1. Економічна сутність товарних операцій підприємств торгівлі

В широкому розумінні, товар є продуктом праці і природи, який виготовляється для обміну на ринку та для продажу.

Продукт праці, що вступає в обмін, є товаром лише тому, що з приводу нього виникають відносини між двома особами або колективами. Як економічне поняття він являє собою історично визначену форму продукту суспільної праці, яка виражає суспільно-економічні зв’язки.

Суть товару розкривається при розгляді його властивостей. Товар можна розглядати з боку його якості, що відображає корисні властивості товару, і кількості, що характеризує його суспільну міру.

Відповідно до цього одна властивість товару полягає в здатності його задовольняти яку-небудь соціальну-економічну потребу людини, друга – обмінюватися в певних пропорціях на інші товари. Корисність речі-товару, завдяки якій вона може задовольняти ту чи іншу потребу людей, робить її споживною вартістю, причому тут йдеться про задоволення потреб не самого товаровиробника, а інших осіб, тобто ця властивість виявляється як суспільна споживна вартість. Але не всяка корисна річ, яка має суспільну споживну вартість, є товаром (наприклад, продукція кріпаків, яку вони виробляли для феодала). Споживна вартість є об’єктом дослідження тоді, коли вона створюється як суспільна споживна вартість для обміну. І в цій якості вона вже стає речовим носієм мінової вартості, економічних відносин.

Мінова вартість – видиме кількісне співвідношення, в якому споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого. Кожний окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже, він має безліч мінових вартостей.

Торгова діяльність є провідною галуззю національної економіки України, яка забезпечує зв'язок між виробниками і споживачами товарів, а отже, є заключним етапом перетворення товарної форми власності на грошову. Торгова діяльність визначається як ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі і продажу товарів народного споживання з метою одержання прибутку. Торгова діяльність може здійснюватися в сферах оптової і роздрібної торгівлі, а також торгово-виробничій сфері (ресторанне господарство).

Товари на підприємствах роздрібної торгівлі можна класифікувати за наступними ознаками (рис.1).

сезонні

цільові

продовольчі

непродовольчі

у роздрібній мережі

на складі

у постачальника

ходові

неходові

залежані

понадзавезені

ліцензійні

акцизні

Рис. 1. Характеристика товарів торговельних підприємств

Залежно від призначення виділяють 2 групи товарів: сезонні та цільові.

Сезонні товари необхідні для формування торгової пропозиції в періоди сезонних змін попиту чи пропозиції товарів. Це ті товари, які в силу особливостей їх виробництва, попиту чи з інших причин мають розрив у часі виробництва та реалізації (овочі, шкільна форма, ялинкові прикраси, гумове взуття та інше).

До цільових товарів відносяться ті, які створюються для конкретно-одиничних цілей. Вони надходять до торговельної мережі за замовленням.

Залежно від асортименту товари поділяються на продовольчі та непродовольчі. Класифікація товарів за товарними групами дозволяє охарактеризувати їх склад та служить основою для оцінки забезпечення ними товарообороту підприємства, як за загальним обсягом, так і за асортиментною структурою.

В статистичній звітності роздрібно-торгівельних підприємств товари групуються відповідно до номенклатури звіту ф. №3 – торг „Звіт про формування, реалізацію та залишки товарів”, в якому виділяється 35 груп продовольчих товарів та 57 непродовольчих товарів.

За місцезнаходженням у роздрібній торгівлі товари поділяють на:

- ті, які є у наявності в роздрібній мережі;

- ті, які є у наявності на базах та складах, що належать роздрібним підприємствам;

- ті, які закуплені та оплачені даним торгівельним підприємством та залишені на відповідальне зберігання у постачальників.

Ходові – це товари, які відповідають якісним параметрам споживчого попиту в даному місці та вданий час.

Неходові – це товари, які не відповідають якісним параметрам споживчого попиту в даному місці та вданий час.

До залежаних відносяться товари, які довгий час знаходяться без руху на складах підприємства, які частково втратили свою якість та морально застаріли.

Понадзавезені товари – це товари, що не відповідають кількісним параметрам споживчого попиту на певному територіальному сегменті споживчого ринку. Реалізація цієї групи товарів можлива при умові регіональної диверсифікації діяльності або в наступні часові періоди та за активної рекламної кампанії (якщо це можливо, виходячи з встановлених термінів реалізації товарів).

Ліцензійні товари передбачають додаткове отримання ліцензії, що дає право на їх реалізацію (алкогольні вироби, тютюнові вироби, записи на носіях інформації).

Акцизні товари враховують у свою ціну податок - акцизний збір.

Кількісна та якісна характеристика товарної маси, яка переходить із сфери виробництва в сферу споживання, відповідно до закону товарного обігу, знаходить своє відтворення в показниках товарообороту.

Обсяг товарообороту є основним валовим показником діяльності роздрібно-торгівельного підприємства, який характеризує результат його діяльності щодо залучення купівельних фондів споживачів. Саме реалізація певної маси товарів створює економічне підґрунтя для отримання певного обсягу доходів та прибутку, тобто формує передумови для реалізації стратегічних цілей діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік і звітність в торгівлі здійснюються з дотриманням єдиних методологічних принципів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, законодавчих і нормативних активів з урахуванням специфіки діяльності торговельних підприємств.

Відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення» застосовують ціни на товари вільні і державні (фіксовані і регульовані). Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін і торгових націнок на продукцію і товари, що мають вирішальний вплив на рівень, динаміку і соціальне значення цін.

Вільні ціни встановлюються виробниками продукції самостійно за погодженням з торговельними підприємствами та іншими покупцями продукції. Вільні відпускні ціни оптових торговельних підприємств складаються з відпускної ціни підприємств-виробників продукції і оптово-збутової націнки оптового підприємства, яка призначена для покриття витрат обігу й одержання прибутку. Вільні роздрібні ціни на товари вітчизняного виробництва складаються з відпускної оптової ціни (включаючи оптово-збутову націнку) і торгової націнки самого роздрібного підприємства. Розмір торгової націнки визначається кожним роздрібним підприємством (суб'єктом підприємницької діяльності) виходячи з планових (або фактичних) показників за попередній звітний період (місяць, квартал), власних витрат обігу і прибутку.

Відповідно до наказу Мінфіну України «Зміни і доповнення до положень (стандартів) бухгалтерського обліку» від 14.06.2000 № 131 торговельні підприємства витрати по придбанню (заготівлі) товарів відображають на субрахунку 289 «Транспортно-заготівельні витрати», витрати по збуту товарів, а також управлінню діяльністю — відповідно на рахунках 92 «Адміністративні витрати» і 93 «Витрати на збут».

У разі оцінки товарних операцій доречно враховувати те, що вона може проводитися:

а) протягом звітного періоду (обов’язкова чи добровільна переоцінка вартості товарів (табл. 1.);

б) на дату складання балансу.

Переоцінка товарів на дату складання балансу передбачена в П(С)БО 9. Її ціль - достовірне відображення вартості запасів у фінансовій звітності (при цьому, у П(С)БО 9 використовується тільки термін "уцінка", а термін "переоцінка" не вживається, хоча, по-суті, механізм переоцінки розглядається в пп. 27 і 28 зазначеного Положення). Обмеження, передбачене П(С)БО 9

Таблиця 1