Тема 5. Ринок та ринкова система.
Лекція 1.
1. Поняття ринку, його функції та умови формування.
2. Структура ринку.
3. Інфраструктура ринку.
1. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, отримала назву “ринкової економіки”. Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм , що складається з величезної кількості різноманітних структур , що об'єднуються єдиним поняттям - ринок.
Ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів і пропозиції виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продажів.
Сутність ринку розкривається в його основних функціях :
1. Інформаційна. Через постійно мінливі ціни, процентні ставки на кредит ринок надає учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільно необхідну кількість, асортимент і якість товарів і послуг.
2. Посередницька. Економічно відособлені виробники в умовах глибокого суспільного поділу праці повинні знайти один одного й обмінятися результатами своєї діяльності. Ринок надає можливість споживачу вибрати оптимального постачальника, а продавцеві – найбільш підходящого покупця.
3. Ціноутворююча. Звичайно продукти одного призначення містять неоднакову кількість матеріальних і трудових витрат, але ринок визнає лише суспільно необхідні витрати, тільки їх згодний оплатити покупець.
4. Регулююча – найважливіша. Вона пов'язана із впливом ринку на всі сфери економіки, і насамперед на виробництво. Ринок немислимий без конкуренції. Внутрішньогалузева конкуренція стимулює зниження витрат на одиницю продукції, заохочує зріст продуктивності праці, підвищення якості продукції. Міжгалузева конкуренція шляхом переливу капіталів з галузі в галузь формує оптимальну структуру економіки, стимулює розширення найбільш перспективних галузей. Важливу роль у ринковому регулюванні має кон’юнктура ринку ( тобто, співвідношення попиту та пропозиції ) : росте ціна - це сигнал до розширення виробництва, падає ціна - сигнал до його скорочення.
5. Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації та управління.
6. Сануюча. Ринковий механізм - це не благодійна система, а навіть жорстока. За допомогою конкуренції ринок очищає суспільне виробництво від економічно нестійких, нежиттєздатних господарських одиниць й, навпроти, дає зелене світло найбільш ефективним. У результаті цього безупинно підвищується середній рівень стійкості всього господарства в цілому.
7. Ринок “зшиває” економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція ринку.
Існують три основних умови формування ринку. Перша умова – суспільний поділ праці,який неминуче вимагає обміну. Уже стародавні скотарі мали потребу в продуктах землеробства, а хлібороби аж ніяк не були вегетаріанцями. Обмін усе більше розширювався. З'явилося виробництво, орієнтоване на ринок, для задоволення потреб інших людей.
Друга умова – це економічна відособленість виробників. Товарний обмін обов'язково припускає прагнення до еквівалентності. А таке прагнення виникає на основі економічної обмеженості, відособленості інтересів. Ця відособленість історично виникає на базі приватної власності.
Третя умова – самостійність виробника, воля підприємництва. Чим менше скований товаровиробник, тим більше простору для розвитку ринкових відносин.
Також для реального функціонування ринку мають бути створені умови його формування, випробувані світовою практикою:
наявність економічно і юридично незалежних суб’єктів ринкових відносин (індивідуальні, акціонерні, державні власники ), які можуть вступати у рівноправні партнерські відносини;
еквівалентний обмін товарами ( ринок не визнає пільг, економічної допомоги );
конкуренція, свобода вибору контрагентів;
вільне ціноутворення;
реальна інформація про стан ринку.
2. Структура ринку - це сукупність окремих локальних ринків у межах національної економіки країни (внутрішнього ринку), а також - національних ринків у межах світового господарства, їхній взаємозв'язок і взаємодія між ними.
Головними суб’єктами ринкових відносин являються продавець та покупець. Суб’єктами ринку можуть бути фізичні чи юридичні особи, держава. Крім продавця та покупця на ринку може діяти посередник, який допомагає їм найти один одного.
Об’єктом ринкових відносин виступає товар, який може існувати в самих різних конкретних формах.
Розрізняють місцевий, національний і світовий ринок. Місцевий ринок - форма ринкової території, яка розвивається в межах села, міста. На доіндустріальній стадії виробництва місцеві ринки реалізовували порівняно невеликий традиційний набір продуктів.
Національний (внутрішній для країни) ринок створився на індустріальній стадії виробництва завдяки появі таких транспортних засобів, які відповідали новим масштабам ринкового простору. Досконаліший транспорт, зв’язки та реклама допомогли забезпечити вигідність реалізації товарів у всіх регіонах країни. Одночасно, місцеві ринки стали органічними складовими частинами внутрішнього ринку держави.
Завдяки розвитку машинного виробництва, появі великого акціонерного капіталу, поглибленню міжнародного поділу праці і появі сучасних засобів транспорту та зв’язку отримав розвиток – світовий ринок. Світовий ринок вже довго постачає всім державам таку сировину, як нафта, каучук, пшениця, цукор, чай, кава, та інше.
Ринки функціонують на різних рівнях, у всіх сферах і видах діяльності, у різних регіонах країни. Тому система ринків складна й різноманітна.
Структура ринку включає види ринків залежно від ряду критеріїв :
1. За економічним призначенням об'єктів ринкових відносин:
- ринок товарів і послуг; - ринок засобів виробництва;
- ринок праці (робочої сили ); - валютний ринок;
- фінансовий ринок ( капіталу, фондовий ); - ринок нерухомості;
- ринок науково-технічних розробок та інформації.
2. Відповідно до чинного законодавства :
- легальний (офіційний);
- нелегальний (тіньовий)- невід'ємний елемент тіньової економіки, під якою розуміється незаконна й незареєстрованна діяльність.
3. За географічним положенням:
- місцевий; - регіональний;
- національний; - світовий.
3. За проявом конкуренції:
- вільний; - монополістичної конкуренції;
- олігопольний; - монопольний.
4. За обсягом продажів:
- роздрібний; - оптовий.
Таким чином, ринок як розвинена система відносин товарного обміну являє собою систему окремих ринків, як би елементів єдиного великого ринку.
Між різними типами ринків, їхніми суб'єктами встановлюються складні прямі й опосередковані зв'язки, які регулюються економічними законами розвитку й функціонування сучасного ринку.
Фінансовий ринок - це певна сукупність економічних відносин із приводу купівлі-продажу вільних коштів та їхнього перетворення в грошовий капітал.
Ринок робочої сили - це сукупність економічних відносин між найманими робітниками, з одного боку, і підприємцями, а також біржами праці (як посередниками) - з іншої, із приводу купівлі-продажу й використання робочої сили.
Попит на ринку капіталу залежить, насамперед, від величини відсотка, або ефективності вкладення грошей у цінні папери. З ростом відсотка попит на засоби виробництва й інвестиції в розширення виробництва, зменшуються, і навпаки. У ринку засобів виробництва виділяють ринки засобів і предметів праці.
Ринок предметів споживання. Складовими елементами даного ринку є виробництво товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки, пральних машин і т.д.) і поточного споживання.
Ринок послуг — сукупність економічних відносин із приводу надання, споживання й купівлі-продажу послуг. Особливістю послуг як специфічних товарів є те, що їхня корисність втілена не в речах, а в діяльності, тому їх неможливо накопичувати, транспортувати тощо.
Розрізняють традиційні (послуги транспорту, зв'язку, страхування, туризм тощо) і нетрадиційні (маркетингові, інженерно-консультативні, рекламні, інформаційні та ін.) послуги. У розвинених країнах миру в сфері послуг зайнято приблизно 70 % працездатного населення.
Ринок інтелектуальної власності має справу з об'єктами інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, проекти, ноу-хау, програмне забезпечення, наукові прогнози й ін.).
Валютний ринок - це сфера економічних відносин із приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акредитивів) в іноземній валюті.
Ринок інформації - це сукупність економічних відносин із приводу надання інформаційних послуг: збору, обробки, систематизації інформації і її купівлі-продажу кінцевому споживачеві. Важливий елемент ринку інформації - інформація про конкурентів. Предметом купівлі-продажу на ринку інформації є також теле - і радіопродукція, книги, газети, реклама й ін.
Ринок золота - це сукупність економічних відносин із приводу організації купівлі-продажу золота. Здійснюють її регіональні консорціуми місцевих банків і спеціалізовані фірми, які займаються очищенням металу, виготовляють зливки, ставлять клеймо й зберігають їх. Продавці золота - золотодобувні країни, власники приватних і державних запасів золота. Покупці - промислові компанії, які використовують золото в промислових цілях, ювеліри, інвестори, тезавратори, спекулянти.
3. Однією з важливих умов функціонування ринку є наявність добре розвинутої ринкової інфраструктури. Уперше термін інфраструктура був використаний в економічному аналізі для позначення об'єктів і споруджень, що забезпечують нормальну діяльність збройних сил (початок XX в.). Він походить від лат. "infra" - нижче, під; "struktura" - розташування.
Інфраструктура ринку — це система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.
Основними елементами інфраструктури сучасного ринку є:
1) біржі (товарні, сировинні, фондові, валютні);
2) аукціони, ярмарки й інші форми організаційного небіржового посередництва;
3) кредитна система й комерційні банки; емісійна система;
4) система регулювання зайнятості населення, біржа праці;
5) інформаційні технології й засоби ділової комунікації;
6) податкова система й податкова інспекція;
7) система страхування комерційного господарського ризику й страхові компанії;
8) спеціальні рекламні агентства, інформаційні центри;
9) митна система;
10) комерційно-виставочні комплекси;
11) аудиторські компанії, консультативні (консалтингові) компанії;
12) суспільні й державні фонди, призначені для стимулювання ділової активності;
13) спеціальні зони вільного підприємництва ( їх в світі близько 400 ).
Інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб'єктів, елементи інфраструктури не нав'язані ззовні, а породжені самими ринковими відносинами.
Функції інфраструктури ринку наступні:
• полегшення учасникам ринкових відносин реалізації їхніх інтересів;
• підвищення оперативності й ефективності роботи ринкових суб'єктів на основі спеціалізації окремих суб'єктів економіки й видів діяльності;
• підготовка фахівців для ефективного функціонування ринку.
Лекція 2.
1. Ринковий механізм та його складові. Попит. Закон та крива попиту. Детермінанти попиту.
2. Пропозиція товарів на ринку. Закон та крива пропозиції. Детермінанти пропозиції.
3. Конкуренція. Монополії.
1. Ринок - це форма організації суспільного виробництва, що забезпечує взаємодію виробництва й споживання за допомогою механізму цін. Основних суб'єктів ринку прийнято розділяти на три групи: домашні господарства, бізнес (підприємці) і уряд. Основні елементи ринкового механізму - ціна, попит, пропозиція, конкуренція і монополія.
Ціна - грошовий вираз вартості товару. Ціна – величина не постійна. Вона, як правило, не збігається з вартістю. Вона може бути вищою від вартості при дефіциті товарів на ринку або нижчою при їх надлишку, вона залежить також від купівельної спроможності грошової одиниці.
Попит — сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги. Попит зображується у виді графіка кривої попиту, що показує кількість продукту, що споживачі готові й у змозі купити по деякій ціні з можливих цін протягом визначеного періоду часу. При цьому передбачається. що вся решта умов залишаються незмінними. Ціна попиту - це максимальна ціна, що згоден сплатити покупець при покупці даного товару.
Вивчення попиту на ринку зараз стає першочерговою задачею при функціонуванні підприємства. Постійний аналіз попиту і спроможність моментально реагувати на найменші зміни (тобто гнучкість виробництва) - усе це означає виживання й успішну роботу підприємства. Тому на перші ролі виходять у даний час численні відділи маркетингу, що безпосередньо займаються питаннями збуту і реалізації продукції.
Ціна
Розмір
попиту
Ціна
Розмір
пропозиції
Величина
пропозиції
Кожна крапка на кривій представляє конкретну ціну й відповідну кількість продукту, що споживач вирішить купити за цією ціною.
Закон попиту полягає в наступному: при незмінності всіх інших умов зниження ціни веде до відповідного зростання розміру попиту. В реальної дійсності «інші рівні умови», так звані „нецінові детермінанти”( лат.”той, що визначає, - рос. –определяющий”)теж піддані динаміці. Якщо вони міняються, то відбувається зміна в попиті й переміщення самої кривої попиту на графіку.
Розглянемо вплив нецінових детермінант попиту:
1. Споживчі смаки. Сприятлива для даного продукту зміна споживчих смаків або переваг, може бути викликана рекламою або зміною моди, це буде означати, що попит зросте по кожній ціні. НТП, що сприяє появі нового продукту, здатен привести до зміни споживчих смаків ( побутова техніка, аудіо-відеотехніка ). Ще приклад зміни споживчих смаків: фізичне здоров'я стає усе більш популярним, а це підвищує попит на кросівки і спортивні тренажери.
2. Число покупців. Збільшення на ринку числа покупців зумовлює підвищення попиту. Приклад: зниження рівня народжуваності зменшує попит на дитячі товари зараз, а в майбутньому – попит на всі інші товари.
3. Дохід. Вплив зміни грошового доходу на попит більш складний. У відношенні більшості товарів підвищення доходів споживачів приводить до збільшення їх попиту на товари. Товари, попит на який змінюється в прямій залежності зі зміною грошового доходу, називаються товарами вищої категорії, або нормальними товарами (вершкове масло, омари, філе, коштовності).Товари, попит на який змінюється в протилежному напрямку, тобто зростає при зниженні доходів, називаються товарами нижчої категорії (капуста, картопля, ношений одяг - секонд хенд).
4. Ціни на сполучені ( рос. “ сопряженные ” ) товари. Чи приведе зміна ціни на сполучений товар до підвищення або зниження попиту на розглянутий продукт, залежить від того, чи є цей споріднений товар замінником нашого продукту (взаємозамінним товаром) або супутнім йому ( товаром , що його взаємодоповнює).
Коли два продукти взаємозамінні, між ціною на один із них і попитом на іншій існує прямий зв'язок ( чай – кава : зниження ціни на каву призведе зниження попиту на чай, бо будуть більше купувати кави).
Коли два товари є взаємодоповнюючими, між ціною на один із них і попитом на іншій існує зворотний зв'язок (зниження ціни на відеомагнітофони підвищує попит на відеокасети).
Багато пар товарів є незалежними, самостійними товарами, зміна ціни на один дуже мало вплине або зовсім не вплине на попит на іншій ( картопля та годинники ).
5. Чекання. Споживчі чекання щодо майбутніх цін на товари, наявність товарів і майбутнього прибутку здатні змінити попит. Чекання падіння цін і зниження доходів споживачів веде до скорочення поточного попиту на товари. Зворотне твердження також вірно. Приклад: несприятлива погода в Південній Америці породжує чекання в майбутньому більш високих цін на каву і тим самим підвищує поточний попит на неї.
2. Пропозиція — кількість продукції на ринку, яку виробники готові продати за певними цінами у певний проміжок часу. Закон пропозиції полягає в тому, що виробникам вигідніше виставляти свою продукцію на ринок за умови зростання ціни на неї, тобто зростання ціни веде зо збільшення пропозиції та навпаки. ( Чим вище ціна, по якій, наприклад, може бути продана риба, тим більше ресурсів - кораблів, електронного встаткування, праці - буде використано в рибальстві й тем більше риби буде запропоновано для продажу. Якщо ціна риби падає, то зменшується бажання рибалок нести ці витрати й нарощувати зусилля по ловлі риби, так що в результаті обсяг пропозиції падає).
Крива пропозиції являє собою сукупність крапок, координати яких відповідають певній ціні й характерній для неї величині пропозиції. Зміна ціни, за інших рівних умов ( „нецінові детермінанти” ), переміщає крапку на графіку пропозиції, збільшуючи або зменшуючи тим самим величину пропозиції.
Нецінові детермінанти пропозиції :
Ціни на використані ресурси. Наприклад, подорожчання ресурсів приводить до збільшення ціни товару, а отже, зсуву кривої пропозиції вліво й скорочення пропозиції.
Капітал і технологія виробництва. Впровадження нової техніки й технології приводить до підвищення пропозиції.
Державна економічна політика. Продаючи продукцію, виробник за рахунок виручених коштів повинен виплатити податки державі. Збільшення податкових ставок, за інших рівних умов, негативно впливає на ринкову пропозицію, а їхнє зниження - позитивно.
Ціни на інші товари. При підвищенні ціни на один продукт, збільшиться пропозиція цього продукту, але одночасно із цим відбудеться зниження пропозиції альтернативного продукту.
Цінові очікування продавців. Передбачуване підвищення цін у майбутньому, може привести до зниження пропозиції сьогодні, і навпаки, очікуване зниження цін змушує продавців максимізувати продаж товарів зараз, щоб компенсувати майбутні втрати.
Число продавців на ринку. Зміна числа продавців може викликатися шляхом переміщення ресурсів з однієї сфери в іншу.
Результатом взаємодії попиту і пропозиції виступає ринкова ціна, що також називається рівноважною ціною (якщо побудувати на одних осях і криву попиту, і криву пропозиції, то точка їх перетину і буде рівноважною ціною). Вона характеризує стан ринку, при якому розмір попиту дорівнює пропозиції. Якщо попит більший за пропозицію, то на ринку буде не вистачати товару, якщо пропозиція буде більшою за попит, то на ринку будуть виникати надлишки товару. Тільки рівноважна ціна повністю задовольняє і продавців, і покупців : на ринку не буде ні нестач, ні надлишків товару.
3. Конкуренція – (лат. Concurrere – стикатися, зіштовхуватися) – це економічне змагання за досягнення кращих результатів, боротьба товаровиробників за найбільш вигідні умови господарювання, одержання максимального прибутку. Найбільшого розквиту конкуренція набуває в умовах капіталістичного способу виробництва. Конкуренція - це «невидима рука» ринку ( за словами А.Сміта ), що координує діяльність його учасників. Конкуренція забезпечує взаємодію попиту та пропозиції, що врівноважує ринкові ціни .