ТЕМА 6

ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ

Знання - це сила.

Френсіс Бекон

Кожний народ тим більше є громадянсь­ ким і освіченим, чим краще в ньому філософспz­ вують.

Рене Декарт

Філософія є донькою мислення.

Томас Гоббс

Ідеі· і поняття не є природженими, вот-н пzак же мало народжуються разом з нами, як мистецтва і науки.

Джон Локк

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

• ДЕЇЗМ - розповсюджетт в Новий час пози ція, згідт-10 з якою Бог створив світ, ттдав йо,ну власних законів і далі в:же 11е (jmручасться у його фу11кціо1-1уват111я; творчі ідеї Бога

вбутті світу набувають характеру 11еобхід11ос111і, пізнш11-1я якої стає завдат-1ю1 .'І1оди11и.

•ЗД[)РОВИЙ ГЛУЗД - 11ш1ів11иіі в Європі тиn .11ислею1я за улюв у111вердже1111я і11дu(Jідуа­

лізму та бур:жуаз11их сус11і.•1ь1-1их стосу11ків; він rру11тувався 11а "тр ьох китах ": а) 1ю

виключ11ій довірі фаю11ш1 ( ""раще оди1-1 раз побачити, ніж сто разів почути ") ; б) на чіmІ\ій,

ясній та зрозу,11ілій логіці; в) 1-1а І\)'ЛЬmивуванні актив11ості (за будь-яІ\их обставин краще діяти, а11і.ж 11ічого не робити) .

• ОБ 'ЄКТ І СУБ 'ЄКТ - nро(Jідні категорії світоосл1исле111-1я епохи Нового часу: об 'єктол·t

позначали частину {фраг.ме11т) природи, на яку с11рял1овуваж1сь активність людини. суб 'єк­ том - люди11у як вихідний пункт nроявів активності розумового та .натеріального планів.

• ЗА КОН - форма ІІJJОЯ(JУ необхідності у природі, о б 'єю11ив11ий, сталий, повторюва11ий тип зв 'яз1':у ;Ніж· про цесшrи та явищами дійсності або всередині них; в поnередні епохи зако11 розглядався п ерева:ж110 як юридичний ЗШ(ОІІ а бо влад11а норма.

• СУБС ТА НЦІЯ - од11е із цетпральтшх по11ять новоєвропейського світоослшслення, що позна чало таку ос11ову світу, ЯІ\а охоплю(Jала та пронизувала собою всі фор,11и та яви­ ща дійсності, була са.мовлад11ою та не потребувала для свого буття ніяких інших дже­ рел або причин.

• РЕЛІГІЯ І МОРАЛЬНІСТЬ - унаслідок розповсюдження у духовно,11у житті Європи Нового часу деїзл·tу та ідей Просвіт11ицтва з 'явилась тенденція пов 'язувати релігію лише із мора.Чьністю, звільняючи від її впливу всі інші сфери :життя та діяльності. Ти,н салшм заперечувався теїз.11 - позиція розуміння Бога ик єдиного Твор ця, упоряд11ика світу та д:жерела усякого буття.

6.1 . Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії

Вступаючи в Європу Нового часу ми можемо сприймати її

як добре знайому і майже сучасну нам, бо й справді у цю епоху

сформувались деякі такі за. сади та елементи європейського ЦИВШІЗОваного життя, ЯКІ. ДІЮТЬ 1. ДО СЬОГОДНІ. , а деяю. з них за- лишились майже без змін. Йдеться перш за все про формуван­ ня основ індустріального суспільства.

За часом ця епоха охоплює період із XVII ст. до кінця ХІХ ст.; після цього починається період так званої "новітньої історіі"',

що триває і по наш час. Проте філософія цього періоду завер­

ними та соціально-економічними. А це, у свою чергу, свідчить про т,ворчий характер людського мислення.

•За соціальним зл1істо;н це був період формуватт і утверджею-tя

вЄвропі буржуаших суспільтшх відносин. Зараз термі11 "бур:жуазний " lie дуже вживат-шй, проте у дат-tо1ну випадку йдеться про фіксацію

того факту, що у самих засадах суспільтюго життя відбулися сут­ тєві зміни: цетпр :життя - виробничої: культурної: соціальтю-полі­ тичтюі.' діяльності змістився у міста, де почали бурхливо розвивати­ сярізноманітні форми промисловоі·діяльності (слово "буржуа " в пе­ рекладі з французькоі· означає ".мешканець міста ") . Bpeiumi це при­ вело до появи машштого виробництва, яке революціонізувало всю людську діяльність взагалі.

Паралельно зі змінами у діяльlІості відбувались і зміни у суспіль­ тшх стосунках: *розриваються колишні зв 'язки особистої·залежності людини від людини, *зникає "велuтш сім 'я ", а натомість *з 'являється вільний, автономтшй іllдивід (що є засадою явища під назвою "бур­ жуазний індивідуаліз; -с ") . Все це спричиняє шалене прискорею-tя

телтів :нсиття, зростаюtя лшсштабів соціальної динал1іки.

Вцей час вже завершується епоха географічних відкриттів (Ф.Бекон ка­

зав: "Принаймні в нашу епоху земна куляякимсьдивним чином стала відкри­ тоюідоступноюдля вивчення"), алепороджений неютип активноїсамодіяль­

ноїособистостінелишенезникає, азнаходитьвсенові сферизастосуваннясвоєї активності. Томуцещей с> епоха буржуазнихреволюцій, які бралинасебемісію докорінноїзміни всіх сторін життя, цетакож с> епоха формування національ­ нихдержав, значначастина яких існуєі посьогодні, це с> епоха наполеонівсь­

ких походів, що сприяли швидкому руйнуванню в Європі застарілих соці­ І все це, врешті, потягнуло за собою значні зрушенняу

взагалі, та у світоглядних орієнтирах людини, зокрема.

Розвиток мореплавства, виробництва, зростання місттасоціальноїдина­ міки привелидо швидкого розвитку наука в цю епохустає провідним чинником життятажиттєвихзрушень. З'являється перша заверше­ на та експериментально підтверджена наукова теорія- механіка І. Ньютона. Впливїїна всі аспекти життя був колосальний, адже це впершелюдина спро­ дукувалатакий інтелектуальний витвір, який дозволяв отримувати точні та

незаперечні практичні результати. Ідеїта принципи механіки настільки по­ ширились, що врешті виник так званий "механістичний" світогляд.

Відбулись суттєві зрушення і в інших сферахдуховного життя:

з 'являється лшстецтво в його сучасному розумінні, тобто мистец­ тво світське, автономІLе у своєму розвитку;

1-шроджуються роман як ліп1ературний жанр, опера, сучасний театр, архітектура масових забудов, промислова архіпzектура;

вииикають націопальні АкадеміУнаук, з 'являюпzься перші газети та часописи, у то.ну числі - і наукові, з 'являється .міський транспорт.

Все це приводить до того, що один окремо взятий індивід

постає остювни.л1 суб 'єктом :життєдіяльності, тобто він може

сам, на свій розсуд організувати власне життя. Тому показо­ вою для епохи стає фігура Робінзона - відомого персонажа літературного твору Д.Дефо, бо ця людина на ділі продемон­ струвала, як це можна зробити, опинившись у ситуації повної відсутності соціальних умов людської життєдіяльності.

На що ж спирається тепер індивід у своїй здатності на­ одинці вибудовувати власне життя? Перш з.а все, на свою діяль­ ну активність; гаслом епохи стає теза "За будь-яких обставин завжди краще діяти, аніж нічого не робити" . По-друге, індивід

спирається тепер на мислення "здорового глузду ", яке включає у свій зміст два непорушні моменти: опору на факти ("Краще одного разу побачити, ніж сто разів почути") та ясну, чітку і зро­

зумілу логіку; ми побачимо далі, що філософи даної епохи зро­ били багато для обrрунтування мислення "здорового глузду" .

Нарешті, все це знайшло своє виявлення у новому світогляді:

+світ тепер розглядається людиною як об 'єюп, на який спрямовується людська активність, а самалюдина - як суб'єюп, тобто вихідний авто- 1-юм1шй пункт такоz· активності,·

+світ постає в якості надскладного .м.ехапізJну, типовим взірцем якого був .механіЧlіий годинник;

+людина повинна пізнати цей механізм та опанувати його (гасло "Знання

єсила " стає показови.м у цьо,ну плані) ,·

+природа тепер поділяється на живу та неживу, але і та, і інша є лише ос1ювою для росту людськоі· могутності;

+нареиапі, вважається, що людина, спираючись на свій розу;w, повинна перетворити середовище своєl'життєдіяльності, зробивши його опти­ мальни.м.

У духовний світ людини XVII-XVIII ст. проникають ідеї

прогресу, енергійного прагнення до майбутнього. Діяльність людей починають розглядати не як кругообіг подій, де немає ні початку, ні кінця, а як розвиток від примітивних до доскона-

ліших форм існування суспільства. Ці питання досліджували італійський філософ Д. Віко ( 1 668 1 744), французький учений

Ж. Тюрго ( 1 727- 1 78 1), німецький філософ Й Г. Гердер ( 1 744- 1 803).

Зміна ідей про суспільний розвиток у думках цих учених ішла від погляду на історію як кругообіг трьох епох - божественної, героїчної, людської (Д. Віко) - до тлумачення її як нескінчен­ ного прогресу буржуазного суспільства (Ж. А . Кондорсе) . Мож­ на сюди також додати таю епохалью вщкриття у наущ, як ви­ нахщ компаса, пороху, книгодрукування, парового двигуна та ш. Свобода людини, її більша цінність порівняно з природою і соці­ альними інститутами - це те гасло, з яким людина Нового часу йде в майбутнє. Знаряддям досягнення свободи є знання.

Відбуваються відчутні зміни і у розвитку філософії:

•:• філософія починає розвиватися у діалозі із різними науками, які актив­ но формуються тарозвиваються в цю епоху. Узв 'язку з цим чільне.місце у філософських пошуках посідає розроблення правильного методу осяг­ нення істини;

•:• філософія Нового часу заз!lає суттєвих внутрішніх диференціацій (роз­ поділів) : виникають національні та регіональні філософй: які тепер пи­ шуться не єдиною церковною мовою, а національними мовами; форму­ ються деякі нові філософські дисципліни, такі як гносеологія, антропо­ логія, історія філософй: методологія та ін. ;

•:• розгалуження філософського знання логічно вимагає нового рівня його систе.мапmзацй" - утпворюються так звані "філософські системи ", до­ сить типові для дат-юї епохи.

• Отже, нарис тих змін, яких зазнало життя в Європі в

епоху Нового часу, засвідчує, що це справді була епоха новацій, якісних змін та зрушень в усіх сферах життя; цікаво зазначити й те, що новою себе відчувала та виз­ начала сама ця епоха, тобто це вона сама назвала себе Новим часом.

6.2. Методологічні пошуки Ф.Бекона та Р.Декарта

Першим філософом Нового часу був англійський дипломат і політичний діяч Ф.Бекон ( 1 56 1 - 1 626). У своїх творах ,із симпто­

матичними назвами "Новий Органон" та "Нова А тлантида" він проникливо передбачав надзвичайно важливу роль науки в

подальшому розвитку суспільства. У зв'язку з цим основним за­ вданням філософії Ф.Бекон вважав розроблення такого методу пізнанн , який підніс би ефективність науки на новий рівень.І

Ф.Бекон розрізняв "плодоносне" та "світлоносне" знання.

Плодоносне - це таке знання, яке приносить користь, а світло­

носне - це те, що збільшує можливості пізнання. До цього часу,

на думку Ф.Бекона, знання були переважно просвітляючими людину, але вони також повинні і працювати на людину. Про-

те шлях до Істини - процес суперечливий.

Ф. Бекон зауважує, що формуванню істинного знання за­

важають так звані "ідоли" . Вони нагромаджені в історії пізнання, і їх треба усунути, давши шлях новому знанню.

Пе. рші два "ідоли. " пов'язані з самою людиною, два останні -

ІЗ соц. альною ДІЯЛЬНІСТЮ людини.

"ідоли роду" - це загШІьні помилки, яких людина допускається в пізна­ вШІь1юму процесі. Вот-ш зумовлені об.л еженістю і недосконШІістю людсь­ ких органів відчуття "ідоли печери" - це помилки, які ми робилю виходячи з нашогорівня осві­ ти, виховання, оточення

"ідоли ринку" - це омани, пов 'язані з людським спілкуванням, неправиль­ нw.1 використаютл1 люви, некритичним ставленням до інформації (на­ приклад, неправильно називаються речі, явища)

"ідоли театру" -- це орієнтація lla авторшпети, хибні вчення, які своєю зовнішньою досконалістю вводять llac в оману. Цей вид оман, на думку Ф. Бекона, - це найзгубніший для людей шлях тому, що він блокує їхню ініціативу, самостійність, змушує кршпичFю ставитись до будь-яких суд:JІсень, вірити хибнuлt теоріям, а то й xиwepa;w, освячеNИ."vtтрадиція.:wи (звучить дуже сучасно!)

Ф.Бекон, аналізуючи і критикуючи стан речей у пізнанні,

пропонує свій новий метод _продукува щя знань. Використо­ вуючи алегорію, він стверджує, що методом досягнення істи­ ни є спосіб дії бджоли, яка, на відміну від мурашки, що тільки збирає (а в науці - це збирання фактів), та павука, що тягне з

себе павутину (а в науці - це виведення однієї теорії з іншої), сідає лише на певні квіти і бере з них найцінніше.

жали, що емпіричний досвід має мінливий, нестійкий характер. За допомогою відчуттів людина сприймає світ залежно від об­ ставин, і тому надії слід покладати на розум./ Р.Декарт ствер­

джував, що "пізнанняречей залежить від інтелекту, а не навпаки".

Він сформулював чотири правила методу, що сприяють правильній роботі інтелекту.

"з найпростіших і найдоступніших речей повинні виводитися" . сокро­

венні істини".

./ Правило четверте - передбачає повний перелік усіх можливих варіантів,

фактівдля аналізу й отримання повних знань про предмет;тобто цезна­ чить, що до предметів пізнання треба підходити всебічно.

Декарт був переконаний у тому, що розуми усіхлюдей за своєю приро­

дою є однаковими, а тому існує перспектива створення єдиного для всіх

людейвиправданого методудостовірного пізнання. Прийнявши цей метод,

будь-яка людина зможе ним скористатися і отримати н_адійні результати.

Але, якщо пізнання залежить віддій розуму, останній повинен містити в собі

початков1щеї.

• вроджених ідеі'Бога, буття, числа, проти­

лежності, тілесності і структурності тіл, свободи волі, свідомості, існування самих по­ нять

сюди входять аксіоми логічного судження:

•:• "не можна одночасно бути і не бути " •:• "з нічого не буває нічого "

•:• "ціле більше від своєі' частини "

•:• "будь-яка пр0111яжніСJnь є подільною " •:• "лінія складається з точок "

•:• "у будь-якоі·речі є причшш " •:• "сумнів є актом мислення "

тих, що виникають з чуттєвого досвіду

•тих, що формуЄ сама людина

Оскільки методологічна позиція Р.Декарта окреслюється як раціоналізм, то він поділяв думки Г. Галілея щодо того, що лише математичні характеристики предметів можуть бути над­ ійною основою істинного пізнання хоча б вже внаслідок того, що вони є простими та очевидними побудовами розуму.

Говорячи про речі лише остільки, оскільки вони сприйма­ ються розумом, ми називаємо простими п, шзнання яких є ясним і виразним; такими є фігура, протяжність, рух та всі інші

речі, складені з цих простих. Лише з них можуть бути утво­ рені ідеї всіх речей.

Цими міркуваннями Декарт вводить у контекст філософії Нового часу поділ якостей речей на "первит-а--і 1,"і "вторию-tі".

Цікавими та симптоматичними були й міркування Декар­ та про людину. Він вважав, що у тілесному, матеріальному плаю людина постає складною природною машиною, тому вс1

її дії підпадають під закон причинного зв'язку, і лише мислен­

ня виводить людину за межі суто природного ходу подій. При цьому розум веде людину шляхами істини та належної повед1нки, але воля (у той час вона ототожнювалась із бажанням), яка ширша від розуму та не підпорядкована йому, fсhричиняє від­ хилення людини як від істини, так і від правильного життя]

• Отже, перші методологічні розвідки у філософії Ново­

го часу були і цікавими, і продуктивними. Вони подвійно орієнтували науку на факти та на незаперечну з логіч­ ної точки зору розумну очевидність, що підводило до розуміння науки, як знання, що функціонує на емпірич­ ному та теоретичному рівнях. Окрім того, це були до­ кладні розробки засад мислення "здорового глузду" :

6.3. Теорія пізнання Т.Г. Гоббса та Дж. Локка.

Скептицизм П. Бейля та Д. Юма,

сенсуалістські максими Дж. Берклі

Ф. Бекон і Р.Декарт обстоювали позиції емпіризму та раціо­ налізму і в дечому абсолютизували індуктивний і дедуктивний шляхи пізнання. Синтез цих двох шляхів пізнання до певної міри здійснив англійський філософ Т . Гоббс ( 1 588- 1 679) . Як і

Ф . Бекон, Т . Гоббс вбачає у знанні силу . Теоретичні знання повинні стати знаряд­ дям для розвитку практики, але вони по­

Проте існують знання всезагальні та необ­ хідні (наприклад, математичні); на думку Т.Гоббса, і такі знання пов'язані із чуттям тим, що вони постають особливим - точним і фіксованим використанням знаків мови.

Т.Гоббс поєднує індукцію і дедукцію, бо вважає, що спочат­ ку треба йти шляхом пізнання простіших, елементарних якос­ тей речей (дедукція ) , а потім поєднувати їх, синтезувати

(індукція) . Пізнання через аналіз виявляє головні акциденції

(властивості речей): *протяжність, *місце, *рух, *якість. Будучи номіналістом, Т.Гоббс вважав, що у світі існують

тільки конкретні речі, не існує вроджених ідей, а "знаки" (сло­ ва) є універсаліями (термінами) для позначення подібності різних речей. Наприклад, таке поняття, як "матерія" лише тільки знак уявлення про колір, тепло, звук. Універсадії даюхь

Осо6ливу увагу Т Гоббс приділяє дослідженню людини. На про­

тивагу Арістотелеві, для якого людина є суспільною істотою,

Т Гоббс стверджує, що людина за своєю природою егоі'стична.

Заради своєї вигоди люди можуть заперечувати навіть геомет­

ричні теореми. Усі люди хочуть собі добра, тому прагнуть до­ самозбереження та уникання зла. Оскільки воля кожноїлюдинu

детермінована досягненням якоїсь мети, то свободи волі немає,

є лише свобода як відсутність перешкод для досягнення мети. .

Свобода досягається усуненням зовнішніх перешкод або погоО­

женням із зовнішніми чинниками. В цьому сенсі морально лише те, що стосується користі окремого індивіда. Врешті, егоїзм по­ роджує хаос, людьми опановує страх, і вони укладають суспіль­ ну угоду для своєї' ж користі. Ця суспільна угода передбачає створею-tя єдиного централізоватюго органу управління суспіль­ ними процесами, який і кладе край хаосу та ворожнечі.

і· д

'свою особисту свободу люди передають державі і, по­

•ступаючись свободою, вводять своє життя у впоряд- коване русло.

•Цей спільний людський витвір - дер:жаву - Т.Гоббс вважав най­ складнішим та найпотрібнішим для людей; він уподібнював державу

біблійній істоті Левіафану та наполягав на тому, що в державі люди

позбавляються розбрату і стають ніби єдиною істотою. Моральни м

тепер є те, що корисно державі. Функції держави полягають у тому,

щоб дотримуватися "природних законів": с:> сприяти самозбережен­

ню суспільства; с:> оберігати приватну власність; с:> забезпечувати всім

рівні права; с:> сприяти збагаченню членів держави . Проте кращою

державою все ж повинна бути монархія, тому що вона на вершину

державної влади зносить людину, єдину волю, а не абстрактний за­

гал, що веде до розбрату.Концепц я суспільно/ уго и Т. Гоббса передбачала, що

Водночас Т Гоббс вважав, що вихідна причина виникнення дер­ жави - краще забезпечення природних прав конкретних людей - не

повинна втрачатись ніколи. Тому він проголоси в ·принцип прав гро­

мадян та принцип "дозволено все, що не заборонеllо". Філософ також

стверджував право громадян постати проти монарха в тому разі, якщо він перестане дбати про їх права та інтереси. В цілому для філософсь­

ких міркувань Т. Гоббса характерна орієнтація на тілесне, а тому і світ, і людину, і державу ві н змальовує механістичн о; через це у

ном пізнання і мислення. У такий спосіб Дж. Локк намагався

дістатися до самих підвалин пізнання, не припускаючи попе­ реднього знання готовим. До певної міри тут був присутній і

намір засвідчити принципову вихідну рівність всіх людей за можливостями. Дж. Локк вважав, що існує два джерела знань:

відчуття, які дають нам проспzі ідеі· (біле, овальне, солодке й т. ін. )

рефлексія - діяльність розуму, спрямована на зістав­ лення й узагальнення проспшх ідей та утворення на іх

основі "складних ідей "

Найпершою, елементарною операцією рефлексії (мислення) філософ вважаврозрізняння та ототожнення. Найвищою склад­ ною ідеєю для Локка постає. ідея субстанції", яка. є найбільш широким поняттям, що ор1єнтує людську д1яльюсть та науку. Шлях утворення складних ідей, за Локком, повинен узгоджу­ ватись із досвідом людської діяльності. Як і Т. Гоббс, Дж.Локк вважає, що загальне знання фіксується у мові, а не існує у ви­ гляді позачуттєвої "мислячої субстанції"" (остання не має дослід­ ного підтвердження) .

Критикуючи раціоналізм, Дж.Локк спирається на здоровий глузд людини, апелює до чуттєвого досвщу 1 доходить виснов­ ку, що суб'Єктно-об'єктні відносини у процесі пізнання вияв­ ляють різні за своїм характером якості речей:

"первинні " - протяжність, фігура, об 'єм, рух і спокій

"вторинні " - пов 'язані з індивідуальними особливостями суб 'єкту пізнання, виникають та існують лише в ньому.

Дж.Локк відомий в Англіїяк теоретик відомоїанглійськоїсистеми вихо­

вання, що.передбачала поєднання фізичного, інтелектуального тамораль­

Для останнього, на думку філософа, зберігають свою чинність положення християнськоїрелігії.

В ціломуфілософіюДж.Локкавідносятьдо емпіризму, проте його знаме­

нита теза "Немає нічого в інтелекті, чого б не було у відчуттях" дає підста­ ви вважати, що це емпіризм сенсуалістського плану, який отримав подаль­ ший розвиток в англійській філософії.

Критикуючи філософську позицію Дж. Локка, Д:ж. Берклі

(1685- 1 753) стверджував, що не лише "вторинні ", а й "первинні "

якості речей мають суб'єктивний статус. У цьому аспекті всі якос­ ті речей "вторинні" тому, що їх сприймає людина. В дусі ради-

Голландський філософ зазначав, що ніщо в природі не відбувається без

причини. " Не існує , - писав він, - жодної речі, з природи якої не витікала

бякась дія" . Всі почуття, думки і дії людини виникають в результаті впли­ ву зовнішніх причин. Пізнання світу проходить у своєму розвитку три сту­

пеня . Перший - це чуттєве сприймання зовнішнього світу, уявлення про

нь ого . Другим ступенем є судження розуму і отримання думок. І третім ­

істинне (інт. уїтив не) і ан. алітичне знання ,.яке здобувається безпосередньо

розумом, І незалежне вщ чуттєвого досвщу.

Здавалося б, людина приречена на те, щоб перебувати в істинному відношенні до дійсності (порядок ідей відповідає порядку речей), проте її активна властивість - воля - перевер­ шує розум, а тому пристрасті та бажання збивають людину із шляху істини, вводять її у рабство пристрастей.

Оскільки повна свобода постає характеристикою лише самої субстанції, то, на думку Б .Спінози, людина, якщо бажає свободи, повинна здолати силу бажань і пристрастей, а для цього вона мусить пройти шляхом сходження до найвищого типу пізнання - інтелектуальної інтуїції, яка дозволяє бачити все " під кутом зору вічності", тобто у відповідності із субстан­ ц альною природою мислення.

(Німецький філософ ГЛейбніц ( 1 646- 1 7 1 6) захоплювався філо­ софією Б. Спінози, але вважав, що. таким чином. осмислена суб- станц я не дозволяє нам зрозумпи, чому свп є рухливим та багатоманітним. На відміну від Б. Спінози, Лейбніц підкрес­ лював, що багатогранність, рухливість і неповторність слід вважати характеристиками самої субстанції. Перший прин-

цип його філософії - принцип "усезагальних відміююстей ": у світі немає жодної речі, яка була б тотожна іншій (ні на рівні кліти­ ни, ні на рівні атомів, ні на рівні найдрібніших тіл) . Порушує подібність уже навіть те, що одна річ за нумерацією є першою, а інша - другою. Отже, речі тотожні самj з собою (вjдмінні від інших) і займають лише їм притаманне місце у світі (так само, як крапки на лінії) .

Лейбніц постулює положення, згідно з якими між полярними явищами існує дуже багато перехідних моментів. На "лінії точок" немає пропусків, кожна річ "прилягає" до сусідньоїречі. Згідно з принципом неперервності, ніяка річ не може бути нулем, тому що завжди знайдеться менша і простіша за неї. Завдяки принципу неперервності річ прямує до нуля, а згідно з пер­

шим принципом (тотожності), -ніколи його недосягає. Тому точка -це гра­ ничний випадок мінімальних відтинків, а лінія - границя кривих. Фізичної порожнечі не існує, не існує й абсолютного спокою (спокій - це дуже "по­ вільний рух"), а в пізнанні омана постає як дуже "мала" істина. На часи Г.Лейбніца цей принцип мав евристичне значення, і сьогоднішнє наукове

знання знімає межі між різного виду рухами, (наприклад, вказує на тісний зв'язок живого і неживого).

Недосяжність нуля кладе певну межу змінам речей, завдяки чому вони є монадами якєдність тотожності й відмінності. Отже, якщо між монадами не­ має порожнечі, і вони пов'язані міжсобою переходами, то світзагаломутри­ мує у собі всю повноту можливих рухів, світ сам по собі самодосконалий.

Характеристикусвіту охоплює принцип повиопш і всезагальноУдосконшюсті.

Г.Лейбніц постулює також принципусезагального зв 'язку, коли взаємо­

зв'язок постає як "наперед встановлена гармонія" і випливає з принципу не­ перервності. Ілюстрацією цього в пізнанні є аналогія (можливість у думках

поєднувати речі різного роду) і теоретичні закони (останні відображають

зв'язок явищ; під закони можна підвести будь-які факти). Виходячиз поняття нескінченності іпринципуповноти, кожнеявищеможна вважати якдоскона­ лим, так іні, тому кожне явищечимось породжується і в щось перетворюється чипороджує інше явище. Монади Г.Лейбніца прості, неподільні, атому вічні

(смерті підлягаєлишете, що розкладається, втрачає своюструктуру, а мона­

дам нема чого "втрачати"). Вони 'У не фізичні точки (останні подільні), 'У не математичні (вони абстрактні, не реальні), а 'У особливі- "метафізичні",

тобто надфізичні, водночасі •тілесні, і •духовні. Монадидуже активні. Вони

породжують •духовний рух, •матеріальний рух і •фізичні процеси.

Існують три класи монад: + перший становить неорганічний світ, + дру­ гий -світ тварин і + третій класце люди, причому кожному подальшому

класу притаманні рисипопередніх.

За Г.Лейбніцем, не існує межі ні в одному з напрямів розвитку монадні

в бік найменш розвинутих, ні в бік найбільш розвинутих. І тому його монадо­ логія вступала у протиріччя з релігійним трактуванням Бога як єдино само­ досконалого.

• У філософії Г.Лейбніца будь-яке судження людини є

або істинним, або хибним. Істинним є те, що не містить у собі протиріччя. Виходячи з "наперед встановленої гармонії", Г.Лейбніцу було дуже важко пояснити існу­ вання у світі зла і свободи волі . Він вважав, що без існу­

вання зла людина не змогла б зрозуміти добра. Ідеї

Г.Лейбніца випереджували погляди на світ як субатом­ ний, а також значною мірою вплинули на формування філософських поглядів І . Канта та Г . Геrеля.

6.5. Б.Паскаль та філософія Просвітництва

про місце і роль людини у світі

• Отже, людина ніби зависає поміж двох безодень, і ось цю вихідну

відсут11ість опори вона весь час відчуває: тривога, нудьга, невпев­ неиість є ії звичними станами. Не маючи надійтtих коренів життя, людина кидається у розваги й іюприги, але вся людська велич полягає лише в МИСЛЄllNі.

Людина - це "мислячий очерет ", пише Б. Паскаль, але вона перевершує природу тим, що може всю її осмислити й пізнати. Тільки мислити слід гідно, а отже - мислити на межі буття і не­ буття, тобто на останній межі щирості. Під час такого мислення

том яких є держава; q раціонально побудоване суспільство -

це. таке, що дає. людині свободу слова, передбачає єдність "Я"

.

1 сусшльного штересу.

У філософському доробку Вольтера є багато спільного з дум­

камиД.Дідро ( 1 7 1 3- 1 784), а саме: Ф надія на "освіченого монар­ ха"; Ф критика деспотичного правління; Ф аргументи за кон­ ституційну монархію. Д.Дідро, будучи прихильником теорії

"суспільноїугоди ", висловлював також думки про •республікан­

ську форму правління; •заперечував вимоги Церкви щодо керу­ вання державою і втручання Уі у політику; •пропонував ліквіда­ цію станових привілеїв. Загальнофілософські погляди Д.Дідро rрунтуються на вченні про матерію, що складається з неподіль­ них частинок - молекул. Причина руху матерії - у ній самій, причому матерія і рух невіддільні, одна форма переходить в іншу. Свідомість своїм походженням, за Д .Дідро, зобов'яза­ на не Богові, а є результатом еволюції людини. Питання те­ орії пізнання Д.Дідро вирішував з позицій сенсуалізму.

Подібних поглядів дотримувався і П. А . Гольбах ( 1 723- 1 789), який вірив у здатність людського розуму пізнавати навко­ лишній світ. Віра в людський розум дозволяла П .А.Гольбахові відцавати перевагу діяльності видатних осіб у творенні історії. Та ж сама віра в розум, за П.А.Гольбахом, допомагає людям позбутися тривог перед неминучою фатальністю, яка діє у світі. Ця фатальність породжує як "великих ", так і "маленьких" людей; свобода - ілюзорна. Незважаючи на це, П.А.Гольбах не заперечував активності людей (свобода в межах фаталь­ ності) і відводив ве'Пику роль етиці у вихованні людей.

Тема виховання була однією з провідних у філософіїПросвіптицтва, її

теоретичне опрацювання знаходимо у КА.Гельвеція (1715-177 1). Вважаючи,

що прагнення до насолодижиттямзумовлює вчинки людей і виступаєсвоє­

рідною рушійною силою розвитку суспільства, КА.Гельвецій постулював суб'єктом життяізольованогоіндивіДа. Пристрастітакогоіндивідазалежать яквідприроди,такі віднавколишнього соціальногосередовища. Процесфор­ мування пристрастей зумовлює етика, і немає жодноїлюдини, яка була бпо­

дібнадо іншоїу своїхпристрастях. Останнієрезультатомнеповторного інди­ відуального оточення. Щоправда, індивідуалізм у КА.Гельвеція не приво­ див до "війни всіхпроти всіх", як у Т.Гоббса, а бувпростофактичним зміс­

том життя. Прагнення людей повинні скеровувати раціонально створені

закони держави, або ці прагнення повинні відповідати здоровому глуздові

(розумним законам природи). Індивідуальні особливості, нерівність розумо­

вих здібностей КА.Гельвецій виводив із конкретноїдіяльності, з оточення, здосвіду окремоїлюдини.

Представниками Просвітництва в Німеччині були Х.Вольф (1678-1 754),

ГЕ.Лессінt(l729178 1), Й.ГГердер (17441803).

Х.Вольф викладав філософію в Галле (1 7061739) і Марбурзі, потім зно­

ву в Галле. Його особисте слідування високим моральним засадам, вміння

донести складні філософські істини вдоступній формі викликали у студентів захоплення і прагнення наслідувати учителя.

У працях "Логіка, або Розу.JІmідумки про силу людського розсудку'', "Ро­

зумні думки про Бога, світ і душу людини, а пшкож про всі речі в цілому"

Х.Вольф, вихований на філософіїР.Декарта, Б. Спінози і, особливо, ГЛейб­

ніца, приходить до висновку, що пізнання оточуючого нас світу може

здійснюватисьраціонально тоді, коликожназнаук будематичітко окресле­

ний предметдослідження і не "заходитиме" на терени суміжної. Прихиль­

ник освіченого абсолютизму Х.Вольф:

•в поміркованій формі проголошував теорію природного права;

був палким прихильником гуманізму;

•завдання філософії вбачав у визначенні первинної основи існування всіх живих істот - Бога;

•доводив, що немає таких процесів і явищ, яких би розум не зміг витлу­

.JІ-t ачити.

"Школа Вольфа", представники якоїпрацювали майже в усіх німецьких університетах, сприяла розвитку раціоналізму не тільки в Німеччині, а й у

Франціїта Англії.

Г. Е.Лессім був активним борцем за демократичні перетворення на

німецькій землі, за вільний розвиток культури. Він наполягав на віротерпи­ мості і мріяв про часи, коли просвітницький розум займемісце релігії. Віро­ терпимість поряд із просвітницьким розумом-це, за Г.Е.Лессінrом, свобо­ да думок, їх вільний, позбавлений політичного тиску розвиток. Гуманізм поглядів Г.Е.Лессінrа яскраво виявився у галузі літератури. Принаймні у

драмі "Натан Мудрий " ( 1 779) Г.Е.Лессінr різко критикував феодальний

деспотизм і обстоював ідеїдемократичного оновлення Німеччини.

Й.ГГердер не обмежувався уявленням прораціоналізм як функціонуван­

ня тільки розуму. Він стверджував, що людиною керує не тільки розум, а й

відчуття. Це являло собою нові підходи у філософії Просвітництва, відкри­

валотеоретичнімоЖJШвостідля поясненнярізноманітностілюдськоїкультури,

яка не є шаблонною і не випливає з якогось єдиного для усіх "розуму", а є своєрідноюдля кожного народу. Світдля Й.Г.Гердерапостає як поступовий процесформуванняЗемлі йлюдини. Цим Й.Г.Гердерпротистоїтьрелігійному

поясненню світу. Мова людини -результатдосвіду й розумовоїдіяльності.

У своєму розвитку людство повинно прямувати до встановлення гуманізму як прояву Світового Духу. Щоправда, цей шлях не простий, а суперечливий,

інарівні окремихіндивідів трапляється розходженняметиз результатомдії.

•УфілософіїПросвітництва людина постаєяк неповторна

індивідуальність та особистість. Філософські ідеї цього пе­

ріоду відображали бачення людини в добу Нового часу.

Це насамперед непохитна впевненість у величі людського

розуму. Вся історія людства, на думку просвітників, - це "попередня " історія. Уся майбуптя історія повинна бути розбудована на засадах Розуму. Гармонійність, злагода у природі, "продовженням " якої є людина, повинні існувати

також і в суспільстві.

Висновки

ІЬ Філософія Нового часу, розвиваючись у діалозі з наукою,

приділила значну увагу дослідженням методу істинного

пізнання для підвищення надійтюсті й ефективності науки.

Ця філософія досягла нового рівня у розробленні проблем

пізнання, в осмисленні субстанції як вихідної підоснови дійсності, у дослідженні людини й суспільних процесів.

Філософія Нового часу ввібрала в коло своїх проблем усі сфе­ ри людської життєдіяльності, демонструючи широкімож­ ливостілюдського пізнання. Розвиваючи вихідні ідеї класич­ ного типу філософствувающ вона або підносила людський розум, або піддавала його випробуванням, щоб визначити його потенціал. Філософія Нового часу донині залишаєть­ ся школою європейської філософської культури.

Резюме

ФЕпоха Нового часу, наслідуючи паростки нового, що зародилися в епоху Відроджет-tя, здійснила революційні зміни в усіх сферах суспільного житпzя, але перш за все це була епоха формування та утверджеття бур­ жуазних суспільтtих відтzосUІі, перетвореття окре.иого індивіда ш1 ав11101юмну са;иодіяльну одитшцю суспільllого життя, становлеиня засад інду­

стріального вuробтшцтва; це була тако:JІс епоха пануваю-tя механістич­ тюго світобачетLя та лшслею-Lя "здорового глузду ".

ФЗа умов бурхливого розвитку 1-юукового пізнаю-tя методологічним пошу­ кам у філософії Нового часу належало вагоме місце; філософи цієї'епохи вважали, що прагнею-Lя мати істиюLі знання може бутизадоволенелише 1-1аукою, а для науки найпершого значення набуває пробле.JІш пошуку іститюго методу пізнання; у методології' Нового часу на першому плані опинилися емпіриз.м. та раціоналізм, які, фактично, окреслювали засади мислен1lя "здорового глузду ".

ФЛюсеологія Нового часу чітко визначила 1-1айперші джерела пізнштя та прийшла до висновку, що шляхи істиююго пізнання повинні проходити через врахуватLя так званих "первиюшх якостей " речей - їх геометри­ ко-математичних характеристик; у такий спосіб філософія Нового часу підводила ідейний фундам.ент під .'1-tеханістично налаштовану науку.

®В онтологіч1LИХ дослідженнях Нового часу провідне місце належало кон­

цепціям субстанції; які окреслились у виглядімонізму та плюралізму, ідеа­ лізму та матеріалізму.

Ф У філософських осмисленнях людини епоха Нового часу також поспшла

·суперечливою: з одного боку, тут панувало бачення людини в окресле1-11-1ях

меха1-1істич11ого світобачення або ідей Просвітництва, але, з іншого боку, тут чітко виявилися симптоми, що засвідчували розуміння того, що лю­ дину не можна туди вписат.и, що людина постає відстороненою від того світу, де панують фізичні закони природного бут.тя; в той же час ця епо­ ха піднесла на новий рівень дослідження суспільних процесів та історії.

®Для розвит.ку філософй" епоха Нового часу була досить плідною, оскіль­

ки філософія досягнула тут 1ювого рівня деталізації власної· пробле.JІш­

тuки, нового рівпя систе.JІштизаціїз1-ю1Jь; у цю епоху виникла ціла низка

1ювих філософських наук та напрямів.

Питання для обговорення на семінарському занятті

І. Особливості духовних процесів тарозвитку філософй"в епоху Нового часу.

2.Нове бачення пізнання в епоху Нового часу: розвиток методології та гносеологй". Провідні філософські позиціі' в тлумаченні пізнання.

З. Онтологія Нового часу про світобудову та місце людини в ній.

4.Антропологічні та соціальні ідеі·у філософії Нового часу.

Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт

І. Сутність та причини утвердження механістичного світогляду в Європі Нового часу.

2.Мислеття "здорового глузду " пш його філософська оцінка.

З. Особливості методологічних позицій Ф. Бекона та Р.Декарта; іх роль

урозробці ідейних засад науки.

4.Тлумачення пізнаm-Lя в філософії Нового часу.

5.Філософія Нового часу про світобудову.

Завдання для самостійного опрацювання і закріплення

матеріалу з теми

WДодаткова література з теми