Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
703488.doc
Скачиваний:
133
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
1.06 Mб
Скачать

22. Поняття принципів правосуддя, їх система та значення.

Принципи – це основні засади, які закріплені в законі і виражають суть судового процесу.

• Здійснення правосуддя виключно судом (Лише суд має право здійснювати правосуддя і ніхто інший не може взяти на себе виконання цих функцій)

• Незалежність суддів і підкорення їх лише закону (Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом)

• Одноособовий і колегіальний розгляд справи (За загальним правилом всі справи у суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово. Однак справи про злочини, за які може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років, розглядаються колегією у складі трьох суддів, якщо підсудний заявив про це клопотання; справи про злочини, за які може бути призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, розглядаються судому складі двох суддів і трьох народних засідателів. Розгляд справ у апеляційному і касаційному порядку здійснюється відповідно апеляційними і касаційними судами у складі трьох суддів)

• Принцип законності (всі учасники процесу діють у межах закону, будь-які відступи від норми закону забороняються. Додержання законів – гарантія правосуддя. В судочинстві цей принцип полягає: а) у забезпеченні виконання законів нашими правоохоронними органами, в нагляді за юридичними і фізичними особами; б) в точному і неухильному дотриманні законів самими слідчими прокурорами і суддями.)

• Рівність всіх ' учасників перед законом та судом (обвинувачений, підсудний, потерпілий, захисник, інші учасники процесу користуються рівними правами щодо: 1) подання доказів; 2) участі в досліджені доказів; 3) заявлення клопотань.)

• Забезпечення доведеності вини (забезпечені прав і законних інтересів всіх учасників процесу: обвинуваченого, підсудного, потерпілого, захисника та інших. Ці особи наділені правами, реалізація яких дозволяє їм особисто захищати свої інтереси. Потерпілий, позивач, відповідач вправі скористатися допомогою представника. Закон покладає на суддю, прокурора, слідчого обов'язок роз'яснити ці права і забезпечити їх здійснення. Всебічність – висунення всіх версій як проти, так і на користь обвинуваченого. Повнота – це правильне визначення предмета доказування і повне з'ясування обставин справи. Об'єктивність – неупередженість судді, прокурора, слідчого, їх безсторонність. За наявності обставин, які викликають сумнів в об'єктивності судді, прокурора, слідчого, вони підлягають відводу.)

• Принцип змагальності (функції обвинувачення і захисту відокремленні від функції вирішення справи, а обвинувачу і захиснику надані рівні можливості для відстоювання своїх позицій.)

• Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором (Прокурор бере активну участь у дослідженні доказів, першим робить заяви, вносить клопотання, допитує свідків, підсудного, потерпілого, відкриває судові дебати, подає суду свої міркування з приводу застосування кримінального кодексу і міри покарання.)

• Забезпечення обвинуваченому права на захист (Цей принцип включає три складові частини: 1) особистий захист; 2) професійний захист; 3) офіційний захист. Особистий заключається в тому, що закон наділяє обвинуваченого сукупністю прав, які дозволяють йому особисто захищати і відстоювати свої інтереси, спростовувати обвинувачення. Професійний – заключається у наданні обвинуваченому права скористатися послугами професійного захисника. Особи, яким захисник передбачений надавати їх безкоштовно – малолітні, особи які мають психічні вади, особи які мають фізичні вади, особи, які не володіють мовою судочинства, неосудні, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення. У суді апеляційної інстанції участь захисника у згаданих випадках є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого. Офіційний – заключається в тому, що правоохоронні органи зобов'язані роз'яснити ці права обвинуваченому і забезпечити їх здійснення.)

• Гласність судового процесу (Розгляд справ у всіх судах відкритий за деяким винятком. Кожна особа, якій виповнилось 16 років, може прийти на судове засідання, хід засідання може висвітлюватися у ЗМІ.)

• Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження (учасники судового процесу мають право оскаржити рішення суду у вищі інстанції)

• Презумпція невинуватості (Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.)

• Виборність і призначуваність суддів (Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України, всі інші судді призначаються Верховною Радою України безстроково в порядку, встановленому законом.)

• Принцип державної мови судочинства (Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача. Обвинувальний висновок і вирок мають бути обов'язково вручені обвинуваченому, який не володіє мовою судочинства, в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.)

• Принцип недоторканності особи (Кожна особа має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований, триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду. У разі нагальної необхідності запобігти злочину можливе затримання і без рішення суду, але лише на 72 години. Кожен затриманий має право оскаржити рішення про затримання. Кожному гарантується недоторканність житла, не допускається проникнення у житло без вмотивованого рішення суду. Але у виняткових випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей і майна, проникнення у житло можливе і без рішення суду. Кожному гарантується таємниця листування, винятки можуть бути встановлені лише судом.)

• Принцип публічності (Цей принцип діє на кожній стадії процесу і проявляється у наступному:на першій стадії – у перевірці приводів і підстав порушення справи, і при винесенні постанови про порушення справи;на другій – у вжитті заходів щодо збирання доказів і з’ясування всіх обставин справи; на третій – у перевірці наявності достатніх доказів; на четвертій – у дослідженні всіх доказів і винесенні законного рішення; на п'ятій, сьомій і восьмій – у перевірці законності і обґрунтованості прийнятого рішення; на шостій – у вжитті заходів до виконання вироку.)

• Принцип вільної оцінки доказів (суддя, слідчий, прокурор оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням і ніякі докази для них не мають наперед установленої сили. Оцінка доказів контрольована: 1) нормами КПК; 2) апеляційними і касаційними інстанціями.)

• Принцип установлення об'єктивної істини (Істина – це повна і точна відповідність об'єктивної дійсності висновкам судді, слідчого, прокурора в конкретній справі. Принцип встановлення об'єктивної істини – це вимога закону, яка зобов'язує суддю, слідчого, прокурора дослідити обставини справи, встановити всі факти для правильного вирішення справи.)

• Принцип безпосередності, усності, безперервності судового розгляду. (Суд першої інстанції повинен безпосередньо дослідити докази у справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.)

  1. Принципи, на яких будується судова система України, їх характеристика.

Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів,яка будується за принципами: теріторіальності, спеціалізації, інстанційності.

Принцип єдності забезпечується:

•єдиними засадами організації та діяльності судів

•єдиним статусом суддів

•обов’язковістю для всіх судів правил судочинства,визначених законом

•забезпечення Верховним Судом України однакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права

•обов’язковістю виконання на території України судових рішень

•єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів

•фінансування судів виключно з Державного бюджету України

•вирішення питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування

Принцип територіальності : суд діє в межах певної адміністративно-територіальної одиниці,де він створений.

Принцип спеціалізації:суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді певних категорій справ,а саме цивільних,господарських,кримінальний,адміністративних,а також справ про адміністративні правопорушення. У судів загальної юрисдикції може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій.

Принцип інстанційності:інстанційність-це процесуальні поняття,за допомогою яких у процесуальних кодифікованих актах визначається порядок розгляду (перегляду) судових справ.

  1. Характеристика системи судів загальної юрисдикції.

Систему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційні суди; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України.

На йвищим судом у системі СЗЮ є Верховний Суд України. Вищими судовими органами

спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У судах загальної юрисдикції може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.

СЗЮ утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

Підставою для утворення чи ліквідації суду є зміна судів,потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою.

Кількість суддів у судах визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. На адміністративні посади(заступники,голови суду) у судах призначаються Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів.

Місцеві суди є судами першої інстанції. Місцеві суди поділяються на: загальні (районні, районні у містах, міські, міськрайонні), адміністративні (окружні) і господарські (АРК, області, м. Київ та м. Севастополь).

Апеляційні суди є судами другої інстанції, але для розгляду господарських справ можуть бути судами першої інстанції. Апеляційні суди поділяються на: апеляційні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ (АРК, області, м. Київ та м. Севастополь), господарських справ (округи), адміністративних справ (округи).

Вищі спеціалізовані суди є судами касаційної інстанції. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

Суди загальної юрисдикції розглядають справи у межах своєї компетенції і у порядку, встановленому процесуальним законодавством порядку.

  1. Місцеві суди: порядок формування, склад та повноваження.

Місцеві суди є судами першої інстанції. Місцеві суди поділяються на: загальні (районні, районні у містах, міські, міськрайонні), адміністративні (окружні) і господарські (АРК, області, м. Київ та м. Севастополь).

Утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою.

Кількість суддів у суді визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

Вперше на посаду судді на 5-річний термін призначає ПУ, довічне призначення на посаду судді здійснює ВРУ.

Повноваження місцевого суду

Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.

Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).

Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

  1. Повноваження судді місцевого суду.

Повноваженням судді притаманні такі характерні ознаки: 1) вони реалізуються одноособово суддею (або колегіально у передбачених законом випадках); 2) поширюються на осіб, не пов'язаних із суддею службовими відносинами, тобто мають публічний характер; 3) реалізуються шляхом винесення акта судової влади, що має обов'язковий характер для тих, кому він адресований; 4) держава забезпечує контроль за виконанням рішень судді; 5) мають юрисдикційний характер. Так, наприклад, суддя місцевого суду наділений повноваженнями щодо: а) розгляду по першій інстанції цивільних, кримінальних, адміністративних та господарських справ, а також справ про адміністративні правопорушення; б) здійснення судового контролю у випадках, передбачених законом. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом. Всі функціональні повноваження судді можна розділити на три групи: а) по підготовці до судового розгляду справи; б) по розгляду справи; в) по контролю за виконанням прийнятого судового рішення.Таким чином, під повноваженнями судді слід розуміти вид та міру службової поведінки носія судової влади, яка спрямована на реалізацію функцій судової влади, і має формальне визначення у відповідному рішенні судді.

  1. Голова місцевого суду та його повноваження.

Голова місцевого суду:

• представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

• визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;

• контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

• видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

• повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

• забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

• контролює ведення в суді судової статистики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

• забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;

• здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

У разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду.

Голова місцевого суду призначається на посади строком на п'ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів.

Суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки підряд.

Перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду, передбачених цим Законом.

Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді. Звільнення з посади судді, а також закінчення строку, на який суддю призначено (обрано) на адміністративну посаду в суді, припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]