- •1. Мікроекономіка в системі економічних наук.
- •2. Функції мікроекономіки.
- •3. Нормативна та позитивна мікроекономіка.
- •4. Мікросистема та її основні характеристики
- •5. Суб'єкти економічних відносин на мікрорівні.
- •7. Методи мікроекономічного аналізу.
- •9. Поняття потреб та їх класифікація.
- •10. Економічні блага та їх класифікація.
- •11. Поняття корисності та її особливості.
- •13.Рівновага споживача. Другий закон Госсена.
- •14. Споживацький вибір та фактори, що на нього впливають.
- •15. Криві байдужості, їх основні характеристики.
- •16. Криві байдужості особливого типу.
- •17. Поняття бюджету та бюджетних обмежень. Лінія бюджетних обмежень.
- •18. Вплив змін доходу та цін на положення лінії бюджетних обмежень.
- •19. Досягнення рівноваги споживача з ординалістських позицій.
- •20. Реакція споживача на зміну його доходу.
- •21. Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •22. Ефект заміщення та ефект доходу.
- •23. Парадокс Гіффена.
- •24. Характеристика ринкового попиту. Закон попиту.
- •25. Нецінові фактори впливу на ринковий попит.
- •26. Характеристика ринкової пропозиції попиту. Закон пропозиції.
- •27. Нецінові фактори впливу на пропозицію
- •28. Взаємодія попиту і пропозиції.
- •29. Встановлення ринкової рівноваги.
- •30. Вплив податків на ринкову рівновагу.
- •30.Вплив субсидій на ринкову рівновагу.
- •31.Вплив фіксованих цін на ринкову рівновагу.
- •32.Характеристика та математичне вираження еластичності попиту за ціною та еластичності попиту за доходом.
- •34. Характеристика та математичне вираження перехресної еластичності попиту.
- •35.Характеристика та математичне вираження еластичності пропозиції за ціною.
- •36. Основи виробництва та його фактори.
- •37. Властивості факторів виробництва
- •39. Виробнича функція та її властивості.
- •40. Основні мікроекономічні параметри підприємства.
- •41. Частинна варіація факторів виробництва.
- •42. Ізоквантна варіація факторів виробництва.
- •44. Гранична норма технологічного заміщення капіталу працею.
- •45. Пропорційна варіація факторів виробництва.
- •46. Зростаюча віддача від масштабу виробництва.
- •47. Постійна та спадна віддача від масштабу виробництва.
- •48. Оптимум виробника.
- •49. Ізокоста та її властивості.
- •50. Характеристика рівноваги виробника.
- •51. Загальне поняття витрат виробництва.
- •52. Особливості неявних витрат.
- •53. Поняття та характеристика транзакційних витрат
- •55. Особливості попиту на ринку досконалої конкуренції.
- •56. Методи сукупного та граничного аналізу при побудові моделі поведінки підприємства в короткостроковому періоді.
- •57.Особливості ринку досконалої конкуренції в довгостроковому періоді
- •58. Переваги та недоліки ринку досконалої конкуренції
- •59. Характеристика ринку чистої монополії.
- •60. Особливості визначення цін та обсягів виробництва чистим монополістом.
- •61. Особливості формування граничної виручки чистого монополіста.
- •62. Помилкові уявлення про політику монополіста.
- •63. Економічні наслідки діяльності чистої монополії.
- •65. Ламана крива попиту, як варіант ціноутворення олігополістом.
- •66. Особливості встановлення цін олігополістами за умови таємного зговору.
- •67. Лідерство в цінах та принцип «витрати плюс», як варіанти ціноутворення олігополістом.
- •69. Характеристика ринку монополістичної конкуренції.
- •70. Короткострокова рівновага фірми при монополістичній конкуренції.
- •71. Довгострокова рівновага фірми при монополістичній конкуренції.
- •72. Ефективність монополістичної конкуренції.
- •73. Похідний попит за досконалої конкуренції, його значення та показники.
- •76.Цінова еластичність попиту на ресурси.
- •77.Особливості оптимального співвідношення ресурсів виробником.
63. Економічні наслідки діяльності чистої монополії.
Порівняно з конкурентним виробником монополіст вважає за доцільне призначати вищі ціни і продавати менший обсяг продукції. Тому:
а) суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів, бо рівноважний обсяг виробництва монополіста не збігається з мінімальним рівнем середніх витрат;
б) споживачі змушені сплачувати „монопольний податок”, цей "податок" – економічний прибуток монополіста.
Площу безповоротних втрат суспільства можна розрахувати за формулою:
,
де ∆Р і ∆Q – відхилення від конкурентної ціни та обсягу випуску.
Оцінка втрат добробуту, що виникає внаслідок неоптимального розподілу ресурсів монополією, зумовила появу статті X. Лейбенстайна про Х-неефективність. Він стверджував, що Х-неефективність, тобто втрати фірми, які виникають внаслідок нездатності фірми працювати на межі виробничих можливостей, може бути пов'язана з неконкурентною ринковою структурою. Тиск конкуренції змушує учасників ідеальної конкуренції боротися за мінімізацію витрат, тоді як свобода від конкуренції дає монополістові можливість працювати неефективно, або Х-неефективно. Тобто монополіст може дозволити собі працювати в точці, яка розташована вище від теоретичної кривої витрат.
Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються з середніми витратами конкурентної фірми, вони можуть бути як меншими, так і більшими:
а) АТСМ < АТСК, адже монополіст – це велике підприємство і на розмір середніх витрат може вплинути ефект масштабу;
б) АТСМ > АТСК, у зв'язку, як правило, з меншою ефективністю виробничої діяльності монополіста:
цілі менеджерів монополіста не збігаються з метою мінімізації витрат (вони можуть ставити завдання – збільшити фірму, не беручи до уваги витрати, ухилятися від надмірного ризику за рахунок збільшення витрат, брати на роботу некомпетентних друзів та родичів);
монополіст, не відчуваючи "подиху в потилицю" конкурента, стає в'ялим, припиняє пошук нових технологій;
монополіст несе додаткові витрати (придбання патентів, ліцензій, підкуп чиновників, тиск на постачальників).
Монополія суперечливо впливає на науково-технічний прогрес:
а) масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на науку та розробку нових технологій;
б) однак у монополіях немає постійних стимулів до НТП.
64. Характеристика олігополістичного ринку.
До основних ознак олігополії належать:
Панування на олігополістичному ринку кількох фірм. їх може бути від 2 до 20 (у США антимонопольне законодавство дозволяє діяльність не менше 10 (найбільша — до 31%, дві найбільші — до 44%, 3 до 54%, 4 до 64 %; в Україні — до 35% ринку). Проте для розрахунку береться загальнодержавний ринок, хоча деякі товари виробляються лише на певних територіях.
Продукт олігополії може бути як стандартним, так і диференційованим (ринок сталі і ринок автомобілів).
Кожен олігополіст може проводити самостійну цінову політику, адже частка кожного з них на загальному ринку досить значна. Але результати його впливу залежатимуть від реакції інших олігополістів.
Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений. Діють ті ж фактори, що й при монополії.
Олігополістичні ціни не гнучкі. Якщо вони змінюються, то, як правило, одночасно всіма фірмами-олігополістами, тобто при олігополії є стимули для погодження дій або таємного зговору.
Олігополія — досить поширена модель ринку. Олігополії виникають за таких обставин:
утворення великих фірм за рахунок поглинання конкурентів;
злиття фірм, що дає більшу економічну владу, вищі можливості контролю за цінами, а також виграш при оптовій закупці ресурсів.