Розділ 4 охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

В наш час, як свідчить міжнародна статистика, рівень травматизму може бути прирівняний до епідемії. Так, за даними Всесвітньої організації охорони праці смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років.

Охорона праці та безпека життєдіяльності в сучасному техногенному світі відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров’я, а тим більше життя.

Аналіз причин смертності в Україні показує, що основною причиною смертності чоловіків працездатного віку є нещасні випадки, отруєння, травми (30 – 35% усіх смертей у цьому віці). «Через нещасні випадки та аварії на виробництві гинуть не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, але ще й годувальники сімей та батьки дітей».

Тому, в Законі України «Про охорону праці» наголошено на тому, що «основним принципом державної політики України є пріоритет життя і здоров’я людини над результатами її праці» [2].

В сучасних умовах під охороною праці розуміється «система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності» [1].

Окрім соціального, охорона праці, безперечно, має важливе економічне значення – це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо.

Отже, проблема охорони праці є важливою складовою усіх сфер суспільного життя, включаючи й науково-дослідну роботу в гуманітарній галузі. Зокрема, проблема охорони праці набуває актуальності при роботі та опрацюванні матеріалів в бібліотечних, архівних, музейних та інших установах.

Для належної організації охорони праці при здійсненні науково-дослідної роботи в гуманітарній сфері важливими є Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічній діяльності», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про інформацію», «Про науково-технічну інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про науково-технічну експертизу», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про авторське право і суміжні права», «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», Кодекс законів про працю України, Кримінальний кодекс України та інші нормативно-правові акти.

Специфіка нашого дослідження зумовлює актуальність питання охорони праці під час роботи в бібліотеці, зокрема при опрацювання наукової літератури та, особливо, під час роботи з персональним комп’ютером (ПК).

Відомо, що комп’ютери, з одного боку, покликані полегшити умови праці людини, з іншого – мають негатичний вплив на її здоров’я. Це і шумові забруднення, джерелами яких є принтери, сканери, дисководи (рівні шуму на робочих місцях користувачів ПК можуть досягати 56–76 дБА, а при роботі друкуючого устаткування – 82 дБА). Для користувачів ПК характерним є значне зорове навантаження (при спостереженні за інформацією на моніторі, особливо коли зображення має дрібні елементи, літери тощо). В осіб, які мають справу із сучасною обчислювальною технікою, може виникнути астенопія – будь-які суб’єктивні зорові симптоми або емоційний дискомфорт, що є результатом зорової діяльності, а саме: пелена перед очима, двоїння, блимання; відчуття втоми очей, почервоніння, біль в очах; підвищення температури тіла, головний біль та ін. Чутливішими до виникнення астенопії є люди, що мають порушення зору; важливу роль у розвитку астенопії відіграє якість зображення інформації на моніторі: дефекти фокусування і розпливчасті символи на екрані підвищують імовірність цього захворювання. Зоровий дискомфорт найчастіше виникає при великій відмінності яскравості екрана і паперового документа.

Встановлено також, що жінки частіше, ніж чоловіки, скаржаться на зоровий дискомфорт. У жінок віком 31–45 років астенопія виникає частіше, ніж у жінок віком 18–30 років, що свідчить про вплив на розвиток астенопії стажу роботи. На зорову втому скаржаться 47 % користувачів ПК, які працюють безперервно менше 30 хв, і 66 % користувачів, які працюють понад 30 хв.

Зафіксовані випадки кольорової зорової післядії в користувачів ПК (ефект Мак-Галоха). Люди, які працювали з дисплеєм, що мав зелені знаки на темному фоні, бачили потім рожеве забарвлення білих предметів. Цей ефект може зберігатися протягом одного дня і довше. Частота таких порушень варіюється від 5–8 % до 63–90 % залежно від виду виконуваної роботи.

У 80 % працівників при напруженій зоровій роботі помітним є прогресивне зниження працездатності, що настає через 45–60 хв і поступово спричиняє перевтому, розлади центральної нервової та інших систем організму. У другій половині дня (іноді раніше) з’являються загальна втома, головний біль, біль в очах. Латентний період зорової та акустико-моторної реакцій до закінчення зміни подовжується відповідно на 14 та 20 %; швидкість опрацювання інформації зменшується на 25–34 %; стійкість ясного бачення знижується на 40–52 %. Під кінець робочого дня частішають серцеві скорочення і підвищується систолічний та діастолічний артеріальний тиск.

У користувачив ПК вимушена робоча поза і виконання дрібних стереотипних рухів призводять до кістково-м’язового дискомфорту. З’являються такі симптоми, як біль у кістках, скутість м’язів, відчуття втоми, судоми, оніміння та тремтіння рук. Перераховані симптоми локалізуються в різних частинах тіла (шиї, плечах, руках) і виникають з різною частотою (щодня, епізодично або рідко). Частота подібних скарг користувачів ПК залежить від їхнього віку, статі й тривалості роботи за комп’ютером.

За даними ВООЗ, у користувачів ПК, котрі працюють тривалий час, внаслідок стресу виникають психічні порушення: тривога, дратівливість, пригніченість; часто спостерігають безсоння і втрату апетиту; психосоматичні симптоми (серцебиття, біль у грудях, різні порушення нижнього відділу шлунково-кишкового тракту) з’являються у 15–50% операторів.

Основні вимоги до організації науково-дослідної роботи в бібліотеках

Працюючи в бібліотечних установах, необхідно знати, що організація освітлення робочих приміщень і зон має виключати попадання прямих і відбитих світлових потоків в органи зору. Під час заміни джерел світла на обладнанні належить встановлювати лампи, які не знижують рівня освітленості.

Для забезпечення охорони праці важливо, щоб під час природного освітлення для захисту від прямого та відбитого світла з поверхні екранів і клавіатури були передбачені сонцезахисні пристрої та правильне розташування робочих місць відносно вікон (природний потік світла має потрапляти на робочу поверхню з лівого боку).

З метою запобігання погіршення природної освітленості не можна розставляти на підвіконнях високорослі квіти; шибки вікон потрібно очищати від пилу і бруду два рази на рік, внутрішні поверхні рам перефарбовувати не рідше одного разу на три роки.

Штучне освітлення забезпечують системою загального освітлення. Для окремих робочих місць застосовується система комбінованого освітлення – «загальне плюс місцеве». У світильниках слід використовувати переважно газорозрядні люмінесцентні лампи типу ЛБ, у світильниках місцевого освітлення допускається використання ламп розжарювання. Застосування відкритих ламп для загального та місцевого освітлення не рекомендують [4].

У науково-дослідницькій роботі гуманітарного спрямування, як і в будь-якій професійній діяльності важливого значення набуває має раціональна організація робочого місця з позицій наукової організації праці.

Від правильної організації робочого місця залежать умови його ефективності і безпеки. Такі аспекти наукової організації праці, як пристосування умов праці до людини, аналіз системи «людина-техніка-середовище», умови робочого середовища, рівень освітлення на робочому місці та відсутність шкідливих фізичних, хімічних та інших чинників забезпечують необхідну ефективність праці при мінімальних затратах біологічних ресурсів і створюють безпечні умови праці [3].

Тому, організовуючи робоче місце, необхідно встановити оптимальні параметри освітлення робочого місця (природного і штучного).

Правила організації робочого місця під час роботи з ПК

В Україні розроблені й діють Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин від 10 грудня 1998 р. № 7 (ДСанПіН 3.3.2007-98). Згідно з цими правилами, при наявності на робочому місці персональних комп’ютерів, оргтехніки та інших приладів, слід звернути увагу на вимоги щодо вибору зони робочих рухів (включення, регулювання, спостереження та ін.).

При виборі зони робочих рухів слід враховувати:

– антропометричні дані людини – довжина рук і ніг, зріст, поле зору;

– надмірний поворот голови (не більше 40° у горизонтальній площині та 30° у вертикальній площині від лінії зору);

– надмірний поворот корпуса (не більше 45° ліворуч чи праворуч);

– витягування рук (не більше 500 мм в сторону і 300 мм вперед), чи ніг (не більше 500 мм вперед і 300 мм вгору).

При роботі з комп’ютером необхідно суворо дотримуватися таких вимог техніки безпеки:

– не вмикати і не вимикати роз’єми кабелів при поданій напрузі живлення;

– не залишати комп’ютери під живленням без нагляду.

Під час організації робочого місця, необхідно враховувати рекомендації щодо організації робочого місця та захисту від шкідливого впливу комп’ютера на здоров’я людини:

– положення тіла повинно відповідати напрямку погляду, неправильна поза призводить до виникнення згорблення;

– висота робочої поверхні столу має становити 68–80 см, відстань від підлоги до нижнього ряду клавіатури – 60–75 см, кут нахилу клавіатури – 5–15°;

– нижній край екрана повинен бути на 20 см нижче рівня очей;

– рівень верхньої кромки екрана повинен бути на висоті чола;

– екран комп’ютера – на відстані 75 – 120 см від очей;

– висота клавіатури повинна бути встановлена таким чином, щоб кисті рук користувача розміщувались прямо;

– форма комп’ютерної миші повинна відповідати анатомо-фізіоло-гічним особливостям п’ясті руки;

– крісло або стілець на робочому місці повинні мати висоту сидіння 40–50 см від рівня підлоги, а також відповідний кут нахилу спинки (спинка стільця чи крісла повинна підтримувати спину користувача);

– кут між стегнами і хребтом має становити 90°;

– стегна користувачів ПК на правильно організованому робочому місці мають розміщуватися паралельно підлозі, а стопи ніг – на підлозі або підставці;

– стілець (крісло) та клавіатуру розміщують таким чином, щоб не було потреби далеко витягуватись;

– якщо під час роботи доводиться дивитися на документи, то підставку з оригіналом документа слід встановлювати в одній площині з екраном і на одній з ним висоті;

– необхідно уникати яскравого освітлення, не втомлювати очі різкою зміною потужності світлових потоків;

– екран комп’ютера потрібно розміщувати під прямим кутом до вікон, самі вікна під час роботи доцільно завішувати або закривати жалюзями;

– у робочому приміщенні доцільно збільшувати вологість (оптимальна вологість – 60 % при температурі 21° С), розмістити квіти, акваріум у радіусі 1,5 м від комп’ютера.

Не менш важливим є дотримання режиму роботи, зокрема:

– при введенні даних, редагуванні програм, читанні інформації з екрана безперервна робота за екраном монітора не повинна перевищувати 4-х годин при восьмигодинному робочому дні; кількість опрацьованих символів (знаків) не повинна перевищувати 30000 за 4 години роботи;

– через кожну годину праці необхідно робити перерву на 5 – 10 хв., а через 2 години – 15 хв., під час яких доцільно виконувати комплекс вправ виробничої гімнастики та провести сеанс психофізіологічного розвантаження.

Не слід ігнорувати також стан естетики робочого місця: не варто допускати розміщення на ньому сторонніх предметів, невикористаних пристосувань, захаращеності; необхідно враховувати вимоги технічної естетики при оформленні інтер’єру, розміщенні обладнання, виборі кольору фарби та ін.

Складовою частиною охорони праці є організація протипожежної безпеки. Під час науково-дослідної роботи в бібліотечних установах важливого значення набуває знання основних правил поведінки у разі виникнення пожежі. Відвідувачі цих установ нарівні з їх працівниками зобов’язані:

– негайно повідомити телефоном про виникнення пожежі відповідну службу (101);

– повідомити про пожежу керівника чи відповідальну за пожежну безпеку посадову особу та (або) чергового в установі;

– вжити (по можливості) заходів щодо евакуації людей, книжкового фонду, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

– у разі необхідності викликати аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо);

– у разі загрози життю людей негайно взяти участь або організувати їх урятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби [3].

Згідно з вимогами Державних будівельних норм, «бiблiотеки навчальних закладiв повиннi мати службовi входи; заборонено влаштовувати прохід через примiщення бiблiотеки до iнших примiщень; антресолi в читальних залах повиннi мати не менше двох евакуацiйних виходiв» [4].

Дотримання вимог техніки безпеки при використанні електроприладів стосується і побутових приладів, які експлуатують на різних підприємствах, в установах, зокрема, в закладах освіти. Передусім, це стосується електро-обігрівачів, кип’ятильників, вентиляторів, кондиціонерів, холодильників тощо; особливої уваги вони потребують в періоди температурних максимумів.

Таким чином, загальний огляд основних вимог до проблем охорони праці в гуманітарній сфері дає підстави для виділення найбільш актуальних і першочергових проблем. Передусім, це: суворе дотримання вимог безпеки при роботі з електроприладами; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; організація протипожежної безпеки; обладнання робочих місць.

У сучасних умовах особливої актуальності набуває забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях.

ВИСНОВКИ.

У сучасних економічних умовах України соціальна цінність господарського договору набула нового значення, що обумовлено підвищенням ролі господарського договору в регулюванні господарських відносин, поєднанням в ньому приватних та публічних інтересів, юридичних та економічних аспектів, здатністю господарського договору сприяти вирішенню соціальних завдань та усувати протиріччя між суб’єктами господарювання у процесі здійснення господарської діяльності, особливим ставленням держави при регулюванні господарсько-договірних відносин.

На основі викладеного можна зробити наступні висновки:

1.Основу правового регулювання господарсько-договірних відносин становлять Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України, в яких поняття, зміст,предмет регулювання в частині дійсності/недійсності правочинів (договорів) певною мірою співпадає.

2.Господарський договір є правовою формою господарських зв'язків, тобто тих відносин, які формуються між суб'єктами господарювання з приводу руху матеріальних благ, незалежно від того, чи перебувають їх учасники у відносинах диспозитивності або субординації.

На господарські договори поширюються загальні положення цивільного права, проте через специфіку відносин, що складаються у процесі здійснення господарської діяльності, здебільшого правове регулювання господарських договорів здійснюється через спеціальне законодавство. 3.Щодо теорій договору, сьогодні як в українській, так і російській доктрині панівною залишається «угодницька (консенсуальна) теорія» відповідно до якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов’язків

4.Господарський Кодекс України хоча й не надає загального визначення господарського договору, однак, аналіз його положень свідчить про відсутність загального підходу стосовно розуміння договору. Так, в одному випадку договір розглядається як юридичний факт, на підставі якого виникають господарсько-договірні зобов’язання (статті 179, 180 ГК України), у другому — відбувається його ототожнення з господарським зобов’язанням (ст. 189 ГК України).

Господарський договір являє собою збірне (узагальнююче) поняття, до якого належать різні договірні типи (купівлі-продажу, поставки, перевезення, оренди, підряду на капітальне будівництво та ін.), що мають схожі принципи нормативної регламентації.

Таким чином, господарський договір– це зафіксовані у спеціальному правовому документі на підставі угоди майнові та організаційні зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їхньої господарської діяльності (господарських потреб) із врахуванням загальногосподарських (публічних) інтересів.

5.Господарський договір має особливі ознаки:

· По-перше, господарське законодавство регулює даний договір як таку угоду, яка має визначену економічну і правову мету. Господарський договір завжди укладається з господарською метою.

· По-друге, стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських договірних зобов'язань. Так існують планові договори, тобто господарські договори, які укладаються на підставі відповідних державних контрактів та замовлень. Господарські договори, які укладаються без державного контракту чи державного замовлення і відповідають господарським намірам, а також юридичне вираженій згоді сторін, називаються регульованими.

· По-третє, закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів, а саме юридичні особи - підприємства, установи, організації.

6.Відповідно до юридичної підстави господарські договори поділяються на три види:*

які визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Особливою ознакою даних договорів є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами;*

які укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких повинен відповідати даним замовленням, їх особливістю є те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів;*

які укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін, юридичне виражених істотними умовами договорів.

За змістом, характером правовідносин, формою укладення, метою та іншими критеріями договори можна поділити наступним чином:*

планові і регульовані:*

планові-укладені відповідно до планового завдання;*

регульовані - укладаються вільно їх суб'єктами.*

сплатні і безоплатні; *

сплатні - якщо у договорі кожна із сторін має вигоду, і, наприклад договір купівлі-продажу. *

безоплатні - якщо у договорі тільки одна сторона має; вигоду з договору, наприклад договір дарування.

реальні і консенсуальні:*

реальні договори вважаються укладеними з моменту фактичної передачі речі контрагенту, наприклад договір позики;

* консенсуальні договори вважаються укладеними з моменту досягнення

угоди по основних умовах договору, наприклад договір купівлі-продажу, найму та інші.

Господарський договір виконує ряд функцій. Господарському договору властиві загальні договірні і специфічні функції. До загальних належать:

· ініціативна (договір виступає як акт ініціативи і узгодженої волі сторін по врегулюванню певних відносин);

· програмно-координаційна (договір як програма поведінки щодо здійснення господарських відносин;

· інформаційна (договір несе в собі інформацію про правове становище сторін у договорі);

· гарантійна - тільки на підставі договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань як неустойка, завдаток, порука тощо;

· правозахисна (договір є правовою формою відносин, в межах якої забезпечується примусове виконання зобов'язань, сторонами шляхом використання майнових санкцій). 7. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто домовленість (угоду) щодо всіх його істотних умов. Так, згідно зі ст. 180 Господарського Кодексу: істотними є ті умови господарського договору, які визнані таки-ми за законом або необхідні для договорів даного ви-ду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою од-нієї сторони повинно бути досягнуто згоди, а саме , щодо предмету, ціни, строків виконання.

До інших умов господарського договору відносять умови про відповідальність, умови відшкодування збитків, якість товарів,виконаної роботи, надання послуг, умови про страхування, умови про порядок здавання (приймання) товарів, робіт, послуг, фос-мажорні умови

Оскільки значна кількість суб' єктів господарських відносин недостатньо юридично підготовлена до їх укладення договорів, то зі зростанням кількості укладених договорів відповідно зростає і кількість недійсних договорів.

Відповідно до положень статей 203 ЦК України та 207 ГК України умовами дійсності господарських договорів є:

1) відповідність змісту господарського договору вимогам закону та інтересам держа-ви;

2) наявність спеціальної правосуб'єктності;

3) належне волевиявлення учасників договірних відносин (свідоме та вільне);

4) згода сторін з умовами договору;

5) додержання передбачених законом порядку та форми укладення господарських договорів;-

) предмет договору має бути спрямований на реальне досягнення.

Необхідно зазначити, що у деяких випадках чинне законодавство, не використовуючи термін "неукладений договір", досить чітко розрізняє підстави для визнання угоди (договору) недійсним та кваліфікації її такою, що не відбулася.

Позитивним є той факт, що правові наслідки виконання недійсного і неукладеного договору однакові, зокрема його наслідками є те, що сторони зобов'язані повернути все те, що одержали на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано.

У нинішніх умовах особливо зростає роль договору як універсальної та найдоцільнішої форми опосередкування товарно-грошових відносин. У процесах роздержавлення і приватизації господарському договору належить чільне місце серед форм, які використовуються для подолання монополії державної власності (купівля-продаж державного майна через аукціони, конкурси, біржі тощо).

Дедалі більшого поширення набуває договірний порядок створення нових підприємницьких структур: господарських товариств, спільних підприємств з участю зарубіжних партнерів, господарських асоціацій та ін. Правовою основою створення таких організацій стає установчий договір. У ньому засновники зобов'язуються утворити юридичну особу, визначають порядок спільної діяльності з її створення, умови передачі в її володіння, користування і розпорядження свого майна та участі в її діяльності. Договором визначаються також умови і порядок розподілу між засновниками прибутку та збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу засновників з її складу тощо.

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників - підприємств, громадян - має свободу господарської діяльності та підприємництва. Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на договірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини, отже розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення змісту договірних зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб юридичних і фізичних осіб у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, бартер, постачання енергії тощо). Не зменшується і роль договорів майнового найму (оренди, лізингу, прокату тощо), за допомогою яких опосередковуються відносини з тимчасового володіння і користування майном. Зростає значення договорів підрядного типу, договорів про надання різного роду послуг громадянам та організаціями (договори підряду, про надання посередницьких послуг, на рекламу продукції тощо).

Із запровадженням патентної системи охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки підвищується роль ліцензійних договорів як основної правової форми передачі виключного права на використання цих результатів технічної творчості. Договірна форма використовується і для уступки виключного права на знаки для товарів та послуг, права на секрети виробництва (ноу-хау) тощо. Розширення кола можливих об'єктів страхової охорони, до яких належить очікуваний прибуток, ризик підприємницької діяльності тощо, теж ведуть до урізноманітнення форм добровільного (договірного) страхування з конкуренцією страхових організацій. Отже, сфера застосування господарських договорів дедалі більше розширюється.