Основні види оцінки товарних операцій

Переоцінка	Причини проведення переоцінки протягом звітного періоду
Обов’язкова
Уцінка	Часткова втрата первинних якостей товару; Відсутність попиту на товари більш, ніж 3 місяці. При цьому не конкретизується, з якої дати слід починати відлік - з дати придбання продавцем товарів або з дати виставлення товару на продаж. 2 На думку автора, 3 місяці слід обчислюватись з дати виставлення товарів на продаж. Однак, як свідчить практика, податкові органи дотримуються іншої думки - обчислення вказаного терміну починається з дати придбання товарів суб’єктом роздрібної торгівлі. Позиція податкової досить зрозуміла - адже, чим раніше підприємство проведе уцінку, тим скоріше наступлять її податкові наслідки (див. нижче) і, відповідно, скоріше наповниться державний бюджет; Зазначимо, що вказані вимоги не розповсюджуються на товари, які знаходяться на відповідальному зберіганні, передані в заставу або ті, з яких сформований резерв
Дозволена
Дооцінка	За умови змін цін постачальників та транспортних організацій (якщо за договорами постачання витрати по доставці товарів покладені на покупця)
Не заборонена
Уцінка	Зниження попиту на товар (незалежно від того, як давно він придбаний та/або виставлений на продаж); Наближення завершення строків реалізації товарів; Розпродаж морально застарілих моделей перед появою більш нових тощо
Дооцінка за рахунок збільшення торгової націнки	При зростанні цін постачальників; При зростанні цін конкурентів тощо

«Запаси» стосовно дооцінки товарів, повинно здійснюватися тільки в межах попередніх уцінок, не повинна поширюватися на донараховані суми торгової націнки, здійснювані протягом звітного періоду (наприклад, при загальному зростанні цін на аналогічні товари на ринку).

Така позиція підтверджується тим, що навіть якщо протягом звітного періоду підприємство дооцінило свої товари, збільшивши при цьому суму торгової націнки, то в балансі такі товари відобразяться по собівартості. Суб’єкти роздрібної торгівлі самостійно встановлюють ціни на реалізовані ними товари (крім випадків державного регулювання цін). Отже, якщо встановлені П(С)БО 9 «Запаси» вимоги щодо черговості проведення уцінок і націнок і рівня торгової націнки застосовувати до донарахованої суми торгової націнки, то зазначені вимоги будуть обмежувати свободу суб’єктів роздрібної торгівлі у встановленні цін на свої товари.

Головною особливістю є те, що в основі переоцінки лежить принцип бухгалтерського обліку - обачність.

Особою, що повинна обґрунтовувати передбачувані ціни для проведення переоцінки, може бути, наприклад, товарознавець, бухгалтер, маркетолог. При цьому припущення щодо ціни повинні базуватися не на попередньому досвіді самого підприємства (як це можливо при визначенні звичайних цін з метою оподатковування), а на підставі інформації про ринкову кон’юнктуру (прайси, рекламні оголошення тощо). Сума витрат на збут може "очікуватися", виходячи з досвіду самого підприємства, оскільки інформація про витрати інших продавців товарів не є, як правило, загальнодоступною.

При визначенні чистої вартості реалізації товарів, необхідно мати на увазі, що, як правило, у документах, які підлягають обнародуванню (прайси, реклама тощо) міститься інформація про кінцеві ціни реалізації, яка може включати чи не включати в себе суму податкового зобов’язання по ПДВ (адже із зазначених документів не зрозуміло, зареєстрований продавець платником ПДВ чи ні). Отже, підприємство роздрібної торгівлі не зможе "очистити" ціну реалізації товару, визначену на підставі зовнішньої інформації, від ПДВ.

З цього витікає, що визначивши чисту вартість реалізації товарів, необхідно визначитися з видом переоцінки:

1) уцінка - проводиться в усіх випадках, коли чиста вартість реалізації товарів менша, ніж їхня собівартість;

2) дооцінка - проводиться тільки в тих випадках, коли на дату складання чергового балансу чиста вартість реалізації раніше уцінених товарів зростає. Якщо ж товари раніше не були уцінені, то їх дооцінка не проводиться.

Якщо оперативний облік товарів ведеться за цінами реалізації, то при уцінці таких товарів на дату складання балансу розмір раніше нарахованої торгової націнки не має значення - вона може бути змінена за рішенням підприємства (у бік збільшення або зменшення), а може залишитися без змін, оскільки об’єктом такої переоцінки є собівартість товарів.

Порядок обліку переоцінок залежить від обраного на підприємстві методу оцінки вибуття товарів (за методом продажу або по будь-якому іншому методу, що не передбачає нарахування торгової націнки) і від методу оперативного обліку такого елемента балансової вартості товарів, як транспортно-заготівельних витрат (табл. 2).

Таблиця 2