Історична тематика в українській дитячій літературі План

1. Роль творів патріотичної тематики у формуванні громадянських позицій підростаючого покоління.

2. Особливості патріотичного виховання в сучасних суспільно-духовних реаліях України.

3. Образи, пафосна наснаженість творів Б.Грінченка („Олеся”, „Лесь, преславний гайдамака”).

4. Проблематика поеми Лесі Українки „Роберт Брюс, король шотландський”.

5. Хронологічно-тематичний обшир циклу О.Олеся „Княжа Україна”. Проблематика, образи циклу.

Література

1. Агеєва В.П. Поетеса зламу століть: Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації: Монографія. – 2-ге вид., стер. – К.: Либідь, 2001.

2. Базилевський В.О. І зав’язь душ, і вільний лет пера: Літ.-крит. статті, есе, студія одного вірша. – К., 1990.

3. Білецький Д., Гурвич Ф. та ін. Дитяча література: Посібник для студентів педінститутів і учнів педучилищ. – К.: Рад. школа, 1987.

4. Грушевський М. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. – К.: Наукова думка, 1991. – 560 с.

5. Ґроно нездоланних співців: Літературні портрети українських письменників ХХ ст., твори яких увійшли до оновлених шкільних програм: Навч. посібник для вчителів та учнів ст. кл. серед шк. / Упоряд. В.І.Кузьменко. – К.: Укр. письменник, 1997. – 285 с.

6. Кіліченко Л.М. та ін. Українська дитяча література: Навч. посібник для ст-тів пед. ін-тів спеціальності „Педагогіка і методика поч. навч.” – К.: Вища школа, 1979.

7. Маланюк Є. Книга спостережень: Фрагменти: Від Кобзаря до нації. Студії і роздуми. – К., 1995.

8. Нові імені в програмі з української літератури: Посібник для вчителя / Упоряд. В.Я.Неділько. – К.: Освіта, 1993. – 351 с.

9. Овчаренко І.М. Літературне Придінців’я: Письменники в нашому краї. - Слов’яногірськ, 1994.

10. Олесь О. Твори: В 2-х т. – Т.1. – К.: Дніпро, 1990.

11. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: Монографія. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 447 с.

12. Погрібний А.Г. Борис Грінченко. Нарис життя і творчості. – К.: Дніпро, 1988. – 268 с.

13. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму. Монографія. Видання друге, доповнене і перероблене. – Івано-Франківськ, 2002. - 392 с.

14. Сиротенко В.П. Пам’ятки давньоруської писемності як літературно-історична основа циклу О.Олеся “Княжа Україна” // Тези доповідей науково-практичної конференції “Писемні пам’ятки східнослов’янськими мовами ХІ – XVIII ст.ст.”. – К. – Слов’янськ, 1993. – С. 191 – 193.

Методичні вказівки щодо підготовки до практичного заняття

Мета заняття. Розкрити художні особливості творів історичної тематики різної стильової наснаженості, що підкреслить митецьку індивідуальність кожного письменника, акцентувати увагу на ролі подібних творів у справі формування патріотично-громадянських почуттів підростаючого покоління.

Матеріальне забезпечення заняття. Художні твори вище названих українських письменників.

Працюючи з художніми творами на історичну тематику, перш за все слід пам’ятати, що їхній зміст ніколи не повинен ототожнюватися з історичною достовірністю. За наукові факти „відподає” історіографічна література, а художньо-історичні твори, з одного боку, відтворюють культурологічно-духовний стан суспільства зображеного часу, а з іншого – відбивають світоглядні позиції власне автора конкретного твору. Цим й обумовлювався той факт, що обрані для практичного заняття твори українських письменників¹⁴, хоча вони і проживали приблизно в один і той же час, своєю пафосною наснаженістю, проблематикою та конфліктами суттєво відрізняються один від одного. Тому-то при ознайомленні з художніми творами історичної тематики слід зосереджуватися не на їхній історичній конкретиці, а патріотичній забарвленості.

Патріотичне виховання завжди було актуальним для будь-якого суспільства, але ґрунтувалося при цьому на різних ідеологічних основах. На сьогодні в Україні можна простежити дві взаємовиключні методологічно-історичні концепції.

Першу умовно назвемо традиційною, оскільки вона відбиває позиції переважної більшості істориків часів Російської імперії та Радянського Союзу. Відповідно до неї, історія трьох сучасних східнослов’янських народів (білоруського, російського, українського) виводиться з часів Київської Русі, що слугує обґрунтуванням тези про етнічну, культурну, соціальну, духовну спільність цих трьох народів, а отже, потребі і необхідності завжди і у всьому бути разом. В сучасних умовах це виявляється в закликах відновити „слов’янську єдність”, не допустити відмінності в проголошенні політичних, соціальних, економічних та культурних курсів, які забезпечуються цими трьома „суверенними” державами.

Інша генетично-історична концепція проголошується у працях вітчизняних істориків кінця ХІХ – поч. ХХ ст. (М.Грушевський, О.Дорошкевич, І.Крип’якевич), певної частини російських істориків. Зокрема, М.Грушевський у праці „Звичайна схема „русскої” історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства” (1903 р.) наголошує: „Київська держава, право, культура були утвором одної народности, українсько-руської; Володимиро-московська – другої, великоруської. Етнографічна й історична близькість народности української до великоруської не повинна служити причиною до їх перемішувань, - вони жили своїм життям поза своїми історичними стичностями і стрічами”.

Зважаючи на те, що студент має повне право самостійно визначатися у своїх історико-суспільних поглядах, утримаємося від власних оціночно-декларативних суджень, але при розгляді творів кожного з письменників спробуємо підкреслити, до якої історичної концепції близькі їхні митецько-історичні позиції.

Розгляд творів Б.Грінченка проводимо з урахуванням того, що письменник завжди свідомо і послідовно відстоював інтереси українства, всіляко намагався пробуджувати почування національної самосвідомості та гордості.

Оповідання „Олеся” не складне за своїм змістовно-ідейним спрямуванням, тому варто зосередитися на художніх особливостях твору, завдяки яким реалізується авторський задум. Для цього слід звернути увагу на ряд моментів.

1. Яка подія змальована в оповіданні? Чи можна сказати, що смерть героїні передається через трагічний пафос? Який пафос властивий творові?

2. Подібність до якого фольклорного жанру викликає початок оповідання: „Це було давно. Це було тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом одбиватись од ворогів”? Чому в такому тоні автор розпочинає повіствування про Олесин учинок?

3. Сцена похорону Олесі від слів „Подруги-дівчата несли труну…” до слів „Навіть здавалося, що не обличчі в неї сяла радість”:

• на яких портретних деталях загиблої Олесі наголошує автор?

• чому загиблу дівчину було покладено в труну в весільному вбранні?

• чи відповідає пейзажний опис такій життєво об’єктивній події, як похорон? Що цим намагається проголосити письменник?

4. На факті перебування Олесі в татарському полоні чи на власне переживаннях дівчини в основному зосереджується Б.Грінченко? Чим можна пояснити даний пріоритет?

5. Знайдіть у тексті приклади:

• авторського зображення переживань героїні;

• внутрішнього монологу;

• невласне прямої мови¹⁵;

• про кого і про що постійно турбується дівчина? Швидкість прийняття рішення підкреслює розгубленість героїні чи її глибокі внутрішні переконання?

Поемі „Лесь, преславний гайдамака” властиве романтичне забарвлення, тому необхідно пригадати визначення романтизму та його основні естетико-типологічні риси. Варто також осмислити, чому образ Леся подається як образ романтичного героя. Щоб відчути романтичну заангажованість поеми і відповідне авторське ставлення до головного персонажа, слід зосередитися на таких її особливостях:

• етимологія слова „гайдамака”, з якою метою Б.Грінченко сполучає його з епітетом „преславний”? Асоціації з яким твором якого письменника може викликати подібне оксюморонне поєднання?

• знайти першу опосередковану характеристику Леся, дану Химкою. На чому ґрунтуються її твердження? Яким постає Лесь в її зображенні?

• у чому виявляється суб’єктивізм авторської характеристики, даної персонажеві? Яку зображувально-виражальну роль виконує контрастне протиставлення опосередкованої та авторської характеристики одного і того ж персонажа?

• в який спосіб Химка намагається врятувати Леся від страти? На що для цього повинен піти гайдамака? Чому портретна характеристика Химки така неприваблива?

• який вигляд має могила Леся? Які життєві принципи героя передаються в такий спосіб? Чому персонаж викликає явно прихильні симпатії автора?

Працюючи над циклом Олександра Олеся „Княжа Україна”, слід, зокрема, взяти до уваги умови та час написання твору. Цикл створювався, коли вже О.Олесь перебував в еміграції (1920 р.), а поштовхом до його написання послужили враження, про які сам О.Олесь у листі до редактора дитячого журналу „Малі друзі” Б.Даниловича 10 квітня 1941 року писав так: „Княжу Україну” я написав випадково за якихось 17-20 днів, перебуваючи в 1920 р. в Марієнбаді на лікуванні. Кр. (?) прислав мені підручник Крип’якевича і страшно просив мене написати. Я вважив його волю і хоч часу було мало, постановив написати працю до від’їзду з Марієнбадена. Задумав я широко ‹…›, але бачив, що не від’їду, і писав уже як попало. Ну і вийшло зле, по-дитячому. Одначе я бачив, що і моя „історія” може бути корисною для декого, тому переписав і видав. Мене було виявлено, але дуже чемно”.

Для обдумування пропонуються питання:

1. Який хронологічний період охоплено циклом? На яких історико-культурологічних фактах з минулого України зупиняється автор?

2. Які історичні постаті представлено в циклі? Як до них ставиться поет?

3. На основі якого літературного першоджерела написано розділ „Бій над Каялою”? Якими настроями пройнято зображення опису початку битви між русичами та половцями в першоджерелі („Другого дня вельми рано кривавії зорі світ провіщають; чорнії тучі з моря ідуть, хочуть прикрити чотири сонця, а в них трепечуть блискавки синії. Бути грому великому! Іти дощу стрілами з Дону великого!”) та в О.Олеся:

Вранці небо червоніє,

Наче п’є червону кров,

Налітають з моря хмари,

Вдарив грім – дощ пішов.

Який настроєвий малюнок органічніще відповідає змістові події, що змальовується?

4. В яких розділах циклу зустрічаються слова „Україна”, „український”? Чи мав право письменник вдаватися до подібної лексики, чи слід погодитися з зауваженнями сучасного дослідника Р.Радишевського, що в даному разі О.Олесь осучаснює історію, бо щодо періоду Х – ХІІІ ст. слід використовувати лексеми „Київська Русь”, „давньоруський”?

5. Як передано характер стосунків між Україною та Московщиною?

6. З якими закликами до сучасників звертається поет?