38. Повноваження судді Вищого спеціалізованого суду.

Суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності суду в порядку, встановленому законом

Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

1) розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом;

39. Голова Вищого спеціалізованого суду: порядок обрання та повноваження.

Голова вищого спеціалізованого суду:

• представляє відповідні спеціалізовані суди як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;

• визначає адміністративні повноваження заступників голови вищого спеціалізованого суду;

• контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

• видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

• повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у вищому спеціалізованому суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

• вносить відповідно до цього Закону пропозиції щодо утворення відповідних місцевих та апеляційних судів, зміни їх територіальної юрисдикції, а також щодо кількості суддів у них;

• скликає пленум вищого спеціалізованого суду; вносить на розгляд пленуму подання про призначення на посаду секретаря пленуму; виносить на розгляд пленуму питання та головує на його засіданнях;

• інформує пленум вищого спеціалізованого суду про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ;

• забезпечує виконання рішень зборів суддів вищого спеціалізованого суду;

• контролює ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

• забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів вищого спеціалізованого суду;

• здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова вищого спеціалізованого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

У разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

40. Верховний суд України: склад, порядок формування та повноваження.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

Верховний Суд України:

• переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

• переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

• надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

• звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

До складу Верховного Суду України входять сорок вісім суддів, з числа яких обираються Голова Верховного Суду України, Перший заступник Голови Верховного Суду України та чотири заступники Голови Верховного Суду України.У Верховному Суді України діють:

• Судова палата в адміністративних справах;

• Судова палата у господарських справах;

• Судова палата у кримінальних справах;

• Судова палата у цивільних справах.

До складу судової палати входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної).

41. Суддя Верховного суду та його повноваження.

Суддею Верховного Суду України може бути особа, яка має стаж роботи на посаді судді не менше 15 років або суддя Конституційного Суду України.

Суддя Верховного Суду України:

• бере участь у розгляді справи в порядку, встановленому процесуальним законом;

• бере участь у розгляді питань, що виносяться на засідання Пленуму Верховного Суду України;

• аналізує судову практику, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства та його застосування;

• здійснює інші повноваження, визначені законом.

41. Повноваження Голови Верховного суду України.

Голова Верховного Суду України:

• представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;

• визначає адміністративні повноваження Першого заступника Голови Верховного Суду України, заступників Голови Верховного Суду України;

• скликає Пленум Верховного Суду України; вносить на розгляд Пленуму подання щодо призначення на посаду секретаря Пленуму; виносить на розгляд Пленуму питання та головує на його засіданнях;

• видає на підставі акта про обрання на посаду судді Верховного Суду України або звільнення судді з посади відповідний наказ;

• повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у Верховному Суді України в десятиденний строк з дня їх утворення;

• контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

• інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність Верховного Суду України;

• здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова Верховного Суду України з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Голова Верховного Суду України за посадою входить до складу Вищої ради юстиції.

У разі відсутності Голови Верховного Суду України його адміністративні повноваження здійснює Перший заступник Голови Верхового Суду України, а за відсутності Першого заступника Голови Верховного Суду України - один із заступників Голови Верховного Суду України за його визначенням.

41. Порядок обрання Голови Верховного Суду України.

Голова Верховного Суду України обирається на посаду строком на п'ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України більшістю голосів від загального складу Пленуму шляхом таємного голосування.

Пленум Верховного Суду України з питання обрання Голови Верховного Суду України скликається не пізніше одного місяця з дня припинення повноважень попереднього Голови Верховного Суду України.

Процедура обрання на посаду Голови Верховного Суду України та звільнення його з посади встановлюється Регламентом Пленуму Верховного Суду України, що затверджується Пленумом. Зміна регламентної процедури менше ніж за шість місяців до закінчення строку повноважень Голови Верховного Суду України не допускається.

41. Порядок висловлення недовіри Голові Верховного Суду України.

Питання про висловлення недовіри Голові Верховного Суду України розглядається Пленумом Верховного Суду України за поданням не менш як п'ятої частини суддів від складу Пленуму Верховного Суду України, скріпленим їх підписами. Подання має бути вмотивованим.

Для проведення Пленуму Верховного Суду України з питання висловлення недовіри Голові Верховного Суду України створюють організаційний комітет та призначають його голову і заступника, про що складається протокол.

Організаційний комітет забезпечує підготовку і проведення Пленуму Верховного Суду України з питання висловлення недовіри Голові Верховного Суду України у 20-денний термін з дня його створення. Учасники засідання Пленуму Верховного Суду України повідомляються організаційним комітетом про день і час скликання Пленуму Верховного Суду України та питання, що виноситься на його розгляд, з надсиланням відповідних матеріалів у порядку, встановленому Законом. Внесення до порядку денного Пленуму Верховного Суду України інших питань, крім висловлення недовіри Голові Верховного Суду України, забороняється. Засідання Пленуму Верховного Суду України з питання висловлення недовіри Голові Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому більше половини суддів від складу Пленуму Верховного Суду України. На засіданні Пленуму Верховного Суду України головує голова організаційного комітету, а в разі його відсутності - заступник голови організаційного комітету.Головуючий виносить на затвердження Пленуму Верховного Суду України пропозиції щодо секретаря засідання Пленуму Верховного Суду України, персонального складу лічильної комісії, а також форми бюлетня та протоколу голосування, які затверджуються відкритим голосуванням.

Питання про висловлення недовіри Голові Верховного Суду України розглядається за участі Голови Верховного Суду України або без його участі. Голова Верховного Суду України по суті порушених питань може також надати письмові пояснення, які висвітлюються ним або уповноваженою ним особою на засіданні Пленуму Верховного Суду України.

Організаційний комітет визначає порядок проведення засідання та процедуру голосування з урахуванням вимог цього Закону та здійснює контроль за її дотриманням.

Рішення про висловлення недовіри Голові Верховного Суду України приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів від складу Пленуму Верховного Суду України.

Рішення про висловлення недовіри Голові Верховного Суду України оформлюється Постановою Пленуму Верховного Суду України, яка підписується головуючим та секретарем засідання, обраним Пленумом Верховного Суду України за пропозицією головуючого.

Висловлення недовіри Голові Верховного Суду України не позбавляє його повноважень судді Верховного Суду України. У разі дострокового припинення повноважень Голови Верховного Суду України обрання Голови Верховного Суду України здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Питання про недовіру Голові Верховного Суду України не може ініціюватися протягом року з дня його розгляду на засіданні Пленуму Верховного Суду України.

41. Пленум Верховного суду України: склад та повноваження.

Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом. До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України.

Пленум Верховного Суду України:

• обирає на посади та звільняє з посад Голову Верховного Суду України, Першого заступника Голови Верховного Суду України, заступників Голови Верховного Суду України у порядку;

• призначає на посаду з числа суддів Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України та звільняє з посади секретаря Пленуму Верховного Суду України;

• заслуховує інформацію Голови Верховного Суду України, Першого заступника Голови Верховного Суду України, заступників Голови Верховного Суду України про їх діяльність;

• надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судової системи та діяльності Верховного Суду України;

• приймає рішення про звернення до КСУ з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення КУ та ЗУ;

• надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується ПУ, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням ВРУ письмове подання про неможливість виконання ПУ своїх повноважень за станом здоров'я;

• затверджує Регламент Пленуму Верховного Суду України;

• розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

Засідання Пленуму Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше 2/3 від складу Пленуму, крім випадків, встановлених Законом.

На засідання Пленуму можуть бути запрошені представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації та інші особи.

Пленум Верховного Суду України скликається Головою Верховного Суду України в разі потреби або на вимогу не менш як четвертої частини від складу суддів Верховного Суду України, але не рідше 1 разу на 3 місяці. У разі відсутності Голови Верховного Суду України Пленум скликається Першим заступником Голови Верховного Суду України, а в разі відсутності Першого заступника Голови Верховного Суду України - одним із заступників Голови Верховного Суду України. Законом також може бути встановлена інша процедура скликання Пленуму Верховного Суду України. Про день і час скликання Пленуму та питання, що виносяться на його розгляд, учасники засідання Пленуму повідомляються не пізніш як за 10 днів до засідання. У цей же строк надсилаються матеріали щодо питань, які виносяться на розгляд Пленуму.

Засідання Пленуму веде Голова Верховного Суду України. У разі відсутності Голови Верховного Суду України засідання Пленуму веде Перший заступник Голови Верховного Суду України, а в разі відсутності Першого заступника Голови Верховного Суду України - заступник Голови Верховного Суду України. У випадках, встановлених Законом, засідання Пленуму веде голова організаційного комітету, створеного для проведення Пленуму Верховного Суду України з питання висловлення недовіри Голові Верховного Суду України, або його заступник.

Пленум Верховного Суду України приймає з розглянутих питань постанови. Постанови Пленуму Верховного Суду України підписуються головуючим на засіданні Пленуму та секретарем Пленуму і публікуються в офіційному друкованому органі Верховного Суду України.

41. Роль Пленуму суду в організації роботи судів.

41. Характеристика ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010р.

Даний закон був підписаний В.Януковичем 7.07.2010. Дата набуття чинності: 3.08.2010. Закон складається з 13 розділів.

Цей Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

Відповідно до статті 1 Закону судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судочинство здійснюється КСУ та СЗЮ.

Статтею 15 Закону передбачено, що справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Стаття 17 Закону зазначає, що система СЗЮ відповідно до КУ будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

41. Судові системи зарубіжних країн.

Виділяють дві основні моделі судових систем:

1. англо-американську (англосаксонську)

- наявність системи судів, які розглядають основні види загальних судових справ (кримінальне, адміністративне, цивільне судочинство);

- ця модель має загальний всеохоплюючий характер, але не виключається створення окремих спеціалізованих органів, наприклад, ювенільних судів (судів у справах неповнолітніх), патентних, митних, податкових та інших судів.

- Як правило система загальних судів має багаторівневу, ієрархічну структуру, покликану гарантувати судову діяльність від помилок, забезпечувати всебічне дослідження як фактичних, так і правових аспектів у справах, що розглядаються судом, і однакове застосування правових норм на всій території держави.

- Характерним є широке використання судового прецеденту.

- Різновид цієї судової системи існує у деяких федеративних державах (США), де паралельно функціонують федеральна судова система та система судів кожного штату. В обох випадках суди здійснюють усі види судочинства, компетенція цих судів відрізняється в основному тим, яке законодавство застосовується (федеральне чи штату). Такий дуалізм судової системи притаманний США, оскільки на території кожного штату діють і федеральні суди і суди кожного штату, цей територіальний паралелізм виник історично, оскільки на момент створення США у кожному штаті існувала своя судова система. Кожна з цих систем зберігає відносну автономію у юрисдикції, багато в чому їх компетенція перехрещується, при цьому в окремих справах Верховний Суд США визнаний вищим органом всієї національної системи.

2. романо-германську (європейську континентальну)

- існування поряд із системою судів загальної юрисдикції інших самостійних спеціалізованих систем судів на чолі зі своїми вищими судами. Ці системи є незалежними, автономними.

- Особливе місце належить конституційним судам.

- Особливу гілку можуть створювати військові суди.

- Судовий прецедент в цій системі використовується досить рідко.

- Судова система має інстанційний характер.

Інколи виділяють соціалістичну модель(судова влада майже повністю підконтрольна партійній владі, а члени суддівського корпусу входять до складу партійної номенклатури, не реалізується принцип розподілу влад, специфіка формування суддівського корпусу: виборність усіх суддів та народних засідателів) тамусульманську модель(поряд із державними судами діють суди шаріату, мусульманському суду підлягають лише єдиновірці або особи, що погодилися на такий суд, народні засідателі, присяжні тут відсутні, судочинство здійснюється за канонами шаріату; в деяких мусульманських країнах відсутня процедура оскарження рішень суду, звертатися можна лише до імама – вищої духовної особи в державі).

До судової системи можуть також входити суди звичаєвого праваплемінні суди, в яких беруть участь вожді та старійшини. Вони розглядають спори між сусідами, спори про використання земель, пасовищ, лісів, деякі питання сімейного права на підставі звичаїв племені, кримінальні справи такі суди не розглядають. Рішення таких судів, що суперечить закону, є недійсними. Рішення племінного суду може бути оскаржене в суді загальної юрисдикції.

У деяких країнах існують церковні суди, які передусім розглядають справи священників, однак можуть накладати стягнення і на прихожан.

Деякі завдання правосуддя можуть здійснювати і так звані органи досудового розгляду – медіатори, консиліатори (посередники, примирителі), що діють у Франції та Італії. Їх розглядають як мирових суддіву незначних справах і призначають органи місцевого самоврядування.

В Індії існують народні суди, що розглядають справи про транспортні порушення.

У країнах тоталітарного соціалізму і деяких постсоціалістичних країнах існують товариські суди, які розглядають дрібні спори, незначні правопорушення.

Громадськими судамиіз досить широкими повноваженнями є адміністративні суди, які створюються при установах (США). Їх члени не державні службовці, а громадські діячі.

Залежно від кількості елементів судової системи виділяютьдворівневу, трьохрівневу та чотирьохрівневу судові системи, залежно від чого суди називаються судами першої інстанції, другої інстанції третьої та четвертої інстанції.

Дворівнева судова система: зустрічається рідко у невеликих державах з простим адміністративно-територіальним поділом та невеликою чисельністю населення. Суд першої інстанції розглядає більшість справ, а суд другої інстанції розглядає скарги на його рішення.

Існує два варіанти оскарження судових рішень і відповідно два типи судових інстанцій: 1) касація -(суд другої інстанції розглядає матеріали справи і перевіряє їх з формальної точки зору, такий суд відміняє рішення нищестоящого суду та відправляє справу на новий розгляд); 2) апеляція – країни англосаксонської системи права (суд заново розглядає справу, залучаючи сторони, свідків, тобто судові засідання проводяться повторно, але суддями з більшим досвідом, такий суд може винести нове рішення).

В деяких країнах можливі два вищевказані варіанти оскарження.

В країнах трьохрівневої судової системи(Болгарія, Угорщина, Польща) перша інстанція як правило розглядає малозначні справи, друга інстанція – більш складні, які передбачають більш складні покарання та в яких йдеться про значні суми позовів. Суди другої інстанції можуть служити касаційним та апеляційним судом для судів першої інстанції. Суди третьої інстанції в якості звичайних судів розглядають лише найбільш незвичайні справи і є касаційною та апеляційною інстанцією для судів першої та другої інстанції.

Найбільш складана система чотирьохрівнева(Франція, Італія). Вона будується так само, як і трьохрівнева, але суд четвертої інстанції – це вищий суд, який як правило не розглядає справи в якості суду першої інстанції, а є вищою касаційною та апеляційною інстанцією

41. Витоки, поняття та завдання конституційного контролю.

Конституційний контроль— це діяльність компетентних органів державної влади (в Україні це діяльність КСУ), наділених повноваженнями з перевірки, виявлення, визначення та усунення невідповідності законів, інших нормативно-правових актів Конституції, вирішення спірних питань щодо конституційності норм двох чи більше законів або актів міжнародного права, розв'язання конфліктів з приводу застосування Конституції та законів, спрямована на охорону Конституції, встановленого нею конституційного ладу, прав та свобод людини й громадянина, забезпечення верховенства права і конституційної законності.

Витоками історії спеціалізованого конституційного контролю вважають створення наприкінці ХУІІ ст. у Франції державного органу, до повноважень якого було віднесено встановлення неконституційності законодавчих актів. Ідею охорони конституції у 1795 р. висунув Е. Сійєс, котрий наголошував на необхідності з метою реалізації конституції створення “спеціальної влади”, яка могла б скасовувати законодавчі акти, що суперечать конституції.

Класифікація:

за часом здійснення

• попередній (акт перевіряється щодо відповідності конституції до набрання ним сили (Швеція, Фінляндія, Франція))

• подальший конституційний контроль (стосується офіційно опублікованих чинних актів (США, Італія, Німеччина))

За характером правових наслідків

• Консультативний

• ухвальний.

За обов'язковістю проведення

• обов'язковий (проводиться у тих випадках, коли це передбачено законом)

• факультативний.

За формою

• Абстрактний (здійснюється при перевірці конституційного акта чи його частини поза зв'язком з будь-якою конкретною справою. Попередній контроль завжди є абстрактним)

• конкретний. (здійснюється тільки у зв'язку з якоюсь, найчастіше судовою, справою, при вирішенні якої підлягає застосуванню конкретний акт чи норма, оспорювані з точки зору їх конституційності.)

За змістом

• формальний (перевірці підлягає дотримання конституційних умов і вимог, які належать до видання акта. При цьому визначається, чи входить видання акта до компетенції даного органу, чи дотримуються процесуальні норми та форма акта.)

• матеріальний. (перевірка відповідності змісту акта приписам конституції)

41. КСУ-єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, його завдання та повноваження.

КСУ- єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

КСУ є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Завданням КСУ є гарантування верховенства КУ як Основного Закону держави на всій території України. Діяльність КСУ ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень. КСУскладається з вісімнадцяти суддів.

ПУ, ВРУ та з'їзд суддів України призначають по шість суддів КСУ. Суддя КСУ призначається строкомна 9 років без права бути призначеним повторно.

Повноваження КСУ

КСУ приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

• конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів ПУ, актів КМУ, правових актів ВР АРК;

• відповідності КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість;

• додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 КУ

• офіційного тлумачення КУ та ЗУ;

• відповідності проекту закону про внесення змін до КУ вимогам статей 157 і 158 КУ;

• порушення ВР АРК КУ або ЗУ.

До повноважень КСУ не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції СЗЮ.

41. Склад та порядок формування КСУ.

КСУ складаєтьсяз вісімнадцяти суддів КСУ.

ПУ, ВРУ та з'їзд суддів України призначають по шість суддів КСУ.

Порядок призначення суддів КСУ ВРУ

ВРУ призначає суддів КСУ таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів КСУ вносить Голова ВРУ, а також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу ВРУ; при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний Комітет ВРУ подає ВРУ свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді КСУ, внесеної у встановленому порядку.

Призначеними на посади суддів КСУ вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу ВРУ. Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення було б перевищено необхідне для призначення число суддів, щодо цих кандидатів проводиться повторне голосування.

У разі припинення повноважень судді КСУ, який призначався ВРУ, ВРУ призначає іншу особу на цю посаду.

За результатами голосування Головою ВРУ підписуються постанови ВРУ про призначення суддів КСУ.

Порядок призначення суддів КСУ з'їздом суддів України

З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посади суддів КСУ для включення в бюлетені для таємного голосування.

Призначеним на посаду судді КСУ вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду суддів України.

Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посади суддів КСУ, призначеними вважаються кандидати, які набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади.

У разі припинення повноважень судді КСУ, який призначався з'їздом суддів України, з'їзд суддів України у 3-місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

За результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду підписуються рішення з'їзду суддів України про призначення суддів КСУ.

41. Особливості статусу судді КСУ.

Статус судді КСУ визначається КУ, ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» (від 07.07.10) та іншими законами.

Повноваження судді КСУ та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені при введенні воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Судді КСУ мають в принципі однаковий статус з суддями загальної юрисдикції з окремими особливостями, обумовленими специфікою конституційної юрисдикції. Суддя КСУ призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк. Судді цього суду, як й інші судді, не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу крім наукової, викладацької та творчої.

Усі судді КСУ є рівноправними під час розгляду справ на засіданні Колегії суддів, на засіданні, пленарному засіданні КСУ.

41. Основні права та обов’язки судді КСУ.

Права і обов’язки суддів КСУ носять переважно процесуальний характер, тобто реалізуються в процесі конституційного провадження. Основною складовою статусу судді КСУ є його право, а водночас і обов’язок брати участь у всіх засіданнях Суду з правом вирішального голосу.

Суддя КСУ здійснює попередню підготовку питань для їх розгляду Колегією суддів КСУ, КСУ, бере участь у розгляді справ. Суддя КСУ має право витребувати від ВРУ, ПУ, Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об'єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Колегією суддів КСУ, КСУ. Ухилення від дачі пояснень або відмова від надання документів, матеріалів, інформації судді КСУ тягне за собою відповідальність винних осіб згідно з законом. Суддя КСУ має право публічно висловлювати свою думку з питань, що стосуються провадження у КСУ, проте лише щодо тих справ, у яких КСУ прийнято рішення чи дано висновок. В разі, якщо підсумкове рішення чи висновок КСУ не співпадає з позицією судді, він має право на окрему думку, яка викладається ним у письмовій формі і додається до рішення чи висновку КСУ (ст. 64 Закону). Судді КСУ (у кількості не менше 3) мають право вимагати скликання засідання чи пленарного засідання КСУ (Регламент КСУ). Судді мають право пропонувати питання для розгляду КСУ, а також висловлювати свою думку з обговорюваних питань. Судді КСУ мають право брати участь у конференціях, симпозіумах, бути у складі делегацій КСУ. Рішення про службові відрядження суддів КСУ приймає Голова КСУ, а у разі його відсутності — заступник Голови КСУ.

41. Заборони і обмеження для суддів КСУ.

Судді КСУ не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Судді КСУ не мають також права публічно висловлювати свою думку з питань, що стосуються провадження у КСУ щодо тих справ, у яких КСУ не прийнято рішення чи дано висновок.

41. Підстави та порядок припинення повноважень суддів КСУ.

Суддя КСУ звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

• закінчення строку призначення;

• досягнення суддею 65-річного віку;

• неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

• порушення суддею вимог щодо несумісності;

• порушення суддею присяги;

• набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

• припинення його громадянства;

• визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

• подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

41. Незалежність судді КСУ та її гарантії.

Судді КСУ при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише КУ та керуються ЗУ «Про судоустрій та статус суддів України», іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду КСУ.

Незалежність суддів КСУ спрямована на те, щоб при здійсненні своїх повноважень вони не зазнавали втручання в свою діяльність чи стороннього впливу на своє волевиявлення.

Незалежність суддів забезпечується наступними гарантіями:- особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади;- забороною будь-якого впливу на суддів. Вона полягає в забороні вчинення щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо;- захистом їх професійних інтересів;- неприпустимістю переслідування за правову позицію - судді КСУ не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у КСУ та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків КСУ; та ін..

41. Голова КСУ: порядок обрання та повноваження.

Голова КСУ обирається на спеціальному пленарному засіданні КСУ зі складу суддів КСУ лише на один 3-річний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-яким числом кандидатур, запропонованих суддями КСУ. У бюлетені може бути залишено не більше однієї кандидатури.

Головою КСУ вважається обраний кандидат, за якого проголосувало більше половини конституційного складу суддів КСУ.

У разі якщо запропоновано більше двох кандидатів на посаду Голови КСУ і жодного з кандидатів не було обрано, проводиться повторне голосування щодо двох кандидатів, які отримали більшість голосів.

У разі якщо запропоновано не більше двох кандидатів на посаду Голови КСУ і жодного з кандидатів не було обрано або Голову КСУ не було обрано при повторному голосуванні, проводяться нові вибори на посаду Голови КСУ.

КСУ обирає з числа суддів КСУ комісію для організації та проведення виборів Голови КСУ.

Повноваження Голови КСУ

Голова КСУ очолює КСУ та організовує його діяльність.

До повноважень Голови КСУ належить:

• організація роботи колегій суддів КСУ, комісій та Секретаріату КСУ;

• скликання і проведення засідань, пленарних засідань КСУ;

• розпорядження бюджетними коштами на утримання і забезпечення діяльності КСУ відповідно до кошторису, затвердженого КСУ;

• здійснення інших повноважень, передбачених Законом і актами КСУ, що регламентують організацію його внутрішньої роботи.

41. Органи і посадові особи, які мають право внесення питань на його розгляд. ????

41. Конституційне подання як форма звернення до КСУ.

Конституційне подання- це письмове клопотання до КСУ про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення відповідності проекту закону про внесення змін до КУ вимогам статей 157 і 158 КУ, конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення КУ та ЗУ. Конституційним поданням є також звернення ВРУ про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту, порушення ВР АРК КУ або ЗУ.

Суб'єктами права на конституційне поданняз питань конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів ПУ, актів КМУ, правових актів ВР АРК є ПУ, не менш як 45 народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Верховний Суд України, Уповноважений ВРУ з прав людини, ВР АРК.

Суб'єктами права на конституційне поданняз питань дачі висновків КСУ у випадках, передбачених пунктами 2-6 статті 13 Закону, є:

• відповідності КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість- ПУ; порушення ВР АРК КУ або ЗУ. - ПУ;

• додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 КУ - ВРУ; відповідності проекту закону про внесення змін до КУ вимогам статей 157 і 158 КУ- ВРУ; порушення ВР АРК КУ або ЗУ. - ВРУ

• відповідності КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість - КМУ;

• офіційного тлумачення КУ та ЗУ - ПУ, не менш як 45 народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Уповноважений ВРУ з прав людини, Верховний Суд України, КМУ, інші органи державної влади, ВР АРК, органи місцевого самоврядування.

41. Конституційне звернення як форма звернення до КСУ.

Конституційне звернення- це письмове клопотання до КСУ про необхідність офіційного тлумачення КУ та ЗУ з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.Суб'єктами права на конституційне зверненняз питань дачі висновків КСУ щодо офіційного тлумачення КУ та ЗУ є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

41. Поняття та особливості конституційного провадження.

Конституційне звернення- це письмове клопотання до КСУ про необхідність офіційного тлумачення КУ та ЗУ з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.Суб'єктами права на конституційне зверненняз питань дачі висновків КСУ щодо офіційного тлумачення КУ та ЗУ є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Особливості:

- окреме правове регулювання;

- предмет розгляду

- справи, віднесені до виключної компетенції КСУ. При цьому КСУ не встановлює фактичні обставини справи, а вирішує виключно питання права відповідно до принципів і норм КУ;

- мета провадження

- забезпечення верховенства і прямої дії КУ на всій території держави;

- склад Суду;

41. Учасники конституційного провадження.

Учасниками конституційного провадженняє суб'єкти права на конституційне подання і конституційне звернення, їхні представники, а також залучені КСУ до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти та перекладачі.

Неявка з поважної причини учасника конституційного провадження на пленарне засідання або на засідання КСУ може бути підставою для відкладення розгляду справи.

У разі повторної неявки з поважної причини учасника конституційного провадження на пленарне засідання або на засідання КСУ КСУ може прийняти рішення про розгляд справи на відповідному засіданні за його відсутності.

У разі неявки без поважної причини учасника конституційного провадження КСУ приймає рішення за його відсутності.

Суб'єктами права на конституційне поданняз питань конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів ПУ, актів КМУ, правових актів ВР АРК є ПУ, не менш як 45 народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Верховний Суд України, Уповноважений ВРУ з прав людини, ВР АРК.

Суб'єктами права на конституційне поданняз питань дачі висновків КСУ у випадках, передбачених пунктами 2-6 статті 13 Закону, є:

• відповідності КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість- ПУ; порушення ВР АРК КУ або ЗУ. - ПУ;

• додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 КУ - ВРУ; відповідності проекту закону про внесення змін до КУ вимогам статей 157 і 158 КУ- ВРУ; порушення ВР АРК КУ або ЗУ. - ВРУ

• відповідності КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість - КМУ;

• офіційного тлумачення КУ та ЗУ - ПУ, не менш як 45 народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Уповноважений ВРУ з прав людини, Верховний Суд України, КМУ, інші органи державної влади, ВР АРК, органи місцевого самоврядування.

Суб'єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом України щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

41. Поняття і види актів КСУ, їх правова природа та юридична вила.

Серед актів КСУ виділяють висновки,рішення та ухвали. Всі акти КСУ є обов’язковими для виконання і не підлягають оскарженню.

КСУ за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів ПУ, актів КМУ, правових актів ВР АРК щодо офіційного тлумачення КУ та ЗУ приймає рішення.

КСУ дає висновкиу справах з питань:

• про відповідність КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість;

• щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту;

• щодо відповідності проекту закону про внесення змін до КУ вимогам статей 157 і 158 КУ;

• щодо порушення ВР АРК КУ або ЗУ.

Ухвали є формою вирішення КСУ процесуальних питань своєї діяльності. КСУ приймає процесуальні ухвали про відкриття провадження та про відмову у відкритті провадження у справі в КСУ.

Рішення приймаються, висновки даються КСУ поіменним голосуванням шляхом опитування суддів КСУ.

Рішення і висновки КСУ підписуються не пізніше 7 днів після прийняття рішення, дачі висновку.

Ухвали, рішення і висновки КСУ разом з окремою думкою суддів КСУ протягом наступного робочого дня після їх підписання оприлюднюються на офіційному веб-сайті КСУ і направляються ПУ, ВРУ та КМУ.

Рішення і висновки КСУ разом з окремою думкою суддів КСУ публікуються у "Віснику КСУ" та в інших офіційних виданнях України.

41. Апарат і організація роботи КСУ.

Для організації роботи КСУ діє апарат КСУ. У КСУ є Секретаріат: це допоміжний орган КСУ на чолі з керівником Секретаріату, який здійснює організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності КСУ.КСУ за поданням голови КСУ призначає керівника Секретаріату з числа громадян, які мають право на зайняття посади професійного судді.Вимоги до керівника Секретаріату(як до судді + щодо несумісності):неналежність до політичних партійнеможливість мати представницький мандатнеможливість участі у будь-якій політичній діяльностіобіймати будь-які інші оплачувані посади, або виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (вимоги щодо несумісності)Керівник + всі посадові особи Секретаріату– держслужбовці.КСУ маєкомісії:постійні і тимчасові ( вони не є обов`язковими, можуть реорганізовуватись, створюватись нові, і не можуть мати 1 особу).Постійністворюються із суддів КСУ, і вони є допоміжними робочими органами з питань організації внутрішньої діяльності КСУ.Наприклад: комісія з питань регламенту та етики, --/-- з питань бюджету та кадрів, --/-- з питань наук та інформаційного забезпечення.Тимчасові комісіїутворюються для додаткового дослідження питань, пов`язаних з конституційним провадженням у справі, за участю фахівців у відповідних галузях права (коли справа вирішується, комісія розпускається).КСУ маєархів, де зберігаються матеріали діяльності КСУ.матеріали справ, щодо яких КСУ прийнято рішення або дано висновок зберігаються 100 роківоригінали рішень та висновків КСУ зберігаються безстроковоінші матеріали щодо діяльності – на загальних підставах визначених законодавством України. КСУ маєбібліотеку: вона утворюється для забезпечення КСУнормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою.ВР, КМУ, ПУ і мінюст повинні надсилати всі нормативно-правові акти – у 2примірниках. За рахунок держ бюджету судді забезпечуються кодексами та іншою необхідною літературою. КСУ маєдрукований орган- „Вісник КСУ”. КСУ має в апаратісудового розпорядника, який:у ході пленарного засідання сприяє своїми діями підтримці встановленого порядку в Залі засідання КСУ, виконує розпорядження лише головуючогомає право робити зауваження присутнім у Залі засідань особам, вимагати від них додержання встановленого порядку та вживати заходів до усунення порушень ( його вимоги є обов`язковими для всіх присутніх)при вході суддів КСУ до Залу засідань та при виході з нього пропонує всім присутнім встати.

41. Характеристика Закону України «Про КСУ» від 16.10.96р.

Цей закон був підписаний 16.10.96 Л.Кучмою. Дата набрання законної сили: 22.10.96. Закон складається з 4 розділів, 100 статей.

Даний закон визначає повноваження КСУ, його завдання, порядок формування та гарантії діяльності.

Згідно з цим законом: КСУ є юридичною особою і фінансується за рахунок коштів з Державного бюджету України.

Влада КСУ включає в себе прийняття рішень та надання висновків у випадках, що стосуються:

• конституційності законів та інших правових актів ВРУ, ПУ, КМУ та ВР АРК;

• відповідність поточних міжнародних договорів України або тих міжнародних угод введені у ВРУ з КУ;

• дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста у порядку імпічменту;

• офіційне тлумачення КУ та ЗУ.

Проте, КСУ не розглядає питання, пов'язані із законністю актів органів виконавчої влади, органів державної влади АРК та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, які знаходяться в компетенції судів загальної юрисдикції.

Суддя КСУ може бути українським громадянином, який:

• не молодше 40 років на день призначення;

• має вищу освіту у галузі права;

• має принаймні 10 років трудового стажу в практичній, науковій або педагогічній діяльності за фахом;

• володіє державною мовою;

• проживає в Україні протягом останніх 20 років.

Закон визначає, що судді КСУ є незалежними і користуються імунітетом.

41. Органи конституційного нагляду в зарубіжних країнах. Порядок їх формування, структура та функції.

Загальновизнаним у всіх країнах є те, що конституції мають вищу юридичну силу щодо інших джерел права. З цього випливає принцип конституційної законності, з огляду на який нормо-установча діяльність має здійснюватися згідно з конституцією та при неухильному її дотриманні. Кожна правова норма, видана будь-яким державним органом, набирає юридичної сили тільки тоді, коли правила поведінки, що містяться в ній, не суперечать приписам конституції. У разі прийняття будь-яким державним органом закону чи іншого нормативного акта, що суперечить конституційним нормам, він може бути визнаний недійсним. Ця функція покладається на інститут конституційного контролю (нагляду).

Конституція Російської Федерації закріплює основи правового статусу Конституційного Суду прямо зазначено, що «судова влада здійснюється через конституційне, цивільне, адміністративне та кримінальне судочинство». Аналогічним є становище Федерального Конституційного Суду в Німеччині.

У тому, що інститут Конституційного контролю належить безпосередньо до системи судів, є певна логіка. Адже існує поняття конституційної юстиції, а судова влада як більш широке явище охоплює його.

У Грузії також Конституційний Суд текстуально інтегрований у конституції із загальними судами. Проте у конституціях багатьох інших зарубіжних держав конституційний контроль текстуально виділяється у самостійний інститут, який не належить до судової влади (Республіка Білорусь, Республіка Болгарія, Франція, Іспанія та ін.). Це зумовлено тим, що функції органів конституційного контролю мають певну специфіку. Згадані органи не можна вважати просто органами правосуддя. Це підтверджується, зокрема, тим, що органи конституційної юстиції мають повноваження розглядати так звані юрисдикційні справи, наприклад, у спорах про компетенції між вищими органами держави. Такі спори часто набувають політичного характеру.

41. Загальні поняття про статус суддів.

Statusвід лат. «становище». Статус-це законодавчо закріплене правове становище громадян, виборних та юридичних осіб.

Суддя-це обрана або призначувана особа, на яку покладено розгляд і вирішення в суді цивільних і кримінальних справ, а також окремих справ, що випливають з адміністративно-правових відносин.

Отже,статус суддів-це законодавчо закріплене правове становище обраних або призначуваних осіб, на яких покладено розгляд і вирішення в суді цивільних і кримінальних справ, а також окремих справ, що випливають з адміністративно-правових відносин.

Статус суддів в першу чергу закріплений у КУ. Також положення про статус суддів можна знайти в ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» та інших законах України. Статус суддів базується на таких принципах: поєднання виборності і призначуваності, незалежності і недоторканості, незмінюваності тощо.

Суддею є громадянин України, який відповідно до Законодавства України призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

На посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як 3 роки, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою.

Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

68. Суддя - носій судової влади.

Статус суддів — це сукупність прав і обов'язків, закріплених чинним законодавством стосовно порядку обрання суддів, їхніх повноважень, гарантій їхньої діяльності та відповідальності.

Статус суддів закріплено та гарантовано Конституцією України, законами України «Про статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій України».

Суддя та залучені для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які реально здійснюють правосуддя. Судді є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції (загальних, військових, господарських, адміністративних судах).

Судді в своїй діяльності є незалежними, підкоряються лише закону й нікому не підзвітні. Держава охороняє незалежність суддів і забезпечує це особливим порядком їхнього обрання (призначення), зупинення їхніх повноважень і звільнення з посади; характерною процедурою з присвоєння військових звань суддям військових судів; передбаченою виключно законом процедурою здійснення правосуддя; таємницею прийняття судового рішення й забороною її розголошення; забороною під загрозою відповідальності втручатися в здійснення правосуддя; встановленням відповідальності за неповагу до суду чи судді; правом на відставку; недоторканністю суддів; створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їхнього статусу: особливим порядком фінансування судів; системою органів суддівського самоврядування, на відміну від загальнодержавного процесу управління (ст. 14 Закону України «Про статус суддів»).

68. Вимоги, що пред’являються до кандидатів на посаду судді.

Стаття 64. Вимоги до кандидатів на посаду судді

1. На посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

2. Не можуть бути рекомендовані на посаду судді громадяни:

1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

3) які мають не зняту чи не погашену судимість.

3. Додаткові вимоги до кандидатів на посаду судді у судах вищого рівня встановлюються цим Законом.

4. Для цілей цієї статті вважається:

1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта, здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) стажем роботи у галузі права - стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.

68. Вимоги щодо несумісності.

Стаття 53. Вимоги щодо несумісності

1. Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом.

2. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

3. Суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.

4. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у Вищій раді юстиції, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Національній школі суддів України зі збереженням заробітку за основним місцем роботи.