96. М.Шаповал як видатний представник української соціології.

МикитаШаповал (1882-1932), який протягом 1924-1932рр. очолював Український інститут громадознавства (УІГ). УІГ провадив активну наукову діяльність у га­лузі соціології, видавав єдиний на той час український соціологіч­ний часопис «Суспільство», публікував книжки українських со­ціологів і проіснував аж до 1945 року.

М. Шаповал, досліджуючи проблеми суспільства, дотримува­вся тези, що суспільство є системою різних угруповань індивідів, що живуть у такому взаємозв'язку, коли поведінка однієї чи кіль­кох осіб спричиняє поведінку іншої чи інших осіб.

На думку М. Шаповала, індивіди на підставі певної мети згур­товуються в групи, які виконують біологічні чи соціальні ф-­ції; групи єднаються одна з одною, вростають одна в одну, зв'я­зуються в агрегат, який уже називається суспільством.

Суспільні групи вчений класифікує на:

• організовані, характерною ознакою яких є внутрішній поділ на керівників і підлеглих (держава, сім'я, церква тощо);

• неорганізовані, в яких нема сталої організації (вікові, мовні, статеві, расові тощо);

• прості, в яких люди поєднані якоюсь одною спільною озна­кою (політичною метою, мовою і т. ін.);

• складні, в яких з'єднуються кілька ознак, наприклад суспі­льний клас, що в ньому інтегруються три ознаки:' професійна, майнова і правова.

Шаповал першим в українській соціології вводить поняття «українське суспільство» і стверджує, що воно стане таким тіль­ки тоді, коли будуть створені українські політичні партії, україн­ські профспілки, українські школи, українські кооперативні спіл­ки як підвалини господарської самостійності.

Згодом, аналізуючи сучасне йому світове суспільство, Шапо­вал розвиває свої теоретичні ідеї. Так, суспільство він уже трак­тує як організацію співробітництва людей щодо здобуття і розпо­ділу життєвих засобів для задоволення своїх потреб. Національне суспільство є мікрокосмом світового і має незалежно виконувати свої функції в економічній, політичній і культурній сферах.

97. Макросоціологічна концепція суспільства Золотого мільярду.

Макросоціологія — галузь соціологічного знання, що орієнтується на вивчення великих соціальних процесів та аналіз цілісних соціальних груп та систем, таких як суспільство, цивілізація і т. д.

Наприкінці XX ст. набула популярності макросоціологічна концепція золотого мільярду, згідно з якою існують високорозвинуті суспільства за рахунок матеріального виробництва, що насамперед здатні забезпечити своїм членам а це приблизно мільярд населення Землі гідне життя, та решта суспільств, які становлять джерело дешевої сировини та дешевої робочої сили для високорозвинутих суспільств. Кожна з наведених типологій суспільств має право на існування, базується на власних теоретико-методологічних засадах, має відповідний поняттєвий апарат, за допомогою якого можуть бути розкриті сутнісні характеристики суспільств.

Термін "золотий мільярд" утворився як синтез двох великих ідей сучасної західної культури, які беруть дуже різний характер - від квазінаукових до суто ідеологічних і навіть містичних, релігійних. Одна ідея - це уявлення про "Золотий вік" прогресу і благоденства. Інша - песимістичний визнання обмеженості ресурсів Землі і неможливості поширення цього благоденства на всі нинішнє населення планети.

Зрозуміло, термін "золотий мільярд", як сильно "ідеологічно навантажена "метафора, не вживається в офіційних документах. Там він замінюється набором ухильні понять і визначень, так що сенс стає ясний з контексту. Так, коли ряд вчених і експертів ООН об'явяют, що благополучне життя на Землі можлива тільки для одного мільярда людей, вони по суті використовують поняття "золотий мільярд".

Наприкінці XX ст. набула популярності макросоціологічна концепція “золотого мільярду”, згідно з якою існують високорозвинуті суспільства за рахунок матеріального ви­робництва, що насамперед здатні забезпечити своїм членам (а це приблизно мільярд населення Землі) гідне життя, та решта суспільств, які становлять джерело дешевої сировини та деше­вої робочої сили для високорозвинутих суспільств. а також за макросоціологічною концепцією “золотого мільярду” – на високо розвинуті (1 млрд населення) і решту.Теорії мікрорівня (мікросоціології). Соціологи цього напрямку вважають, що в центрі уваги суспільства повинні перебувати масові соціальні процеси, масова свідомість, поведінка індивідів, їх взаємозв’язків в малих групах.