції, то фірми-конкуренти будуть її наслідувати, щоб не втратити своєї частини ринку, і приріст продажу буде досить незначним (в основному за рахунок інших галузей);

б) коли А підвищить ціни, то В і С проігнорують таку поведінку, щоб звільнитися від А і захопити його частку ринку. Тому крива попиту для олігополіста матиме вигляд ламаної кривої (рис. 11.1).

Крива попиту буде сильно еластичною на ділянці, що розташована вище від ринкової ціни Р1, та слабо еластичною (коли продукт диференційований) або взагалі нееластичною (якщо олігополісти продають стандартну продукцію) на ділянці нижче, ніж ринкова ціна. Через таку суттєву відмінність у еластичності попиту крива граничного доходу буде мати розрив.

Ціни на олігополістичному ринку є негнучкими (жорсткими), адже ініціатор зміни ціни не має виграшу ні при її підвищенні, ні при зменшенні. Крім того, ламана крива граничної виручки означає, що в певний момент зміни граничних витрат не впливають на ціну та обсяги виробництва.

Однак, ґрунтуючись лише на ламаній криві попиту неможливо пояснити, чому ринкова ціна встановлюється на рівні Р1. Вивчення моделі поведінки виробника на олігополістичному ринку має доповнюватись аналізом можливостей до зговору кількох продавців.

66. Особливості встановлення цін олігополістами за умови таємного зговору.

Якщо кілька фірм у галузі приблизно однакові за розмірами та рівнем середніх витрат, то для них збігатимуться рівень ціни та обсяги виробництва, що максимізує економічний прибуток. Тому є стимули до таємного зговору з метою зафіксувати ціни та поділити ринки збуту. Такий зговір фактично перетворює ринок олігополістичної конкуренції в ринок чистої монополії. При цьому ринкова ціна відповідатиме тій, що максимізує економічний прибуток кожної фірми.

В економіці існує багато факторів, що протидіють укладанню картельних угод:

а) відмінності у витратах та обсягах продаж фірм-олігополістів; за таких умов не збігатимуться ціни, що максимізують економічний прибуток кожної фірми;

б) при „м’якій” олігополії кількість фірм у галузі надто велика для досягнення погоджених дій;

в) серед учасників угоди можливе порушення угоди (зниження цін) з метою отримання додаткових замовлень;

г) державне регулювання економіки через обмеження цін, притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності учасників цінового зговору.

д) економічний прибуток у галузі може приваблювати нових виробників.