42. Соціологічний погляд на проблеми Права і Закону

Соціологія права — галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних інститутів: генезис, динаміку, структуру правових норм та їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації в поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства

Предметом соціології права є суспільні відносини, за яких формувалися правові норми та акти, соціальна зумовленість права, а також вплив права на соціальні процеси, формування і розвиток суспільних відносин. Це означає, що предмет соціології права охоплює всі суспільні явища, які містять правовий елемент, соціальні чинники, які взаємодіють з правовими явищами, а також механізми та закономірності такої взаємодії. Об'єктом соціології права є соціально-правові відносини.

Проблема співвідношення права і закону існувала практично завжди, з

найдавніших часів, з тих пір, як з'явилося право.

Актуальність і важливість проблеми співвідношення права і закону

обумовлена постійною необхідністю співвідносити право і закон у процесі

правотворчої, правозастосовчої і правоохоронної діяльності, тому що не всі

закони, створювані державою мають правовий зміст, а часом і прямо

суперечать йому. Тому необхідний чіткий критерій, у відповідності з яким

можна судити про закон як правовий або неправовий, у іншому випадку не буде зрозуміло, коли закон втрачає характеристики правового і стає неправовим, бо навіть сваволею. Чи можна, наприклад, право фашистської Німеччини, якими були порушені елементарні права людини, вважати правом? Швидше за все, це було, закріплене державою свавілля, хоча зовні усі формальні ознаки права були в наявності: норми встановлювалися державою й охоронялися нею від порушень. Якщо наука не виділить чіткого критерію, що дозволяє відокремити справжнє право від сваволі й інших, перехідних до нього форм, то буде можливість трактувати в якості права неправові процеси і явища в процесі юридичної практики.

43.Правова соціалізація особистості

Правова соціалізація — це процес включення індивіда в систему правовідносин даного суспільства на основі засвоєння всієї правової культури даного суспільства. Вона виступає як складова єдиного процесу соціалізації.

У процесі соціалізації індивід засвоює не тільки норми та закони, а й всі елементи правової системи, в тому числі правові поняття. Таким чином, основу правової соціалізації становлять:

— засвоєння правових норм і посідання певної позиції стосовно до цих норм;

— оцінка безпосередньої реалізації норм у юридичній практиці, формування ставлення до правових інститутів та установ;

— засвоєння правової ідеології як системного, науково обгрунтованого відображення правової дійсності в ідеях, поняттях, принципах.

Правова соціалізація — це не тільки формування навичок соціальної поведінки, яка відповідає правовим нормам суспільства, а й інтеріоризація таких норм, виникнення внутрішньої мотивації, що орієнтує особистість на їх додержання. Початком цього процесу є засвоєння у дитинстві норм соціальної поведінки, спілкування та взаємодії людей, соціальних заборон і вимог. Пізніше правова соціалізація набуває виразніших форм: це відбувається тоді, коли людина, будучи дорослою, стає повноцінним учасником правовідносин і стикається з необхідністю самостійно відстоювати свої права, цивілізовано вступати у стосунки з іншими людьми і виконувати свої обов'язки перед суспільством.У процесі правової соціалізації відбувається поступова інтеграція особистості в широкий соціальний контекст, перехід її до повноцінної участі в функціонуванні громадянського суспільства та держави. Однак при цьому можуть виникати перекручення, деформації, які призводять згодом до появи у індивіда кримінальних нахилів, правового нігілізму, асоціальної й антидержавної поведінки