167. Повноваження Управління державної охорони.

Для здійснення покладених завдань Управління державної охорони України уповноважене:

надавати згоду на допущення громадян на об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона;

одержувати в установленому порядку від керівників органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності за письмовим запитом Начальника Управління або його заступників відомості, необхідні для здійснення державної охорони;

використовувати форму одягу та документи, які зашифровують особу чи відомчу належність військовослужбовців і транспортних засобів Управління державної охорони України;

проводити у порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", гласні та негласні оперативні заходи з метою запобігання посяганням на посадових осіб і членів їх сімей та об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, виявлення і припинення таких посягань;

проводити кіно-, фотозйомку, аудіо- і відеозапис на об'єктах, щодо яких здійснюється державна охорона;

залучати за погодженням з керівниками правоохоронних та інших державних органів їх військовослужбовців і працівників, технічні та інші засоби;

здійснювати на об'єктах, щодо яких здійснюється державна охорона, протипожежний, санітарно-гігієнічний, екологічний, радіаційний і протиепідемічний контроль та контроль за станом технічного захисту інформації, вживати заходів щодо усунення виявлених порушень, з'ясовувати причини, що призвели до їх вчинення;

прикомандировувати в установленому порядку військовослужбовців Управління державної охорони України для здійснення державної охорони до органів державної влади, підприємств, установ і організацій, перелік яких визначається Президентом України;

здійснювати підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації військовослужбовців та працівників Управління державної охорони України відповідно до Закону України "Про освіту";

утворювати відповідно до законодавства госпрозрахункові підрозділи адміністративно-господарського характеру.

168. Військова служба правопорядку в Збройних Силах України: її основні завдання.

ЗУ “ Про військову службу правопорядку в збройних силах України” (07.03.02 )

Військова служба правопорядку у ЗСУ(ст. 1)- спец правоохор формування у складі ЗСУ, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед війсьслужбовців ЗСУ у місцях дислокації військових частин, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у ЗСУ.

Служба правопорядку складається з(ст. 5):

1) органів управління:

-Головного управління Служби правопорядку ЗСУ;

-Центр управління Служби правопорядку по місту Києву і Київській області

-територіальних управлінь Служби правопорядку;

-зональних відділів (відділень) Служби правопорядку;

2) підрозділів Служби правопорядку:

- охорони військових об'єктів;

- патрульно-постової служби;

- безпеки дорожнього руху;

-дізнання;

-спеціального призначення;

3) Навчального центру Служби правопорядку.

Функції Служби правопорядку (ст.8)

1) попереджувати, виявляти, розкривати і припиняти злочини та інші правопорушення, вчинені у військових частинах

2) приймати заяви і повідомлення про злочини та інші правопорушення, вчинені у військових частинах, приймати стосовно них рішення

3) провадити дізнання щодо злочинів, які вчинили військовослужбовці, військовозобов'язані

4) здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення

5) розшукувати і затримувати військових, які самовільно залишили військові частини чи засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання;

6) забезпечувати виконання кримінальних покарань військових,

7) запобігати диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах;

8) взаємодіяти з військ формуваннями ОВС, іншими правоохоронними органами,

9) проводити розшук зброї, бойових припасів, викрадених у військових частинах;

10) здійснювати нагляд за дорожнім рухом військових ТЗ

11) брати участь у виконанні завдань під час режиму воєнного чи надзвичайного стану

12) інші

Основними завданнями Служби правопорядку є (ст. 3):

- виявлення причин, передумов і обставин злочинів та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об'єктах; розшук осіб, які самовільно залишили військові частини (місця служби);

- запобігання вчиненню і припинення злочинів та інших правопорушень у ЗСУ;

- участь в охороні військоб'єктів та забезпеченні громадського порядку і військ дисципліни;

- провадження дізнання у справах про злочини, вчинені військслужбовцями;

- захист майна ЗСУ від розкрадання та інших злочинних посягань;

- забезпечення безпеки дорожнього руху військових ТЗ;

- участь у гарнізонних заходах;

- виконання рішень про тримання військслужбовців на гауптвахті;

- забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військслужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні;

- сприяння іншим органам дізнання, органам попереднього (досудового) слідства та суду,

- участь у протидії диверсійним проявам та терористичним актам на військових об'єктах.

168. Державна кримінально-виконавча служба: структура та завдання.

Служба складається з центрального апарату, 25 територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, 184 установ, 703 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, навчальних закладів (два центри первинної підготовки, коледж другого рівня акредитації).

На Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

168. Органи та установи виконання покарань: види, завдання.

До органів виконання покарань належать: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління (регіональні управління та відділи), кримінально-виконавча інспекція.

Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії). Кримінально-виконавчі установи, у свою чергу, поділяються на: 1) кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри); 2) кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії).

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівня безпеки. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії: 1) мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання; 2) мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Виконання кримінальних покарань у межах повноважень, визначених КВК України, здійснюють також Державна виконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон.

Державна виконавча служба виконує покарання у виді штрафу і конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених КВК України та Законами України «Про Державну виконавчу службу» і «Про виконавче провадження».

Військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з триманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням. При цьому вони керуються КВК України, законами, актами Президента України та Кабінету Міністрів, а також відомчими нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

Дисциплінарний батальйон виконує покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби у порядку, передбаченому КВК України, Положенням про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента від 5 квітня 1994 р., та відомчими нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

Територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція, арештні доми, виправні центри, виправні та виховні колонії організовуються і ліквідуються Державним департаментом України з питань виконання покарань, а військові частини, гаунтвахти і дисциплінарний батальйон — Міністерством оборони України.

Кримінальне покарання є заходом державного примусу, що застосовується до осіб, засуджених за вчинення злочинів на підставі обвинувального вироку суду, який набрав чинності. Виконання кримінальних покарань належить виключно до юрисдикції держави в особі уповноважених нею державних органів та установ і вимагає здійснення постійного контролю за виконанням покладених на засуджених правообмежень.

168. Розкрийте завдання Державної пенітенціарної служби.

Державна пенітенціарна служба України (ДПтС України) — центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України.

Державна пенітенціарна служба України:

• забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання покарань,

• виконує правозастосовні та правоохоронні функції,

• спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України

168. Митні органи: види та завдання.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган

виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці,

митниці.

Стаття 14. Регіональна митниця

Регіональна митниця є митним органом, який на території

закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює

митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням

законодавства України з питань митної справи, керівництво і

координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та

спеціалізованих митних установ і організацій.

Регіональна митниця є юридичною особою і здійснює свою

діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке

затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального

органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць

здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом

виконавчої влади в галузі митної справи.

Керівник регіональної митниці призначається на посаду та

звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 15. Митниця

Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує

виконання законодавства України з питань митної справи, справляння

податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну

службу України.

Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність

відповідно до законодавства України та положення, яке

затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального

органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Митниця підпорядковується регіональній митниці та спеціально

уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі

митної справи або спеціально уповноваженому центральному органу

виконавчої влади в галузі митної справи безпосередньо.

Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в

галузі митної справи.

Митниця діє в межах території, що визначається спеціально

уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної

справи.

У складі митниці в пунктах пропуску через митний кордон

України та на інших об'єктах чи територіях (у тому числі штучних

островах, установках або спорудах, створених у виключній

(морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна

юрисдикція України) із значним обсягом зовнішньоекономічних

операцій можуть створюватися митні пости.

{ Частина шоста статті 15 в редакції Закону N 2562-VI ( 2562-17 )

від 23.09.2010 }

Керівник митниці призначається на посаду та звільняється з

посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу

виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 16. Митний пост

Для забезпечення виконання регіональними митницями та

митницями завдань, визначених цим Кодексом та іншими законами

України, можуть створюватися митні пости.

Митний пост є структурним підрозділом регіональної митниці,

митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення

товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний

кордон України.

Митні пости створюються в міру необхідності у населених

пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських та

річкових портах та інших об'єктах, розташованих у зоні діяльності

регіональної митниці, митниці.

Типове положення про митний пост затверджується наказом

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в

галузі митної справи.

Створення, реорганізація та ліквідація митних постів

здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом

виконавчої влади в галузі митної справи за поданням відповідної

регіональної митниці, митниці. Керівник митного поста

призначається на посаду і звільняється з посади керівником

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в

галузі митної справи.

Стаття 17. Спеціалізовані митні установи та організації

У межах бюджетних коштів, передбачених для утримання митної

служби України, виключно для забезпечення виконання завдань,

покладених на митні органи, відповідно до цього Кодексу та законів

України в митній службі України можуть створюватися

експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, кінологічні

спеціалізовані установи та освітні організації.

Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих митних

установ та організацій здійснюються спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в

межах повноважень, визначених цим Кодексом та законами України.