Комічне в дитячій літературі План

1. Комічне як принцип художнього зображення дійсності.

2. Ставлення до комічного зображення дійсності в дитячій літературі.

3. А.Барто про роль і значення комічного зображення в дитячій літературі.

4. Аналіз комічних поезій А.Барто, С.Михалкова, С.Маршака, Г.Бойка.

Література

1. Анализ художественного произведения: Художественное произведение в контексте творчества писателя. – М.: Просвещение, 1987.

2. Арзамасцева И.Н., Николаева С.А. Детская литература: Учебник для высш. и сред. пед. учеб. заведений. – М.: Academia: Высшая школа, 2000.

3. Барто А. Записки детского поэта. – М.: Советский писатель, 1976 . – 335 с.

4. Білецький Д., Гурвич Ф. та ін. Дитяча література: Посібник для студентів педінститутів і учнів педучилищ. – К.: Рад. школа, 1987.

5. Бойчук А. Українська сатира другої половини ХІХ століття (На матеріалі творчості Марка Вовчка, Панаса Мирного, Івана Франка). – К.: Вища шк., 1972.

6. Ершов Л. Сатирические жанры русской советской литературы: (От эпиграммы до романа). – Л.: Наука, 1977.

7. Жизнь и творчество Самуила Яковлевича Маршака. – М.: Дет. лит., 1975.

8. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. – 752 с.

9. Романько В.І. Література донецького краю. – Донецьк, 2006.

10. Сарнов Б. Самуил Маршак. - М.: Худ. лит., 1968.

11. Советская детская литература: Учебное пособие для библ. фак. ин-тов культуры и пед. вузов / Под ред. В.Д.Разовой. – М.: Просвещение, 1978.

12. Федь Н. Искусство комедии, или мир сквозь смех. – М.: Наука, 1978.

13. Языкова Е. О творчестве Сергея Михалкова. - М.: Просвещение, 1987.

Методичні вказівки щодо підготовки до практичного заняття

Мета заняття. Поглибити знання студентів про комічне як один із видів пафосу художнього зображення дійсності, виробляти уміння розрізняти гумористичне і сатиричне зображення у творах, удосконалювати навички визначати різні засоби комічного зображення.

Матеріальне забезпечення заняття. А.Барто „Нотатки дитячого письменника”; А.Барто „Болтунья”, „Лешенька, Лешенька”, „Дедушкина внучка”, „Помощница”, „Первая любовь”; С.Михалков „Мимоза”, „Фома”; С.Маршак „Человек рассеянный”; Г.Бойко „Хто кричав”, „Кавуни не винні”, „Змагання”, „Знайду”, „Рибак та черв’як”; літературознавчі словники; конспект вузівських лекцій.

Дане практичне заняття має три структурних рівні: 1 – засвоєння, поглиблення розуміння суто естетико-літературознавчих підходів до сприйняття природи комічного, виявлення його змістовно-формальних чинників; 2 – осмислення місця і ролі комічної літератури у сфері дитячого читання, її значення щодо формування дитини як громадянина; 3 - з’ясування змістовно-художніх особливостей вище зазначених творів.

Опрацьовуючи поняття „комічне як один із пафосів художнього відтворення дійсності”, слід пам’ятати, що у фахівців немає єдиного погляду на природу комічного, його змістовне наповнення та формальні показники. Зважаючи на це, ні викладач, ні студент не може бути категоричним у своїх судженнях, але, беручи до уваги висловлені на лекційному занятті міркування, аналіз творів буде проводитися з урахуванням даних позицій. Тож ще раз підкреслимо, що комічне як пафос ми розглядаємо за двома змістовними наповненнями:

- гумор (гумористичний сміх) – сміх добрий, який не повинен образити і принизити людину, він повинен викликати позитивні емоції, піднесено-збуджений настрій, відчуття доброзичливості і приязності;

- сатира (сатиричний сміх) – сміх викривальний, ніщивний, безжальний. Об’єктом висміювання є суттєві недоліки в характері і поведінці людини, значні суспільні недоліки і негаразди. Даний сміх повинен не лише жорстоко висміяти „пороки”, приректи їх на знищення, але і посприяти можливому виправленню (М.Гоголь: сміху боїться навіть той, хто вже нічого не боїться).

Крім змістовних характеристик комічного, зосереджуємося на різноманітних формальних чинниках (можуть зустрічатися у творах як гумористичного, так і сатиричного спрямування), серед яких зосібно виділяємо три:

1. Іронія – прихована насмішка, коли певні негативні явища, щось несуттєве, невагоме, незначне подається нібито в позитивному плані, але весь тон повістування, сама ситуація виражають протилежне ставлення автора до зображуваного. В силу того, що доброзичливий сміх має найбільший вплив на дитину, іронія у творах для дітей представлена якнайширше.

2. Гротеск – це поєднання в одному образі різко контрастних явищ, сполучення реального та ірреального, химерного, життєво можливого і неможливого. Змальовані в такий спосіб дійсність чи персонажі вражають своєю незвичайністю, що й допомагає наголосити на їхніх суттєвих рисах характеру, їхніх моральних чи суспільних недоліках.

3. Сарказм – особливо дошкульне, викривальне висміювання різко негативних соціальних явищ чи моральних недоліків. У потворному, непривабливому вигляді постають факти, пов’язані з політичним та економічним життям суспільства, цінності, які з певних причин втратили свою позитивну вартість або й не мали її зовсім. Заради досягнення даного ефекту письменник може звертатися до згрубілої, емоційно-лайливої, просторічної лексики.

Проблема комічного має безпосередню дотичність і до дитячої літератури. Річ у тім, що, в так званій радянській дитячій літературі (як у всьому радянському мистецтві), ставлення до комічного було неоднозначним. З позицій офіційної марксистсько-ленінської (в реаліях Радянського Союзу - більшовицької) ідеології соціалістичне суспільство не може мати суспільних протиріч, а отже, і недоліків. Радянська дитина повинна виховуватися з перспективою на формування в юної особистості рис активного і свідомого будівника соціалістичного суспільства. Досягнення такого важливого соціального завдання вбачалося тільки через спілкування дитини з творами героїчно-патетичного забарвлення. Зокрема, у педагогіці, а відтак і у сфері дитячого читання, ці позиції у 20 – 30-ті роки ХХ ст. особливо відстоювали так звані педологи. Прикладом їхніх поглядів може слугувати рецензія на казку К.Чуковського „Крокодил”: „Науці від нього (твору – В.С.) жодної користі бути не може. Наука і базікування несумісні. Матеріальні вигоди ніхто (крім автора) від цього крокодила не одержить. Зовнішність його (я маю на увазі зовнішність книги) досить оманлива і спокуслива, і нічого застережливого щодо навислої над дитиною небезпеки не містить. Жертвами цього крокодила є саме діти, до того ж діти молодшого віку, яких уподобав Чуковський”. Однак певна частина критиків, а особливо „письменників-практиків” наполегливо відстоювали право існування комічного в усіх його змістовно-формальних проявах у творах для дітей різного віку. Свідченням цьому слугують міркування А.Барто, представлені у книзі „Нотатки дитячого письменника”.

Для розгляду пропонуються такі фрагменти:

І. Від початку абзацу „Со страхом божьим…” до слів „К моей радости Чуковский поддержал мою „детскую сатиру” и всегда поддерживал” (с. 24).

Обговорення проводиться за такими питаннями:

1. В який історично-суспільний період розвитку дитячої літератури було написано вірш А.Барто „Наш сосед Иван Петрович”?

2. Яким чином цим твором А.Барто відповіла на вимоги „педологів” усувати сатиру з дитячої літератури?

3. На яку оцінку з боку К.Чуковського очікувала поетеса? Чи виправдалися її сподівання?

ІІ. Від початку абзацу „Люди в нашей стране…” до слів „… мысль дается остро, весело, без назидательного нажима” (с. 168)¹¹.

Пропонуються такі питання:

1. У чому А.Барто бачить причину моральних недоліків, властивих дітям?

2. Хто може і повинен стати об’єктом сатиричного зображення у творах дитячої літератури? Як ці висновки узгоджуються з вимогами „педологів”?

3. В який спосіб, на думку письменниці, слід говорити з підлітками на морально-етичні теми, норми суспільної поведінки?

4. Чим пояснюється сила впливу сатиричного твору на юного читача?

ІІІ. Від початку абзацу „Прочитав в преддверии юбилейной даты, что И.Л.Андроников¹²…” до слів „… то он умный человек” (с. 112-113).

Для визначення позицій, що відповідають проблематиці даного практичного заняття, варто обдумати питання:

1. Як врешті-решт відреагував І.Андроников на витівку А.Барто?

2. Наскільки поведінка літературознавця узгоджується з твердженням М.Кольцова?

3. Чи кожна людина здатна сприймати комічну ситуацію? Від чого це залежить?

IV.Від початку абзацу „Научишься писать…” до слів „… положила его в карман” (с. 106)¹³.

Власне розгляд запропонованих віршів ведемо за такою схемою:

1. Визначити пафосну наснаженість твору.

2. Хто (чи що) і чому є об’єктом комічного зображення? На яких якостях персонажів, суспільних явищах зосереджується письменник?

3. Сміх якого характеру переважає у творі?

4. Які прийоми творення комічного є провідними для вірша?

5. Дітям якого віку варто адресувати дану поезію?

Для уточнення змістовних та деяких художніх особливостей творів варто розглянути такі питання:

А.Барто. Болтунья

1. Чим заклопотана Ліда?

2. Чому в даній школі так багато різноманітних гуртків? Це показник активності школярів чи формалістичного підходу педколективу до виконання вимог нормативних документів щодо організації навчально-виховного процесу в школі?

3. Як ставиться авторка до героїні твору?

А.Барто. Лешенька, Лешенька

1. Чи можна Льошеньку назвати ледарем і нездібним учнем?

2. Чому з’являються типи, подібні Льошеньці?

3. В яких кінокомедіях можна зустріти персонажів, подібних до Льошеньки?

А.Барто. Помощница

1. Якими віковими рамками можна обмежити роки героїні?

2. Чи буде змінюватися характер сміху залежно від віку дитини? Чому?

3. На яких особливостях поведінки дитини, залежно від віку, акцентується увага авторки?

А.Барто. Первая любов

1. Яка проблема порушена у творі?

2. У чому полягає сутність конфлікту, який виникає у стосунках між Наталею та Олексієм?

3. Як авторка ставиться до поведінки дітей?

С.Михалков. Про мімозу. Фома

1. Що непокоїть автора у поведінці та характерах дітей?

2. Які негаразди в майбутньому можуть очікувати на персонажів?

3. Увиразненням якого прийому творення комічного виступає сон у вірші „Фома”?

С.Маршак. Человек рассеянный

1. Що є причиною виникнення комічних ситуацій, в яких опиняється персонаж?

2. Як до подібної поведінки людини ставиться автор?

3. Елементи якого жанру дитячого пісенного фольклору проявляються у творі? Як ці жанрові особливості позначаються на увиразненні домінуючого прийому творення комічного?

Г.Бойко.

Рятувальний пояс. Знайду. Хто кричав. Кавуни не винні.

Хто чим хвалиться. Змагання

1. На яких особливостях поведінки, рисах характеру дітей зосереджується автор?

2. Які з відзначених рис дитячої поведінки обумовлені віком, а які впливом середовища? Як від цього залежатиме характер сміху в тому чи іншому творові?

3. Чи є у поезіях Г.Бойка якийсь домінуючий прийом творення комічного?