192. Поняття та організаційні форми діяльності адвокатури.

1.Поняття адвокатури та її завдання

Адвокатура -- це правова інституція, яка виконує важливу суспільну функцію, що полягає в захисті прав, свобод та законних інтересів громадян.

В Україні право на захист є конституційним принципом. Роль адвокатури в забезпеченні цього права та її основні завдання викладені в розд. II Конституції України, присвяченому правам, свободам і обов'язкам людини й громадянина.

Конкретно конституційний статус адвокатури визначено у ст. 59 Конституції України: "Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура".

Забезпечуючи захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, адвокатура своєю діяльністю сприяє утворенню правової держави, оскільки згідно з Конституцією України права та свободи людини і їх гарантія визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

Згідно з конституційним статусом адвокатури до її завдань належать:

захист прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

представництво інтересів громадян і юридичних осіб як у відносинах з державою, так і між собою;

представництво в судах та інших державних і правоохоронних органах інтересів фізичних та юридичних осіб; подання фізичним і юридичним особам, державним і громадським установам (об'єднанням) юридичної допомоги; підвищення рівня інформованості населення у правовій галузі[10,243-244].

2.Організаційні форми адвокатської діяльності

Діяльність адвокатури регламентовано Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру», іншими законодавчими актами України та статутами адвокатських об'єднань (ст. 3 Закону).

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до закону та статутів адвокатських об'єднань.

Закон України «Про адвокатуру» закріплює, що адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрацію адвокатських об'єднань проводять у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати -- про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю. Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структуру, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їхнього обрання та інші питання, що належать до їхньої діяльності, регулює статут відповідного об'єднання.

Адвокатські бюро, колегії, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати й адвокатські об'єднання відкривають розрахунковий рахунок та інші рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку -- й у іноземних банках; можуть мати печатку та штампи зі своїм найменуванням. [16, 355-356]

Закон України "Про адвокатуру" визначає відносини адвокатури з державними структурами, гарантуючи при цьому її самостійність і незалежність. Зокрема, Міністерство юстиції України забезпечує фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави в разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням і при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги, узагальнює статистичну звітність, сприяє здійсненню заходів підвищення професійного рівня адвокатів. Місцеві органи державного управління в межах своєї компетенції сприяють адвокатам і адвокатським об'єднанням у вирішення соціальних питань, забезпечують їх приміщеннями для роботи тощо.

Закон України "Про адвокатуру" вперше надав адвокатам і адвокатським об'єднанням право створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки, які представляють інтереси адвокатів у державних органах і громадських об'єднаннях, захищають їх соціальні та професійні права, здійснюють методичну і видавничу діяльність, сприяють підвищенню професійного рівня адвоката, а також створюють спеціальні фонди. Особливо слід підкреслити, що організаційне оформлення української адвокатури, її незалежне від державних структур існування, як зазначалося, відбулось у вересні 1990 р. на установчому з'їзді адвокатів, де було створено Спілку адвокатів України -- добровільну, громадську, незалежну, самоврядну організацію. Мета Спілки за її статутом полягає в об'єднанні зусиль адвокатів у розбудові демократичної, правової держави, поліпшенні юридичної допомоги, підвищенні ролі адвокатури в суспільстві, сприянні розвитку індивідуальної адвокатської практики, а також набутті адвокатурою повної самостійності та самоврядування, турботі про історичні традиції української адвокатури, розвитку і поглиблення міжнародних зв'язків тощо[10,247-248].

193. Принципи діяльності адвокатури України.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності. Ці принципи постають з міжнародно-правових актів.

193. Значення адвокатської діяльності у сфері правозахисту.

Розбудова правової держави є неможливою без створення гарантій захисту прав людини, без забезпечення механізму функціонування такого спецефічного демократичного інституту, яким є адвокатура.

За Законом адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу.

Адвокатура в демократичному суспільстві є важливим правозахисним інститутом, від стану якого великою мірою залежать рівень захищеності прав людини. Вагомість завдань і функцій, покладених на адвокатуру, вимагає, щоб вона була міцною, незалежною, високопрофесійною.

В Конституції азаначено,що Україна демократична,правова і соціальна держава, отже права людини і громадянина мають бути реалізованы в повному обсязі,проте існують випадки порушення прав людини для цього й існує інститут адвокатури.

193. Історія розвитку адвокатури.

Розбудова правової держави є неможливою без створення гарантій захисту прав людини, без забезпечення механізму функціонування такого спецефічного демократичного інституту, яким є адвокатура.

Сьогоденна українська адвокатура – це понад 500 адвокатських об’єднань різних форм і типів, більше тисячі адвокатських бюро, майже 30 тисяч адвокатів.

Історичний шлях виникнення та розвитку української адвокатури доцільно простежити з того часу, коли вона була організаційно оформлена й законодавчо закріплена як особливий правовий інститут.

Зокрема, ще за часів Київської Русі роль захисників у судах виконували рідні та приятелі сторін, послухи , „видоки” .

Профісійна ж адвокатура в Україні сформувалася в період польсько-литовської доби.Особливу у цьому плані відіграли Литовські статути і Магдебурське право. Згідно цих документів, захисником може бути людина яка добре обізнана з писаним правом – тобто професійний юрист. Отже, звідси можна вважати і час народження професійної адвокатури, хоча момент її організаційного оформлення ще був відаленний у часі.

У же в 18 ст. в судах, зокрема у великокняжих – господарських, а також у гродських і земських, з’являється новий тип професійного юриста – „прокуратора, або речника”. До адвокатів пред’являлися великі вимоги. Ними могли бути чоловіки безбудьяких відхилень, повнолітні, християни, розумово й фізично дужі, свідського стану.

193. Основні напрямки адвокатської діяльності.

• З метою забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні адвокатські контори (адвокати) займаються такими видами діяльності:

• - дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства та практики його застосування;

• - складають позовні та інші заяви, скарги та інші документи правового характеру;

• - посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;

• - надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;

• - здійснюють правове забезпечення підприємницької,

• - зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

• - виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання, попереднього слідства та в судовому розгляді.

• Адвокат надає правову допомогу клієнтові на підставі угоди про надання правової допомоги або за призначенням особи, що здійснює дізнання, слідчого чи суду в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України.

193. Права та обов’язки адвоката.

Права адвоката

До професійних прав адвоката Закон про адвокатуру від¬носить: представництво, захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб за їх дорученнями в усіх органах, установах, організаціях; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарсь¬ких, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення. Отже, адвокату надано право збирати докази для передачі їх у органи дізнання, слідства, прокуратури, загальні й арбітражні суди.

Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити власне адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до їх статуту та положень Закону України Про адвокатуру.

В статті 5 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що професія адвоката полягає в таких видах діяльності:

• надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства;

• складення заяв, скарг та інших документів правового характеру;

• посвідчення копій документів у справах, які вони ведуть;

• здійснення представництва в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;

• надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;

• здійснення правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб

• виконання своїх обов'язків відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та слідства.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань.

Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

Обов'язки адвоката

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зо¬бов'язаний діяти відповідно до вимог закону, використовувати лише передбачені ним засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб та інші, що не суперечать закону. Адвокат не вправі використовувати свої повноваження на шкоду особі, інтереси якої він представляє, а також відмови¬тись від прийнятого на себе захисту. Використовувати дані, одержані адвокатом у зв'язку з його професійною діяльністю, можна лише для захисту клієнта.

Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний визнає свою вину у вчиненні злочину, адвокат, за наявності підстав для цього, має обстоювати перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов'язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адво¬ката і підзахисного є неприйнятною. Адвокат не може визна¬вати доведеною вину свого підзахисного, якщо останній її заперечує.

Адвокат не вправі прийняти доручення про надання юри¬дичної допомоги, якщо він надавав чи надає таку допомогу у цій або іншій пов'язаній з нею справі, особам з протилежними інтересами, що може зашкодити особі, яка звернулася по юридичну допомогу.

Адвокат також не вправі виступати як такий, якщо він, працюючи раніше дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею, секретарем судового засідання, експертом, перекладачем, чи будучи громадським обвинувачем, спеціалістом, представни¬ком потерпілого, цивільного позивача, свідком, понятим брав участь у дізнанні, розслідуванні, судовому розгляді цієї чи іншої пов'язаної з нею справи щодо особи, що звернулася за захистом.

Не може адвокат прийняти доручення на ведення справи і в тому випадку, коли у розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою він перебуває у родинних сто¬сунках.

Згідно з вимогами ст. 61 КПК України за наявності перелічених обставин адвокат повинен відмовитись від вико¬нання обов'язків захисника. На цих підставах він може бути усунутий від участі в справі слідчим, прокурором чи судом. Рішення про це оформляється мотивованою постановою орга¬ну, якому це стало відомо. Постанова може бути оскаржена як захисником, так і підзахисним відповідному прокурору або суду.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом і змістом якої є обставини, котрі вимусили грома¬дянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також зміст консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом під час здійснення професійних обо¬в'язків.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або проку¬рора. Адвокати, винні у розголошенні даних попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законо¬давством.

Закон також наголошує, що адвокату, його помічнику, посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється роз¬голошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, а також використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

193. Гарантії адвокатської діяльності.

Закон про адвокатуру окремо закріплює норму, яка сто¬сується гарантій адвокатської діяльності. Нею встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську ді¬яльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З них питань вони також не можуть допитуватись як свідки.

Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручен¬ня, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди.

Забороняється прослуховування телефонних розмов ад¬вокатів у зв'язку з оперативно-розшуковими заходами без рішення суду.

Не допускається офіційне негативне реагування з боку органів дізнання, слідства, суду на правову позицію адвоката у справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасника¬ми процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, мате¬ріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосу¬ванням у зв'язку з наданням юридичної допомоги громадянам та організаціям.

193. Відповідальність адвоката.

Цивільно-правова відповідальність адвоката

Адвокат несе відповідальність за не дотримання законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, не виконання покладених з високою громадянською відповідальністю на нього обов’язків, а також за не справедливе та не принципове, не чесне і не уважне відношення до людей, за не зберігання адвокатської таємниці.

Так за цих умов, а також за порушення інших законодавчих актів, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України до адвоката можуть бути застосовані такі цивільно-правові стягнення:

— попередження;

— зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською

діяльністю на строк до одного року;

— анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською

діяльністю та ін.

Кримінальна відповідальність адвоката

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, мате¬ріальної та іншої відповідальності або погрожувати їі застосу¬ванням у зв'язку з наданням юридичної допомоги громадянам та організаціям.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату з зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора (ч. 2 ст. 9 Закону про адвокатуру). Адвокати, винні в розголошен¬ні таких даних, несуть кримінальну відповідальність за ст. 181 Кримінального кодексу.