74. Сім я, як суспільне явище і соціальний інститут.

Сім'я є найважливішим соціальним інститутом, це ціла система зв'язків: шлюбних і родинних, господарських і правових, етичних і психологічних. Тому сім'я від-творює людину не тільки як біологічну істоту, але і як громадянина, оскільки саме в ній, передусім, відбувається соціалізація особистості. Всю сукупність найважли-віших проблем, пов'язаних з сім'єю, вивчає така спеціальна соціологічна теорія, як соціологія сім'ї. Сім'я має високу персональну значущість. Для більшості людей сьогодні — це необхідний життєвий осередок, особлива ніша, яка оберігає, захи-щає людину. Соціологія сім'ї — це область соціології, що вивчає формування, розвиток і функціонування сім ї, шлюбно-сімейних відносин в конкретних куль-турних і соціально-економічних умовах. Головними об'єктами соціології сім'ї є шлюб і сім'я. Шлюб — це історично мінлива соціальна форма відносин між чоло-віком і жінкою, за допомогою якої суспільство упорядковує і санкціонує їхнє жи-ття, встановлює подружні і батьківські права і обов'язки. Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім'ї використовує наступні категорії: "умови життя сім'ї", "структура сім'ї", "спосіб життя сім'ї", "успішність функціонування сім'ї", "етапи життєвого циклу сім'ї" . Умови життя сім'ї представляють собою суку-ність чинників макросередовища (загальні соціальні умови) і мікро середовища (найближче соціальне оточення). В процесі аналізу специфіки функціонування сім'ї враховуються, зокрема, такі чинники, як соціально-економічні і соціально-політичні умови в суспільстві, екологічні умови, в яких проживає сім'я, характер-ристики можливої зайнятості членів сім'ї, характеристики сфери обслуговування в регіоні і багато інших. Під структурою сім'ї розуміють всю сукупність стосунків між її членами, включаючи, крім відносин спорідненості, систему духовних, етичних відносин, у тому числі відносин влади, автори- тету і ін. Функції сім ї — це способи вияву її активності, життєдіяльності всієї сім'ї і окремих її членів. Виділяють, зокрема, наступні функції сім'ї: репродуктивну (відтворювання насе-лення), виховну, господарсько-побутову, економічну, первинного соціально-го контролю, духовного спілкування, дозвілля, емоційну, сексуальну. Велике значе-ння має і феліцитологічна функція сім'ї (від лат. слова felicite, шо означає — щас-тя). Під способом життя сім'ї розуміють сукупність тих видів життєдіяльності, які здійснюються спільно всіма або деякими з її членів, або одним з них, але від імені або для сім'ї. Природно, що між способом життя сім'ї і способом життя певного соціального шару, класу, нації, суспільства, в рамках яких вона функціонує, спостерігається найтісніший зв'язок. Таким чином, сім'я є найважливішим соціальним інститутом суспільства, тобто системою дій і відносин, яка виконує соціальні функції відтворювання людини, вона здійснює соціальний контроль за вчинками своїх членів завдяки системі позитивних і негативних санкцій.

75. Основні проблеми сучасної української молоді

Сучасні суспільні процеси різко змінили соціальне, матеріальне і політичне становище молоді, тому поняття, що характеризували молодь колишнього суспільства («соціальний портрет молоді», категорії («потреби», «поведінка», «діяльність»), потребують сучасного аналізу, переосмислення та уточнення. Останнім часом загострилося чимало молодіжних проблем, серед яких найголовнішими є: — низький рівень життя, безробіття і значна економічна та соціальна залежність від батьків; — шлюбно-сімейні проблеми (високий рівень розлучень, сімейних конфліктів); — низька народжуваність — вже протягом трьох з половиною десятиліть в Україні зберігається рівень народжуваності, який не забезпечує навіть відтворення поколінь; — матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов; — поганий стан здоров'я і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція); — втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму) Постійно скорочується питома вага молоді щодо всього населення. В Україні за останні десять років її кількість знизилася з 22 до 20%. За всіма прогнозами, ця тенденція триватиме і надалі. Вирішення цих проблем потребує розробки і втілення у соціальну практику державної молодіжної політики, яка повинна бути зорієнтована на створення нової системи професійної підготовки молоді з урахуванням тенденцій сучасного соціально-економічного буття, потреб ринку праці, подолання відчуження молоді від політичних та суспільних процесів. Але на рубежі XX—XXI ст. ефективній молодіжній політиці стали на заваді: дефіцит соціально-економічних ресурсів, які б могли бути використані для вирішення молодіжних проблем; зниження життєвого рівня молоді, що спричиняє песимізм, соціальну апатію; невідповідність рівня професійної підготовки молоді реальним потребам суспільства; слабка консолідованість молодіжного руху. Головними структурними ланками такої політики повинні стати заходи щодо вдосконалення системи освіти молоді, формування та реалізації її соціальних та економічних інтересів, участь у політичній діяльності, реалізації духовних запитів і потреб. У зв'язку з цим нового значення набуває соціологія молоді як спеціальна наука, що вивчає закономірності формування розвитку і відтворення молодого покоління. Таким чином, підсумуємо. До числа особо тривожних тенденцій у молодіжному середовищі відноситься відставання рівня освіти від рівня, досягнутого найбільш розвиненими країнами; прискорення падіння престижу загального і професійно-технічної освіти; збільшення числа молоді, що починає трудову діяльність із низьким рівнем освіти і не маючої бажання продовжувати навчання; орієнтація багатьох ланок освіти на "потокове" відтворення робітників, службовців і спеціалістів без урахування вимог споживачів; непідготовленість кадрів вищої, професійної і середньої школи до роботи в нових умовах; що посилює відставання матеріально-технічної бази всіх рівнів від нормативних вимог; зниження інтелектуального рівня аспірантського корпуса - майбутнього української науки, відтік обдарованих юнаків і дівчин із багатьох вузів і з країни. Молоде покоління здебільшого виявилося без надійних соціальних орієнтирів. Руйнація традиційних форм соціалізації, заснованої на соціальній обумовленості життєвого шляху, з одного боку, підвищило особисту відповідальність молодих людей за свою долю, поставивши їх перед необхідністю вибору, з іншого боку - виявило неготовність більшості з них включитися в нові суспільні відносини. Вибір життєвого шляху став визначатися не здібностями й інтересами молодої людини, а конкретними обставинами.